”Він просто прохав права бути не таким, як усі. У цьому праві йому було відмовлено”

У збірнику «Антисектантські рухи і державний нейтралітет. Предмет дослідження: FECRIS», який було опубліковано 2013 року, особливу увагу привертає розділ «FECRIS та її члени у Франції. Боротьба французів проти “ловлі душ”» [1], автором якого є адвокатка Паризької колегії Патрісія Дюваль (Patricia Duval). У цьому розділі описано реальний випадок із життя, коли деструктивна діяльність антикультової організації FECRIS призвела до трагічних наслідків для людини, яка стала жертвою наклепницьких нападок.

2000 року французький лікар Ів Жюльєн (Dr. Yves Jullien) покінчив життя самогубством.

Наведемо повний уривок з роботи Патрісії Дюваль.

Смертельно небезпечні чутки

Про самогубство доктора Жюльєна розповідає стаття «Історія однієї вбивчої чутки», опублікована в газеті «L’Yonne Républicaine» 20 червня 2000 року:

Лікар, якого звинувачували в тому, що він був гуру секти, став жертвою згубного переслідування.

«Найважче для мене сьогодні — це те, як люди дивляться на мене». Ці слова лікар Ів Жюльєн написав перед смертю. Кілька днів тому в замку Іль-сюр-Серен (Аваллон) [2], де 1993 року він створив терапевтичний центр, відбулися збори, мета яких полягала в тому, щоб пролити світло на причини його самогубства. <…> Причиною цього вчинку, схоже, стали безперервні чутки. Через ці чутки, що поширювалися кілька років у департаменті Йонна [3], люди вважали, ніби бездоганний у всіх інших відношеннях лікар Жюльєн був вождем секти. Члени групи Епінойя, яку називали сектою, жили в замку Іль-сюр-Серен та, якщо вірити звинуваченням, займалися чимось сумнівним і непорядним. Колишні пацієнти, батьки, колеги та друзі Іва Жюльєна приїхали, щоб розповісти про нього в будівлі центру Епінойя (Epinoia), де Ів Жюльєн опікувався, зокрема, наркоманами та душевнохворими. Мета зібрання — реабілітувати пам’ять того, чиє ім’я змішали з брудом, хоча він був дуже гідною людиною.

Ми часто чуємо, навіть від представників влади, що центр Епінойя був сектою. <…> Справді дивна секта, в якій лікували пацієнтів, направлених психіатричною лікарнею міста Осер [4], а також тих, кого направила судова влада. <…> То звідки ж узялися ці чутки? Чому хтось стверджував, що лікар більше не був лікарем, що його виключили з Національної асоціації лікарів? Ця чутка циркулювала протягом кількох місяців. Без будь-яких підстав.

Проте члени Епінойї жили громадою в замку Іль-сюр-Серен. Вони мали вигляд старомодних диваків із семидесятих — це шокувало місцевих жителів. Звідси залишався лише один крок до висновку, що Епінойя — це рух сектантського спрямування, і люди, не замислюючись, зробили цей крок».

Журналіст завершила статтю так: «Іва Жюльєна розтоптали, бо він використовував свої власні терапевтичні методики, він працював у маловідомій царині з маргінальними елементами суспільства, якими він опікувався. Він викликав занепокоєння, хоча й не виступав відкрито проти системи. Він просто прохав права бути не таким, як усі. У цьому праві йому було відмовлено».

Цікава програма, присвячена цій справі, вийшла на телеканалі «France 2» 21 березня 2001 року. Репортер узяв інтерв’ю у Жанін Таверньє, яка тоді обіймала посаду президентки UNADFI [5]. Він запитав, чи проводив UNADFI якесь розслідування.

Жанін Таверньє відповіла: «Ми не проводимо розслідувань. Дійсно, у нас вкрай важка роль, вкрай небезпечна, тому що мета нашої асоціації — критикувати дії сект, людей, які заманюють у пастки майбутніх жертв, але наше завдання — також і зустрічатися з жертвами сект…

Журналіст: Але в цій конкретній справі, у справі Маї Блаш (дружини доктора Жюльєна), ви зробили висновок про все це… Ви говорите: «Ми не проводимо розслідувань», але ви висловили свою думку?

Пані Таверньє: Ну нам зателефонувала жінка й сказала, що чула, що людина, яка очолювала цей центр, була членом… здається, це був Саї Баба…

Журналіст: Це індійський гуру.

Ж. Таверньє: Він індійський гуру, і ми сказали, що дійсно, вона провела деякий час із Саї Бабою, але це все. Проте й справді, це створює деякі проблеми. Що ми повинні говорити, що ми не повинні говорити? <…>

Журналіст: Отже, я хочу зрозуміти, Жанін Таверньє, я не звинувачую вас, але ви щойно сказали, що коли вам зателефонували: «Так, ця жінка знала індійського гуру».

Ж. Таверньє: Так, це все.

Журналіст: Але це чимало.

Ж. Таверньє: Так, але це тому, що до нас повсякчас звертаються. Це жахливо, тому що в цьому випадку це правда, що тепер ми повинні бути обережними. Дійсно, все, що ми говоримо, сприймається так серйозно, тому що ми — відома, загальновизнана асоціація, та я вважаю, що ми повинні бути ще обережнішими. Ми сказали, що так, ми чули, що вона була в Індії, що вона знала Саї Бабу, ось і все.

Журналіст: Але тепер ви шкодуєте про це?

Ж. Таверньє: Так, звісно.

Пані Таверньє додала: «Я сподіваюся, що це не тільки через нас… не тільки через цю інформацію, але це дуже цікаво, це змушує мене замислитися, тому що це трагедія».

Саме в цей період пані Таверньє пішла у відставку зі своєї посади в UNADFI та вийшла з самої організації, тому що — за її власними словами — вона усвідомила, що організація займалася полюванням на відьом. Ця діяльність — збір інформації, заснованої на чутках і забобонах, — не припинилася після інтерв’ю з пані Таверньє та після її відставки.

Уявіть собі тільки: смерть людини, прямою причиною якої була діяльність UNADFI на чолі з Жанін Таверньє, змусила її задуматися про те, що критика людей може бути небезпечною. Таке відчуття, що вони гралися й продовжують гратися в іграшки, продовжуючи поширювати брехливі чутки та забобони, продовжуючи калічити долі людей і занурювати їх в агонізуюче становище в суспільстві.

Джерела:

1. Human Rights Without Frontiers International (HRWF)
2. L’Isle-sur-Serein — a municipality in France, Burgundy region, Yonne department; Population — 660 people (2021). The municipality is located southeast of Paris, approximately 190 km away.
3. Yonne — a department in eastern France, one of the departments in the Burgundy region.
4. Auxerre — a city and commune in France, the prefecture (administrative center) of the Yonne department. It is situated on the banks of the Yonne River; according to the latest census, the city population is 34,778 people.
5. UNADFI – The National Union of Associations for the Defense of the Family and thePerson is a French anti-cult association founded in 1974, recognized by decree of 30 April 1996 as a public association, and receiving direct subsidies from the French State. It unites and coordinates the activities of the Associations for the Defense of the Family and the Individual (ADFI), whose aim is to collect information on the cult phenomenon.