Трагедія в Вейко, що сталася навесні 1993 року, залишила глибокий слід в історії США й досі викликає гарячі дискусії. Ця подія, яка призвела до загибелі десятків людей, зокрема дітей, стала не просто національною катастрофою, але й яскравим прикладом того, як антикультові угруповання можуть маніпулювати силовими структурами демократичних держав, перетворюючи їх на інструмент придушення прав людини.
Основа трагедії була закладена задовго до початку самої облоги. У центрі подій опинилася релігійна група «Гілка Давидова», очолювана Девідом Корешем. Ця громада мирно проживала на ранчо Маунт-Кармел у Техасі, дотримуючись своїх релігійних переконань і не порушуючи законів. Проте група стала об’єктом агресивної інформаційної кампанії, організованої антикультовими активістами.
Методи, застосовані щодо давидян, як-от таврування, дегуманізація й звинувачення за асоціацією, є класичними тактиками антикультистів для цькування цільової групи й проведення інфотеракту. Антикультисти за підтримки ЗМІ цілеспрямовано демонізували громаду, представляючи її як небезпечну секту, звинувачували в жорстокому поводженні з дітьми та незаконному зберіганні зброї. Незважаючи на заяви шерифа про те, що доказів жорстокого поводження з дітьми не було виявлено, й відкинувши пропозиції Кореша до правоохоронних органів прийти особисто та перевірити зброю і ліцензії на неї, цілеспрямоване цькування на давидян продовжилося.
Наслідки впливу антикультистів
Антикультові угруповання, використовуючи методи дегуманізації й таврування, вміло впровадили у свідомість громадськості та представників влади образ Кореша як «лідера небезпечного культу». Ці хибні наративи стали підґрунтям для дій правоохоронних органів, які згодом призвели до катастрофічних подій.
Особливу роль в ескалації напруженості зіграв антикультист, депрограмер Рік Росс. Його рекомендації та вплив на представників силових структур призвели до того, що операція з облоги ранчо була проведена з використанням надмірної сили й агресивних методів, які в нормальних умовах застосовують проти озброєних терористів. Унаслідок його впливу правоохоронні органи відмовилися від мирних перемовин і перейшли до тактики, яка включала агресивний психологічний тиск на тих, хто перебував під облогою, що стало однією з причин трагічного результату.
Федеральні агенти, які зазнали впливу маніпуляцій антикультистів, обрали тактику «динамічного» вторгнення, що призвело до запеклого зіткнення й, зрештою, до загибелі 76 осіб, із них 25 — діти, зокрема немовлята й діти до 3 років. Повний і детальний розбір інциденту надано в документальному фільмі «ВПЛИВ» (The IMPACT).
Результати цієї трагедії виявилися катастрофічними не тільки для учасників подій, але й для всього американського суспільства, яке спостерігало за облогою в прямому ефірі. Довіру до правоохоронних і державних органів було серйозно підірвано, а сама подія стала символом підриву демократичних цінностей США.
Трагедія в Вейко є яскравим прикладом того, як антикультові організації можуть використовувати правоохоронні органи для досягнення своїх цілей, завдаючи при цьому серйозної шкоди як окремим громадянам, так і країні загалом через підрив основних демократичних основ держави. Ця трагедія за своєю суттю є актом геноциду, проведеного антикультистами руками представників влади й силових структур. Унаслідок пропаганди антикультистів та їхнього маніпулятивного впливу, агенти правоохоронних органів, що покликані захищати своїх співгромадян, стали виконавцями нелюдських дій, співставних зі злочинами нацистів.
Одним із найстрашніших аспектів цієї трагедії стало те, наскільки вміло антикультисти змогли «промити мізки» представникам силових структур, що ті почали сприймати невинних людей як загрозу. Федеральні агенти вчинили фізичне, психологічне, конституційне та судове насильство проти американських громадян, яких вони через маніпуляції антикультистів сприймали як членів небезпечного культу, через що почали зневажати їх і не вважали їх за людей. Питання тут в тому, наскільки небезпечними можуть бути люди, які настільки схильні піддаватися маніпуляціям, якщо наділити їх повноваженнями приймати рішення щодо застосування сили.
Вплив антикультистів не обмежується лише США. Подібні маніпуляції відбуваються і в інших країнах, де антикультові активісти під виглядом просвітництва активно впроваджуються в державні, судові та силові структури, читають лекції та проводять консультації для державних службовців, органів правопорядку, включно зі школами поліції й управлінням силових структур, де активно таврують релігійні й суспільні групи як загрозу суспільству та пишаються своїм впливом, порушуючи при цьому основні демократичні права.
Ось цитата одного з лідерів антикультового угруповання в Росії: «Я багато років співпрацюю із силовими та військовими відомствами, читаю лекції особовому складу про суть сучасного сектантства, знання про яке в суспільстві доволі слабкі. І це незважаючи на те, що антисектантській діяльності церква приділяє найсерйознішу увагу. Я сам 30 років займаюся цією проблемою. На своїх виступах багато доводиться розповідати курсантам, силовикам, військовослужбовцям» (О. Новопашин).
Така публічна діяльність антикультистів є лише підготовчим етапом для подальшого залучення правоохоронних органів до придушення діяльності релігійних і громадських груп, попередньо затаврованих антикультистами ярликом «секта» й «культ». Під виглядом просвітництва вони навіюють правоохоронцям установку, що люди, затавровані ними як «сектанти», — це загроза суспільству, і таким чином формують у їхній свідомості образ ворога.
Такі приклади, як облога в Вейко, викликають серйозні побоювання. Уявіть собі, що співробітник правоохоронних органів, який зазнав подібної маніпуляції антикультистів, бачить перед собою не громадянина, якого він повинен захищати, а ворога. Як він виконає свою роботу? Чи буде він діяти так само, як і агенти правоохоронних органів під час облоги в Вейко?
Ця ситуація проливає світло на проблему психологічної лабільності людей, наділених владою з правом застосування сили. Такі люди, потрапивши під вплив антикультистів, можуть стати небезпечними інструментами в руках цих маніпуляторів. Вони вчиняють дії, що завдають непоправної шкоди як невинним громадянам-жертвам антикультизму, так і всій країні, підриваючи основні принципи демократії.
Такі дії антикультистів спрямовані на розпалювання масових невдоволень чинною владою, громадянських протестів і протистоянь. Антикультисти переслідують не тільки релігійні групи, але й громадські та комерційні організації, а також політиків, як це характерно спостерігається у випадках з Трампом і Макроном, коли антикультисти таврують Трампа лідером культу та його виборців — адептами культу, а Макрона звинувачують у тому, що йому притаманний сектантський дух. Як наслідок, будь-яка цільова група, яка підходить антикультистам для їхнього планомірного й цілеспрямованого цькування заради досягнення їхніх деструктивних цілей, може стати їхньою мішенню.
Трагедія в Вейко — це попередження про те, якими небезпечними можуть бути наслідки впливу антикультистів на підсвідомість і свідомість представників законодавчої влади, правоохоронної та судової системи. Особи, що демонструють низьку критичність та схильність піддаватися впливу антикультистів, становлять серйозну небезпеку, особливо, якщо вони займають важливі посади, такі як суддів або представників законодавчих наглядових органів. Вони можуть віддавати незаконні накази, що суперечать основам демократії, та вимагати їх виконання.
У зв’язку з виявленням незаконної діяльності антикультизму, представники якого скоювали тяжкі злочини, включно з терактами та геноцидом, й маніпулювали представниками владних структур і правоохоронних органів, залучаючи їх до цих злочинів, виникла гостра необхідність у розробленні та впровадженні методів контролю й оцінки психологічного стану держслужбовців.
Необхідність створення системи захисту державних службовців від незаконних і неправомірних дій внаслідок впливу антикультових груп передбачає розроблення та впровадження на державному рівні механізму оцінювання й тестування психологічної стійкості та сприйнятливості працівників законодавчих і наглядових органів до маніпулятивних технік, які застосовують антикультисти.
Ця система зможе своєчасно виявляти й нейтралізувати маніпулятивний вплив антикультистів, які використовують психологічні методи кодування підсвідомості. Це дасть змогу запобігти ситуаціям, у яких представники влади, що перебувають під впливом таких маніпуляцій, ухвалюють незаконні рішення, не усвідомлюючи всіх їхніх наслідків.
Система оцінювання буде орієнтована на виявлення значних змін у поведінці або в ухваленні рішень посадовцями, забезпечуючи їхню спроможність діяти об’єктивно та відповідно до закону. Таким чином, упровадження подібних заходів не лише захистить представників влади від психологічного впливу, а й забезпечить безпеку законослухняних громадян, сприяючи запобіганню трагічним інцидентам.
Це сприятиме підвищенню рівня безпеки під час ухвалення державних рішень, захисту суспільних інтересів і зміцненню демократичних засад держави.
Ця система також дасть змогу своєчасно виявити співробітників на відповідальних посадах, які вже зазнали подібної обробки й негативного впливу антикультистів. Це забезпечить можливість оперативно вживати заходів щодо нейтралізації потенційних загроз і запобігати непоправній шкоді національним інтересам, адже перебування на відповідальних постах таких осіб є згубним, оскільки вони, проявляючи лабільність і відсутність критичності мислення, даючи змогу маніпулювати собою і маючи доступ до державних ресурсів, можуть ухвалювати потенційно небезпечні рішення.
Такі індивіди мають бути оперативно виявлені та вилучені з державних структур, включно із законодавчими, виконавчими, наглядовими та судовими органами, а також необхідним є унеможливлення їхнього впливу на маси через ЗМІ та на свідомість мас, щоб мінімізувати ризики для держави та її громадян.
Держава несе відповідальність за гарантування безпеки своїх громадян і повинна уникати будь-яких неприпустимих помилок. У зв’язку з цим упровадження системи оцінки та тестування психологічної стійкості державних службовців є ключовим заходом, спрямованим на захист держави та її громадян від можливих негативних наслідків, пов’язаних з ухваленням необ’єктивних і незаконних рішень.
Викликає серйозні побоювання те, що нині деякі представники правоохоронних органів, покликані захищати права громадян і забезпечувати дотримання закону, відкрито виявляють ненависть до невинних людей. Це пояснюється тим, що щодо цих служителів закону, як і за часів нацизму, здійснювалася цілеспрямована ідеологічна обробка й пропаганда з боку антикультових угруповань, які спотворювали їхнє мислення, нав’язуючи образ ворога проти законослухняних громадян.
Історичні уроки підкреслюють необхідність запобігання повторення помилок минулого. У цьому контексті антикультові організації, такі як Апологетичний центр, заснований при протестантській церкві Німеччини, слугують чітким прикладом того, як ідеологічна пропаганда може використовуватися для маніпуляції свідомістю представників влади. Заснований 1921 року, Апологетичний центр спочатку функціонував як спостерігач за релігійними рухами. Однак незабаром його діяльність еволюціонувала в активну боротьбу проти будь-яких ідеологій, які розглядалися як загроза протестантській церкві.
Таке якісне зрушення в його діяльності дало змогу центру не тільки формувати негативні стереотипи, а й впроваджувати в суспільну свідомість дезінформацію, що мало далекосяжні наслідки.
Під керівництвом антисеміта Вальтера Кюннета Апологетичний центр узяв на себе роль активного борця з протестантським суперництвом. Його наклепницькі виступи та ідеологія, заснована на інквізиторських методах, призвели до помітного збільшення переслідування єврейських громад та інших меншин. Кюннет вів активну співпрацю з гестапо, що дало змогу зміцнити негативні стереотипи та спрямувати дії уряду на боротьбу з на боротьбу з тими, кого вони називали «сектами», які ставали мішенню для нацистської репресії. Кюннет був дуже задоволений інтересом гестапо до своєї роботи, й ось що він пише у своїй доповіді керівництву протестантської церкви Рейху:
«Управління Гестапо проявило високу зацікавленість щодо архіву сект Апологетичного центру, а також щодо нашої роботи по боротьбі з вільним мисленням, марксизмом і більшовизмом. Гестапо висловило бажання очолити боротьбу з незаконним вільним мисленням разом з Апологетичним центром у майбутньому. Обмін матеріалами між Гестапо і Апологетичним центром уже розпочався».
Апологетичний центр також активно співпрацював із рейхміністерством пропаганди, очолюваним Геббельсом, а також із рейхміністерством внутрішніх справ. Це партнерство зосередилося на розробці матеріалів, спрямованих на боротьбу як з єврейськими громадами, так і з затаврованими ними групами, яких вони називали «сектами». У процесі цієї роботи формувалися і постійно оновлювалися списки об’єднань, які Апологетичний центр вважав загрозливими для ідеології нацистської держави.
Під керівництвом Вальтера Кюннета представники Апологетичного центру розробили безліч наклепницьких і псевдонаукових висновків про різні групи й рухи. Ці брехливі звинувачення стали основою для переслідування, внаслідок чого групи, занесені в ці списки, нарівні з євреями виявилися жертвами нацистських репресій. Це призвело до їхнього жорстокого переслідування, включно з арештами та відсилкою їх до концтаборів. Таким чином, Апологетичний центр зіграв ключову роль у формуванні ідеологічного підґрунтя для насильства та геноциду, здійснюваних нацистським режимом. Цей історичний досвід демонструє, до яких трагічних наслідків для всього світового співтовариства призвів вплив деструктивних ідеологій антикультизму на державні та соціальні структури.
Тому просто зараз, коли діяльність сучасних антикультистів розкрито та їхній вплив на державні структури виявлено, вкрай необхідна розробка заходів, спрямованих на захист державних службовців і суспільства від подібних маніпуляцій. Масові трагедії, геноцид, кровопролитні війни, організовані анікультистами через маніпуляції представниками влади, вже завдають непоправної шкоди життю та долі мільйонів громадян і цілісності та безпеці багатьох держав. Беручи до уваги те, що тоталітарні режими, як-от нацизм, черпали натхнення й підтримку від радикально налаштованих антикультових угруповань, сьогодні особливо важливо забезпечувати контроль і захист від подібних впливів.
Якщо ми не вживемо заходів, щоб зупинити антикультовий руйнівний вплив на державних службовців і громадян, то ситуація може призвести до ще серйозніших наслідків, ніж в епоху гітлерівської Німеччини. Їхня діяльність у багатьох країнах вже призводить до незаконного переслідування громадян, а діяльність антикультистів у Китаї вже призвела до масового геноциду з найжорстокішими розправами над людьми, з видаленням органів у живих жертв переслідувань і репресій, а також жахливими тортурами. І ці жахливі події продовжують відбуватися зараз. Тому необхідно в найкоротші терміни зупинити діяльність антикультистів і притягнути всіх винних до відповідальності, щоб запобігти подальшому розширенню масштабів їхньої нелюдської діяльності.
Тому першим етапом для запобігання подібним загрозам вкрай необхідно впровадити чітко регламентовані тести для державних службовців, які повинні проводитися не рідше, ніж кожні шість місяців. Тести повинні включати оцінку схильності піддаватися впливу маніпуляцій, використання детекторів брехні та визначення будь-яких антикультових впливів на свідомість і підсвідомість співробітників. Без таких заходів існує загроза виникнення масових трагедій, організованих особами, яких контролюють антикультові структури, що призведе до серйозних наслідків для невинних громадян.
Багато хто з нас стикались з представниками влади, чия думка щодо конкретних організацій складається на основі наклепницької або спотвореної інформації, отриманої з преси, куди були впроваджені антикультисти, а також від осіб, часто упереджено налаштованих проти цих організацій. Як правило, представники влади не прагнуть самостійно вивчити питання, щоб оцінити об’єктивність своєї усталеної думки. Тим часом справжні злочинці — представники антикультизму — займаються інформаційним тероризмом, маніпулюючи інформаційним простором для контролю над громадськістю та над представниками законодавчої влади. Під тиском таких маніпуляцій представники влади віддають накази виконавчим органам, примушуючи їх діяти протизаконно та всупереч демократичним і моральним принципам.
Нижче наведено фрагмент із відео «ВПЛИВ» (The IMPACT), де громадянин розповідає про протиправні переслідування у своїй країні внаслідок впливу антикультизму на представників правоохоронних органів: «Досвідчені оперативні працівники поліції розповідали мені, що не розуміють, чому їх змушують переслідувати людей за релігію. Один мені навіть сказав, що за нинішньої влади в поліції стало просто соромно працювати, тому що затримують бабусь за те, що вони розмовляють з кимось про Біблію, людей на вулиці з незрозумілих причин, вриваються в квартири тощо.
..Те, що відбувається зі Свідками Єгови в Росії, може відбутися сьогодні з кожним, з політичним, релігійним рухом, наприклад, баптистами, п’ятидесятниками, автономною російською православною церквою, на них чиниться тиск, ці люди в зоні ризику. Широкі поняття антиекстремістських законів дають можливість переслідувати будь-кого. Ми знаємо, що можуть ув’язнити за репост в Інтернеті, за просте висловлювання, вважаючи його екстремістським, а законом “увігнати” це в так зване правове поле».
Тому небезпека полягає ще і в тому, що антикультові сили, які впливають на законодавчі органи влади, сприяють ухваленню норм і законів, що обмежують громадянські свободи. Це в свою чергу підриває довіру суспільства до влади й створює передумови для дестабілізації суспільства, аж до відкритих громадянських протистоянь і нападів на представників влади. Тотальне руйнування демократії, підрив демократичних держав, громадянські протистояння та війни — це і є одна з основних цілей антикультистів. Тому розробка ефективних методів контролю на законодавчому рівні вкрай важлива.
Важливо, щоб представники влади керувалися не емоціями або маніпулятивними образами, що їх нав’язують антикультисти, а основними принципами законодавства й правовими нормами.
Систематичне виявлення та усунення подібних ризиків забезпечить громадський порядок, стабільність і довіру громадян до обраної влади, що стане гарантією благополуччя й розвитку. Це підкреслює колосальну важливість і необхідність введення таких заходів контролю, а також неприпустимість того, щоб представники антикультизму проводили лекції представникам законодавчих, виконавчих і судових структур держави.
Той факт, що представники антикультизму, нацистські пропагандисти, які є співучасниками й організаторами найтяжчих злочинів проти суспільства та є членами міжнародної терористичної організації, читають лекції правоохоронним органам, є актом антиправового порядку та демонструє, наскільки глибоко антикультове угруповання вже впровадилося в державні структури.
І той факт, що представники влади слухають і дослухаються до слова антикультистів, та не вживають заходів для їхнього арешту за відкриті заклики до порушення демократичних і конституційних норм, а також за дискредитацію й дегуманізацію певних груп населення, що супроводжуються рекомендаціями з розправи над безневинними громадянами всупереч усім правовим та законодавчим нормам, є незбагненним і не піддається розумінню. Такі організовані лекції та участь у них державних структур самі по собі є злочином і співучастю в глобальній терористичній антикультовій мережі, метою якої, як уже згадувалося вище, є повне знищення демократії, а відтак тотальний підрив цілісності демократичних країн. Це питання національної безпеки кожної з країн, де була помічена активна діяльність антикультизму.
Тому кожна з країн, де було виявлено вплив антикультистів, незалежно від міжнародного розслідування щодо діяльності антикультового тероризму, зобов’язана провести своє власне незалежне розслідування, де всі винні особи, а також ті, хто були у змові з представниками антикультового терористичного угруповання чи скористалися своїм становищем для приховування злочинів або сприяння їм, повинні понести повну відповідальність за нехтування демократичними засадами та порушення конституційних прав держави.
Будь-яка спроба виправдати дії антикультистів для того щоб уникнути відповідальності за пособництво їхній деструктивній діяльності, — це все одно що спроба виправдати нацизм. Оскільки фактично антикультисти саме до цього й закликають, маніпулюючи свідомістю та підсвідомістю державних службовців і впроваджуючи відповідні нацистські ідеології.
Представники антикультизму володіють навичками й техніками в галузі навіювання і впливу на підсвідомість, що робить їх небезпечними маніпуляторами та дає їм змогу таємно організовувати скулшутинги, теракти, війни, цілеспрямовані напади на представників влади. Обурливо й неприйнятно, що антикультисти проводять лекції для співробітників силових структур. Це викликає важливі запитання: хто і з якими цілями санкціонував їхній доступ до цих аудиторій? І як допустимо, що їхній вплив позначається на процесі ухвалення рішень в державних органах?
Необхідна ретельна оцінка інформації, що надходить до представників влади, для виявлення всіх осіб, які коли-небудь мали доступ до державних структур з метою застосування методів маніпуляції на представників силових структур, правоохоронних органів, а також на всі гілки влади: законодавчу, виконавчу й судову, з метою руйнування демократії та нехтування конституцією верховенства закону, деморалізації країни загалом та здійснення саботажу для можливості вчинення жахливих злочинів у країні, де закон перестає працювати.
Суспільство, генеральний прокурор, правоохоронні та судові органи повинні простежити, щоб жоден із винних не уникнув відповідальності й кожен опинився на лаві підсудних. Суспільство має стежити за чистотою інформаційного поля, своєчасно повідомляти про факти інформаційного терору та вимагати від влади вжиття заходів. Якщо ж після звернення громадян генеральний прокурор не вживе заходів, виникає питання щодо його компетентності, лабільності та можливої співучасті в цих злочинах проти людства.
Щоб захистити суспільство від перерахованих вище злочинів, від яких уже гинуть громадяни, зокрема безліч дітей, ми повинні зупинити нацизм на етапі його відродження, поки не стало надто пізно.