Як захистити дітей і розпізнати небезпечний контент у ЗМІ?

Скулшутинг — небезпечне соціальне явище, яке наче масштабна пожежа, охоплює різні країни. Треба зазначити, що кожна раптова дитяча смерть — це жахлива трагедія для батьків. Це біль і страждання десятків тисяч людей, які отримують інформацію через ЗМІ про цю подію, тому що цей злочин скоюється щодо найбільш вразливої та найбільш незахищеної категорії населення — дітей — та характеризується особливою жорстокістю та цинізмом. Скулшутинг породжує в суспільстві не тільки соціальну напругу, але й відсутність почуття безпеки, страх за дітей. Тому вивчення та усунення корінних причин цієї проблеми суспільства є першочерговим завданням самого суспільства, якщо воно націлене на прогресивне майбутнє.

Інциденти скулшутингу викликають гостру суспільну реакцію, потребу розібратися, зрозуміти динаміку та чинники, які лежать в основі таких подій. Після кожної трагедії в соцмережах укотре порушується безліч запитань. Чи можна було запобігти цим жахливим подіям? Чи винні батьки, вчителі: може, недовиховали чи недогледіли? Що рухає підлітками, які вбивають однолітків? Чому підлітки так ненавиділи оточуючих? Як відшукати мотив, зрозуміти, що штовхає людей на такі моторошні злочини?

Дійсно, варто розібратися, як нормальна людина стає стрілком, який ненавидить абсолютно всіх, який уявив себе напівбогом, що нібито здатний вершити свій власний суд над знайомими й незнайомими йому людьми? Чому більшість стрілків перебували в пригніченому, депресивному або несамовитому стані й у них спостерігався біполярний розлад? Чому у багатьох із них були думки про суїцид? Адже такі нестійкі емоційні стани формуються, як правило, протягом досить тривалого часу. І головне питання: хто та як упродовж тривалого часу формує майбутньому стрілку такий світогляд, який через формулювання, коди, настанови входить до його свідомості й підсвідомості та вносить зміни в його світовідчуття й поведінку?

Дослідження впливу ЗМІ

Звернімося до досліджень психологів [1], соціологів, кримінологів щодо причетності засобів масової інформації до злочинів, з огляду на те, що основою злочинної поведінки слугує навколишній людський соціум, а засоби масової інформації є головним важелем тиску та впливу на суспільство й громадську думку.

Найчастіше інформація, що міститься у ЗМІ, має у собі такі агресивні імпульси та установки, які впливають не тільки на свідомість, а й на підсвідомість їхньої аудиторії, формуючи вигідну маніпуляторам поведінку. На людей впливає не тільки зміст інформації про насильство, а й форма подачі матеріалу. Як стверджується в роботах фахівців із соціальної комунікації та кримінології, ЗМІ проповідують, навчають, а також примушують, нав’язують своїй аудиторії розглядати агресію й насильство як нормальні і природні явища, а то й зовсім їх не помічати. Тобто задається зразок поведінки злочинця й зразок поведінки байдужого суспільства.

Проблему репрезентації деструктивної поведінки в ЗМІ висвітлювали багато відомих учених, наприклад, американські фахівці Джордж Гербнер і Ларрі Гросс із Пенсільванського університету у своїй праці «Гіпотеза культивації», Роберт Берон і Дебора Річардсон у книжці «Агресія», Альберт Бандура та Річард Волтерс зі Стенфордського університету у книжці «Підліткова агресія» та багато інших. Усі найвідоміші нині експерименти й дослідження з цього питання проводилися ще в 1960–1980 рр.

Наприклад, найбільш відоме дослідження Альберта Бандури в психологічному експерименті «Лялька Бобо». Суть експерименту полягала в тому, що діти, які спостерігали агресивну поведінку дорослого, що бив надувну ляльку Бобо, частіше переймали цю манеру поведінки та теж проявляли агресію, тобто копіювали його. Результати підтвердили, що діти показали достовірне наслідування побаченої агресивної моделі поведінки дорослих. Причому, якщо дівчатка показали прояви словесної агресії, то хлопчики — прагнення до наслідування фізичної моделі насильства. І якщо дівчатка обмежувалися єдиним проявом акту агресії, то хлопчики демонстрували два та більше актів агресії. Тобто вплив спостережуваного насильства призводить дитину до розладу, а також спадкоємності такої поведінки. Зрештою у дітей закріплюється модель поведінки з проявами агресії у відповідь на будь-який розлад.

У 1960-х роках Джордж Гербнер і Ларрі Гросс провели низку масштабних досліджень із вивчення впливу медіанасильства на настанови та поведінку американської громадськості. За масштабністю й ступенем впливу Гербнер порівняв владу телебачення з владою релігії та стверджував, що для сучасного суспільства телевізор є тим самим, чим релігія була задовго до його появи.

До речі, спочатку таке поняття, як «пропаганда», було пов’язане саме з поширенням релігійної інформації. Термін «propaganda», що з латинської мови означає буквально «те, що варто поширити», виник 1622 року в канцелярії римської католицької церкви, яка відповідає за поширення віри (de propaganda fidei). Створення Конгрегації поширення віри 1622 року продемонструвало важливість папства в місіонерському русі. Спочатку слово «пропаганда» означало поширення релігійного вчення шляхом поглибленого ознайомлення з ним.

Починаючи з XX століття, слово «пропаганда» стало загальновживаним. І вже сьогодні воно пов’язане з поширенням будь-якої інформації — фактів, аргументів, чуток, напівправди або брехні — з метою впливу на громадську думку. Пропаганда в масмедіа використовується, щоб змінити відносини людини з навколишнім світом за допомогою інформаційних повідомлень.

Так от, Джордж Гербнер зазначав, що насильство в телевізійному середовищі значно перебільшене порівняно зі станом справ у реальному світі. Зазначав, що існує безліч прикладів спотворення реальності в телевізійних програмах, наприклад, найбільш очевидним прикладом спотворення слугує рівень злочинності. Половина головних героїв телепередач так чи інакше задіяні в актах насильства. Вчений зазначав, що такий тиск і вплив на громадську думку призведе до переоцінки рівня насильства в суспільстві та підвищеного страху стати жертвою насильства, а також до зростання міжособистісної недовіри й сприйняття світу як «підлого, злого та небезпечного місця», — стан, який отримав назву «mean world syndrome». Джордж Гербнер відзначав довгострокові ефекти перегляду телебачення на сприйняття соціальної реальності у глядачів. Це також стосується й соціальних медіа: тривала взаємодія з платформами може формувати сприйняття реальності користувачів.

Головна проблема медіанасильства в тому, що накопичення певної інформації (у нашому випадку про насильство) у свідомості людини відбувається поступово, немов складається пазл.

Згодом уся накопичена інформація щодо насильства переростає в ідею про вчинення злочину або ж у позитивне ставлення до цих антисоціальних явищ. У своїх дослідженнях американський психотерапевт Стівен Джонсон показав, що, лише отримавши необхідну інформацію про щось, наша свідомість видасть ідею про це. Цей процес є результатом тривалої роботи свідомості та підсвідомості. Ідея — це результат того, що наш мозок зміг зібрати воєдино всю ту інформацію, яку він отримав, співставити й видати ідею. Можна зробити висновок, що якщо людина щодня стикається з медіанасильством у ЗМІ, по телебаченню, в інтернеті, в реальному житті, — то в результаті рано чи пізно у неї сформується звикання до злочинності, її почнуть відвідувати думки про можливість вчинення насильницького правопорушення.

У кримінології вказується, що поряд із накопичувальним впливом ЗМІ на суспільство є й імпульсний (тригерний) вплив. Вплив ЗМІ на злочинність неповнолітніх часто має характер саме імпульсного впливу, оскільки неповнолітні гірше, ніж дорослі, контролюють свої підсвідомі прагнення через недостатньо розвинені механізми самоконтролю. Ці підсвідомі прагнення можуть вивільнятися під впливом «спускових гачків» (тригерів), що містяться в певній продукції ЗМІ та сприймаються інколи як заклик або стимул до агресивної кримінальної поведінки.

Імпульсний (тригерний) вплив характеризується короткочасним ефектом, який закінчується одразу по припиненню трансляції тригера, але є досить сильним психогенним впливом на реципієнтів інформації. Такий імпульсний вплив здатен спровокувати людину на вчинення неконтрольованих або слабоконтрольованих свідомістю антисоціальних дій. Зокрема, спровокувати злочин і навіть серію копійованих злочинів, як правило, агресивного характеру. Це відбувається за наявності додаткових умов зовнішнього середовища й певного психоемоційного стану суб’єкта. У кримінології тригери виокремлюють і вивчають так само, як виокремлюють та вивчають тригери, що сприяють епідемії суїцидів.

Маніпуляція свідомістю підлітків за допомогою ЗМІ була описана ще в 1970-х роках соціологом Девідом Філіпсом. Він описав «синдром Вертера» — синдром масового наслідування убивць та самогубців, що виникає після широко висвітленого в ЗМІ або описаного в популярному творі літератури чи кінематографа самогубства. Цей синдром було названо на ім’я головного героя відомого твору «Страждання молодого Вертера», який закінчив життя самогубством. Цю книжку написав німецький драматург XVIII століття Йоганн Вольфганг Ґете. Після свого виходу роман став широко відомим і породив цілу хвилю суїцидів серед молодих людей.

Психолог Бенедикт Тілль (Benedikt Till) з Віденського Медичного університету, який спеціалізується на вивченні цього феномена, пояснює його так: «Ефект Вертера описує феномен, коли кількість суїцидів різко зростає, якщо масмедіа приділяють велику увагу якомусь самогубству та сенсаційно висвітлюють його». Якщо суїцид описується детально або якщо предметом для публічного обговорення стають мотиви самогубця, особливо такі як нерозділене кохання, зрада друзів, фінансові проблеми тощо, то ефект буває занадто сильним, оскільки читач ідентифікує себе із самогубцем, тобто захоплюється його образом, починає постійно думати про це й неусвідомлено проектує можливість подібного на себе, програючи суїцидний сценарій у себе в голові.

У дослідженнях із кримінального правосуддя міститься багато праць з оцінки масштабів і механізмів «злочину наслідування» (copycat crime) [3].

Це злочини, методи й прийоми яких копіюють злочини, про які злочинці дізналися зі ЗМІ. Повертаючись до теми скулшутингу та масшутингу, чи може прихована героїзація стрілків у ЗМІ та детальний опис, озвучування й відео відтворення їхніх дій сприяти майбутнім масовим розстрілам? Німецький науково-дослідний інститут економіки праці IZA у своєму дослідженні повідомляє [4], що у США в середньому після висвітлення у ЗМІ масового розстрілу відбувається приблизно три масові розстріли наступного тижня. Є над чим замислитися.

Привертає до себе увагу й той факт, що практично всі вищеперелічені дослідження спрямовані на вивчення агресії та насильства в ЗМІ, що впливають на психіку та поведінку людини. Однак важко знайти дослідження щодо того, в якій формі подають насильство на екрані, у ЗМІ та яка саме точка зору й установка формується в людини під час ознайомлення з тією чи іншою інформацією про насильницьку ситуацію.
Останніми роками набули досить широкого розповсюдження нові технології впливу на масову свідомість. Це розробки зі сфери психолінгвістики, нейролінгвістичного програмування, когнітивного праймування, сугестивної лінгвістики та інші високоефективні техніки впливу, що впливають не тільки на свідомість, а й на підсвідоме сприйняття людини. Набір прийомів впливу різноманітний. Але все це ґрунтується на психології сприйняття. Застосування подібних нових технологій маніпулювання сьогодні можна виявити і в ЗМІ, про що йдеться в документальному фільмі «ВПЛИВ» (The IMPACT).

Документальний фільм «ВПЛИВ» (The IMPACT)

Документальний фільм «ВПЛИВ» (The IMPACT) містить багатий фактичний матеріал про дистанційний вплив на підсвідомість людини, про приховані маніпуляції суспільною свідомістю, деструктивну діяльність глобального антикультизму й антикультистів — спадкоємців нацистської ідеології та практик прихованого керування свідомістю — про підбурювачів і замовників скулшутингу, масшутингу у світовому співтоваристві. Як показала практика, після перегляду фільму «Вплив» до багатьох людей повертається критичність мислення, розсудливість, доросла, зріла оцінка поточної ситуації, розуміння способів і методів вирішення нинішніх проблем суспільства, які в найближчому майбутньому торкнуться кожної людини.

У документальному фільмі «ВПЛИВ» (The IMPACT, 2024) ви можете детально дізнатися про метод пазлового кодування й про те, як його використовують антикультисти у своїх публічних інформаційних терактах, спрямованих проти життя дітей, активуючи в людях страх і ненависть, створюючи умови для дестабілізації суспільства; про застосування методів маніпуляції в засобах масової інформації, що містять прихований психологічний вплив і програмування поведінки на виконання конкретних дій, які підштовхують певних людей з лабільною психікою до вчинення насильницьких нападів; про те, що механізм підготовки скулшутингу запускається задовго до скоєння злочину. І цій події передує інформаційно-психологічна кампанія, де тривалий час одні й ті самі ЗМІ та окремі журналісти систематично, викликаючи в читачів за допомогою медіаконтенту стан агресії, ненависті, страху, дискредитують владу, поліцію, приховано героїзують стрілків, аж до детального опису їхнього розпорядку в день скоєння злочину, зокрема й із використанням чисел, тобто ефекту прив’язки (праймінгу). І на це варто звернути особливу увагу.

З огляду на інформацію з документального фільму «ВПЛИВ» (The IMPACT), розгляньмо, яким чином можна розпізнати небезпечний контент (статтю) у ЗМІ чи інтернеті, що містить у собі методи маніпуляції та підсвідомого кодування дітей і підлітків на вчинення скулшутингу. Яким чином медіатекст перетворюється на закодовану інструкцію до насильства, а сама стаття — на відкладений у часі теракт? Очевидно, що насамперед варто звернути увагу на сам текст статті.

Зазвичай порядні, соціально відповідальні журналісти намагаються об’єктивно й за фактом висвітлювати новинні події, без зайвої емоційності, неупереджено й збалансовано, з повагою до роботи правоохоронних органів, а також до рідних і близьких жертв. Такі журналісти використовують коректну лексику, конструктивний підхід, що веде до вирішення або зниження напруги. Вони не допускають переваги однозначних думок, а також поширення думок або відомостей, які можуть призвести до панічних настроїв у суспільстві або до розсекречення закритих відомостей. Ба більше, як правило, такі новини висвітлюються за фактом події, а не мусуються протягом року, як чинять журналісти, що мають прямо протилежні цілі.

А як подають статтю для громадськості журналісти, які мають приховані наміри, виконуючи інструкції та замовлення тих, про кого йдеться у фільмі «ВПЛИВ» (The IMPACT)? Ви можете особисто проаналізувати на предмет прояву медіанасильства статті, які присвячені темі скулшутингу. Статті, що не тільки не відповідають журналістській етиці, а й містять у собі методи маніпуляції, зокрема прихований психологічний вплив. Такі статті можна знайти в країнах, де проблема скулшутингу є актуальною. На нашу думку, для таких статей характерні певні шаблони й закономірності. Інформація, подана в них, має відмінні риси та індивідуальні характеристики. Поділімося своїми спостереженнями.

Характеристика медіатекстів, присвячених скулшутингу

Як правило, такі медіатексти, присвячені скулшутингу або масшутингу, що формують інформаційну картину, містять у собі таке:

Концентрація на події:

▪️ Автор яскраво, емоційно описує індивідуальну історію стрілка, який вчинив скулшутинг або масшутинг.

▪️ Негативно висловлюється про поліцію, бездіяльність влади.

▪️ Проявляє детальну звітність: висвітлює старі та нові деталі скоєного злочину, детальний розклад дня стрілка, в який той скоїв злочин, його дії.

▪️ Детально описує, як саме злочинець здобув, купив зброю (і яку саме) або вибухівку (як зробив, де взяв або ресурс, за допомогою якого він навчився її робити).

▪️ Яке саме повідомлення/фото злочинець залишив у соцмережах.

Прихована героїзація стрілка:

▪️ У таких статтях виражена прихована героїзація стрілка та його мотивів, описано світогляд стрілка, його захоплення. Найчастіше автор статті використовує героїзуючі ідеї насильства, наприклад, що цей стрілок «увійде в історію, людство його запам’ятає».

▪️ Фото стрілка, як правило, подають читачам у найпривабливішому ракурсі.

▪️ Як правило, наводиться порівняння цієї події з попередніми найгучнішими скулшутингами. Помічені такі маніпулятивні прийоми: «Ця трагедія… це не перша стрілянина, тому що першу влаштував… (прізвище стрілка й місце скоєння злочину). Але це й не наймасовіша, тому що тоді-то (називається місце та час події) загинуло стільки-то людей…» Ця інформація вже своєю подачею наводить на думку про те, що кримінальна подія, яку стрілок-читач може планувати, має перевищувати кількість зазначених жертв, тоді він нібито стане знаменитішим за всіх попередніх «колумбайнерів», і про нього, можливо, писатимуть усі ЗМІ.

Ідея вищості (нацизм):

▪️ У таких статтях часто робиться акцент на відплаті, на бажанні стрільця «позбутися всіх», «очистити світ» або заявити про свої переконання, несправедливість, про жагу до помсти, вседозволеності, бажання продемонструвати себе «богом», «вершителем доль».

▪️ Показується його одержимість «своєю винятковістю й перевагою». Наводяться його слова, по суті ті, якими, очевидно, кодували і його, наприклад: «Я зрозумів, що я все можу й можу зробити що завгодно та з ким завгодно». «Я хочу справити на світ незабутнє враження». Або «застрелити величезну кількість біосміття й застрелитися самому».

Цифри:

▪️ У таких текстах можна спостерігати повтор одних і тих самих, на перший погляд, навіть безглуздих повідомлень та наявність цифр. Очевидно, у тому інформаційному контенті, де містяться приховані вкладки, присутній числовий код. Це може бути, наприклад, часте згадування дат, точного часу скоєння злочину, кількості жертв, віку стрілка або будь-які інші цифри. Але ці цифри будуть неодноразово повторюватися в таких публікаціях.

Річ у тім, що свідомість і підсвідомість людини сприймає цифри по-різному. Цю особливість роботи нашої підсвідомості, мабуть, враховують маніпулятори під час використання методу пазлового кодування. У психології, наприклад, відома така особливість оцінки числових значень людиною, через яку вона зміщується в бік раніше сприйнятих чисел (навіть якщо ці числа не мають жодного стосунку до оцінюваного значення). Це називається ефектом прив’язки, що є окремим випадком праймінгу.

▪️ Є припущення, що з кодуванням цифрами пов’язаний вибір особливої дати й часу для скоєння злочину. Ба більше, було помічено, що журналісти акцентують увагу громадськості на тому, що більшість скулшутерів планують та скоюють свої атаки в річницю масового вбивства в американській старшій школі «Колумбайн» 1999 року, що стало символом скулшутерів, а також дати, пов’язаної з днем народження Адольфа Гітлера. Пишуть про те, що вбивці були натхненні неонацистською ідеологією. З огляду на тісний історичний зв’язок антикультистів із нацистами, розкритий у фільмі «ВПЛИВ» (The IMPACT), багато що стає зрозумілим щодо того, хто саме є замовником таких статей, кривавих звірств над дітьми та немислимих злочинів, скоєних під дистанційним управлінням.

«Діагноз»

▪️ Найчастіше автор у таких статтях «ставить діагнози» скулшутеру. Треба зазначити, що біполярний розлад у стрілка до скоєння злочину буде яскраво вираженим. А після скоєння злочину настає етап ремісії, за якої типова симптоматика біполярного афективного розладу зникає, оскільки вкладені в стрілка підсвідомі команди було виконано.

До речі, вивчаючи загадку такої дивної поведінки скулшутерів, питання про їхню психопатологію дослідники зняли з порядку денного практично десятиліття тому, оскільки виконавці здебільшого виявилися цілком осудними людьми з благополучних сімей. Пізніше навіть з’явилося пояснення та термін «контрафактне відхилення», що означає «схильність виражати або слідувати нормальним інтересам у спосіб, що не відповідає соціальним конвенціям». Але перед тим саме ЗМІ, а точніше журналісти, які виконують особливе замовлення, перетворили у своїх статтях скулшутерів на психопатів, нібито пояснюючи для громадськості ці інциденти. Але насправді це відбувалося, щоб маніпулювати суспільною свідомістю, породити в людях страх і спрямувати слідство хибним шляхом. Інакше кажучи, таке публічне пояснення в ЗМІ підтримувало в суспільстві помилкову віру в те, що скулшутери були психічно хворими. Внаслідок цього натомість активної профілактики зростала залежність від цього міфу. Стає цілком очевидно, кому було вигідно замовляти журналістам статті з такими установками, маніпулюючи свідомістю громадськості.

Приписування стрілку участі «у невідомій секті» — червоний прапорець антикультистів

Річ у тім, що навішування ярликів на людину чи спільноту словами «секта» (для жителів Сходу) або «культ» (для жителів Заходу) є одним з основних видів деструктивної протиправної діяльності міжнародних антикультових угруповань. Це перший крок до розпалювання міжрелігійної ненависті, що йде врозріз із правами громадян і законами, пов’язаними зі свободою віросповідання. Так антикультисти інформаційно тероризують недогідних їм людей та організації в усьому світі, впроваджуючи хибні уявлення щодо людей і навколишнього світу для подальшого маніпулювання свідомістю як населення країни, так і її правлячої еліти.

Цілеспрямована зміна суспільних настроїв створює для антикультистів поле можливостей для реалізації деструктивних маніпулятивних програм. Це їм необхідно для програмування самого суспільства, створення в ньому дестабілізації, нагнітання страху й відчуття відсутності безпеки. Таким суспільством легко керувати.

Ви можете самі перевірити й переконатися, чи присутні такі установки антикультистів у вашій голові. Дайте собі відповідь на запитання: «Які емоції викликає у вас слово “секта” або “культ”?» Негативна відповідь за відсутності очевидних доказів, пов’язаних із вашим особистим досвідом, уже свідчить про те, що вам вкладено через ЗМІ маніпуляційну установку антикультистів на поділ і ворожнечу. Адже на практиці ви не знаєте тих людей або організації, яких антикультисти таврують словами «секта» або «культ», ніколи не бачили їх і не спілкувалися з ними особисто, але вам інформаційно вже дали установки, що вони «не люди». Так було й у фашистській Німеччині, коли нацисти таврували євреїв жовтою зіркою, порівнювали з тваринами, а значить «не людьми». А потім був Голокост і Друга світова війна. Пам’ятайте про це: маленька брехня — це крок до великої війни. «Сектантська» установка у вашій свідомості починається з визнання вами будь-кого «не людьми», а закінчується глобальною війною й тотальним знищенням усіх, зокрема й тих, хто повірив у цей образ, затвердив у своїй свідомості нацистську ідею вищості одних над іншими.

Прихована реклама скулшутингу

У таких статтях зазвичай привертають увагу гучні заголовки, що наводять страх. Наприклад, «Найбільш убивча стрілянина в історії країни», «Найстрашніший масовий розстріл в історії», «Жахлива масова стрілянина в школі» тощо.

▪️ Розповідаючи про проблеми скулшутингу, у таких статтях можуть згадуватися історичні випадки масових убивств дітей, перелічуватися назви фільмів, де демонструється прихована героїзація стрілків скулшутингу, відеоігор, назви інтернет-ресурсів, що вплинули на стрілка (наприклад, соцмереж чи сайтів із виготовлення саморобної зброї, вибухівки, сайтів фанатів колумбайн-послідовників тощо).
▪️ У такій деструктивній статті можна побачити очевидно навмисну згадку та перелік назв спільнот у соціальній мережі, де пропагуються, тиражуються, обговорюються, описуються історії життя серійних убивць, масових убивць, скулшутерів чи гучні інциденти, пов’язані зі скулшутингом.

Варто зазначити, що в таких групах у соцмережах, які, як правило, підтримуються антикультистами або людьми, пов’язаними з ними, маніпулювання свідомістю їхніх членів ведуть лідери спільноти. Як правило, в одних випадках вони представляються іменами відомих убивць. Ведуть діалог ніби «від першої особи», відповідаючи на запитання та ставлячи запитання членам спільноти відповідно до тих уявлень, які вони мають про людину, «маску» якої вони на себе примірили. Тобто заздалегідь у підсвідомість вкладається образ убивці та створюються умови, щоб члени спільноти швидше вживалися в цю роль. В інших випадках обговорюються суїцидальні погляди, способи, методи та ідеї піти з життя «красиво» та «з сенсом».

«Одинак»

На наш погляд, антикультисти через своїх агентів у ЗМІ спеціально роздмухують міф про скулшутерів-одинаків, які нібито «радикалізуються на індивідуальному рівні та планують атаку без будь-якого впливу або підтримки в онлайн- або офлайн-середовищі». Цю брехню навіюють суспільству та створюють концептуальну плутанину серед експертів. Це робиться антикультистами для того, щоб приховати сліди дистанційної маніпуляції свідомістю підлітків, зокрема й через соціальні зв’язки в онлайн-середовищі. Сліди, що ведуть безпосередньо до замовників цих злочинів — організації антикультистів — і виявляють їхню злочинну діяльність, інформаційно-терористичну мережу та їхні міжнародні зв’язки, з міжнародною пресою зокрема.

А оскільки антикультисти вхожі і в наукове середовище та впливають на правоохоронні органи, яким вони читають лекції, то вони ще й зацікавлені в плутанині серед експертів і збереженні в науково-дослідному полі невідповідної типології. Ба більше, у деяких країнах, які перебувають у полі деструктивної діяльності антикультистів, завдяки їхнім зусиллям досі відсутня в законодавстві спеціальна норма, що встановлює кримінальну відповідальність за цей вид злочину.

Відсутність жорсткої критики стрілка

У таких статтях виявляється одна особливість: у них немає жорсткої критики або засудження дії стрілка та міркувань щодо можливої суворої міри його покарання за скоєну дію.

Критика влади

▪️ Таку статтю про скулшутинг супроводжує, як правило, пряма або непряма критика влади, поліції, дій конкретних її представників.
▪️ Засуджуються помилки, прорахунки влади.
▪️ Акцентується увага на тому, що представники правоохоронних органів нібито брешуть і навмисно спотворюють факти, щоб «приховати свою безпорадність».

По суті, застосовується метод маніпуляції — дискредитація влади. Його спрямовано на навмисний підрив авторитету влади за допомогою таких публікацій з метою негативного впливу — очорнення суспільного іміджу й завдання шкоди престижу. Сюди входить тактика звинувачень і глузувань, яка підриває довіру й повагу громадян, породжуючи почуття страху, агресії, ненависті та недовіри серед населення конкретної країни. Антикультисти знають про цей маніпуляційний метод і активно його застосовують у ЗМІ, тому що дискредитація влади об’єктивно послаблює її зв’язки з населенням, що створює сприятливе середовище для деструктивної діяльності антикультистів і функціонування злочинності в суспільстві, а також створює дестабілізацію в суспільстві.

Які цілі переслідують антикультисти, критикуючи будь-яку владу й звинувачуючи її в трагедії скулшутингу? 

Цитата з фільму «ВПЛИВ» (The IMPACT):

«…штучно викликаний страх, що підтримується,  змушує частину населення вимагати від влади прийняття більш жорстких заходів і посилення законів. Але ці, навіть спочатку благі ініціативи, що мали бути спрямовані на запобігання новим злочинам, згодом представники антикультизму та їхні пособники в держструктурах спрямовують проти самих же людей. У результаті це призводить до ще більшого закабалення поневолення народу, посилення контролю над життям громадян і придушення свободи слова. Таким чином, людей поступово позбавляють їхніх останніх прав і свобод. Як наслідок, раніше демократична країна все більше наближається до тоталітарного режиму».

До речі, відстежити деструктивні публікації такого пособника антикультистів, поміченого в інфотерористичній діяльності, який незалежно від зміни влади постійно пише про те, що влада погана, доволі просто. Інтернет пам’ятає все, тому достатньо зайти в цифровий архів всесвітньої мережі, де розміщені статті видання, в якому публікувався автор, та проаналізувати риторику цього журналіста за минулі роки. Таким чином, можна виявити не лише приховані маніпулятивні вкладки, а й цілу низку порушень закону, пов’язаних, наприклад, із пропагандою ідеології масових убивств в освітніх установах, спонуканням до вчинення атаки на школу, підбурюванням людей до насильства, з діями, що спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ненависті та являють собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі, поширення ідей, що ґрунтуються на расовій зверхності чи ненависті, на приниженні гідності людини чи групи осіб за ознаками статі, раси, національності, мови, походження, приналежності до релігії або приналежності до будь-якої соціальної групи.. Усі ці злодіяння, вчинені публічно або з використанням засобів масової інформації, або інформаційно-телекомунікаційних мереж, зокрема мережі інтернет, тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Зв’язок журналіста-автора з антикультистами

▪️ Зазвичай за авторством таких статей стоїть редактор конкретного видання, журналіст або колектив пов’язаних між собою журналістів, які тривалий період часто по черзі підтримують одні й ті самі теми у своїх публікаціях, пов’язані зі скулшутингом, розслідуванням або історією, а також суміжними темами.

▪️ Зверніть увагу на те, яку риторику ведуть ці автори, чи є в них статті, що порочать честь і репутацію будь-яких людей, влади, поліції. Проаналізуйте ступінь їхньої участі у всіляких скандалах і незаконних безпідставних звинуваченнях людей на підставі авторської «думки» або необґрунтованих «припущень». Виявіть у публікаціях застосування маніпуляційних методів, асоціативних негативних образів або негативних історичних прикладів, навішування на недогідних їм людей ярликів «культ», «секта», «не люди», як за часів нацизму.

▪️ Усі ці способи дезінформації, наклепу, неправдивого звинувачення людей, сіяння ворожнечі, ненависті та розділення використовують антикультові угруповання у своїх замовних публікаціях. Перевірте інформацію на предмет зв’язку автора з антикультистами або антикультовими організаціями (спільні фотографії, спільні справи, статті, участь у спільних конференціях, хто кому друг, викладач або наставник, у яких релігійних орденах або організаціях вони перебувають) у цій країні або в інших країнах, звідки вони отримують свої «замовлення», задаючи однакову риторику для таких статей.

Зверніть увагу на частоту й періодичність публікацій, присвячених конкретному випадку збройного нападу на школу, який стався в минулому. Це може бути серія однотипних статей, які виходять або часто, або з певною періодичністю. Як правило, звичайні ЗМІ давно вже перестають висвітлювати цю подію. Але в цей самий час одна й та сама група журналістів наполегливо продовжує підтримувати інформаційну хвилю та знову й знову актуалізувати в деталях подію, що давно минула. Такий маніпуляційний підхід дає змогу маніпуляторам формувати вигідну для них громадську думку та контролювати сприйняття подій, забезпечуючи програмування мислення і стабілізацію бажаних наративів у свідомості людей.

Заходи та профілактика

Які заходи допоможуть викорінити цю трагедію суспільства та зберегти життя дітей? Загальні способи запобігання випадкам збройних нападів у навчальних закладах:

▪️ Моніторинг потенційно небезпечного публічного контенту в регіоні та повідомлення про ці випадки відповідним органам влади, попередження громадськості про деструктивну роботу пособників глобального антикультизму. Щойно буде виявлено джерела деструктивного впливу, що містять у собі приховані вкладки, необхідно якнайшвидше надати розголосу цьому інформаційному злочину, повідомити правоохоронні органи. Це може попередити злочин і зберегти життя дітей.

▪️ Наявність біполярного розладу в учнів. Біполярний розлад — це обов’язковий і природний супутній фактор зовнішнього втручання в підсвідомість людини з метою її програмування. Якщо провести моніторинг в навчальних закладах, то можна буде виявити вогнища зростання біполярних афективних розладів, тобто місця, куди вже спрямована атака представників антикультизму та де найближчим часом, можливо, планується теракт. Тож ініціювання запровадження діагностичних процедур для виявлення біполярного афективного розладу в учнів є важливим елементом запобігання трагічним подіям та завчасному виявленню осіб, схильних до вчинення скулшутингу.

▪️ Для профілактики важливо, щоб молоді люди знали правду. Створити таку довірчу атмосферу, щоб дитина могла вчасно повідомити про свої нав’язливі думки як батькам, так і педагогам, а ті — запобігти ситуації, потурбуватися про її безпеку та безпеку в класі, де вчиться дитина, з’ясувати, чи має хтось схожі нав’язливі образи, й провести відповідні роз’яснювальні бесіди.

▪️ Моніторинг інформаційного поля країни. Ще одним маркером, який може вказати на місце підготовки майбутнього злочину, є нерівномірне поширення інформації щодо нових випадків скулшутингу. Адже коли відбувається гучний збройний напад у навчальному закладі з великою кількістю жертв, звичайно, він викликає широкий резонанс у суспільстві, і новинна хвиля охоплює всю країну. Спочатку інформація спалахує як пожежа, але з часом її інтенсивність згасає. Однак якщо в певному регіоні представники антикультизму вже запланували аналогічний напад, то тут інформаційне відлуння цієї події лунатиме довше та гучніше, ніж у всіх інших регіонах країни. Або ж інформація про неї знову актуалізується в інфополі вже після загасання новинної хвилі.

Важливо пам’ятати, що якщо імена та зображення злочинців продовжують з’являтися в новинах, утримуючись в інформаційному полі регіону чи міста, то в цей час відбувається прихована героїзація стрілків і поширюється ключова вкладка, що «їх запам’ятають на все життя». Це явище — червоний прапор для уважних спостерігачів. Якщо ви помітили подібну тенденцію у своєму місті, будьте пильними. Адже поширення героїзованого образу стрілків є першою підготовчою хвилею інфокодування та фундаментальною вкладкою, на якій потім і вибудовується майбутня поведінка стрілка. І якщо десь цей образ штучно підтримується в інфопросторі, значить, в одній зі шкіл цього регіону вже було запущено інформаційний процес психологічної обробки учнів для виявлення наступного стрілка. Якщо в цей самий час додатково провести психологічне тестування в навчальних закладах міста на раптове зростання кількості біполярних розладів, то з високим відсотком вірогідності можна виявити школу або виш, де представники антикультизму запланували наступний випадок скулшутингу.

Із фільму «ВПЛИВ» (The IMPACT):

«І весь цей ланцюжок зла не перерветься, й діти страждатимуть та гинутимуть доти, доки існує глобальний антикультизм та доки його представники можуть вільно застосовувати свої приховані маніпулятивні технології впливу на підсвідомість і за допомогою них проводити інфотеракти через ЗМІ.».

Проблема та її вирішення

Проблема полягає в тому, що більшість громадян слугують пасивним об’єктом інформаційного впливу, а отже, самі підтримують умови для успішної маніпуляції ними.

Тобто вони інформаційно не обізнані щодо того, якими методами ними маніпулюють. Вони не перевіряють достовірність інформації у ЗМІ. Вони не відстоюють свої права та права своїх дітей, своїх співгромадян, не протидіють в інформаційному просторі агентам впливу глобального антикультизму — тим, хто, по суті, створює умови для вбивства дітей і таємно насолоджується своєю владою, коли дистанційно, маніпулюючи підлітками, як ляльками, здійснюють їхніми руками черговий скулшутинг. Тим, хто сидячи на дивані й попиваючи каву, дивляться в новинах створені ними вбивства дітей чужими руками, упиваючись дитячою кров’ю, плануючи написати чергову сенсаційну статтю, щоб закодувати нових стрілків із зомбі-наслідувачів, посіяти між людьми ненависть і ворожнечу. Адже будь-яка їхня брехня, навмисно створений ними деструктивний образ, ілюзія стає запрограмованим у чиїйсь голові керівництвом до дії, якщо вони змусять людину в неї повірити.

Представники антикультизму у своїх публічних виступах, лекціях, які вони проводять, зокрема й в освітніх та державних установах, багато говорять про те, як вони стурбовані безпекою дітей. Але водночас саме вони і є таємними підбурювачами дітей на прояв між ними спалахів ненависті, нетерпимості, агресії. І саме представники антикультизму створюють у суспільстві умови для того, щоб діти, а часом навіть і дорослі, брали до рук зброю та йшли розстрілювати інших дітей. Самі антикультисти, будучи інформаційними терористами, породжують нових терористів. Таким чином, чужими руками вони домагаються потрібних їм результатів.

Антикультисти через ЗМІ, телебачення, інтернет перетворюють довірливих людей на кодований і керований ними натовп, готовий за активації в їхній свідомості маніпуляційних установок ненавидіти й знищувати один одного. Будь-яка маніпуляція призводить до протистояння, а протистояння призводить до воєн. Важливим елементом маніпуляції антикультистів є планування відволікаючих і шокових подій. Для чого це робиться ними? Для того, щоб відключити здатність критично мислити, підвищити рівень сугестивності їхньої цільової аудиторії, щоб перетворити її на керований натовп, який керується лише стадним інстинктом.

Ідеологи антикультистів примушують громадян скоювати злочини, поширювати заздалегідь неправдиву інформацію, що дискредитує владу. Антикультисти небезпечні тим, що під впливом їхньої пропаганди, створюючи чужими руками криваві прецеденти, вони викликають шок, примушують людину думати про несправедливість, насильство й злочини, планувати та здійснювати жахливі злодіяння. Це дає антикультистам владу над людьми, можливість маніпулювати тими, хто перебуває у стресовому стані.

Низький рівень інформованості населення щодо вивчення роботи своєї свідомості, роботи над собою, розуміння, які на сьогоднішній день є методи маніпуляції свідомістю, як запобігти деструктивній маніпуляції суспільством, може призвести до сумних наслідків, де тотальним засобом панування стане маніпуляція суспільною свідомістю, зростання агресивності, жорстокості, насильства.

Тому важливо, щоб сама громадськість була освіченою в питаннях інформаційної безпеки та безпеки своїх дітей, і могла здійснювати контроль за діяльністю ЗМІ, телебачення, інтернету, індустрії комп’ютерних ігор та керувала інформаційними фільтрами. Глобальні антикультисти прагнуть роз’єднувати людей, але тільки самі люди здатні свідомо об’єднатися в соціально-культурне співтовариство та всі разом протидіяти викликам сучасності, що напряму стосуються їхньої безпеки та безпеки їхніх дітей.

Джерела:

1. https://www.google.com/url?q=https://www.researchgate.net/publication/233436070_A_comparison_of_fictional_television_crime_and_crime_index_statistics&sa=D&source=docs&ust=1732662232597905&usg=AOvVaw0yltx4AM8_qx4O3e3N23bc
2. https://www.google.com/url?q=https://www.sciencedirect.com/topics/social-sciences/cultivation-theory&sa=D&source=docs&ust=1732662232598806&usg=AOvVaw2lRyvfL5oAs-as4tFWT4pB
3. https://www.ojp.gov/ncjrs/virtual-library/abstracts/estimating-magnitude-and-mechanisms-copycat-crime-media-and
4. https://www.google.com/url?q=https://www.iza.org/publications/dp/11900/the-effect-of-media-coverage-on-mass-shootings&sa=D&source=docs&ust=1732662232601361&usg=AOvVaw0ts371oHqEk8c-rZizpaxi