Тоталітарний режим Дворкіна та адептів його секти. Право людини на безпечне існування

«Кожна з тоталітарних сект прагне влади над світом і влади над усіма — на те вона й секта», — О. Л. Дворкін.

Сьогодні світ стоїть перед необхідністю вирішення безпрецедентних викликів, що стосуються не лише питань глобальних змін, а й загрози демократичним принципам з боку авторитаризму та тоталітаризму. У світі діють нові приховані форми нестабільності та хаосу. І сьогодні мова піде про їхніх творців та ідейних втілювачів.

Для тих, хто вивчав причини приходу до влади тоталітарного нацистського режиму в Німеччині на чолі з психопатичною особистістю — Гітлером, стає очевидним, що тоталітарна система не зникла повністю з поразкою нацизму. Сьогодні тоталітаризм існує у прихованій формі. Він мімікрує, лише змінивши форму та зовнішній вигляд.

Серйозним попередженням про його приховане існування є зростання авторитарних рухів, активізація прихованих деструктивних сил, які, зокрема, використовують медіанасильство, сіють між людьми ворожнечу та ненависть, підбурюють до війн і протистоянь.

Мімікрія тоталітаризму

Нагадаємо, що тоталітаризм — це така форма влади, яка прагне до повного контролю над суспільством, фактичної ліквідації прав і свобод, репресій щодо опозиції та інакодумців задля утримання влади. Незмінним супутником зародження і розвитку тоталітаризму є садизм. Прояви прихованого садизму часто можна спостерігати через агресію, яка останнім часом рясніє в інформаційному контенті, що містить методи маніпуляції свідомістю та підсвідомістю, медіанасильство.

Це сприяє штучному створенню умов для психічної дестабілізації людей, викликає в них страх та агресію. Така напруга в суспільстві, підтримувана і стимульована ЗМІ, використовується певними групами як засіб прихованого управління та придушення мас. А це, у свою чергу, призводить до соціальної та психологічної деградації суспільства.

А яка ж мета тих, хто зацікавлений у провокуванні таких зрушень у масовій свідомості, що спричиняють її деформацію? Річ у тому, що такій масовій свідомості тоді будуть притаманні, як правило, відсутність критичного сприйняття дійсності, схиляння перед сильними, конформізм, схильність до стереотипів, нетерпимість до інших поглядів і придушення інакодумства, агресивність і войовничість. Тобто всі ознаки нацизму.

Одним із яскравих прикладів спроби мімікрії тоталітаризму в сучасних умовах, прихованого поширення нацистських ідей переваги одних над іншими є міжнародна тоталітарна секта Олександра Дворкіна. Саме тоталітарна секта (деструктивний культ), тому що та жорстка організація тоталітарного типу з міжнародною мережею своїх агентів впливу, яку створював Дворкін упродовж 30 років, підпадає під усі ознаки тоталітарної секти. А саме: наявність харизматичного лідера або гуру, пірамідальна структура вертикалі влади, нетерпимість до будь-якої критики, використання маніпулятивних методів і технік контролю свідомості, залучення до таємних орденів і колективних ритуалів.

Тоталітарна секта Дворкіна є гібридом інквізиції, політичного православ’я, комунізму з радянською специфікою репресій та тоталітарної нацистської ідеології. Нагадаємо історію: вперше термін «політичні релігії» використав німецький політолог, історик Ерік Фьогелін у своїй ранній праці «Політичні релігії» (1938 р.), де він називає «політичними релігіями» ті тотальні ідеології, які, подібно до комунізму, фашизму та націонал-соціалізму, претендують на абсолютну істину, підміняючи традиційні релігійні цінності, використовують насильство для досягнення своїх цілей. Так от, тоталітарна химера Дворкіна є посередницькою формою у вигляді репресивного політичного православ’я, яка пов’язує релігію з політичною дією, а державу — з релігійною інквізицією. Така собі спотворена подоба «союзу трону й вівтаря» з виразною ідеєю-фікс, що «політика має залежати від релігії, а релігія — активно брати участь у політиці й визначати її».

Очевидно, що Дворкін, свого часу начитавшись візантійської церковної теорії, де йдеться про те, що у православних християн може бути лише один цар, потай мріє сам стати цим «візантійським василевсом» і втілює цю ідею через свою вельми небезпечну тоталітарну секту. Небезпечну, тому що Дворкін, так само як і апологет Вальтер Кюннет за часів нацизму, діє тими ж методами, способами і інструментами, тільки глобальніше. Він уміло маніпулює свідомістю мас, розгортаючи репресивну машину держави проти суспільства, яке складається з представників понад 160 етносів та 70 релігійних напрямків.

І вся ця практична діяльність тоталітарної секти Дворкіна як «політичної релігії з ідеологією тотального характеру», що перетворює православ’я на «титульну релігію», насправді спрямована на реалізацію проєкту Дворкіна зі створення політичних умов для дестабілізації не лише суспільства, але й самого православ’я, одноосібного захоплення влади та знищення конкурентів. Це можна простежити, зокрема, за правлячим колом наближених до Дворкіна, яке, вочевидь, формувалося за особливими маніакально-психологічними якостями, притаманними їхньому лідерові, або за принципом принесення себе в жертву ідеям диктату Дворкіна. До речі, переходячи у фазу насильства, першого удару він завдав по своїм одновірцям.

Влада Дворкіна ґрунтується на непрямому контролі, емоційному тискові й переконанні. Паразитуючи на межі стику релігії та політики, Дворкін, вуалюючи за релігійною фразеологією свої прагматичні, корисливі інтереси, активно прагне до особистого контролю над усіма сферами людського життя. Про це свідчать діяльність Дворкіна, розворот до всевладдя його тоталітарної секти, популярність тоталітарних ідей Дворкіна в масовій свідомості обивателів, а також серед політичної еліти не лише Росії. Останні навіть не здогадуються про джерело походження цих ідей, тому контроль Дворкіна в їхніх головах лише посилюється.

Пропаганда Дворкіна настільки успішна, що люди, які потрапили під вплив його ідей, мислять певними штампами, судять про навколишній світ на основі дезінформації Дворкіна, емоцій і сфальсифікованих ним образів. При цьому вони щиро переконані, що діють за власним розсудом, вільно. Як кажуть, найкращий раб — це той, хто вважає себе вільним. Використовуючи методи Кюннета й антисектантську риторику, Дворкін наповнює розум людини сумнівами та негативними образами, які зрештою паралізують здатність діяти, занурюючи людину у відчуття порожнечі та втрати сенсу життя. А потім пропонує свою дворкінську систему садистовладдя, яка б надавала людині сенс і можливість бути причетним до влади.

Для садиста експлуатація є різновидом пристрасті. Вона виростає з ненаситної потреби в мстивому тріумфі. Найголовніша вигода садиста в експлуатації людини — це відчуття влади над нею. А найважливіше для садиста — показати людині, що вона ніколи не буде гідною його. Усі стосунки з людьми садист вибудовує на основі власних проєкцій. Тобто садист бачить інших людей і їхні дії саме такими, яким вважає самого себе, проєктуючи на них, зокрема, й власні недоліки. Тож багато з того, про що розповідає Дворкін щодо тоталітарних сект, насправді є правдою — з огляду на те, що він говорить про самого себе, про устрій, схеми й методи дій своєї власної тоталітарної секти.

Міжнародна тоталітарна секта Дворкіна має усі ознаки екстремізму й тероризму, включаючи планування та організацію вчинення насильницьких актів, спрямованих на залякування населення та досягнення політичних, ідеологічних, економічних або релігійних цілей. У сучасних реаліях ознаки екстремізму й тероризму проявляються як у вчиненні певних інформаційних терористичних актів, так і в організації або спонсорстві фізичних терористичних актів (масшутинг, скулшутинг, замахи на політиків), спрямованих на залякування населення або соціальних груп з метою прямого або непрямого впливу на прийняття якогось рішення або відмову від нього в інтересах замовника чи лідера злочинного угруповання.

Міжнародна тоталітарна секта Дворкіна неофіційно, з позиції самостійної третьої сили, діє під прикриттям антикультового руху не лише в Росії, але й у демократичних країнах — по суті, під носом у різних спецслужб. Координаційним центром секти Дворкіна є РАЦИРС (Російська асоціація центрів з вивчення релігій і сект). РАЦИРС має також регіональні дочірні центри. Дворкін є не просто президентом РАЦИРСу, а й президентом, засновником та ідеологом його внутрішнього ядра — Інформаційно-консультаційного центру в ім’я св. Іринея Ліонського (МГО «Центр релігієзнавчих досліджень»).

Ба більше, він також є віцепрезидентом французької FECRIS (Європейська федерація центрів з вивчення та інформування про сектантство). Дворкін є координаційною ланкою антисектантської діяльності на території пострадянських країн, а також деяких західних демократичних країн, включно із США. Він прямо або опосередковано втручається в справи релігії, політики, здійснюючи самостійний прихований дестабілізуючий вплив з позиції непомітної третьої сили.

Формування дочірніх організацій РАЦИРС

Чим небезпечна третя сила?

Чим небезпечна третя сила, яка має очевидний тоталітарний ухил і узурпацію влади однією людиною? Прихований дестабілізуючий вплив з позиції таємно діючої самостійної третьої сили призводить до таких результатів:

■ Таємна організація державного перевороту, насильницьке захоплення влади або приховане захоплення влади на рівні активного впливу на законодавчу, судову, виконавчу гілки влади. Історія вчить, що узурпація влади з боку керівництва виконавчої влади відкриває можливість розпоряджатися всіма основними інститутами держави, включно із законодавчою та судовою владою. Власне кажучи, розподіл на гілки влади і було створено для того, щоб запобігти узурпації влади та уникати стратегічних помилок в управлінні суспільством завдяки захисту від маніяків-диктаторів і неадекватних особистостей.

■ Дестабілізація на міжнародному рівні. Прагнення до загальної хаотизації, радикальної фрагментації системи міжнародних відносин. Створення та загострення криз і осередків конфлікту, соціальних і політичних потрясінь, небезпечних зіткнень та протистоянь, створення обстановки напруженості, балансування на межі глобальної війни з загрозою застосування тактичної й стратегічної ядерної зброї.

Як показав історичний досвід, така форма втручання самостійної третьої сили під таємним керівництвом людини з маніакальними нахилами унеможливлює прогнозування точних перспектив, ризиків і позитивних поворотних моментів змін у суспільстві в переломний і динамічний період. Вплив такої сили, що вийшла з-під контролю, стає особливо небезпечним у період, пов’язаний із нестабільністю та різкими кліматичними змінами на планеті.

Прихований садизм Дворкіна

Яким чином Дворкін, використовуючи антикультовий рух в якості прикриття, сплів павутиння власної влади, що за його прихованим наказом у Росії, США, країнах Європи та Азії організовується цькування десятків тисяч людей та організацій, дискредитуються чинні влади та правоохоронні органи тієї чи іншої країни, наражаються на небезпеку життя відомих людей, політиків, бізнесменів? Як так сталося, що від «людини з довідкою», відомої у вузьких колах, спускаються цілі наративи поведінки та інструкції з дестабілізації тієї чи іншої держави, лобіюються вигідні для розширення його влади поправки до змін у законах?

Чому досі ідеологічно дезорієнтуються та вводяться в небезпечну оману правоохоронні та судові органи, які активують машину репресій, що працює на інтереси тоталітарної секти Дворкіна? Хто дозволив адептам впливу Дворкіна перетворювати молодь на камікадзе — керованих на відстані біороботів для скоєння скулшутингів, масових розстрілів, політичних вбивств і розпалювання міжнаціональної та міжрелігійної ворожнечі?

А все це приховане нацистське диктаторство Дворкіна починалося з формування і впровадження в суспільну свідомість ідеї-установки про те, що будь-які релігійні рухи (неважливо які) — це «секти» і що «вони небезпечні». Дворкін зробив так, що слово «секта» не просто набуло негативного, відштовхуючого значення. Воно було перетворене ним на тавро, яке вже протягом 30 років Дворкін ставить на будь-яку неугодну йому соціальну групу, щоб надати їй антисоціального характеру в очах громадськості.

Здавалося б, яке відношення мають питання релігії до впровадження ідей тоталітаризму в голови людей? Ця ідея-установка й досі розділяє людей у їхній свідомості та породжує в одних ілюзію страху, а в інших — ілюзію переваги, тобто утверджує в головах людей нацизм.

У попередніх статтях уже згадувалося, що Олександр Дворкін є прямим наступником нацистського протестантського антисемітського пастора Вальтера Кюннета, його ідеологічних методів дегуманізації та дискредитації у боротьбі з «нeугодними» групами. Коротко нагадаємо, що 1921 року Вальтер Кюннет заснував і очолив Апологетичний центр при нацистській Німеччині.

Вальтер Кюннет, так само як і його послідовник Дворкін, спочатку займався збором інформації про так звані «секти» — або, простіше кажучи, «незручні» для нацистського режиму організації. Апологетичний центр Кюннета мав тісні зв’язки з Міністерством пропаганди нацистської Німеччини. Кюннет складав «чорні списки» і передавав їх у гестапо для подальшого переслідування та розправи над звичайними мирними людьми, запускаючи державну репресивну машину. Історія пам’ятає, скільки людей було вбито і відправлено до концтаборів, коли нацисти задіяли цю машину на повну потужність. Саме систематична діяльність Кюннета стала одним із ключових чинників, що привели світ до Голокосту, а згодом і до Другої світової війни.

Те саме сьогодні відбувається і в Росії, тільки «чорні списки» Дворкіна значно довші за списки Кюннета. Як то кажуть, учень не просто перевершив у тиранії свого ідейного вчителя, а й пішов далі. Зараз через приховану тиранію Дворкіна численні люди й організації надумано й безпідставно оголошуються «небезпечними культами», «деструктивними сектами», «шпигунськими організаціями», «тоталітарними угрупованнями», а люди зазнають переслідувань, репресій, арештів.

Звідки у Дворкіна виник такий прихований садизм і така ненависть до людей? Як відомо, поведінкові моделі, знання і ставлення до інших інтегруються у світогляд людини в процесі її становлення. Садизм — це схильність до насильства, це жага отримувати задоволення від приниження й мук інших людей, це прагнення до абсолютної влади. Зазвичай садистські нахили починають проявлятися в ранньому дитинстві як схильність до жорстокості й неадекватної поведінки. Часто така людина є джерелом агресії в оточенні, провокує конфлікти, цькування однолітків, бійки, жорстоко поводиться з тваринами тощо.

То звідки у Дворкіна взявся такий прихований садизм? Можна лише припускати, зважаючи на факти з його біографії, наприклад, пов’язані з непростим дитинством у СРСР, раннім розпадом його родини або його психічним станом у юності. Тобто поєднанням тих факторів, які формують садистські схильності: відчуття емоційної покинутості, відчуження, прояв жорстокості з боку оточуючих людей, образи, покарання, наруга які й формують образливість, мстивість, потребу завдавати страждать іншим людям, емоційну нестабільність, прагнення до домінування і тотального контролю. Тобто фактори, які за програмою закладають майбутньому садистові думки-установки: «люди не варті моєї поваги і любові до них», «люди, які оточують мене, — джерело небезпеки», «щоб вижити, треба, змусити боятися себе», «насильство — єдиний спосіб існування».

Садист позбавлений будь-якого співчуття. Він переконаний, що будь-яка людина виношує винятково ворожі цілі, тому люди навколо нього заслуговують лише на презирство і покарання. Суть садиста — усвідомлена і підсвідома готовність до руйнування, хворобливе, компульсивне прагнення до влади.

У молодості, в 1970-х роках, Олександр Дворкін протягом чотирьох років перебував під наглядом у психоневрологічному диспансері в Москві. У нього було виявлено наступні психічні розлади: циклотимія, патологічний розвиток особистості, психофізичний інфантилізм. Нагадаємо, що циклотимія є легкою формою біполярного афективного розладу (БАР), історично званого маніакально-депресивним психозом. У медичній практиці відомо, що такі захворювання роблять хворого непридатним для будь-якої наукової, громадської чи політичної діяльністі через крайню суб’єктивність сприйняття та неможливість адекватно оцінювати наслідки своїх дій, а також нести за них відповідальність.

«Сектознавець» Олександр Дворкін виявився звичайним божевільним

14 травня 2014 року

«О. Дворкін, відомий спеціаліст з культів та засновник «сектології», протягом чотирьох років перебував під наглядом у психоневрологічному диспансері № 3.

Згідно з його опублікованими медичними картами, Дворкін перебував на лікуванні в психіатричному диспансері протягом тривалого часу.

Його перші відвідування психіатра були пов’язані з різними тривогами, апатією та відчуттям ненависті до своїх родичів (після конфліктів із якими він намагався вчинити самогубство). Пацієнт «чув одну й ту ж мелодію в голові; відчував, що хтось стоїть позаду нього».

Його перевели з психоневрологічного диспансеру № 3 до психіатричної лікарні № 14, де він пройшов місячну діагностику та стаціонарне лікування. Йому було поставлено діагноз: циклотимія (маніакально-депресивний психоз), патологічний розвиток особистості, психофізичний інфантилізм.

Згідно з російською та міжнародною психіатричною практикою, повне одужання за таких діагнозів неможливе. Можна досягти лише тимчасової ремісії. Для осіб з маніакально-депресивними спектральними розладами необхідне постійне психіатричне спостереження, з обов’язковими щотижневими візитами та тривалим лікуванням за призначенням психотропних препаратів під наглядом лікаря.

Такі стани відомі тим, що роблять людину непридатною до будь-якої наукової, громадської чи політичної діяльності через крайню суб’єктивність сприйняття, нездатність адекватно оцінювати наслідки своїх дій і неспроможність нести за них відповідальність.

Дворкіна було вимушено знято з психіатричного нагляду без схвалення психіатра через його еміграцію до Сполучених Штатів.

Він розпочав свою діяльність з критики релігійних рухів у 1992 році, одразу після повернення з 17-річного перебування в США. Протягом року він відкрив перший в країні антикультовий центр. До 2006 року подібні центри з’явилися в інших російських містах. Членів асоціації неодноразово звинувачували у провокуванні «міжрелігійної ворожнечі».

Подібне притягує подібне

У книзі американського психоаналітика і психолога Карен Хорні «Наші внутрішні конфлікти. Конструктивна теорія неврозів»[3], яка описує причини невротичних конфліктів, їх розвиток і лікування, дається такий опис психології прихованого садиста:

«Він гіперчутливий до приниження й нестерпно страждає від нього… Але, крім того, через те, що його мучить власна слабкість, його часто насправді приваблюють відкрито садистські особистості — він водночас захоплюється ними й відчуває до них огиду, так само як і вони, відчуваючи в ньому охочого стати жертвою, притягуються до нього. Таким чином, він сам наражає себе на експлуатацію, розчарування й приниження. Однак він зовсім не отримує задоволення від такого поводження — він страждає від нього. Те, що це йому дає, — це можливість переживати власні садистські імпульси через когось іншого, не дивлячись в очі власному садизму. Він може почуватися невинним і морально обуреним, водночас таємно сподіваючись, що колись зможе здолати садистського партнера й здобути над ним перемогу».

Що ж вплинуло на невротичні потяги, остаточну трансформацію світоглядних орієнтирів та розвиток прихованого садизму Дворкіна, а також на формування специфічного оточення (людей з садистськими нахилами) в його міжнародній тоталітарній секті?

Цілком очевидно, що одним з ключових моментів стало перебування Дворкіна в молодому віці в США, в період активного розвитку американської антикультової організації CAN (Cult Awareness Network). Ця організація існувала в США з 1974 року і займалася так званим депрограмуванням людей, які належали до нових релігійних рухів. Антикультовий рух CAN ґрунтувався на псевдонаукових концепціях «промивання мізків» і «контролю свідомості», які були розроблені психологом Робертом Джеєм Ліфтоном та активістом Едвардом Хантером. У цих концепціях члени нових релігійних рухів були представлені ними як «безпомічні жертви, що не мають свободної волі», що слугувало виправданням для насильницького депрограмування та інших примусових методів.

Члени CAN обманним шляхом змушували родичів своєї жертви платити великі гроші за їхні послуги депрограмування, попередньо з допомогою громадської пропаганди створюючи ореол «небезпечної секти» як наклепницьке клеймо на тій чи іншій релігійній організації. Одним з членів цієї організації був Рік Росс. Як пізніше було встановлено, ця злочинна організація складалася з садистів, маніяків та людей з социопатичними нахилами (схильних до антигромадських вчинків), які займалися звірськими нападами, насильницьким викраденням людей і їх депрограмуванням.

Коли діяльністю CAN у 1991 році почало серйозно цікавитися ФБР, Олександр Дворкін терміново переїхав до Мюнхена (Німеччина), де проживав його однодумець і союзник — відомий антикультист пастор Томас Гандоу, який також спеціалізувався на депрограмуванні. А згодом Дворкін перебрався до Москви. У березні 1992 року він починає роботу в новоствореному Відділі релігійної освіти та катехизації Московського патріархату і починає боротьбу проти «Богородичного центру». А вже 1993 року Дворкін засновує і очолює Інформаційно-консультативний центр в ім’я Іринея Ліонського (з 2003 року ця організація стала називатися «Центр релігієзнавчих досліджень в ім’я св. Іринея Ліонського»).

Таким чином, впровадившись в лоно Православної церкви, Дворкін почав насаджувати методи депрограмування, розпалювати релігійну ворожнечу і нетерпимість, граючи на слабкостях і страхах людей, не обізнаних у питаннях «сект». Причому в окремих випадках він вів себе вкрай неадекватно.

Стаття «Хто є Who. Олександр Дворкін: ходяча фальсифікація». 24.07.2006 [4]:

«Можливо, саме тому, як повідомляють з емігрантських кіл США, майбутній «сектознавець» на початку 90-х років співпрацював з фірмою, яка займалася усиновленням дітей з Росії. Але головне, що саме в цей час і починається власне його антикультова діяльність. Олександр Дворкін починає активно брати участь у розкрутці CAN (Cult Awareness Network). Ця організація, заснована в 1974 році, спеціалізувалася на так званому депрограмуванні людей, які приймали участь у незвичних для суспільства релігійних рухах (за проханням їхніх родичів).

(Пізніше, 20 червня 1996 року, організація CAN була ліквідована за рішенням Федерального суду Чикаго у зв’язку з банкрутством. Причина виявилася досить простою: люди, яких піддавали «депрограмуванню», подали на CAN до суду і добилися виплати величезних компенсацій за моральну шкоду, що й розорило організацію. Подробиці про нововідкриті злочини CAN продовжували розслідуватися і пізніше. Наприклад, у 2000 році американський суд визнав CAN і кількох окремих агентів організації винними в конкретних викраденнях людей і нападах, які суд описав як «настільки відразливі за своїм характером і настільки шокуючі за своєю мірою, що вони виходять за всі можливі межі пристойності, є звірячими і абсолютно неприпустимими в цивілізованому суспільстві». У описуваному випадку жертвою CAN став неденомінований християнин Джейсон Скотт. CAN кваліфікувала його невелику релігійну організацію як «культ» і вирішила зайнятися «спасінням» Скотта, почавши з його насильницького викрадення. Агентом-виконавцем цієї «роботи» був Рік Росс, чий кримінальний досвід включає, серед іншого, засудження за крупну крадіжку ювелірних виробів на $ 100 000 з магазину в м. Фенікс, штат Арізона. Ще тоді тюремний психіатр поставив Россу діагноз — соціопатичні нахили (схильність до антигромадських вчинків). (Після викрадення Скотта Росс зі спільниками тримали його в ув’язненні п’ять днів, протягом яких різними методами намагалися змусити його відректися від «не тієї» християнської віри. Суд Сіетла був настільки обурений насильницькими діями CAN, що наклав штраф на Росса та CAN у розмірі майже п’яти мільйонів доларів).

Через Німеччину в Росію

«У 1991 році, коли діяльністю CAN почало серйозно цікавитися ФБР, Олександр Дворкін терміново переїжджає до Німеччини, в Мюнхен, але замість російського кафедрального собору Новомучеників Російських у юрисдикції РПЦ він обирає для своєї молитви маленький сербський храм і починає думати про повернення до СРСР.

До закінчення правління Михайла Горбачова Дворкін відвідував Росію, однак в основному залишався в Німеччині. Ймовірно, цьому сприяв його німецький однодумець і союзник, відомий антикультист пастор Томас Гандоу, який також спеціалізувався на «депрограмуванні» (Б. Фаліков, Наша відповідь Керзону).

Заради справедливості, слід зазначити, що сам Дворкін наполегливо заперечує свою причетність до CAN, хоча в останньому виданні своєї книги про «сектознавство» він досить доброзичливо відгукується про «депрограмування», яке практикувалося в CAN, певною мірою виправдовуючи його:

«Але якщо є програмування, з’явилося й депрограмування, під яким часто малося на увазі насильницьке викрадення сектанта (якщо не вдавалося вирвати жертву з сектантського середовища іншим способом) і утримання в ізольованому місці, де його протягом довгих днів або навіть тижнів намагалися переконати спеціалісти-психологи та колишні члени сект… Іноді гнів відносно викрадачів лише озлобляв сектанта, його опір від цього збільшувався, і йому вдавалося втекти. …Взагалі, метод «клин клином вибиває» в цьому випадку виявився зовсім непідходящим. Але навряд чи людина, яка має серце і совість, стане засуджувати батьків, які від відчаю вдалися до депрограмування…» (О. Л. Дворкін. «Сектознавство: тоталітарні секти. Досвід систематичного дослідження. Н. Новгород, видавництво Братство св. Олександра Невського, 2005).

Крах Олександра Дворкіна

«За останніми повідомленнями з неофіційних джерел стало відомо, що РПЦ, нарешті, усвідомивши наслідки руйнівної діяльності колишнього співробітника «Радіо Свобода», емігранта з Америки, а нині позаштатного «сектоборця» Олександра Дворкіна, вирішила дистанціюватися від настільки одіозної постаті. Його направили на невизначений термін до Нижнього Новгорода до соратника, так званого депрограмера Волкова, який також стажувався своїй чорній «професії» в США.

Як стало відомо, нещодавно в лоні РПЦ виникла опозиція Дворкіну та його деструктивній діяльності для російського суспільства загалом і РПЦ зокрема, яка постала як новий напрям сектознавців у місіонерських колах Московської Патріархії. Його очолив професійний антикультист отець Олег Стеняєв, колишній релігійний дисидент, який перейшов у РПЦ з закордонної церкви, за що й отримав непогані дивіденди. Варте уваги й те, що в радянські часи отець Олег Стеняєв працював в антисемітській організації «Пам’ять», що стало однією з причин його розриву з євреєм за національністю О. Дворкіним, коли останній переконував прихильників релігійної організації «Євреї за Ісуса» перейти не в лоно РПЦ, а в єврейську синагогу».

Зрозумівши, що Дворкін насправді дезорієнтував Церкву щодо справжньої природи феномену нових релігійних рухів та істинних причин масового відтоку людей з РПЦ, Стеняєв відкрито засуджує методологію американського «просвітителя», занесену з США протестантську бацилу. Отець Олег нарешті зрозумів, що залучення великої кількості людей у Росії до неправославних вірувань безпосередньо пов’язане з провиною самих пастирів пострадянської церкви, які так і не позбулися ілюзій та догм, сприйнятих у комуністичний період.

Так, привезені Дворкіним «досягнення» заокеанських антикультистів помилково були покладені в основу відомого визначення архієрейського собору РПЦ (листопад — грудень 1994 р.), в якому старанно відтворювалися звинувачення сект і культів у руйнуванні традицій та звичаїв народів Росії, хоча перша антисектантська конференція РПЦ, що відбулася у 93-му році, безпосередньо  фінансувалась протестантами. На ці ж кошти був виданий перший збірник Дворкіна про секти!

Стаття «Крах Олександра Дворкіна» 06.03.2006 [5]

«Можливо, суперечливе минуле Дворкіна, включаючи вживання наркотиків та зв’язки з різними меншинами, відіграло свою роль у його падінні, як припускають його колишні колеги.

Тепер, після переїзду до Нижньогородської єпархії, «всеросійський гастролер» Дворкін нарешті здобув стабільний, хоча й скромний, дохід від місцевих спонсорів. Його від’їзд дивно нагадує маневри Івана Грозного перед впровадженням опричнини (період терору за царя Івана IV). Зазначимо, що дисертація Дворкіна, присвячена сумнозвісному царю, отримала різку критику від експертів. Залишається лише здогадуватися, які нові плани варяться в голові цього «борця з невірними».

В очікуванні чергової розправи над нещасними сектантами, єретиками та іншими вільнодумцями, Дворкін вже запропонував створити під управлінням РПЦ «реабілітаційні центри» для так званих жертв культів. За словами скандальної статті початку 1990-х років, опублікованої в «Журналі Московської Патріархії», ці центри мали б примусово утримувати осіб лише на основі телефонних дзвінків від православних родичів або навіть сусідів, які підозрювали когось у «недостатній православності». Зрозуміло, що жодного правового обґрунтування для таких гангстерських викрадень не вимагалося — досить було б «благословення» місцевого священника.

І все ж ідея Дворкіна була реалізована. Росія, як відомо, славиться не тільки своїми дорогами…

За вказівкою влади всі психіатричні клініки Москви тривалий час шукали цих уявних «зомбованих» жертв сектантів. Однак, цілком ймовірно, вони зіткнулися з такою великою кількістю людей, які насправді постраждали від діяльності молодших старців (псевдодуховних отців від РПЦ), фундаменталістів та антикультових активістів Дворкіна, що ініціатива була тихо відкладена.

Наприклад, нещасний кришнаїтський відеооператор, оглядаючи глибокі сліди укусів, залишені ревним антикультистом, досі з жахом згадує шалений напад та істеричні крики таємного хрестоносця РПЦ Олександра Дворкіна, який впився зубами в руку кришнаїта до крові. Інцидент стався в коридорах Московського міського суду, коли відеооператор, не усвідомлюючи небезпеки, наважився підійти надто близько до цієї вкрай небезпечної фігури. Мабуть, цей сучасний «опричник», «раб Божий» Олександр, не зміг стерпіти такого зухвалого вторгнення на свою «канонічну територію», і нещасному чоловікові, який знімав документальний фільм, довелося за це поплатитися. На жаль, ще ніхто не винайшов намордника для зубастих богословів і оскаженілих «захисників віри».

Відеооператора, який стікав кров’ю, напевно, врятували — швидше за все, за допомогою вакцини від сказу — а запеклого захисника православної чистоти було негайно доправлено до в’язниці.

Бідолашний кришнаїт, щойно оговтавшись від шоку, поділився своєю жахливою історією на сайті www.sektoved.narod.ru, створеному опозиціонерами Дворкіна. На сайті детально описані отруйні плоди діяльності цього «сектзнавця» на величезних просторах нашої країни».

Садизм включає хворобливу зацикленість садиста на необхідності насильства над іншими людьми, жорстокості у поводженні з ними або тваринами. Садист жадає емоційного насильства. Він цілеспрямовано маніпулює іншими людьми за допомогою страху. Основний мотив садистів — це гонитва за особистою владою, контролем над іншими і задоволенням своєї садистської натури. Садист схильний до агресії та жорстокої поведінки. Він отримує задоволення від переживань іншими людьми або живими істотами болю, страждань, негативних емоцій чи знаходження їх у безпорадному стані.

Садисти отримують задоволення від домінування або отримання контролю над іншими через насильство, приниження, заподіяння шкоди. Найчастіше садисти обирають собі таку професійну діяльність, де є можливість реалізувати свої приховані садистські нахили та легалізувати моральне чи фізичне насильство над іншими людьми. Це можуть бути такі професії: керівники, чиновники, контролери, працівники м’ясокомбінатів, звіроферм, працівники тюрем та інших місць позбавлення волі, військовослужбовці, поліцейські, професійні інтернет-тролі.  

Створивши свою міжнародну тоталітарну секту в антикультовому середовищі, Дворкін знайшов для себе унікальну нішу для задоволення своїх внутрішніх потреб садиста й оточив себе однодумцями.

Садист проникає у владу

«Я зрозумів, що експерт — це не той, хто щось знає, а той, у кого запитують» [6].

Узурпація влади в росії Олександром Дворкіним почалася через проникнення його у виконавчу гілку влади. Всупереч законам, логіці, відсутності професіоналізму, Дворкін стає головою експертної ради при Мін’юсті, не будучи при цьому ні держслужбовцем, ні релігієзнавцем, ні фахівцем у сфері відносин держави і релігійних об’єднань, як того вимагало Положення про Експертну раду. З іншого боку, це не дивно, з огляду на те, що на той час посаду міністра юстиції обіймав адепт його секти й учень Олександр Коновалов (у 2000-х Коновалов навчався в ПСТГУ і був студентом Дворкіна). Тож питання, хто тут кого куди призначив, залишається відкритим.

І все ж цікаво, хто насправді стоїть за призначенням Дворкіна — «людини з довідкою», психічно нездорового і соціально небезпечного індивіда — на таку відповідальну державну посаду і з якою метою? Уся ця історія аж надто нагадує те, коли Сталін призначив очільником НКВС (1936–1938 рр.) маніяка Миколу Єжова, який згодом став одним із символів сталінського Великого терору, масових репресій і жорстокого придушення інакомислячих. Долю людей тоді стали вирішувати «трійки» (по три посадові особи: представник НКВС, партійний чиновник і прокурор), які без розбору знищували людей або засилали їх до в’язниць без права на захист, а нерідко суд відбувався за відсутності обвинувачених.

Однак, уся ця кривава кар’єра вельми швидко і сумно закінчилася і для самого Єжова. Маніяка незабаром зняли з посади, оголосили «ворогом народу» і розстріляли за наказом того ж Сталіна.

2014 року було затверджено новий склад Експертної ради при Міністерстві Юстиції РФ, офіційно — у зв’язку із закінченням терміну повноважень колишнього складу. Перед цією подією в пресі розгорівся скандал про неправомірну діяльність Експертної ради, громадськість дізналася закулісну правду. Так чи інакше, але Олександр Дворкін у терміновому порядку провів ротацію серед членів Ради, а себе свідомо «понизив» на посаді до рівня заступника Експертної ради з проведення державної релігієзнавчої експертизи при Мін’юсті РФ, точніше, пішов у тінь керівництва. Заступники, як правило, завжди випадають з поля зору громадськості, адже для народу традиційно — «кого бачимо, того й б’ємо», «у всьому завжди винні начальники». Склад «експертів» значно скоротили, новий склад став більш закритим для ЗМІ «у зв’язку з регулярними спробами чинити тиск на його членів».

Однак становить інтерес, хто саме входив як до минулої, так і до нинішньої державної Експертної ради при Мін’юсті РФ. Зв’язок очевидний. По суті, основа — це те саме угруповання РАЦИРС та їхніх поплічників із тоталітарної секти Дворкіна, дехто з яких очолював дочірні організації РАЦИРСу, був колегами і друзями. Наприклад:

▪️ Олександр Дворкін — президент РАЦИРСу.

▪️ Лев Семенов — член РАЦИРС, викладач у ПСТГУ на кафедрі місіології, керівник дочірньої організації РАЦИРС, Духовно-просвітницького центру Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету.

▪️ Євген Мухтаров — член РАЦИРС і FECRIS, упорядник біографії Дворкіна, журналіст. Керівник прес-служби РАЦИРСу. Консультант Ради з питань релігійних об’єднань при мерії м. Ярославля, голова громадського центру «Громадянська безпека».

▪️ Олександр Кузьмін — відповідальний секретар РАЦИРСу, член РАЦИРС і FECRIS, служитель РПЦ. Голова дочірньої організації РАЦИРС — Саратовського відділення Центру релігієзнавчих досліджень.

▪️ Роман Силантьєв — колега Дворкіна, співробітник Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ МП.

▪️ Володимир Бєлов — був науковим керівником Олександра Кузьміна. Керівник Центру православної культури і релігійної антропології.

▪️ Андрій Редкозубов — співробітник РПЦ МП із взаємодії зі збройними силами та правоохоронними органами під керівництвом отця Дмитра Смирнова.

▪️ Валерій Смирнов — давній друг Дворкіна.

▪️ Андрій Васильченко — член Ради з питань релігійних об’єднань при мерії м. Ярославля, генеральний директор ТОВ «Губернський народ» м. Ярославль, дослідник Третього рейху. Колега Мухтарова.

Посада голови Експертної ради при Мін’юсті відкривала Дворкіну широку можливість реалізації його прихованих садистських нахилів, здійснюючи через придушення релігійної свободи вплив на життя громадян у масштабах цілої країни. Для садиста типовим є несвідомий імпульс до протидії іншим: знищення їхньої радості, обману їхніх очікувань, тенденція до зневаги та приниження інших. 

Брехлива промова Дворкіна про «розгул сектантства» в країні, про злочини, скоєні «сектами»: вбивства, фізичне і сексуальне насильство, проституція, шахрайство тощо — багато в чому не відповідала дійсності. У 2013 році російські журналісти-розслідувачі з’ясували, що між декларованим Олександром Дворкіним «розгулом сектантства» і кримінальною ситуацією є суттєва різниця.

«Дворкін apparatus. Критична ситуація». 23.09.2013 [8]

Так Дворкін на широку ногу став здійснювати чорну, наклепницьку пропаганду в пресі, надавати федеральній владі нібито «достовірну інформацію» про секти і ображати в своїх «експертних оцінках» почуття віруючих, але вже від імені держави. Тобто замість розслідувань реальних злочинів держава стала направляти свої гроші і ресурси на реалізацію садистських схильностей Дворкіна, його прагнення до вищості в якості компенсації почуття неповноцінності: наклеп, фабрикування адміністративних і кримінальних справ проти різних релігійних груп кришнаїтів, саєнтологів, баптистів, Свідків Єгови, мусульман, індусів та інших вірян.

Згодом Дворкін створив у своїй тоталітарній секті налагоджений механізм корупції, мабуть підкріплений непрозорою фінансовою діяльністю, фабрикуючи експертизи, виступаючи свідками на судах у замовників, таким чином, штучно ініціюючи численні розслідування щодо релігійних організацій, фабрикуючи кримінальні звинувачення проти їхніх лідерів, тим самим активно порушуючи права громадян, впливаючи на громадську думку і своєю брехнею маніпулюючи ними.

І це в той час, коли Дворкін, роз’їжджаючи країною зі своїми брехливими антисектантськими лекціями, зокрема  виступаючи перед представниками влади і правоохоронними органами, фахівцями і студентами освітніх установ. По суті, Дворкін проповідував екстремізм, сіючи національну і релігійну ненависть, агресивну ксенофобію, сприяв медіанасильству і створенню умови для здійснення справжніх злочинів на ґрунті релігійної ненависті.

Про що докладніше викладено у фільмі «ВПЛИВ» (THE IMPACT) (2024).

Олександр Дворкін провів семінар з профілактики релігійного екстремізму в уряді Курганської області 

18 вересня 2021 року

«Відомий російський сектознавець, професор ПСТГУ, заступник голови Експертної ради з релігієзнавчої експертизи при Міністерстві юстиції РФ Олександр Дворкін провів семінар з профілактики релігійного екстремізму для працівників правоохоронних і наглядових органів Зауралля.

Участь у зустрічі в конференц-залі уряду Курганської області взяли представники регіональних Управлінь Мін’юсту, ФСБ, МВС, ФСВП, Слідчого комітету, Росгвардіі, обласної прокуратури, районних адміністрацій та регіонального уряду.

Олександр Дворкін зробив огляд міжнародної ситуації, що пов’язана з поширенням деструктивних культів і сект, а також розповів про внутрішньоросійські проблеми».

Дворкін також використовував місіонерські відділи РПЦ як плацдарм для розгортання своєї тіньової структури — міжнародної тоталітарної секти. По суті, він перетворив їх на свої пропагандистські відділи нацистської влади за фасадом РПЦ, які й досі масово впливають на громадську думку та поведінку громадян. Сьогодні це переросло в систему взаємопов’язаних організацій та осіб, які стали частиною масштабної системи паралельної влади не тільки в Росії, а й в інших країнах, з огляду на те, що ці структури володіють значним впливом на державну політику і громадську думку.

На фото: віце-президент РАЦИРС — протоієрей Олександр Новопашин (керівник місіонерського відділу Новосибірської єпархії), президент РАЦИРС — Олександр Дворкін, віце-президент РАЦИРС — протоієрей Арсеній Вілков (керівник місіонерського відділу Рязанської єпархії), відповідальний секретар РАЦИРС — ієрей Олександр Кузьмін (керівник місіонерського відділу Саратовської єпархії РПЦ).

Про масштаби обробки суспільної свідомості і «промивання мізків» екстремістською і терористичною ідеологією сектантами Дворкіна можна лише здогадуватися.  Наведемо як приклад діяльність за останній час лише одного з членів РАЦИРСу — ієрея Олександра Кузьміна.

Зазвичай одна з установок садиста, яка формується в дитинстві: «треба змусити інших людей підкорятися мені, тоді вони не зможуть заподіяти мені страждання». З огляду на те, що на Дворкіна не раз подавали запит на перевірку його деструктивної діяльності до ФСБ, Генпрокуратури, Мін’юсту і МЗС, є очевидним його страх перед цими структурами. Не дивно, що, набуваючи великої влади, він, по суті, став негласно підпорядковувати собі ці структури.

Ще 2017 року було подано депутатський запит на перевірку діяльності Дворкіна.

«Депутат Держдуми Валерій Рашкін запропонував перевірити діяльність «сектознавця» Олександра Дворкіна

Парламентар Валерій Рашкін звернувся до ФСБ, Генпрокуратури, Мін’юсту та МЗС із депутатським запитом про перевірку діяльності російського сектознавця Олександра Дворкіна. На думку депутата, діяльність експерта може зіпсувати відносини Росії з Індією.

— Періодичність його акцій щодо різних релігій, конфесій, національностей, які перебувають на території РФ (зокрема, щодо громадян Індії), на мій погляд, свідчить про завдання, що стоїть перед ним: роздути міжнародний скандал і вплутати Росію в нові війни, — написав член КПРФ Валерій Рашкін у своєму зверненні (цитується за Life.ru).

Нагадаємо, раніше громадянин Індії Прасун Пракаш повідомив на своїй сторінці у Facebook, що він і його сім’я в Москві піддаються дискримінації на релігійному ґрунті з боку «сектознавця» Олександра Дворкіна.

«Мій батько Шрі Пракаш Джі живе в Росії вже понад 25 років. Він сповідує індуїзм і одночасно є президентом автономної некомерційної організації «Центр сприяння збереженню та розвитку індійської культури Шрі Пракаш Дхам». Організація допомагає людям, які цікавляться традицією і культурою Індії, а також йогою як наукою про філософію життя… Індуїзм є найдавнішою релігією, і сотні мільйонів вірян мають до своєї релігії величезну повагу», — написав Пракаш у своєму Фейсбуці.

За словами Прасуна Пракаша, він і його сім’я зазнають нападок з боку президента громадських організацій «Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект» і «Центр релігієзнавчих досліджень в ім’я священномученика Іринея Ліонського» Олександра Дворкіна, а також його «спільників».

Пракаш стверджує, що Дворкін систематично «паплюжить індуїзм як світову релігію і зачіпає почуття сотні мільйонів вірян у всьому світі».

«Чомусь Олександр Дворкін не може відрізнити давню релігію з багатотисячолітньою історією від секти. Або не хоче відрізняти. Коли на цьому тлі мені, моїй родині, а також тим людям, які дуже поважають той чистий зв’язок між нашими країнами, доводиться стикатися з цим, то ми відчуваємо несамовитий біль, бо Олександр Дворкін ганьбить не лише індуїзм, а й честь РПЦ (до якої Олександр Дворкін не може мати жодного стосунку, адже РПЦ була, є і завжди буде носієм такої християнської цінності, як справедливість)», — заявив Прасун Пракаш. Крім того, він назвав дії Дворкіна «антиконституційними» і такими, що ганьблять «репутацію Російської Федерації на міжнародній арені як правової держави».

«Після нападу в грудні 2016 року на будинок, у якому проживає Прасун Пракаш зі своєю сім’єю, він звернувся з онлайн-петицією: «Я смиренно закликаю глав обох держав, Президента Росії Володимира Путіна і прем’єр-міністра Індії Шрі Нарендру Моді, та міністрів закордонних справ обох держав, пана Сергія Лаврова і пані Сушмі Свараджі, а також представників Посольства Індії в Росії звернути увагу на цю важливу проблему і дозволити індуїстам у Росії вести мирне життя, будучи впевненими у власній безпеці щодо будь-яких переслідувань з боку радикальних елементів, таких як пан Олександр Дворкін і його спільники».

Ця історія викликала природний інтерес з боку найбільших інформаційних агентств Індії: Press Trust of India та IANS. Про ситуацію написали також понад 20 друкованих газет Індії.

Олександр Дворкін є членом Експертної ради при Мін’юсті з релігієзнавчої експертизи та основним натхненником сектоборства в Росії. Виходячи з висловлювань Дворкіна, до тоталітарних сект він зараховує і релігію іслам.

В одній зі своїх лекцій Дворкін назвав пророка Мухаммада «гарненьким прикажчиком». 

Іронічно наводячи слова пророка, що адресовані дружині Айші, Дворкін пожартував: «уміла людина робити компліменти, нічого не скажеш».

За його словами, проповідь основоположника ісламу здобула успіх тільки після того, як «він почав проповідувати, що можна грабувати каравани, насильно звертати людей до нової віри і все це буде заслуженою здобиччю».

Розгорнувши свою садистську діяльність через виконавчу гілку влади, Дворкін, масштабуючи антисектантську діяльність, просунув своїх учнів і агентів впливу на значущі державні посади, здійснюючи в такий спосіб поступове впровадження в усі три гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову.

Доказом тому є численні випадки, коли Дворкін вносив ту чи іншу релігійну або громадську організацію до свого Дворкіно-Кюннетовського «чорного списку». Дворкін  створив таку схему: адепти його секти створюють через ЗМІ неправдиву, дискредитуючу репутацію «небезпечної секти» для організації, яку обрав як свою жертву їхній гуру Дворкін. Потім за його наказом адепти його секти, яких він завчасно впровадив у Мін’юст, ухвалюють рішення, — і організацію, переслідувану Дворкіним, оголошують «небажаною організацією в Росії». Потім його адепти в Генпрокуратурі фабрикують справи, і сектанти Дворкіна, які служать у ФСБ, застосовують невиправдані силові методи, по суті, чинячи антиконституційно, антидемократично, але зате за законами, писаними їхнім великим гуру Дворкіним.

Показовим є приклад гонінь Дворкіна на Свідків Єгови або саєнтологів. Ці організації, серед багатьох інших, було занесено до «чорного списку» Дворкіна, а потім було визнано Мін’юстом «небажаними» і видворено із Росії. Члени цих організацій, які проживали в Росії, пройшли через усі «пекельні кола» судових позовів, репресій і переслідувань у справах, сфабрикованих Дворкіним і його сектантами з Генпрокуратури і ФСБ. Ба більше, члени цих організацій зазнали негативного тиску і в інших країнах, коли протягом тижня на них виходило по тисячі однотипних наклепницьких публікацій зі схожою антисектанською риторикою.

Щодо корумпованості дворкінських судів і говорити нема чого, одним словом — свавілля. А якщо на сьогоднішній день в росії і трапляється порядний суддя, який бажає діяти згідно з Конституцією, Законом і правами людини, захищаючи невинних людей від дворкінського свавілля, то йому доволі оперативно надходить лиховісний дзвінок від сектантів Дворкіна з Адміністрації президента, і в очах судді всі закони РФ одразу втрачають чинність. А це зі свого боку доводить, що влади у Дворкіна і його тоталітарної секти набагато більше, ніж у Конституції РФ. Тобто, все як у нацистській Німеччині за часів розгулу Апологетичного центру Кюннета, коли Веймарська конституція була істотно змінена і знецінена. Нацисти використовували конституцію лише як формальний фундамент, а правили за допомогою своїх надуманих указів і декретів. Реальна влада належала лідерам нацистів.

Сам же Дворкін, не шкодуючи сил і часу, не тільки ідеологічно спокушав дітей, прогресивну молодь в освітніх установах, проповідуючи їм ідеї нацистів — переваги одних над іншими. Він організовував для фахівців міжнародні лекції та читання, залучаючи до своєї секти таких самих неадекватних особистостей із садистськими нахилами, як і він сам, які жадають псувати життя іншим людям.

Дворкін також активно роз’їжджав країною з метою вербування нових членів для своєї секти з числа силових структур. Він і його адепти стали систематично читати регулярні лекції про «тоталітарні секти» для співробітників Міністерства внутрішніх справ росії, слідчого комітету росії, федеральної служби безпеки росії, до того ж у деяких випадках присутність працівників була обов’язковою. Це не тільки сприяло зростанню «корисних знайомств» для Дворкіна, поповненню лав його секти і тих, хто до неї долучається, а й забезпечувало ідеологічний вплив тоталітарних поглядів Дворкіна на виконавчу, судову і законодавчу системи та сприяло трансформації цих структур у карально-репресивний підрозділ Дворкіна. Це знерухомлювало тих, хто мав забезпечувати безпеку громадян від таких як Дворкін. Крім того, сам Дворкін, використовуючи своє посадове становище, активно створював юридичні прецеденти проти різних організацій, надавав вигідні йому «експертні висновки», які безпосередньо впливали на судові рішення, подібно до підпису Сталіна на затвердженні вироку.

Зміни в законах

Посада голови Експертної ради при Мін’юсті також відкривала Дворкіну можливість впливати на державну політику щодо релігійних організацій. Через активних сектантів своєї тоталітарної секти, таких як сенаторка Олена Мізуліна, Дворкін створив робочу групу з розробки антисектантського законодавства в Держдумі рф, яка згодом фактично внесла суттєві зміни до нормативно-правових актів рф, обмеживши дію громадянських прав, релігійної свободи та фундаментальних прав людини. Це стало об’єктом критики з боку міжнародної спільноти.

Так 13 лютого 2017 року в Раді Федерації було створено робочу групу з боротьби з «деструктивними сектами». Її головою призначено Олену Мізуліну — заступника голови Комітету ради федерації з конституційного законодавства і державного будівництва, члена ради федерації від Омської області. За безпосередньої участі Дворкіна було ухвалено законодавчі ініціативи, інтегровані в правову систему держави.  І кожна з цих поправок до Закону поступово розширювала повноваження і вплив антикультових структур, що входять до тоталітарної секти Дворкіна. Ось лише деякі з них:

▪️ Федеральний закон № 125-ФЗ «Про свободу совісті та про релігійні об’єднання», 26 вересня 1997 року.  [32]

▪️ Федеральний закон № 114-ФЗ «Про протидію екстремістській діяльності», 25 липня 2002 року. [33]

▪️ Законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення додаткових заходів з протидії тероризму та забезпечення громадської безпеки, 2016. [34]

▪️ Про внесення змін до Федерального закону «Про протидію тероризму», 2016. [35]

Олена Мізуліна як сектантка тоталітарної секти Дворкіна виконує й інші доручення свого гуру.

07.04.2019

«Мізуліна боїться сексуально збуджених арештантів і вимагає заборонити йогу

Сенатор Олена Мізуліна побоюється гомосексуальних зв’язків серед ув’язнених СІЗО. Вона написала Юрію Чайці з проханням перевірити законність проведення в ізоляторах… занять з йоги.

Вся справа в листі, який незадовго до цього сенатор отримала від богослова Олександра Дворкіна. Пан Дворкін, як головний викривач сект у країні, вбачає йогу несумісною з традиційними релігіями. За його словами, йога походить від певної «скандально відомої псевдоіндуїстської» секти. Ось дослівна цитата з листа пана Дворкіна пані Мізуліній:

«В умовах СІЗО такі практики можуть призвести до неконтрольованого сексуального збудження тих, хто практикує, і, як наслідок, — до появи гомосексуальних зв’язків між ув’язненими загону госп.обслуги».

Дворкін вважає, що це призведе до тюремних бунтів, оскільки ув’язнені відмовляться брати їжу у геїв із госп.обслуги. Також професор вважає, що йога не відповідає цілям і завданням пенітенціарної системи: практикуючі пихато сміються над страхами всього світу, замість того, щоб ресоціалізуватися. У підсумку Дворкін вимагає заборонити блюзнірські деструктивні практики.

Натомість сенаторка Мізуліна, підкріпивши лист супровідним запитом, перенаправила його до Генпрокуратури. Внаслідок цього в московських СІЗО призупинили заняття на час проведення перевірки. 

Перші заняття йогою відбулися 2018 року. Зазначимо, що ФСВП вважає експеримент вдалим: ув’язнені, які нею займалися, майже не зверталися до медиків. Начальник «Бутирки» Сергій Телятніков повідомив, що заняття дали змогу працівникам і ув’язненим «розслабитися і позбутися накопиченого негативу».

Вплив тоталітарної ідеології Дворкіна на еліту

Не дивно, що навіть вище керівництво країни поступово підпадало під вплив тоталітарної нацистської ідеології Дворкіна, яку просувала його власна паралельна система влади. Так, 29 травня 2020 року виходить указ президента рф, що затверджує нову редакцію Стратегії протидії екстремізму в рф до 2025 року («Про затвердження Стратегії протидії екстремізму в РФ до 2025 року»), до якої доклав руку Дворкін. [37]

Доказом таких трансформацій слугує аналіз публічної риторики вищого керівництва країни. З огляду на період з 2003-2004 по 2012 рік, можна помітити значні зміни: від захисту конституційних прав громадян до підтримки обмежувальних заходів проти релігійних груп, за фактом проти релігійної свободи. Нагадаємо, що термін «тоталітарні секти» запровадив на території росії саме гуру Олександр Дворкін ще в 90-х роках. Ось приклад такої трансформації думки, яка вже вплинула на долі сотень тисяч людей.

2004 рік

ВИСТУП ПРЕЗИДЕНТА РОСІЇ В.В. ПУТІНА ПЕРЕД ДОВІРЕНИМИ ОСОБАМИ, МОСКВА, МДУ ІМ. М.В. ЛОМОНОСОВА, 12 ЛЮТОГО 2004 РОКУ [38]

«Особливе питання — адміністративне свавілля правоохоронної системи. Тут також зберігається база для так званих позапроцедурних, тобто не передбачених законом дій співробітників різних органів і служб. Тим часом громадяни — це не об’єкт впливу каральної машини. Держава, включно з її силовими структурами, повинна насамперед працювати на громадян, захищати їхні права, інтереси, власність, не кажучи вже про захист їхньої безпеки та самого життя».

2012 рік

Стаття: «ПУТІН ЗАКЛИКАВ УДОСКОНАЛИТИ ЗАКОНИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗА СЕКТАМИ». 25 жовтня 2012 [39]

▪️ «Глава держави вважає, що держструктури мають удосконалити нормативно-правову базу для контролю за діяльністю тоталітарних сект».
▪️ «Що стосується тоталітарних напрямів діяльності, то це те, що становить особливу загрозу для суспільства, для людей, це полювання не тільки на душі, це полювання на майно людей, — зазначив глава держави на зустрічі з губернатором Самарської області Миколою Меркушкіним і представниками громадськості регіону в четвер, 25 жовтня. — Я згоден із вами в тому, що державні структури і на регіональному, і на федеральному рівнях мають подумати про вдосконалення нормативно-правової бази роботи в цьому напрямі та про практичне застосування цих нормативних документів».

Звідки у президента рф з’явилася така риторика? Можливо, продовження цієї статті дуже яскраво проілюструє відповідь на це запитання:

«Як повідомляє «ИТАР-ТАСС», тему діяльності тоталітарних сект підняла представниця Самарського обласного інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки Олена Бельчикова. Зокрема, вона звернулася до глави держави з проханням удосконалювати протидію діяльності тоталітарних сект і заявила про необхідність створення банку даних про такі тоталітарні секти з короткою інформацією про них, який був би доступним для регіональних міністерств освіти та шкіл.

Президент зазначив, коментуючи слова Бельчикової, що часто під час поїздок у регіони йому доводиться чути про проблеми з діяльністю тоталітарних сект. «Як гриби ростуть і всілякі хатинки, де проводяться всілякі обряди, де незрозуміло, що відбувається, або людей під землю заганяють. Це проблема, я з вами згоден», — сказав путін».

Тобто якась Олена Бельчикова звернулася до глави держави з проханням удосконалювати протидію діяльності тоталітарних сект із цілим Дворкінським пакетом пропозицій зі зміцнення тоталітарної влади Дворкіна. А хто така Олена Бельчикова, крім описаних її регалій? Навіть при поверхневій перевірці її прізвище можна знайти серед безлічі інших у списках Дворкінських кураторів, наприклад, за «Програмою роботи напрямків ХХ Міжнародних Різдвяних освітніх читань 23-25 січня 2012 року».

Програма роботи напрямків ХХ Міжнародних Різдвяних освітніх читань 23-25 січня 2012 року [40]:

Перші Різдвяні читання були проведені в Москві 1993 року, у той самий рік, коли Дворкін створив і очолив Інформаційно-консультаційний центр (з 2003-го — Центр релігієзнавчих досліджень) в ім’я св. Іринея Ліонського та розпочав свою антисектантську діяльність. Починаючи з 1994 року на Різдвяних читаннях уже були присутні понад 1000 осіб. А на сьогоднішній день цей форум збирає понад 5000 учасників, релігійних службовців, державних працівників і фахівців у галузі освіти, соціології та культури.

Формально церковно-громадський форум проходить під головуванням «патріарха московського і всієї Русі» Кирила. Але фактичним «владикою» цього заходу є Дворкін, де, зокрема, за його наказом, як за наказом «візантійського василевса», точніше, «василевса василеона» («царя царів»), адепти його секти піддають суду Лінча всіх своїх неугодних і всіх інакомислячих. В офіційних завданнях форуму стоїть «розширення співпраці Церкви і держави». По суті, це створення подоби «союзу трону і вівтаря», початок шляху до мети Дворкіна, коли «політика має залежати від релігії, а релігія — брати активну участь у політиці та визначати її», та, звичайно, до таємної мрії Дворкіна, коли «у православних християн може бути тільки один цар». Здогадайтеся хто?

У зв’язку з таким стрімким зростанням армії впливових адептів тоталітарної секти Дворкіна в різних регіонах (які ростуть як гриби під пристойним приводом «учасників форуму»), не дивно, що під час поїздок по регіонах президенту часто доводиться чути про проблеми, пов’язані з діяльністю тоталітарних сект, від «занепокоєної громадськості», а фактично — сектантів Дворкіна, які цілеспрямовано займалися психологічною обробкою президента, створюючи йому хибне бачення реальності. Очевидно, що всі прізвища цих «стурбованих» будуть так чи інакше пов’язані з діяльністю сектантів Дворкіна або з самим Дворкіним. Адже Дворкін не просто прихований садист, він ще й чудовий маніпулятор, який знає історію і витягує корисні уроки для себе для досягнення своєї влади, використовуючи всі засоби й методи для психологічної обробки свідомості еліти суспільства.

Є такий російський фразеологізм — «потьомкінські села». Він походить від легенди про бутафорські поселення, які нібито попередньо зводив фаворит цариці Григорій Потьомкін на шляху прямування російської імператриці Катерини II з Петербурга до Криму 1787 року, щоб справити на неї особливе враження. Уперше «потьомкінські села» згадуються 1787 року в листі австрійського дипломата Шарль-Жозефа де Ліня.

Чи не нагадують зараз такі президентські поїздки регіонами подібну історію, тільки підкориговану витонченим мозком прихованого садиста Дворкіна, який заради досягнення корисливих цілей розставив такі бутафорні «пастки для президента», щоби, хоч би куди той приїхав, йому скрізь розповідали дворкінськими словами про загрозу тоталітарних сект? Чи в основі цього лежить щось інше?

Вочевидь, щоб усвідомити, що відбувається, і масштаби нинішньої трагедії, треба розуміти природу потреби прихованого садиста. У людини агресивного типу є сильна потреба в обмані, використанні в особистих цілях та експлуатації інших. Будь-які зв’язки з кимось або будь-які ситуації (і не важливо, чи йдеться про гроші, ідеї, знайомства, контакти або престиж) розглядаються такими людьми з погляду «що я можу від цього мати?» Причому невротик переконаний, що так чинить кожен, і тому він бачить сенс у тому, щоб зробити це ефективніше, ніж інші.

Для задоволення садистських нахилів йому недостатньо прямого або повного підпорядкування обраної ним жертви. Для садиста важливий сам процес руйнування, і неважливо чого: самостійності, прояву в комусь будь-якої незалежності, суверенності особистості. Лише душевний біль, страждання людини, яка продовжує відстоювати своє прагнення до свободи і самовизначення, але вже переможеної та пригніченої садистом, — ось що породжує в прихованому садистові надзвичайний приплив енергії та почуття своєї абсолютної влади. Адже саме в цьому процесі садист перевіряє свою абсолютну владу, підтверджує свою здатність впливати на почуття і думки іншої людини. Садист домагається, щоб людина відчула себе нікчемною й безсилою, — тобто того явища, яке живить не тільки садиста, а й глобально коріння фашизму.

«Сплячі осередки»

Чого чекати від прихованого садиста Дворкіна, який мріє про всевладдя, з огляду на його активність щодо прихованого захоплення влади в країні на рівні активного впливу на законодавчу, судову, виконавчу гілки влади? Таємної організації державного перевороту. І така тенденція існує, з огляду на масштабний вплив Дворкіна в різних гілках влади, а також масову обробку свідомості населення через ЗМІ, інтернет, регіональні резерви місіонерських відділів РПЦ, зомбуючи нацистськими ідеями людей усюди: у школах, в’язницях, колоніях, молодіжних, спортивних організаціях, вищих освітніх і середньо-технічних установах, де навчається армія «підневільних» студентів. Історії відомо, що головною рушійною силою політичних переворотів і революцій є безробітна або низькооплачувана молодь, а також ідеологічно дезорієнтовані студенти, які втратили соціальну опору.

Ось черговий приклад активної діяльності одного з найближчих помічників і «рупора» Дворкіна — протоієрея Олександра Новопашина (віцепрезидента РАЦИРСу, керівника Місіонерського відділу Новосибірської єпархії РПЦ). Інтернет-сторінка його Інформаційно-консультаційного центру (ІКЦ) [41] просто рясніє пропагандою антисектантської діяльності та «профілактики екстремістських проявів», «протидії екстремістській діяльності та тероризму», немовби це не місіонерський відділ православної церкви, а Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю, екстремізмом і тероризмом. Показова демонстрація, що це не просто якийсь там «російський ІКЦ», а «з 2002 по березень 2023 року рішенням Президії FECRIS (Європейської Федерації Центрів з вивчення та інформації щодо сектантства) він був членом-кореспондентом із присвоєнням міжнародного найменування «ICCS — Informational Consulting Center on Sectarianism».

Священнослужитель регулярно читає лекції військовослужбовцям, співробітникам МВС, ФСБ, а також студентам і школярам, розповідаючи, хто в країні ворог, а хто друг. Занадто це нагадує 1937 рік у СРСР. Тоді перед військовослужбовцями активно виступали з лекціями спеціальні представники політичного керівництва держави — політруки (політичні керівники в радянських збройних силах, відповідальні за ідеологічну обробку свідомості військовослужбовців; як правило, вони були заступником командира з політичної частини). Згідно з історичними документами, подібні посади запроваджували з XVI століття в арміях інших держав, як правило, під час революцій або громадянських воєн, під час масових репресій.

Схоже, що зараз цю функцію політруків взяли на себе сектанти Дворкіна, так звані священнослужителі. Проте жорстка обробка свідомості нацистськими ідеями переваги одних над іншими, вербування «лояльних» до тоталітарної секти садиста Дворкіна набуло великих масштабів — від сіл до мегаполісів, втягуючи школярів, студентів, громадські організації, військовослужбовців і силові відомства. І все це під вивіскою «збереження й зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей», під прикриттям семінарів про деструктивні секти, релігійний екстремізм і тероризм. А заразом озвучується історія про участь різних сект у державних переворотах на конкретних прикладах декабристів, більшовиків, нацистів, неоязичників тощо, дається огляд деструктивних утворень, форм вербування, методів обробки свідомості… А чи не нагадує це вам приховане навчання екстремістській та терористичній ідеології?

Ви уявляєте собі, до чого дійшов маразм Дворкіна, коли його «священики»-сектанти, ті, хто ініціюють репресії проти маси людей, водночас навчають дітей, молодь і дорослих екстремізму, тероризму на очах у правоохоронних органів, тих, хто повинен захищати від цього свавілля? З якою метою маніпулюють свідомістю дітей, заражаючи їх справжнім нацизмом? Готують із них майбутніх сектантів для чергового фюрера — Дворкіна? Чи в сучасному світі християнське місіонерство — це вже політика, а не пропаганда християнських цінностей, любові до Бога і милосердя? Чи «титульна релігія» Дворкіна вже давно панує над великою політикою, доки та відволіклася на розв’язання своїх геополітичних проблем (і хто допоміг створив їй ці проблеми насправді)? А як же принцип відокремлення церкви від держави, закріплений у Конституції рф, що передбачає неучасть Церкви в державному управлінні, забезпечує свободу громадян у визначенні свого ставлення до релігії та релігійної приналежності?

Новинний репортаж, як сектанти тоталітарної секти Дворкіна захоплюють владу в росії

25.03.2025. Семінар у СДУШС.

«Для студентів перших курсів в Сибірському державному університеті шляхів сполучення (СДУШС) пройшов семінар керівника місіонерського відділу єпархії протоієрея Олександра Новопашина.

Тема семінару: «Сектанти і революція, секти і “кольорові революції”». Отець Олександр зробив загальний огляд деструктивних утворень, форм вербування, а також наслідків перебування в них. Розповів про участь різних сект у державних переворотах в історії, вказавши як приклади на декабристів, більшовиків, нацистів, ваххабітів, неоп’ятидесятників і неоязичників».

Остання фотографія особливо вражає. Вдумайтеся, до заступника головного терориста країни Дворкіна приїжджає офіційний представник Національного антитерористичного комітету для ділової зустрічі… у храмі. Чи не нагадує це сюрреалістичну картину? То хто ким керує?

Викликає побоювання й інша риторика «рупора» Дворкіна. Останнім часом Новопашин дедалі частіше озвучує припущення-«підозри», що в російських містах організовано так звані екстремістські «сплячі осередки» сектантів, які нібито «за командою згори в будь-який момент будуть миттєво активізовані». «Це може полягати, наприклад, у виведенні адептів сект на вулиці для підтримки вуличних заворушень». Водночас Новопашин активно змушує повертати голови тих, хто слухає його, на Захід, мовляв, це все їхні справи, і вони в усьому винні, організатори й ініціатори свавілля.

Вочевидь, Новопашину відомий маніпуляційний прийом «тримай злодія», застосовуваний у пропаганді, зокрема й для дискредитації опонента. Він використовується, коли справді винні у злочині проти громадськості, відчуваючи себе на межі провалу, першими здіймають крик і спрямовують в інший від себе бік гнів народу. Завданням у таких випадках є дезорганізація громадськості та таємне управління її поведінкою. Питання: а для яких цілей це робить один із головних сектантів Дворкіна? І для кого звучить цей сигнал?

Адже психологам відомо: щоб дати людині приховану команду, потрібно всього лише підштовхнути її якоюсь ключовою фразою до потрібної маніпулятору шаблонної ситуації, в якій людина звикла діяти певним чином, на автоматі, абсолютно не замислюючись над нею. За допомогою такої прихованої команди, завуальованого послання можна донести до людини потрібну думку, не озвучуючи її явно, щоб людина вважала це своєю думкою. Тоді вона на неї відреагує, і це спонукає її до певних дій нібито «з власної волі». А кураторів у Дворкіна достатньо, щоб масштабувати такі команди в потрібний йому момент.

Треба розуміти психологію садистів тоталітарної секти Дворкіна, які дорвалися до влади. Якщо їм вдалося розкрутити репресивну машину держави, то ці маніяки самі не зупиняться. Історія свідчить про те, що якщо машину репресій зупинити, то насамперед полетять голови тих, хто її розкручував, а потім почнеться етап реабілітації жертв політичних репресій. Згадайте вищезгаданого Єжова і що з ним зробив Сталін. Дворкін знає історію, він уже має владу і величезний вплив на уми еліти. Це дозволило йому залишатися в тіні, підміняти закони, руйнувати конституційні права громадян, здійснювати репресії.

Побоюючись за власне життя, Дворкін та адепти його тоталітарної секти вигадуватимуть нові й нові причини для репресій, руйнуючи країну зсередини, приводячи до справжнісінького колапсу. Тому, коли в країні закінчаться «екстремістські та терористичні» організації, Дворкін придумає «сплячі осередки», де людей саджатимуть без розбору просто тому, що сусідам «щось здалося» і вони донесли свої побоювання до відома сектантів Дворкіна з ФСБ. Або придумає щось іще, розширюючи масштаби репресій, а отже, розширюючи власну владу.

Навіть якщо Дворкін і здійснить державний переворот, то апетити прихованого садиста на рівні однієї країни не обмежаться, тим паче що йдеться про ядерну державу. Уже зараз адепти Дворкіна розганяють риторику про масштабну релігійну війну — «цивілізаційну війну» — між мусульманським і немусульманським світом. Задумайтеся, до якої глобальної кривавої трагедії призведе втілення цього хворобливого бажання маніяка-садиста для всього цивілізованого світу, якщо цю збожеволілу людину вчасно не знешкодити й не зупинити?

Джерела:

1. https://ansobor.ru/page.php?id=49
2. https://babr24.com/msk/?IDE=125755
3. https://annas-archive.org/slow_download/21d15e760f34cd78f03543e5a135fbd7/0/0
4. https://babr24.com/?IDE=31534
5. https://babr24.com/msk/?IDE=28297
6. https://www.pravmir.ru/aleksandr-dvorkin-nastoyashhij-xippi/
7. https://www.protestant.ru/news/church/ofchrist/article/1122831
8. https://babr24.com/?IDE=118851
9. https://kurganvera.ru/news/smi/sekta-eto-instrument-mezhdunarodnoy-politiki-lider-sekty-sotsiopat-sektant-poraboshchennyy-chelovek/?sphrase_id=7701
10. https://kurganvera.ru/news/konkurs/aleksandr-dvorkin-provel-v-pravitelstve-kurganskoy-oblasti-seminar-po-profilaktike-religioznogo-ekst/
11. https://missiasar.ru/?p=1342
12. https://missiasar.ru/?p=1309
13. https://missiasar.ru/?p=1342
14. https://missiasar.ru/?p=1317
15. https://missiasar.ru/?p=1355
16. https://missiasar.ru/?p=1306
17. https://missiasar.ru/?p=1268
18. https://missiasar.ru/?p=1133
19. https://missiasar.ru/?p=1056
20. https://missiasar.ru/?p=943
21. https://missiasar.ru/?p=1119
22. https://missiasar.ru/?p=1137
23. https://missiasar.ru/?p=1233
24. https://missiasar.ru/?p=1227
25. https://kurganvera.ru/news/antisekta/predstavitel-kurganskoy-eparkhii-prinyal-uchastie-v-soveshchanii-rossiyskikh-sektovedov/?sphrase_id=7701
26. https://babr24.com/msk/?IDE=156385
27. https://life.ru/p/968826
28. https://islamnews.ru/v-indii-sozhgli-chuchelo-jeksperta-minjust
29. https://iriney.ru/sektyi-i-kultyi/sektovedenie/konferenczii/v-moskve-proshlo-ocherednoe-zasedanie-raczirs.html
30. http://www.council.gov.ru/events/news/73820/
31. https://bk55.ru/news/article/100190/
32. https://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_16218/
33. http://www.kremlin.ru/acts/bank/18939
34. http://kremlin.ru/acts/bank/41113
35. http://kremlin.ru/acts/bank/41108
36. https://babr24.com/msk/?IDE=187624
37. https://base.garant.ru/74194369/
38. https://www.mid.ru/ru/foreign_policy/economic_diplomacy/1690105/
39. https://er.ru/activity/news/putin-prizval-usovershenstvovat-zakony-dlya-kontrolya-za-sektami
40. https://scepsis.net/library/misc/progr_sobr_2012_obrazets.doc
41. https://ansobor.ru/page.php?id=15
42. https://ansobor.ru/articles.php?id=358
43. https://ansobor.ru/news.php?news_id=12467
44. https://ansobor.ru/news.php?news_id=12457
45. https://ansobor.ru/news.php?news_id=12455
46. https://ansobor.ru/news.php?news_id=12464
47. https://ansobor.ru/articles.php?id=358
48. https://ansobor.ru/page.php?id=15
49. https://ansobor.ru/news.php?news_id=12464
50. https://ansobor.ru/news.php?news_id=12468