У вересні цього року (прим.: 2024 року) нам на пошту надіслали архів фотодокументів, які вказують на те, що в 1970-ті роки Олександр Дворкін, головний сектоборець Росії та президент РАЦИРСу (російської асоціації центрів вивчення релігій і сект), спостерігався в психоневрологічному диспансері міста Москви з діагнозом циклотимія. Перш ніж ухвалити рішення про їхню публікацію, ми приділили час перевірці автентичності документів та аналізу їхнього походження. Ми б, можливо, й не наважилися опублікувати ці документи в межах нашого розслідування антикультового тероризму, якби не зіткнулися з черговими спробами Дворкіна уникнути відповідальності, використовуючи перекручену брехню і зустрічне залякування своїх опонентів.
Цікаво виходить: Дворкіну в Росії виявляється дозволено обмовити десятки мільйонів людей і піддати їх репресивним заходам покарання з боку судових органів, а ось людям, які захищають себе від його свавілля і виклали справжні документи про його психічне здоров’я замолоду, цього робити не можна. За словами Дворкіна, це було порушенням закону.
Дивні речі відбувалися тоді в Росії, і сьогодні це абсолютно не вкладається в логіку здорового глузду. Ми багато чого не можемо зрозуміти. Понад двадцять років ця людина, з яскраво вираженими ознаками особистісного розладу, оцінювала, принижувала та засуджувала тих, кого в очі до пуття не бачила. Адже Дворкін чомусь вважав, що він не зобов’язаний навіть зустрічатися з тими, кого він дегуманізував, навішуючи ганебний ярлик «сектантів».
Нам насправді невідомо, хто знайшов і виклав ці документи, але підозрюємо, що це був більше акт відчаю, ніж помсти, який закликає громадськість звернути увагу на правове свавілля, яке коїться руками психічно нездорової людини. Дворкін же, зі свого боку, розцінив це як кампанію, спрямовану на його дискредитацію, і пригрозив відповідними заходами щодо цілої низки підозрюваних ним осіб, до списку яких увійшли представники саєнтології, неоп’ятидесятники, кришнаїти, окультисти, муніти, політичні опозиціонери та члени різних сект і псевдоправославних розкольницько-сектантських угруповань [1].
Отже, трохи історії. Наскільки нам вдалося з’ясувати, 2014 року в інтернет хтось злив великий архів фотознімків медичних документів Олександра Дворкіна, які свідчать про те, що з 1973 до 1977 року він перебував із діагнозом циклотимія під наглядом медиків у московському психоневрологічному диспансері. Статті про це з’явилися і в ЗМІ [2, 3, 4].
Зазначимо, що циклотимія — це легка форма прояву біполярного афективного розладу, який раніше називався «маніакально-депресивний психоз». Крім того, циклотимія — це «делікатний діагноз»: з міркувань медичної етики саме цим діагнозом найчастіше називають будь-які захворювання маніакально-депресивного характеру, незалежно від конкретної форми й ступеня тяжкості розладу. До циклотимії відносять і особистісні розлади циклоїдного характеру.
Дворкін «фальшивки не коментує»
У релізі за підписом Олександра Корелова, адвоката РАЦИРСу [5], є такі рядки: «Зазначена інформація не відповідає дійсності, а подані на різних сайтах «медичні документи» є підробленими». Зазвичай такі заяви робляться після ретельної перевірки, однак на пропозицію перевірити автентичність паперів адвокат Корелов відповів: «Мені це абсолютно не потрібно, тому що я знаю, що це фальшивка. Я прекрасно знаю Дворкіна та його біографію».
Згадка біографії була цікавою, і ми зв’язалися з Євгеном Мухтаровим, керівником пресслужби російської асоціації центрів вивчення релігій і сект (РАЦИРС), упорядником життєпису Олександра Дворкіна. Він підтвердив, мовляв, «таких ось госпіталізацій, діагнозів не було». Та й сам Олександр Леонідович заявив, що «фальшивки не коментує».
Початкова реакція РАЦИРСу виглядала як відверто жорстоке глузування. Однак через деякий час у громадськості з’явилися запитання, і Дворкін, як голова Експертної ради з релігієзнавчої експертизи, змушений був на них відповісти.
Йой, все ж таки не фальшивки!
В інтерв’ю інтернет-ресурсу pravoslavie.ru Олександр Дворкін заявив таке:
«— Тобто ви хочете сказати, що воно було добровільним? (запитання журналіста)
— Звісно! Я, що називається, «пішов по лікарях» і зрештою звільнився від військової кафедри — і, отже, від армії. Для цього довелося відлежати належний місяць в експертизному відділі лікарні. У публікаціях, які ви згадували, пишуть, ніби я пробув там на лікуванні «тривалий час». Це, звісно, нісенітниця. Я пролежав місяць — стандартний тоді час для експертизи — і мене було без затримки виписано» [3].
Але факти — річ упертіша, ніж фантазії Олександра Дворкіна. З індивідуальної карти амбулаторного хворого видно, що спостережуваний перебував на психоневрологічному обліку з 1973 до 1977 року, тобто цілих чотири роки. І медичну історію його спостережень обірвав виїзд із СРСР, імміграція спершу до Ізраїлю, а потім до США. З докладно описаного епікризу видно й інше: у молоді роки Дворкін вживав наркотики, нюхав плямовивідник, курив анашу, і навіть намагався розрізати собі вени. У будь-якому разі, коли після заяв про фальшивки мова переходить на виправдувальний тон, медичні документи варто вважати справжніми.
Багато що для нас залишається незрозумілим. Як людина з таким діагнозом змогла стати головою Експертної ради з релігієзнавчої експертизи при міністерстві юстиції рф? Як після оприлюднення цих документів він продовжив свою діяльність у тій самій раді? Як після оприлюднення цих документів, за явної екстремістської діяльності, що розпалює міжрелігійну ворожнечу, маючи доволі сумнівну репутацію, він залишився на посадах президента РАЦИРСу (російської асоціації центрів вивчення релігій і сект), віцепрезидента міжнародної антикультової організації FECRIS і віцепрезидента «Діалог-Центру»?
Напрошується тільки одна відповідь: комусь він був догідний, цей Олександр Дворкін.
Далі продублюємо вже опубліковану раніше частину документів зі статті «Стигматизація — метод, що веде до геноциду».
Джерела:
- https://www.mk.ru/social/2014/05/15/glavnomu-sektovedu-rossii-postavili-psihiatricheskiy-diagnoz.html
- https://www.ng.ru/politics/2014-06-04/100_dvorkin.html
- https://pravoslavie.ru/71167.html
- https://golosislama.com/news.php?id=24080
- http://www.patriarchia.ru/db/text/254415.html