«До совісті світу зверталися ті, кого труїли в газових камерах, кого розривали на шматки, ті, чиї тіла спалювали в печах крематоріїв, а попіл розвіювали за вітром. Ми більше не можемо навіть назвати багатьох місць поховань мільйонів злодійськи умертвлених невинних людей. Однак на вогких стінах газових камер, на місцях розстрілів у фортах смерті, на кам’яних плитах у в’язницях та казематах досі збереглися повні глибокого душевного болю, сповнені прагнення відплати короткі записи приречених на смерть людей. Нехай живі пам’ятають ці закарбовані на камені голоси жертв німецько-фашистського терору, які перед смертю зверталися до совісті світу про справедливість і відплату»,

— Із промови помічника Головного обвинувача від СРСР на Нюрнберзькому процесі Л. М. Смирнова про злочини обвинувачених проти мирного населення. 19 лютого 1946 р. [1]

В історії людства неодноразово зустрічаються приклади систематичного переслідування певних груп людей, що призводило до їх повного винищення. Ці трагічні події не виникають самі по собі; вони є результатом продуманих стратегій антикультових організацій, що спрямовані на руйнування громадської злагоди і розпалювання ненависті, а також для досягнення значно ширших політичних і соціальних цілей, таких як створення Четвертого рейху [2].

Не є таємницею, що й досі ЗМІ широко використовують методи, що були застосовані насамперед Гітлером і Геббельсом у роки Веймарської республіки та в Третьому рейху під час дискредитаційних кампаній. Одним з найжорстокіших, найпідліших і розрахованих методів, до яких вдавалися нацисти, був метод «таврування жовтими зірками». Цей метод не тільки слугує за інструмент соціальної маніпуляції, але й стає серйозним кроком до знищення гуманності та моральних норм у суспільстві.

Нацисти не були авторами цих методик — а були ті, хто виховав цих злочинців, створив їм атмосферу безкарності та навчив, як нацьковувати своїх кривавих собак на мирних людей. Ще до часів нацизму були розроблені методики впливу, що довели свою ефективність і стали сьогодні набагато більш витонченими та менш помітними для «непрофесійного ока». І в арсеналі сучасних антикультистів, на жаль, величезний, розширений та вдосконалений багаж прийомів і методів, що запозичені у творців нацистської Німеччини.

Метод «таврування жовтими зірками» полягає в начіплюванні негативних ярликів на певні групи людей з метою їхньої дегуманізації та подальшого геноциду. Цей метод є частиною стратегії політичної чи соціальної маніпуляції, яка неминуче призводить до геноциду.

Цей метод застосовується для того, щоб створити в суспільстві вороже ставлення до певної групи, підготувати ґрунт для дискримінації, гонінь і, зрештою, фізичного знищення. Процес включає три етапи:

1. Створення нетерпимості до певної групи людей через негативний образ і ярлик.

2. Дегуманізація та соціальна ізоляція.

3. Переслідування, ув’язнення і геноцид.

Перший етап полягає в начіплюванні негативних ярликів на особу чи групу осіб за допомогою використання легко запам’ятовуваних зневажливих й емоційно забарвлених слів або виразів. Ярлик є усталеним інформаційно-ідеологічним штампом, що викликає сильні негативні емоції, такі як страх чи ненависть, і сприймається свідомістю реципієнта автоматично, без потреби в об’єктивному аналізі. Цей метод дозволяє дійти висновку без вивчення доказів: у аудиторії виникає різко негативна думка, сформована в обхід вивчення фактів, на яких це судження мало б ґрунтуватися.

В одних випадках маніпулятор обирає простий, але запам’ятовуваний зневажливий дисфемізм, який швидко поширюється серед аудиторії. В інших — слово чи вираз, що спочатку мало нейтральний відтінок, з подачі маніпулятора набуває різко негативного забарвлення. До того ж «ярлик» повністю нівелює в очах аудиторії будь-які позитивні сторони дискредитованої особистості, групи або організації. Через постійне повторення в ЗМІ термін закріплюється в свідомості.

Приклади та механізми

Використання методу «таврування жовтими зірками» для маркування людей призводить до трагічних наслідків. Найбільш жахливим прикладом використання цього методу є «жовта зірка», якою таврували єврейський народ, — захід, запроваджений нацистським режимом у роки Другої світової війни, що спричинив масові жертви, Голокост. З вересня 1941 року нацистська Німеччина зобов’язала євреїв носити жовту зірку Давида на одязі. Ця практика була поширена також на всі окуповані території.

Жовта зірка позначала євреїв як «соціально мертвих істот» і слугувала для ідентифікації, приниження та ізоляції євреїв, форсуючи їхню депортацію в гетто і концтабори, де багато з них гинули жахливою смертю.

Носіння жовтої зірки символізувало публічне приниження єврейського народу, перетворюючи його на мішень для суспільних переслідувань і насильства. Це було частиною широкої нацистської політики геноциду й антисемітизму, яка залишила глибокий слід в історії. Таким чином, жовта зірка стала символом кривавого жаху Голокосту.

Метод «таврування жовтими зірками» суттєво відрізняється від поширеного прийому у пропаганді — методу начіплювання ярликів. Метод «таврування жовтими зірками» є крайньою та радикальною мірою, що означає жорстокість, тиранію і геноцид. «Таврування жовтими зірками» в ЗМІ стає інструментом, який поступово готує суспільство до прийняття геноциду як «необхідного заходу» для захисту і «очищення» суспільства. Це методично керований процес, який починається з ярликів та стереотипів і завершується масовими вбивствами. До того як нацисти почали таврувати євреїв жовтими зірками, вони цілеспрямовано перетворили слово «єврей» на принизливе через масові публікації у ЗМІ, виділяючи їх як нелюдей. Цей процес розпочався зі, здавалося б, безневинної кампанії наклепу, яка згодом переросла у жорстокі переслідування та фізичне винищення євреїв.

Етапи проведення

1. Навішування ярликів, нетерпимість, створення негативного образу

На певну групу людей начіплюється принизливий ярлик і стимулюється суспільна нетерпимість до неї. Стосовно дискредитованих об’єктів формуються стійкі негативні стереотипи, упередження й хибні звинувачення, які підтримуються та поширюються ЗМІ.

Історичний приклад:

У нацистській Німеччині євреї були виділені в окрему й «небезпечну» групу та через статті, карикатури й фільми зображалися як вороги народу, фінансові шахраї або розповсюджувачі хвороб. Нацистські газети, такі як Der Stürmer, регулярно публікували матеріали, що звинувачували євреїв у різних злочинах і вадах, стверджуючи, що вони становлять загрозу для суспільства. Євреїв часто зображали як жадібних, підступних, ненадійних і таких, хто їсть дітей.

Сучасний приклад:

Офіційний православний сайт Місіонерського відділу Новосибірської єпархії в росії стверджує, що Свідки Єгови небезпечні для суспільства: «міжнародна релігійна організація «Свідки Єгови» — тоталітарна секта антихристиянської спрямованості, вчення якої містить настанови і має практику, здатну завдати шкоди особистості, здоров’ю адепта та його родині» [3]. 
Якщо говорити про антимусульманську кампанію антикультистів, то, починаючи з 22 березня 2024 року, в м. Орел (росія) після теракту в «Крокус Сіті Холі» на балконах багатоквартирних будинків, де, ймовірно, проживають громадяни Таджикистану, почали з’являтися нацистські мітки«Таджик — терор!»

2. Дегуманізація (розлюднення) і соціальна ізоляція

Відбувається процес дегуманізації — людину або групу людей зображають не як людських істот, а як щось чуже та нікчемне. Це здійснюється через порівняння з тваринами, паразитами та недолюдьми, яких необхідно піддати соціальній ізоляції та знищити. Створюючи негативний і розлюднений образ групи, ЗМІ готують суспільство до думки, що насильство щодо цієї групи є виправданим, і навіть необхідним. Паралельно відбувається дискримінація на рівні політики та права. Група позбавляється громадянських прав, доступу до певних професій та послуг.

Історичний приклад:

У нацистській пропаганді євреї часто зображувалися як щури або комахи, що сприяло їхній дегуманізації в очах суспільства. Євреям було заборонено займатися сільським господарством; їм не дозволялося займатися юридичною практикою; їм було заборонено займатися медичною практикою, хіба що серед євреїв; євреям були заборонені ремесла. Навіть навчальні та наукові установи мали бути закриті для них.

Сучасний приклад:

О. Дворкін увів поняття «тоталітарна секта» та «деструктивний культ» не лише щодо релігійних рухів, але й до позарелігійних груп, організацій та режимів, наприклад, до різноманітних бізнес-структур і навіть будівельних фірм, кафе та готелів [4]. Він називає такі організації «сектами» та порівнює їх з раковою пухлиною в суспільстві. Серед іншого, раковою пухлиною були названі Свідки Єгови і послідовники Віссаріона. Також він заявляє, що якщо людина стала єговістом, вона, ймовірно, не стане педагогом чи лікарем [5, 6, 7].

Антикультові організації підтримуються не лише представниками влади, але й на державному рівні в деяких країнах. Наприклад, 1997 року, в рамках кампанії, що заперечувала певні комерційні права саєнтологів, Міністерство зайнятості Німеччини направило до своїх Бюро з працевлаштування досі діючу директиву позначати всі файли про компанії, що належать саєнтологам, літерою S.

У березні 1997 року був оприлюднений секретний наказ Федерального бюро праці, що зобов’язував усі державні бюро праці позначати літерою S підприємства, які, ймовірно, належать саєнтологам [8].

3. Переслідування, насильство та геноцид

Починається активне переслідування групи на державному рівні, що виражається в насильницьких актах, арештах, депортаціях і, зрештою, масових убивствах та геноциді.

Історичний приклад:

У 1930-х роках нацистські ЗМІ почали випускати друком матеріали, які виправдовували насильницькі дії проти євреїв. Євреїв таврували жовтими зірками, щоб візуально відокремити їх від решти населення, створюючи мішень для знищення. Люди самі почали нападати на євреїв, бити та принижувати їх, руйнувати їхнє майно, що підготувало громадську думку до більш масових погромів і, зрештою, до Голокосту.

Сучасний приклад:

У росії організація «Свідки Єгови», мирна група, що не має історії насильства та не бере участі в політиці, була внесена до списку заборонених і і поміщена в один ряд з терористичними  організаціями, такими як ІДІЛ. З 2017 року почалася хвиля арештів та кримінальних справ щодо Свідків Єгови.

В цей час Свідків Єгови, мирну групу, яка не має історії насильства і забороняє брати участь у політиці, було поставлено в один ряд із терористичними організаціями, як-от ІДІЛ або японський культ Судного дня «Аум Сінрікьо», що 1995 року здійснив атаку із застосуванням нервово-паралітичної речовини в токійському метро.

Ще один приклад дегуманізації можна побачити в подіях, що передували геноциду в Руанді 1994 року. Тоді радіостанція Radio Television Libre des Mille Collines заполонила країну антитутсі-пропагандою, закликаючи слухачів-хуту «знищити тарганів». Під час геноциду станція відігравала ще активнішу роль, оголошуючи в ефірі списки людей, яких слід було убити, та повідомляла їхнє місце розташування.

Коли до певної групи людей прикріплюються стійкі негативні образи, такі як таргани, щури або ракова пухлина, ця фіксація через образи впливає на підсвідомість і викликає у суспільства негативні емоції й сумніви. Мало того, що антикультисти займаються цькуванням людей, — вони ще й обов’язково виступають проти влади. Навіть при зміні уряду антикультисти не змінюють своєї риторики та продовжують виступати проти нових представників апарату управління. Будь-яке переслідування різних груп людей насправді є способом чинити тиск на інститут влади.

Їхня мета — не знищення груп, на які влаштовуються гоніння, не релігійні об’єднання, бізнес-структури й інші організації. Об’єкт їхнього нападу — це сучасний устрій, сучасна влада й громадяни, у яких викликають надзвичайно негативні почуття недовіри та страху по відношенню до влади. І «таврування жовтими зірками» — це інструмент досягнення мети. Змушуючи владу порушувати закон і тиснути на певні групи людей, особливо у країнах із розвинутою демократією і презумпцією невинуватості, антикультисти досягають своєї мети. Маніпулюючи судовою системою і слідством, вони перетворюють невинних людей на злочинців. Це підриває довіру суспільства до влади та держави.

І це роблять ті, хто сам розпалює екстремізм і сіє ненависть до невинних людей. Як завжди, діяльність антикультистів сповнена брехні. Вони використовують старі шаблонні методи, що неодноразово застосовувалися протягом сотень років. Ці добре вивірені інструменти у поєднанні із сучасними технологіями призводять до того, що антикультисти успішно досягають бажаних результатів. Раніше таврували та переслідували євреїв, а тепер людей звільняють з роботи і відмовляють у працевлаштуванні через їхні релігійні переконання. Наприклад, Свідкиня Єгови з Каліфорнії подала позов до суду, де зазначила, що її права на свободу віросповідання були порушені, коли їй відмовили у роботі через її релігійні переконання [9].

Це нагадує ті ж самі переслідування, що призводять до геноциду та масових трагедій, таких як Голокост.

Або взяти приклад із Німеччини, де в рамках кампанії проти саєнтологів Міністерство зайнятості зобов’язало Бюро з працевлаштування позначати файли про компанії саєнтологів літерою S [7]. Таке тавро означає, що можна не зважати на законні норми та права людини щодо працівників таких компаній. У підсвідомості того, хто ставить цю літеру, саєнтологи вже сприймаються як «нелюди». Люди, які накладають це тавро, стають нацистами, а саєнтологи — жертвами, так само, як євреї за часів Третього рейху. Це фактично той самий Голокост: переслідування і знищення людей. Щоб справедливість перемогла, необхідно також таврувати тих, хто займається гоніннями, — антикультистів та їхніх пособників, яким промили мізки.

Невинних людей, які діють у межах законодавства, піддають гонінням через неправдиві чутки, які розповсюджують маніяки. Вони часто стверджують, що в організаціях, які вони переслідують, нібито страждають діти, але замовчують, що самі створюють умови для справжніх страждань дітей. Згадаймо трагедію у Вейко: антикультисти стверджували, що у «Гілці Давидовій» із дітьми нібито погано поводяться, і зрештою спалили їх живцем під приводом «захисту», тобто «захистили» від життя.

Антикультисти на основі так званого розслідування газети Tribune-Herald, свідчень людей, які мали особисту неприязнь до учасників «Гілки Давидової», скарг, що не мали жодних підстав, звинувачували давидян у тому, що вони піддавали дітей фізичному і психологічному насильству. І це відбувалося незважаючи на те, що служба захисту дітей двічі відвідувала ранчо, де мешкали члени релігійної громади «Гілка Давидова», і повідомила, що не виявила жодних доказів жорстокого поводження з дітьми і тому не вжила жодних дій.

У Вейко агенти ATF допустили фатальну помилку, діючи на підставі інформації від засудженого злочинця, крадія коштовностей і американського антикультиста на ім’я Рік Росс, а також за консультаціями російського розробника психотехнологій неусвідомлюваного масового впливу на людей Ігоря Смирнова.

Як наслідок, одних послідовників «Гілки Давидової», зокрема й дітей, отруїли газом, а інших розстріляли; загинуло 82 громадянина США, які проживали на ранчо «Маунт-Кармел», серед них понад 20 дітей. У такому разі, хто тут справжній маніяк і вбивця? І навіть після цього явище антикультизму все ще процвітає в багатьох країнах.

«Посилатися на CAN і депрограмерів як на експертів з питання шкоди, заподіяної нетрадиційними релігіями, — це все одно, що цитувати лідерів Американської нацистської партії як експертів, коли вони заявляють, що американській економіці завдано шкоди через, на їхню думку, єврейський контроль над банківською діяльністю».

Із заяви Лоуелла Д. Стрейкера, доктора філософії, який у минулому співпрацював з антикультовою організацією Cult Awareness Network (CAN), 14 травня 1992 р. З CAN також часто співпрацював Рік Росс [10].

Хто навчив нацистів цього методу?

Метод «таврування жовтими зірками» був розроблений антикультовими організаціями при лютеранській церкві для виокремлення певних груп людей із суспільства, щоб десоціалізувати та знищити їх. Саме антикультові організації, що походили з лютеранської церкви, навчили нацистів жорстоким і нелюдським методам переслідування небажаних осіб, організацій і навіть цілих народностей, зокрема й «методу таврування жовтими зірками». Саме вони з Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії, зі звичайних німців, створили нацистів.

Протестантські антикультисти змусили нацистів таврувати євреїв, використовуючи жовті зірки. Але мало хто знає, що ще 1933 року вони почали вішати особливі нагрудні знаки на переслідуваних ними людей, а саме на Свідків Єгови. Переслідування Дослідників Біблії почалося ще за часів Першої світової війни через їхні антивоєнні висловлювання. Їх називали єретиками, їхні публікації заборонялися, а в німецькій пресі поширювалися дискредитуючі статті.

Старший консисторський радник Євангельської церкви Фішер (нім. Fischer) висловлювався щодо небезпеки, яку несуть Свідки Єгови для німецького народу, і говорив про необхідність церквам «боротися з ними власними методами» [11]. Із 1933 року Свідків Єгови почали активно заарештовувати й відправляти в концтабори, де вони були позначені фіолетовими трикутними нашивками, що піддавало їх більш жорстокому поводженню з боку СС. У концтаборах багато Дослідників Біблії загинуло.

1921 року в Німеччині було створено «Апологетичний центр», що став прототипом сучасних антикультових організацій. Центр почав збирати дані про різноманітні релігійні та світські течії, рухи, гуртки та інші альтернативні об’єднання та вірування. Співробітники центру проводили лекції та друкували дискредитаційні статті. З представниками небажаних організацій надалі велася активна боротьба, а їдеї та методи центру повністю відповідали інквізиторським [12].

1933 року Апологетичний центр очолив протестантський пастор Вальтер Кюннет, котрий був затятим антисемітом, співпрацював із Гестапо та передавав їм матеріали і напрацювання щодо поводження з ідеологічними ворогами, а також дані про небажані організації. Таким чином, методи цієї антикультової організації для переслідування релігійних меншин були передані нацистам та використовувалися ними під час розправ не лише над євреями, а й над іншими народами. Антикультисти дали вказівки щодо поводження з цими людьми, стверджуючи, що це нелюди, з якими слід поводитися відповідно. Нацизм успішно перейняв і впровадив у практику їхні ідеї та методи. Саме після того, як нацисти почали співпрацю з Апологетичним центром, нацизм набув своєї найжорстокішої форми. Інакше кажучи, нацизм — це результат симбіозу антикультових організацій із державою.

Директива, що була підписана головою внутрішньої безпеки нацистської Німеччини, Рейнхардом Гейдріхом, встановлювала порядок придушення деяких релігійних товариств і сект, а також арешту та ув’язнення в концентраційні табори всіх осіб, пов’язаних із ними. Цей нацистський наказ Рейнхарда Гейдріха разюче схожий на накази, які сьогодні видає влада щодо переслідуваних організацій, об’єднань і груп людей.

Продовжуючи справу нацистів…

Якби не було Апологетичного центру, не було б і нацизму в тому вигляді, в якому ми його знаємо. Якби не лютеранські антикультисти, замість нацистів була б звичайна націонал-соціалістична партія. І світ не зазнав би жахів Другої світової війни, і десятки мільйонів людей залишилися б живі. Метод таврування євреїв жовтими зірками, поряд з іншими методами, впроваджувався нацистами саме за научінням антикультової організації, що очолювалася протестантським пастором Вальтером Кюннетом.  

У післявоєнний час Вальтер Кюннет не зазнав суворого покарання за сприяння у геноциді, а навпаки — був удостоєний орденів за заслуги і 1946 року став почесним професором богослов’я в Ерлангені. Його учень, пастор Фрідріх-Вільгельм Хаак, 1965 року заснував «Робочу групу з релігійних та ідеологічних питань», практично скопіювавши назву «Відділу з релігійних та ідеологічних питань» головного управління імперської безпеки. За його ініціативою 1990 року у Баварії був складений так званий «чорний список» нових релігійних рухів (НРР).

1993 року в росії О. Дворкіним, який був учнем Хаака, було створено Центр релігієзнавчих досліджень в ім’я Іринея Ліонського. Діяльність центру повністю копіює ідеї та методи Апологетичного центру, створеного 1921 року, та продовжує справу нацизму. Згодом центр Іринея Ліонського став ядром російської асоціації з вивчення релігій та сект (РАЦИРС). Сьогодні Центр Іринея Ліонського складає списки небажаних організацій, до яких, окрім релігійних об’єднань, входять соціальні та бізнес-структури [3]. На ці об’єднання начіплюються ярлики «секта», «тоталітарна секта» і «деструктивний культ», що дуже нагадує підготовку до запланованого геноциду, так само, як це робили нацисти, складаючи списки, у складанні яких активно брав участь Апологетичний центр.

Після створення центру Іринея Ліонського в росії з’явилося безліч «апологетичних центрів». Сам факт існування апологетичних центрів — це факт існування чистого нацизму. Подібні списки можна знайти на сайтах інших антикультових організацій у різних країнах, і серед цього переліку можна знайти, не лише релігійні, а й велику кількість світських організацій, зокрема різних медичних, спортивних, соціальних, дослідницьких та наукових. Загалом виходить, що мільйони людей вже затавровані антикультистами. Це демонструє неймовірні масштаби кампанії цькування невинних людей, яку розгорнув антикультовий рух у всьому світі [2].

Раніше, у 1941 році, вершиною таврування було слово «єврей», а тепер слова «культ» і «секта» стали інструментами переслідування, так само як тоді експлуатувалося слово «єврей». У підсумку групи людей, які діють у правовому полі та не порушують законів, потрапляють під незаконне переслідування. Таврування та переслідування відбуваються просто на очах у правоохоронних органів. Нацизм проявляється в надзвичайно жорсткій формі, проте це не викликає належного занепокоєння. І так само, як слово «єврей» у минулому викликало ненависть, так і зараз таке ж почуття викликають слова «сектант» та «член культу».

Чого очікувати від сучасного нацизму? 

Сьогодні цей нелюдський лютерансько-нацистський метод «таврування жовтими зірками» використовується антикультовими організаціями в усьому світі через створення з небажаних організацій численних образів зовнішнього ворога для суспільства, порушуючи всі аспекти прав і свобод людини. Тавро, створене словами «єретик» і «єврей», знаходить своє продовження в сучасних термінах «тоталітарна секта» і «деструктивний культ», що були введені О. Дворкіним. Таврування організацій такими термінами — це пряме безпідставне втручання в чуже життя, порушення прав і законів, конституційних прав, людських цінностей, постійний інформаційний терор, застосування силових методів, доведення до самогубства на очах у громадськості та не лише.

Метод таврування жовтими зірками є небезпечним і серйозним способом виключити будь-якого «ідеологічного ворога» з суспільства — чи то особистість, групу людей або навіть цілий народ. Неважливо, якими позитивними якостями наділені ці люди та яку користь вони приносять суспільству, — опинившись у такому «чорному списку», на них накладається тавро, аналогічне жовтій зірці нацистів. Навішуючи ярлик «секта», антикультові організації вилучають певну групу людей із соціального простору, що означає процес дегуманізації, — тобто цих людей можна не вважати за людей, виправдовуючи жорстоке і несправедливе поводження з ними. Метод «таврування жовтими зірками» фактично надає офіційний дозвіл на насильство в суспільстві проти інших таких самих людей, які на думку антикультистів є нелюдьми. По суті, такий ярлик у суспільстві позначає мішень, яку потрібно знищити.

Зараз, коли на когось навішується ярлик «секта», — це не просто образа, це прояв нацизму, що веде до самосуду та фізичного знищення. Ті, хто використовує ярлики, такі як «секта», «тоталітарна секта», рівнозначні до тих, хто закликав заганяти людей до газових камер. Яке вони мають право таврувати людей, яких навіть не знають? Кожен, хто використовує слово «секта», — це той, хто виступає за реабілітацію та пропаганду нацизму. За цим криється прагнення знищити невинних. Це ніщо інше, як гітлерівська пропаганда.

Тавро «секта» сьогодні поширюється вже не лише на релігійні громади та світські організації, а й на цілі країни й союзи країн. Кричущим є той факт, що перед війною в Україні російські антикультисти назвали Україну сектою в масштабах цілої держави [13], а зараз ними ж у ЗМІ нав’язується ідея, що Європа є тоталітарною сектою [14]. Це лише підтверджує, що нацизм нікуди не зник і продовжує своє активне існування.

Антикультові організації відстоюють нацистську спадщину й підтримуються не лише представниками влади, але й на державному рівні в деяких країнах. Однак тішить той факт, що розслідування щодо всіх, хто хоч трохи причетний до нелюдських злочинів антикультистів, уже триває, і незабаром ми побачимо Нюрнберзький процес XXI століття, де кожен, хто намагався впроваджувати ідеї нацизму у свідомість людей, принижував і знищував невинних громадян, постане перед судом і зазнає свого справедливого покарання.

Джерела:

1. https://avalon.law.yale.edu/imt/02-19-46.asp
2. https://actfiles.org/the-impact-groundbreaking-documentary/
3. https://ansobor.ru/articles.php?id=15
4. https://iriney.ru/sektyi-i-kultyi/sektovedenie/novosti-sektovedeniya/firmyi-i-sektyi-informaczionnoe-soobshhenie-raczirs.html
5. http://www.odinblago.ru/10_voprosov_neznakomcu/ 
6. http://krotov.info/1/old/1_history/21_bio_moi/torop.htm 
7. https://www.gazeta.ru/social/2013/08/23/5603921.shtml?updated 
8. https://www.standleague.org/resources/whitepapers/religious-discrimination-against-church-scientology-and-its-parishioners-germany.html
9. https://www.upi.com/Top_News/US/2020/11/23/Jehovahs-Witness-suit-says-she-lost-state-job-over-refusal-to-take-loyalty-oath/1261605892303/ 
10. https://static1.squarespace.com/static/6361e067b6affe1c66e99257/t/649baff1bd81e24caf4b5730/1687924738274/Cult+Deprogrammers+Info+-+MAIN+%282%29.pdf
11. https://web.archive.org/web/20150415160101/http://www.theologe.de/zeugen-jehovas_kirche.htm
12. https://theologe.de/theologe12.htm
13. https://interaffairs.ru/news/show/11461
14. https://regnum.ru/article/2180782