9 квітня 2024 року Франція ухвалила новий, змінений антикультовий закон після кількох місяців дебатів, незважаючи на заперечення Сенату, який 2 квітня вкотре повністю відхилив цей текст.

Однак, згідно до своєрідної французької системи, якщо зрештою Сенат і Палата представників висловлюють непримиренні позиції щодо законопроєкту, голос Палати представників переважає. Але навіть незважаючи на те, що уряд активно лобіював парламентарів, опозиція була значною навіть у Палаті представників: 146 голосів за і 104 — проти.

У назві закону йдеться про «посилення боротьби з культовими відхиленнями». Також стверджується, що під час COVID виросли «культи», а деякі поширювали ідеї проти вакцинації. Отже, до закону внесено новий злочин — «провокація до відмови від необхідного медичного або профілактичного лікування» — за який тепер передбачено покарання у вигляді тюремного ув’язнення строком на один рік плюс штраф. Очевидно, що наслідки виходять далеко за рамки COVID і вакцин.

Зазначимо, що Держрада під час розгляду законопроєкту рекомендувала вилучити цей пункт як небезпечний для свободи слова та «свободи наукових дебатів». Однак уряд відхилив рекомендацію Держради.

Антикультові заходи також посилюються за рахунок дозволу антикультовим об’єднанням бути присутніми на судових процесах проти «культів» у ролі цивільних позивачів, а також за рахунок заохочення суддів і прокурорів запитувати думку MIVILUDES щодо груп, яких вони судять або переслідують через суд. До того ж, парламентські поправки також надали MIVILUDES новий і посилений статус.

Ще в листопаді 2023 року до Сенату Франції звернулася пані Раффаелла ді Марціо, експертка в галузі психології релігії в Італії та директорка Центру досліджень свободи віросповідання та совісті (LIREC).

З повною версією звернення ви можете ознайомитися тут. Зараз ми розглянемо важливі тези з її звернення.

Пані Раффаелла ді Марціо зазначає, що, незважаючи на заявлене бажання захистити людей від шкідливого впливу, який нібито присутній в «культах», цей законопроєкт становить реальну загрозу здійсненню основних прав людей та родин, які належать до релігійних меншин.

«Цей законопроєкт подається як бажання захистити людей від шкідливого впливу, який нібито присутній в «культах», але, згідно з моїм досвідом і дослідженнями в цій сфері, такий законопроєкт становить реальну загрозу для вільного здійснення основних прав людей і родин, що належать до релігійних меншин».

Вона звертає пильну увагу на ідею, яка багаторазово повторюється в законопроєкті, — ідею про те, що «культи» вчиняють психологічне насильство, так зване «маніпулювання свідомістю» або злочин «психологічного підпорядкування».

На жаль, під сильним впливом ЗМІ та пропаганди «антикультових» груп деякі європейські уряди створили слідчі суди, парламентські комісії, антикультові загони і затвердили навіть закони проти «культів». Або,так би мовити, проти ймовірного «злочину маніпуляції свідомістю», який «небезпечні культи» скоюють проти своїх послідовників, особливо проти дітей.

Але під час обширних досліджень протягом 25 років вона виявила, що теорія «маніпулювання свідомістю», «промивання мізків» або «переконливого примусу» щодо «сект» не має під собою жодного наукового підґрунтя.

Також пані Марціо застерегла Францію від повторення помилок минулого її країни. Річ у тім, що в Італії вже ухвалювали подібний закон. Це сталося 1930 року за фашистського режиму Муссоліні: закон «plagio», який передбачав кримінальну відповідальність за приведення людини в «стан повного поневолення». Сенс італійського виразу «plagio» [plagium латиною] — це англійське слово «промивання мізків».

Ідея Муссоліні, коли він включив цей закон до кримінального кодексу, полягала в тому, що антифашисти були антифашистами тільки тому, що перебували під надмірним впливом. Цей закон дозволив йому ув’язнити деяких антифашистів, звинувачених у здійсненні такого впливу на тих, хто в результаті теж стали антифашистами. Це був простий спосіб ув’язнити тих, хто не погоджувався і протистояв фашизму.

1981 року конституційний суд Італії скасував цей закон. Це сталося з багатьох причин, але є кілька важливих, на які експертка звернула увагу:

▪️ Перша критика була емпіричною: феномену plagio не існує і його неможливо перевірити, якщо припустити, що такий стан підпорядкування не може бути досягнутий тільки психологічними засобами. Більшість психіатрів погоджувалися з цим. Проблема полягала в тому, що таке правило було занадто розпливчастим і невизначеним, а отже, суперечило конституційному принципу законності.

▪️ Друга частина критики мала політичний характер: критики стверджували, що за цим правилом ховається спроба ідеологічної дискримінації. Дотримуючись цієї лінії міркувань, судді ризикували засудити спосіб життя і будь-які ідеї, що суперечать переважній громадській думці або навіть думці більшості в суді під приводом оцінки методів індоктринації.

Будучи експерткою у галузі психології та освіти, а також у сфері свободи релігії та переконань і релігійних меншин, та спираючись на підтримку наукового співтовариства з цього питання, пані Марціо зробила висновок, що ця ідея не ґрунтується на наукових даних або емпіричних дослідженнях. Це лише вираження нетерпимої ідеології конкретних антикультових груп, яка вже завдала величезної шкоди дітям і батькам, що належать до релігійних меншин, у багатьох країнах.

«Я вважаю, що ухвалення репресивних законів, таких як цей, є не тільки марним, а й дуже небезпечним для свободи совісті, свободи релігії та демократії загалом».

Раффаелла ді Марціо

Незважаючи на застереження фахівців, уряду Франції вдалося впповадити цей закон, і вони урочисто заявляють, що новим законом криміналізуються не переконання, а тільки методи, за допомогою яких пропагуються певні переконання. Однак насправді доказом того, що віру було прищеплено за допомогою «незаконних» методів, є те, що антикультисти, які часто не є експертами, або засоби масової інформації розглядають віру як «культове відхилення».

Як зазначають провідні міжнародні вчені, одержимість Франції сектами продовжує перетворювати країну на одне з найгірших місць у демократичному світі з точки зору свободи релігії та переконань.

Друга історія зі ще однієї країни-засновниці Європейського Союзу, де антикультисти доклали свою руку до наступного явища. Ви будете здивовані тим, що така «демократична» країна, як Німеччина, з відомим нам минулим, сьогодні займається релігійною чисткою.

Як повідомила нещодавно USCIRF (Комісія США з міжнародної релігійної свободи) у доповіді під назвою «Проблеми релігійної свободи в Європейському Союзі», протягом кількох десятиліть у Німеччині практикувалося те, що вони називають «фільтром сект», який полягає в наступному: кожен, хто шукає роботу або співпрацює з державними установами та компаніями, повинен підписати заяву про те, що він або вона не є саєнтологом.  Та що вона або він «не використовує технологію Л. Рона Хаббарда», засновника саєнтології.

Фактично, ці фільтри сект доходять до того, що запитують, чи відвідували ви або будь-хто з ваших співробітників, або навіть волонтерів лекцію, організовану групою саєнтологів, церквою або пов’язаною з нею організацією протягом останніх трьох років. Якщо ваша відповідь — «так», то ви ніколи не зможете влаштуватися на роботу в державну установу або навіть у приватну компанію чи асоціацію, що має контракти з державною установою. А якщо ви представляєте компанію, вам доведеться розірвати договір із будь-якою людиною (чи то одним із ваших співробітників, чи то із зовнішнім підрядником), яка відповість «так» на наведені вище запитання, якщо ви хочете продовжувати співпрацювати з державними установами.

Що б ви не думали і не знали про саєнтологію, подобається вам це чи ні, але питати про релігійні переконання кандидата перед його прийняттям на роботу і робити це фактором ухвалення рішення в процесі прийняття на роботу, звісно, абсолютно незаконно. Це незаконно відповідно до Директиви ЄС про рівність у сфері зайнятості та згідно з Європейською конвенцією з прав людини, оскільки це є кричущою дискримінацією за релігійною ознакою і, таким чином, порушує статтю 9 (свобода релігії і переконань) та статтю 14 (право на недискримінацію). Однак, незважаючи на те, що десятки судових рішень у Німеччині визнали такі «фільтри сект» незаконними, вони не мали жодного ефекту. І ця незаконна практика триває в Німеччині й сьогодні.

Чи можете ви уявити, що через ваші релігійні або філософські переконання вам буде заборонено претендувати на роботу, хоча ви володієте досконалою і законною кваліфікацією для неї? Навіть якщо ви маєте кваліфікацію компетентного фахівця, той факт, що ви належите до своєї релігійної групи, начепить на вас ганебний ярлик, який не дасть змоги вам отримати роботу, яка б прогодувала вашу сім’ю.

Без роботи, без зарплати і ресурсів — смерть не за горами. А коли йдеться про заплановану смерть цілої категорії громадян, які належать до певної релігійної групи чи національності, — геноцид теж не за горами.  

Такі дискримінаційні практики, на жаль, уже мали місце в історії в багатьох місцях. І ми знаємо, куди це веде. Дегуманізація частини населення — це спосіб виправдати майбутні злочини на ґрунті ненависті.

Тим паче важко собі уявити, що це відбувається в Німеччині — країні, яка, як ніяка інша, постраждала від рук нацизму. 

У середині тридцятих років у Нюрнберзі було ухвалено низку законів, які дискредитували євреїв та обмежували їхні права. Євреї тоді, як саєнтологи зараз, не могли працювати на державній службі. Професорів було звільнено з університетів, працівників — з лікарень. Євреям заборонено було служити в армії та поліції.

Давайте також згадаємо нацистську директиву, підписану Рейнхардом Гейдріхом, головою внутрішньої безпеки нацистської Німеччини. У ній встановлювався порядок придушення певних релігійних товариств і сект. У цій директиві було надано список громадських груп і вчень, від астрологів до послідовників Християнської науки, затаврованих як секти. Також було віддано наказ заборонити й очистити суспільство від усіх організацій, клубів, спілок, гуртків тощо, що були пов’язані якимось чином із перерахованими вище групами.

Тоді, як і зараз, суспільству загалом не було до цього жодного діла. Адже, з першого погляду, ця проблема не зачіпала особисто кожного з них, і діяльність нацистів та фашистів розпочиналася з утисків лише певних груп людей, яких об’єднувала расова та етнічна приналежність, або ж груп людей зі схожими релігійними поглядами. Та згодом ця проблема торкнулася всіх і кожного, коли нелюдяна діяльність нацистів переросла в масштабну світову війну і геноцид. 

Сьогодні насторожує той факт, що Європейська комісія досі не втрутилася і не поклала край практиці нацистських «сект-фільтрів» у Німеччині та просуванню фашистського закону у Франції. 

Ми бачимо, що антикультизм, наче пліснява, розповзається країнами Європейського Союзу і проникає в найглибші владні структури. 

Легко кидати каміння в недемократичні країни і звинувачувати їх у злочинній поведінці та тиранії. Але справжнє завдання полягає в тому, щоб відстежити таку злочинну поведінку в країнах, де демократія ще жива. Необхідно діяти досить ефективно, щоб покласти цьому край. Інакше Союз втратить своє значення, а його Хартія основних прав залишиться порожньою оболонкою.