Наші дослідження та спостереження показують, що вони не зупиняться на росії. Європа — наступна на черзі
Олександр Дворкін — ключова фігура в міжнародному антикультовому русі. Складно оцінити ступінь шкоди, завданої суспільству цим одержимим радикальними ідеями релігійним апологетом, який має документально підтверджений діагноз психічного захворювання в молоді роки. Також наразі не видається можливим повною мірою й об’єктивно проаналізувати та структурувати масштаби дій терористичної організації РАЦИРС у рамках окремої публікації, з огляду на складність і багатошаровість її діяльності. Ви, напевно, помітили: прізвище Дворкін зустрічається в кожній третій нашій статті. Крім того, його особі приділено велику увагу в документальному фільмі «ВПЛИВ» (The IMPACT), що підкреслює важливість і суперечливість цієї фігури. Однак збір фактів та аналітична робота в цьому напрямку безперервно триває, і в майбутньому ми неминуче станемо свідками гучного судового процесу, міжнародного трибуналу, де його роль у дегуманізації суспільства та провокуванні релігійних і міжнаціональних конфліктів буде ретельно вивчена й розібрана на основі глибокого всебічного аналізу. У напучення нащадкам.
А поки спробуємо попередньо дещо окреслити.
Головний антикультист росії
Продовжуючи тему ідейної спадкоємності, зауважимо, що на початку 90-х років минулого століття, після повернення з імміграції, Олександр Дворкін став віцепрезидентом «Діалог-Центру», тобто представником Йоханесса Огарда й Фрідріха Хаака в росії, напряму перейнявши їхні нацистські методи боротьби з «сектами». Про те, що вони мають саме нацистський характер, ми неодноразово вже говорили й наводили документальні, порівняльні докази. Дворкін продовжив деструктивні методики маніпуляції суспільною свідомістю, придушення й гоніння недогідних, якими володів нацистський Апологетичний центр у передвоєнний період в нацистській Німеччині. Ці методи лягли в основу діяльності центру в ім’я Іринея Ліонського [1] — першої антисектантської організації в росії, яку 1993 року Дворкін створив і очолив, перетворивши її на ідеологічний центр сучасного антикультизму в росії. Центр був створений під егідою РПЦ і отримував значну фінансову підтримку як від РПЦ, так і від російського уряду. На базі цього центру 2006 року Дворкін заснував РАЦИРС (російську асоціацію центрів вивчення релігій і сект). РАЦИРС, як і інші сучасні антикультові організації, було створено за зразком нацистського Апологетичного центру, використовуючи ті самі методи та ідеологію, лише адаптуючи їх до нових умов. Дворкін, за прикладом своїх попередників, також складав «чорні списки» небажаних організацій, які таврував як «тоталітарні секти», використовуючи при цьому ту ж саму риторику, що свого часу й нацисти щодо інакодумців та євреїв.
Олександр Дворкін почав викладати «сектознавство» в православному університеті, незважаючи на відсутність профільної освіти, та вперше ввів в обіг термін «тоталітарна секта». Це поняття надалі набуло широкого поширення й стало універсальним інструментом для дегуманізації та переслідування законослухняних громадян у росії.
У доповіді Мортона «Антикультовий рух і релігійне регулювання в Росії та країнах колишнього Радянського Союзу» (2020) зазначається, що антикультовий рух у росії під керівництвом таких діячів, як Дворкін, набув значного впливу в релігійній і політичній сферах. Цей вплив став можливим завдяки взаємодії законодавчих ініціатив, підтримці з боку РПЦ та політичній волі держави, що призвело до зміцнення позицій антикультових організацій і значного обмеження свободи віросповідання в країні [2].
Впровадження антикультизму в законодавство та державну політику росії
Ідеї Дворкіна, так само як свого часу ідеї Кюннета, знайшли підтримку в уряді, який прагнув посилити контроль над суспільством. 1997 року було ухвалено закон «Про свободу совісті та релігійні об’єднання», який обмежив діяльність нових релігійних рухів. 2002 року з’явився закон про протидію екстремістській діяльності, який дав змогу переслідувати релігійні організації та набагато розширив владу й вплив як самого Дворкіна, так і антикультистів. 2009 року Дворкін був призначений головою урядової Експертної ради з проведення державної релігієзнавчої експертизи. Риторика антикультового руху й російської держави зблизилися. Так само як і Апологетичний центр за часів нацизму, центр в ім’я Іринея Ліонського під егідою РПЦ став ключовим орієнтиром для російської влади у визначенні, які релігійні об’єднання варто вважати сектами та потенційною загрозою для державної ідеології.
Про це у своєму інтерв’ю говорив прессекретар центру в ім’я Іринея Ліонського Євген Мухтаров:
«У мене постійно ці дзвінки лунають. Прокуратура, МВС і ФСБ: «Женю, скажи, це секта чи не секта» і так далі. Ну я перебільшую знову ж таки…»
Журналіст: Тобто ви їм пояснюєте, що сектою є, а що ні?
Євгеній Мухтаров: Ну я ж інстанція не крайня, я завжди роблю обмовку, що це з моєї точки зору…
Журналіст: Ви їх з питань релігієзнавства консультуєте?
Євген Мухтаров: Так-так-так. Або запитують, ось нещодавно дзвінок: «Женю, а як правильно православні хрестяться?» Навіть до такого доходить.
Журналіст: А чому вони до православних не звертаються з цим питанням, а до вас?
Євген Мухтаров: Начебто Мухтаров усе знає (сміється).
Експертна рада з проведення державної релігієзнавчої експертизи при Міністерстві юстиції рф
2009 року Експертна рада зазнала скандально відомих змін, коли її очолив Олександр Дворкін. Це була поворотна подія, яка наділила антикультовий рух у росії найсерйознішими повноваженнями. Разом з оновленням складу ради відбулося оновлення її повноважень, що виходять за рамки закону.
Зупинимося докладніше.
І почнемо з того, що, на думку вчених та правозахисників, Експертна рада з релігієзнавчої експертизи має бути незалежною, а не державною, тільки в такому разі вона може залишатися справді не заангажованою й об’єктивною. Вона має складатися з релігієзнавців та юристів, що спеціалізуються в галузі державно-релігійних відносин, стоять на позиції об’єктивності, гармонійної єдності в дотриманні загальнолюдських моральних норм, тактичного ставлення до вірян різних релігійних напрямів, їхніх цінностей, а також букви й духу закону. Лише в такому разі експертні висновки будуть коректними та такими, що мають вагу в релігійній, юридичній та науково-релігієзнавчій спільнотах.
Раніше жоден член ради не був релігійно заангажований. Але після оновлення у складі з’явилося вдосталь штатних церковнослужителів, священників і парафіян РПЦ (російської православної церкви), які не є релігієзнавцями ні за освітою, ні за конкретною діяльністю. Також ставила під сумнів результати майбутніх експертиз відсутність у раді лінгвістів світового рівня.
Особливе неприйняття тоді викликав сам Дворкін. У чинній номенклатурі спеціальностей Вищої атестаційної комісії не було спеціальності «сектознавець». На думку вчених і релігієзнавців, вона належала не до наукового, а до антинаукового напрямку. Усі ті, хто могли б посперечатися з Дворкіним і зробити це сміливо, до нової ради не увійшли. Прогнозували, що оновлення складу ради та наділення її новими повноваженнями може призвести до того, що рада цілком здатна стати каральним органом, — що, власне, й сталося.
Не викликає жодних сумнівів те, що настільки «ризиковано крутий віраж» міг бути здійснений завдяки лобіюванню інтересів РАЦИРСу зверху. Нагадаємо, роком раніше на посаду міністра юстиції рф вступив Олександр Коновалов.
Що пов’язує Дворкіна з Коноваловим, з’ясувати виявилося нескладно: за твердженням колишнього члена РАЦИРСу Валерія Отставних в інтерв’ю для «Радіо Свобода» [4], Коновалов навчався у Дворкіна в Православному Свято-Тихонівському гуманітарному університеті. Отже, можна зробити висновок, що Коновалов, найімовірніше, — людина Дворкіна.
Цитата:
«Міністром юстиції рф є пан Коновалов, — каже В. Отставних, — він із того самого вишу, що й я. Він навчався в Олександра Леонідовича Дворкіна, який вважає, що, окрім російської православної церкви та традиційних конфесій, усі інші релігійні організації — це секти й культи, які треба забороняти в судовому порядку».
Відома також фотографія з міжнародної конференції FECRIS 2009 року в Санкт-Петербурзі, на якій Коновалов стоїть поруч із Дворкіним:
Отже, серед інших до експертної ради увійшли:
◾️ Олександр Дворкін, голова сектознавчого Центру в ім’я св. Іринея Ліонського;
◾️ Лев Семьонов, співробітник Центру в ім’я св. Іринея Ліонського, священник РПЦ, доцент кафедри місіології місіонерського факультету Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету;
◾️ Олександр Кузьмін, керівник Саратовського відділення сектознавчого Центру в ім’я Іринея Ліонського;
◾️ Євген Мухтаров, ярославський журналіст-сектознавець, прессекретар Центру в ім’я Іринея Ліонського;
◾️ Андрій Васильченко, ярославський сектознавець і давній приятель Мухтарова, фахівець з німецького фашизму, автор цілої низки популярних книг з історії Третього рейху;
◾️ Роман Силантьєв, відомий антикультист, автор придуманої ним псевдонауки деструктології, соратник Дворкіна, нині керівник Правозахисного центру ВРНС;
◾️ Олександр Саввін, фахівець із сучасного сатанізму, професор кафедри філософії релігії та релігійних аспектів культури Богословського факультету Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету, того самого, в якому викладав Дворкін і навчався міністр юстиції Коновалов…
◾️ А. Д.Редкозубов, викладач релігієзнавства місіонерського факультету Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету.
Також туди увійшов Олександр Щипков, політичний філософ, соціолог релігії та громадський діяч, нині заступник глави Всесвітнього російського народного собору ВРНС, главою якого є патріарх РПЦ Кирило (Володимир Гундяєв).
Неабияке здивування у нас викликав письменник Андрій Васильченко, ярославський сектознавець і давній приятель Мухтарова, який написав велику кількість книг про німецький фашизм! Іншими словами, вся його творча діяльність була присвячена нацизму.
Вважаємо, що варто навести і перелік книг, написаних Васильченком:
◾️ «Євросоюз» Гітлера.
◾️ Ананербе. «Спадщина предків» без міфів і таємниць.
◾️ Герольди «Спадщина предків».
◾️ Мода і фашизм.
◾️ Сексуальний міф ІІІ Рейху.
◾️ Секс у Третьому рейху.
◾️ Містика «СС».
◾️ Товариство «Туле».
◾️ Секретні бази ІІІ рейху в Антарктиді.
◾️ Гіммлер. Інквізитор у пенсне.
◾️ Придворний маг Гіммлера.
◾️ Зондеркоманда Х. Чаклунський проект Гіммлера.
◾️ Таємні товариства Третього рейху.
◾️ Нові тамплієри. Духівники чорного ордена.
◾️ Прожектор доктора Геббельса.
◾️ Імперська тектоніка. Архітектура ІІІ рейху.
◾️ Таємниці чорних замків СС.
◾️ Штрафбати Гітлера. «Живі мерці» Вермахту.
◾️ Нордичні олімпійці.
◾️ Інкубатор істинних арійців. «Лебенсборн».
◾️ Арійський міф III Рейху.
◾️ Окультний міф III Рейху.
◾️ Остання надія Гітлера.
◾️ Остання фортеця Рейху.
◾️ Тибетська експедиція СС. Правда про таємний німецький проект.
◾️ Арійський реалізм. Образотворче мистецтво в Третьому рейху.
◾️ Війна кланів. «Чорний фронт» проти НСДАП.
◾️ Історія гітлерюгенду.
◾️ Між Дуче й Гітлером.
◾️ «Фаустники» в бою.
◾️ Останній наступ Гітлера. Розгром танкової еліти Рейху.
◾️ Стоунхендж Третього рейху.
◾️ «Лілі Марлен» та інші. Естрада Третього рейху.
◾️ Танковий ас № 1. Міхаель Віттманн
◾️ Тощо.
Ми недаремне навели цей довгий список літератури. Вочевидь, історія гітлерівського фашизму була для Васильченка не тільки хобі, а й об’єктом натхнення. Вражає, як персонаж із подібною сферою інтересів і рівнем знань опинився у складі Експертної ради з проведення державної релігієзнавчої експертизи при Міністерстві юстиції росії.
Очевидно, що Андрія Васильченка протягнув до ради Євгеній Мухтаров, керівник прес-служби РАЦИРСу.
Крім того, ще раз нагадаємо, що сам голова ради Олександр Дворкін тривалий час перебував на обліку в психіатричному диспансері, як випливає з опублікованих медичних документів, злитих раніше в інтернет. Хворий був вимушено знятий із психіатричного обліку без відповідних показань лікаря у зв’язку з імміграцією до США. Виявлені захворювання роблять його непридатним до будь-якого роду наукової, громадської або політичної діяльності з огляду на крайню суб’єктивність сприйняття й неможливість адекватно оцінювати наслідки своїх дій, а також нести за них відповідальність.
Ось такий «незалежний» і «не ангажований» вийшов склад ради.
Чи потрібен у росії суд інквізиції?
Чи потрібен у росії суд інквізиції? Саме під таким гучним гаслом незабаром в Москві пройшла конференція за участю вчених, юристів і релігієзнавців.
«Той акт, який ми зараз розглядаємо, спрямований у прямо протилежний бік, він спрямований на розбрат, на сіяння ворожнечі в суспільстві, на нацьковування однієї частини суспільства проти іншої. Це перша позиція. Друга позиція полягає в тому, що справа навіть не в самій раді — Міністерство юстиції привласнює собі й частково делегує раді повноваження, яких вона не може мати за законом. Там записано: «контроль за діяльністю релігійних об’єднань». З якого дива? У нас навіть рада у справах релігій за радянських часів не мала права контролю за діяльністю релігійних об’єднань. «Контроль за виконанням релігійними організаціями форм і методів стосовно заявлених». Чи має взагалі будь-хто право вимагати занесення до статуту релігійного об’єднання форм і методів? Це його внутрішня справа. Конституція відокремила релігійні об’єднання від держави, і держава не втручається у внутрішній устрій, у їхні внутрішні справи та як вони вирішують питання» [3]. (Релігієзнавець і професор кафедри державно-конфесійних відносин Російської Академії держслужби Ремір Лопаткін).
Головний редактор журналу «Релігія і право», почесний адвокат росії Анатолій Пчелінцев піддав сумніву компетентність членів експертної ради:
«Більш непрофесійного складу взагалі припустити, з моєї точки зору, неможливо. Ми не побачили серед членів експертної ради, 24 осіб, релігієзнавців, учених, за винятком двох. А решта — журналісти, інженери, люди, дуже далекі від науки. Ба більше, серед них є екстремісти. І ось підстави для цього твердження у мене є юридичні. Щойно рішенням Центрального суду міста Хабаровська за позовом прокурора Хабаровського краю визнано одну з листівок екстремістським матеріалом. Автором цієї листівки є не хто інший, як Кузьмін О. В., — один з адептів навколоправославної секти, яку очолює пан Горкін, — і він свою діяльність здійснює на території Саратовської області. І, зокрема, в його листівці містяться заклики до розпалювання релігійної ненависті та ворожнечі».
Окремо дісталося й керівнику експертної ради при Мін’юсті, професору Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету Олександру Дворкіну. Характеристику йому дала інша учасниця конференції, професор Академії праці та соціальних відносин Катерина Елбакян:
«Я просто, чесно кажучи, якщо емоційно говорити, шокована, коли дізналася, що пан Дворкін, який не має, крім його особистісних якостей, не має навіть формальної освіти релігієзнавчої, очолює експертну раду з державної релігієзнавчої експертизи. Не кажучи про те, що з членів цієї ради релігієзнавчу освіту має тільки Ігор Миколайович Яблоков. Я була, чесно кажучи, вкрай здивована».
У той час як РПЦ підтримала створення нової експертної ради при Міністерстві юстиції, представники мусульманської громади росії висловили сумніви щодо компетентності її членів. Голова Ради муфтіїв росії Равіль Гайнутдін в одному зі своїх виступів наголосив, що діяльність цієї ради не матиме значного впливу на російську мусульманську громаду, оскільки в її складі відсутні авторитетні фахівці з ісламознавства.
Експертну раду часто звинувачували у відсутності об’єктивності та наукової строгості у своїх оцінках. Багато рішень цього органу викликали сумніви в їхній юридичній та академічній обґрунтованості. Критики стверджували, що експертизи часто проводяться з явним ухилом на користь державних і церковних інтересів, особливо в контексті тісної співпраці з РПЦ. Це породжувало питання про конфлікт інтересів і порушення принципів нейтральності держави в питаннях віросповідання, що закріплено в Конституції росії.
Крім того, діяльність Ради, очолюваної Дворкіним, була пов’язана зі зростанням кількості судових процесів проти релігійних меншин, таких як Свідки Єгови, саєнтологи та інші. У цих випадках релігієзнавча експертиза, проведена Радою, використовувалася для обґрунтування заборон, арештів і переслідування цих груп. Правозахисники вважали це порушенням права на свободу совісті та віросповідання, закріпленого міжнародними правовими нормами й Конституцією росії. Безумовно, під керівництвом Дворкіна Експертна рада являла собою механізм, який, замість об’єктивного аналізу релігійних рухів, слугував інструментом для придушення релігійних свобод у росії.
Наостанок наведемо невеликий приклад зі звинуваченнями в екстремізмі на адресу стародавньої книги «Бгаґавад-Ґіти». У своїй роботі «Значення незалежної релігієзнавчої експертизи для здійснення правосуддя в сучасній Росії» [8] докторки філософських наук, професорки Елбакян К. С. є присвячений цьому абзац.
Процитуємо:
«Приклад зі звинуваченнями «Бгаґавад-Ґіти» в екстремізмі показує всю абсурдність ситуації, коли суди не мають чіткого уявлення, хто може бути експертом, а хто — ні в якому разі не може. Минулого літа до мене звернулися представники російських вайшнавів з проханням допомогти їм проаналізувати безграмотну, явно замовну, експертизу. Я прочитала цю так звану експертизу, де висновок про екстремістський характер книжки «Бгаґавад-Ґіта як вона є» був зроблений на основі закликів Прабхупади обов’язково молитися богу Крішні, й дійшла висновку про некомпетентність її авторів. Потім сформулювала висновок фахівців уже про саму цю «експертизу», вказавши на її сумнівний характер, прямі помилки та хибні висновки. Аналогічну роботу зі свого боку провів і професор С. І. Іваненко. Суддя був зацікавлений у достовірній експертизі та, хоча судовий процес тривав ще досить довго, зрештою абсурдні звинувачення зі стародавньої книги та коментарів до неї все ж таки було знято».
Наслідки антикультової політики Дворкіна
2016 року було ухвалено «закон Ярової», який значно обмежив діяльність релігійних організацій. Пакет антитерористичних законів, авторами якого виступили депутат Ірина Ярова і сенатор Віктор Озеров, містив заборону на місіонерську діяльність, спрямовану на порушення громадської безпеки та порядку, екстремістські дії, примус до руйнування сім’ї, зазіхання на особистість, права й свободи громадян.
Глава юридичної служби московської патріархії ігуменя Ксенія Чернега пояснила, що, на думку РПЦ, закон «буде застосовуватися щодо нетрадиційних релігійних об’єднань» [5].
І вже 2017 року Свідки Єгови були заборонені в росії як «екстремістська організація». Ще раз зазначимо, антикультовий рух отримував фінансову підтримку від РПЦ і російського уряду. Таким чином, антикультовий рух у росії, як і колись у нацистській Німеччині, від самого початку спрямований проти нових релігійних рухів, поступово став інструментом державної політики, що використовується для обмеження релігійної свободи, переслідування меншин і навіть виправдання воєнної агресії, про що докладніше буде розказано в наших наступних статтях.
РАЦИРС прагне постійно розширювати свій вплив
Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект, скорочено РАЦИРС. До її складу входять різні регіональні центри, що займаються питаннями протидії «сектантству». До них же сміливо можна зарахувати величезну кількість психологів, священників-місіонерів, блогерів, які читають лекції, записують передачі, виходять в ефіри. Вони не вигадують нового, вони повторюють старе, беручи за основу псевдонаукові праці таких як Дворкін, Хассен і їм подібних.
Наведемо список з активних антикультових діячів, більшість з яких є агентами РАЦИРСу. Ключовими постатями та агентами РАЦИРСу є низка відомих російських, українських і білоруських сектознавців, які тісно взаємодіють між собою в антикультовій діяльності, їхні імена ми виділили жирним шрифтом.
Але перш за все варто зазначити, що 1993 року, за знайденою інформацією, протисектантську роботу в росії з Дворкіним починали лише кілька людей: Олександр Новопашин, Дмитро Смирнов і Андрій Кураєв. За наступні тридцять років кількість сподвижників, стурбованих міфічною небезпекою малих релігійних рухів, значно зросла. Поміркуйте самі:
РОСІЯ:
◾️ Олександр Дворкін…
◾️ Андрій Кураєв — починав антикультову діяльність із Дворкіним
◾️ Протоієрей Дмитро Смирнов — церковний і громадський діяч, антикультист
◾️ Роман Силантьєв — антикультист, член Всесвітнього російського народного собору (ВРНС)
◾️ Лев Семенов — відповідальний секретар РАЦИРСу
◾️ Протоієрей Олександр Новопашин — настоятель Олександро-Невського собору, керівник місіонерського відділу Новосибірської єпархії, віцепрезидент РАЦИРСу
◾️ Протоієрей Олександр Шабанов — віцепрезидент РАЦИРСу
◾️ Олександр Корелов — адвокат при РАЦИРС
◾️ Бахарєв Дмитро — член Юридичного комітету захисту прав і гідності особистості при РАЦИРС
◾️ Ієрей Михайло Плотніков (віцепрезидент) — кандидат богослов’я, доцент кафедри релігієзнавства місіонерського факультету ПСТГУ
◾️ Євген Мухтаров — сектознавець із Ярославля, прессекретар Російської асоціації центрів із вивчення релігій і сект (РАЦИРС)
◾️ Ієрей Олександр Кузьмін — відповідальний секретар РАЦИРСу, редактор сайту antiCEKTA.ru
◾️ Сергій Чапнін — журналіст, видавець, церковно-громадський діяч
◾️ Протоієрей Арсеній Вілков — віцепрезидент РАЦИРСу (Рязань)
◾️ Протоієрей Георгій Іоффе — віцепрезидент РАЦИРСу (Санкт-Петербург)
◾️ Протоієрей Віктор Горбач — віце-президент РАЦИРСу (Южно-Сахалінськ)
◾️ Євген Волков — психолог, російський антикультист
◾️ Олексій Волков — катехізатор, російський антикультист
◾️ Костянтин Путник — очолював антикультовий центр РАЦИРС у Челябінську
◾️ Ігор Іванишко — російський сектознавець
◾️ Лариса Астахова — російська сектознавиця
◾️ Архієпископ Сергій Чашин (Салехард)
◾️ Андрій Хвиля-Олінтер — священник, криміналіст, теолог, антикультист
◾️ Сергій Вершинін, Олександр Брадихін, Ірина Щетиніна — представники групи «Неправильні експерти», які регулярно беруть участь в антикультових заходах РАЦИРСу
◾️ Олександр Невєєв — російський антикультист
◾️ Вадим Розенфельд — член РАЦИРСу (Уфа)
◾️ Олександр Горюнов — антикультист, борець з екстремізмом (Ярославль)
◾️ Роман Конь — російський антикультист, автор книжки «Введення в сектознавство»
◾️ Віталій Пітанов — психолог, антикультист
◾️ В. І. Приходько — сектознавець і антикультист (Ростов)
◾️ Священник В’ячеслав Рубський — антикультист
◾️ Альона Намлієва — антикультистка (Санкт-Петербург)
◾️ Ієрей Микола Святченко (Санкт-Петербург)
◾️ Христина Золіна (Санкт-Петербург)
◾️ Ієрей Діонісій Єфімов (Уфа)
◾️ Протоієрей Олег Стеняєв — антикультист, керівник Центру реабілітації жертв нетрадиційних релігій імені Олексія Хомякова
◾️ Антоній Дулевич — керівник місіонерського відділу Кизильської єпархії
◾️ Ієрей Сергій Фуфаєв — заступник голови Синодального місіонерського відділу РПЦ з апологетичної місії
◾️ Солодков Андрій — завідувач Школою православного місіонера «Просвітитель» Південно-Західного вікаріатства м. Москви
◾️ Ієрей Димитро Березін
◾️ Священник Артемій Сильвестров
◾️ Максим Степаненко — керівник місіонерського відділу Томської єпархії
◾️ Олексій Ярасов — секретар Місіонерського відділу Тульської єпархії РПЦ
◾️ Наталія Ярасова — психолог Місіонерського відділу Тульської єпархії РПЦ МП
◾️ Ієрей Володимир Зайцев — керівник відділу Єкатеринбурга
◾️ Казімірас Андрюшкявічус (Литва)
◾️ Денис Данилов (Архангельськ)
◾️ Ієрей Пікальов (Владикавказ)
◾️ Священник Євген Ліщенюк (Воронеж)
◾️ Ієрей Олександр Пермяков (Калінінград)
◾️ Протоієрей Олександр Сазонов (Волгоград)
◾️ Хохлов Ілля (Калуга)
◾️ Євген Ударцев (Кемерово)
◾️ Протоієрей Дмитро Владимиров (Кемерово)
◾️ Протоієрей Андрій Єфанов (Кінешма)
◾️ Священник Олексій Суріков (Московська область)
◾️ Антон Тучков (Мурманськ)
◾️ Ігумен Михайло (Кисельов) (Мурманськ)
◾️ Протоієрей Андрій Амелін (Мурманськ)
◾️ Ієрей Ілля Ванюхін (Мурманськ)
◾️ Протоієрей Ігор Гайдаєв (Новоросійськ)
◾️ Олександр Чаусов (Великий Новгород)
◾️ Протоієрей Артемій Шатов (Оренбург)
◾️ Євген Ошмарін (Перм)
◾️ Протоієрей Олексій Морозов (Переяслявль-Залеський)
◾️ Священник Михайло Невєров (Петропавловськ-Камчатський)
◾️ Священник Антон Скринніков (Ставрополь)
◾️ Володимир Сторчак (Таганрог)
◾️ Священник Олексій Самсонов (Томськ)
◾️ Ієрей Сергій Дудін (Томськ)
◾️ Священник Антоній Васильєв (Братськ)
◾️ Сергій Федоров (Чебоксари)
◾️ Ієрей Ілля Лебедєв — голова Єпархіального відділу з місіонерського служіння та протидії сектанству (Чебоксари)
◾️ Світлана Замлелова — письменниця, антикультистка
◾️ Ігумен Анатолій Берестов
◾️ Ольга Грива — антикультистка, завідувачка кафедри релігієзнавства (Крим)
БІЛОРУСЬ:
◾️ Володимир Мартинович — білоруський сектознавець, якого вважають «відповідальним за Білорусь» в антикультовому русі
◾️ Протодиякон Андрій Горбунов (Барановичі, Білорусь)
◾️ Протоієрей Артемій Кривицький (Гомель, Білорусь)
◾️ Олег Нагорний — антикультист (Білорусь)
◾️ Агеєнкова Катерина — психологиня, антикультистка (Білорусь)
КАЗАХСТАН:
◾️ Юлія Денисенко (Астана, Казахстан)
УЗБЕКІСТАН:
◾️ Священник Сергій Стаценко (Ташкент, Узбекистан)
ЛИТВА:
◾️ Віктор Йолкін
◾️ Андрій Мамикін
◾️ Олег Нікіфоров
◾️ Світлана Крилова
УКРАЇНА:
◾️ Протоієрей Олексій Волков (Вінниця, Україна)
◾️ Василь Анісімов — керівник пресслужби Української православної церкви (Україна)
◾️ Олексій Чаплін — координатор запорізького відділення апологетичного центру Іоанна Златоуста (Запоріжжя, Україна)
◾️ Павло Бройде — політтехнолог і PR-фахівець із Запоріжжя. До 2014 року Бройде координував діяльність Всеукраїнського апологетичного центру (ВАЦ) при Синодальному відділі у справах молоді УПЦ МП. Цей центр займався просуванням російських інтересів серед української православної молоді
◾️ Володимир Рогатін — директор Миколаївського Центру захисту сім’ї та особистості «Діалог» (Україна)
◾️ Архієпископ Обухівський Іона (Україна)
◾️ Архімандрит Лука (Винарчук) (Україна)
◾️ Віктор Чернишов — доцент Київської духовної академії і семінарії, експерт з нетрадиційних сект (Україна)
◾️ Ірина Кременовська — борчиня з сектами з України, активний учасник російського антикультового руху
◾️ Інна Совсун — політикиня
◾️ Григорій Глоба («Діалог-Центр», Дніпропетровськ)
◾️ Анатолій Єгоренков — університет ім. Богомольця, Київ (Україна)
◾️ Протоієрей Алексій Слюсаренко (Луганськ, ЛНР)…
Ми не наводили тут знайдене нами численне військо відеоблогерів, заряджених на просування антисектантського порядку денного в росії, Україні, Білорусі, а також політиків і громадських діячів, які підтримують такі екстремістські наративи й лобіюють інтереси антикультистів. У міру продовження розслідування цей список буде продовжено.
Центри інформування про секти РАЦИРСу на карті (узято із сайту iriney.ru).
Вплив Дворкіна поширився за межі росії через його участь у європейській антикультовій організації FECRIS.
Внаслідок такого агресивного розвитку РАЦИРС став ідеологічним центром решти антикультових організацій.
РАЦИРС має тісні міжнародні зв’язки з антикультовими організаціями Європи та Китаю, такими як «Діалог-Центр» (міжнародна антикультова організація, з колишнім центром у Данії), FECRIS (Європейська федерація центрів дослідження релігій і сект) та Китайська антикультова асоціація, яка безпосередньо підпорядковується комуністичній партії Китаю. Заснований Дворкіним Інформаційно-консультаційний центр в ім’я святого Іринея Ліонського також був основним партнером FECRIS у росії. Наразі РАЦИРС і FECRIS обмінюються інформацією, ресурсами й стратегіями з аналогічними групами в інших країнах, що дає їм змогу розширювати свій вплив і координувати дії на міжнародному рівні.
Можна робити висновок щодо впливу Дворкіна на FECRIS на підставі наступних фактів:
1. 2009 року на симпозіумі FECRIS у Санкт-Петербурзі Дворкін став віцепрезидентом FECRIS, яка є парасольковою організацією антикультових груп у Європі. Потім Дворкін обіймав посаду президента Європейської федерації центрів досліджень та інформації з питань сектантства (FECRIS), що демонструє його зростаючий вплив. Він досі входить до правління FECRIS, що дає йому змогу обмінюватися інформацією, ресурсами і стратегіями з іншими антикультовими організаціями в Європі та за її межами.
2. На симпозіумі 2009 року відбулися зустрічі керівництва FECRIS з міністром юстиції РФ А. В. Коноваловим і суддею Конституційного суду росії С .М. Казанцевим, що показує високий рівень взаємодії FECRIS з російською владою через Дворкіна.
3. Дворкін брав активну участь у міжнародних конференціях FECRIS, виступаючи з доповідями та просуваючи російську точку зору на проблему «сект».
4. РАЦИРС і Дворкін організовували в росії конференції за участю ключових фігур FECRIS та «Діалог-Центру», таких як Йоханнес Огард (Johannes Aagaard, Данія), Фрідріх Грісс (Friedrich Griess, Австрія), Луїджі Корвалья (Luigi Corvaglia, Італія), Том Саквіль (Tom Sackville, Велика Британія), Ален Вів’єн (Alain Vivien, Франція), Жак Рішар (Jacques Richard, Франція), Дідьє Пашу (Didier Pachoud, Франція), Андре Фредерік (André Frédéric, Франція), Томас Гандоу (Thomas Gandow, Німеччина), Даніель Мюллер-Тюллі (Danièle Muller Tulli, Швейцарія), Джеральд Армстронг (Gerry Armstrong, Канада) та інші.
5. Дворкін та інші представники РАЦИРСу регулярно брали участь у заходах FECRIS за кордоном, що сприяло зміцненню зв’язків між організаціями.
6. Спільні заяви та виступи Дворкіна та представників FECRIS з питань «сект» і «культів» демонструють узгодженість їхніх позицій.
7. Підтримка Дворкіним і РАЦИРСом антикультової діяльності FECRIS у росії та інших країнах.
Ці факти свідчать про вплив Дворкіна й РАЦИРСу на діяльність і позицію FECRIS, особливо щодо ситуації із «сектами» в росії та країнах колишнього СРСР. FECRIS є важливою ланкою в ланцюзі впливу Дворкіна. Тому що саме FECRIS дає йому можливість обширної координації дій. Через FECRIS Дворкін може координувати свої дії з іншими антикультовими групами і посилювати свій вплив на міжнародній арені. FECRIS може слугувати платформою для лобіювання антикультових ініціатив на рівні Європейського Союзу та інших міжнародних організацій, що дає змогу РАЦИРСу просувати свої інтереси й свою нацистську ідеологію за межами росії.
Важливо також відзначити факти, що яскраво ілюструють вплив Дворкіна на діяльність антикультового руху в різних країнах.
Участь у конференціях:
Дворкін має тісні зв’язки з американськими, європейськими та китайськими антикультовими організаціями, що підтверджується його участю в їхніх конференціях, починаючи з 2001 року.
Ідеологічна підтримка американських антикультистів:
Ідейна спорідненість Дворкіна з американськими антикультистами підтверджується п’ятнадцятирічним періодом еміграції в США. Крім того, американський антикультовий діяч Стівен Хассен неодноразово брав участь у конференціях, що були організовані FECRISом. Також Хассен був запрошеним лектором в одному з російських освітніх клубів, де регулярно виступає й Олександр Дворкін. Хассен кілька разів відвідував росію з лекціями на запрошення місцевих активістів. Показово, що Дворкін опублікував книжку «10 запитань нав’язливому незнайомцю», яка практично дослівно відтворює одну з глав праць Хассена. Крім цього, Дворкін активно рекомендує роботи Хассена, а їхня риторика про передбачувану загрозу культів практично ідентична та часто повторює одні й ті самі аргументи.
Співпраця з китайським урядом:
Риторика Дворкіна про «деструктивні культи» була прийнята китайським урядом для переслідування релігійних меншин, що показує його вплив на міжнародному рівні. Дворкін і Росс активно співпрацюють з китайським урядом у переслідуванні релігійних меншин, використовуючи дегуманізуючу риторику, що вказує на їхню ідеологічну близькість і координацію зусиль на міжнародному рівні. Він також активно співпрацював з китайською «Асоціацією проти Xie Jiao», яка є підрозділом Комуністичної партії Китаю, й виступав на антикультових конференціях у Китаї, підтримуючи жорсткі репресії проти релігійних груп, оголошених «деструктивними культами».
Критика руху Фалуньгун:
Дворкін неодноразово виступав проти руху Фалуньгун, називаючи його «однією з найбільш руйнівних сект», на конференціях у Китаї. Західні антикультові організації, такі як FECRIS та її філії, також активно критикують і таврують Фалуньгун як «тоталітарний культ», незважаючи на засудження правозахисними організаціями репресій Китаю проти цього руху. Послідовників цих рухів відправляють у трудові табори, де їх піддають жорстоким тортурам і насильно вилучають органи.
В агресивній критиці та дегуманізації руху Фалуньгун виявилися напрочуд одностайними чотири великі світові антикультові табори: росія (РАЦИРС), Америка (Рік Росс), Європа (FECRIS-CCMM) [7], ізраїльська ICVC [7] і Китай («Асоціація проти Xie Jiao»).
Зв’язки з великими міжнародними медіа:
BBC, впливове міжнародне ЗМІ, неодноразово позитивно відгукувалося про Дворкіна, називаючи його «впливовою фігурою» й «професором». Тісні зв’язки з британською антикультовою активісткою Олександрою Штейн, яка друкується в BBC, сприяють просуванню Дворкіна та його поглядів. Олександра Штейн також просувала в BBC інших американських антикультистів і «депрограмерів», таких як Рік Алан Росс і Стівен Хассен. Важливо зазначити, що діяльність антикультистів, включно з Олександрою Штейн, часто піддається критиці за порушення прав людини й релігійної свободи. Однак завдяки своєму впливові в таких ЗМІ, як BBC, вони можуть формувати громадську думку з питань, пов’язаних з релігійними меншинами та новими релігійними рухами.
Усе це демонструє широкі зв’язки Дворкіна та його можливості впливати й розширювати діяльність міжнародного антикультового руху, пов’язуючи організації в Китаї, Європі та Північній Америці.
Єдина взаємопов’язана мережа
Необхідно також виокремити такі факти, які вказують на те, що антикультові організації являють собою єдину взаємопов’язану мережу, а не окремі елементи:
◾️ Регулярні міжнародні конференції та симпозіуми, у яких беруть участь представники антикультових організацій з різних країн (росії, Китаю, Європи, США).
◾️ Обмін досвідом та інформацією між антикультовими організаціями різних країн.
◾️ Членство ключових фігур у кількох організаціях одночасно (наприклад, Олександр Дворкін був віцепрезидентом FECRIS і «ДІАЛОГ-Центру»).
◾️ Спільні заяви та одночасні публікації антикультових організацій з різних країн.
◾️ Взаємні візити представників антикультових організацій у різні країни (наприклад, поїздки Дворкіна до Китаю, візити французьких антикультистів до Пекіну).
◾️ Спільна ідеологічна база, включно зі зв’язками з антикультистами Хааком і Огардом, конспірологічними теоріями про нібито небезпечні «культи».
◾️ Підтримка репресивних дій проти релігійних меншин у різних країнах, незважаючи на відмінності в політичних системах.
◾️ Співпраця з державними органами різних країн (наприклад, зустрічі з міністром юстиції рф Олександром Коноваловим, співпраця з китайською владою).
◾️ Загальні інформаційні ресурси й бази даних про «секти» і «культи».
◾️ Координація дій на міжнародному рівні через організації типу FECRIS.
◾️ Взаємна підтримка та захист один одного від критики правозахисних організацій.
◾️ Участь у спільних проєктах та ініціативах щодо боротьби із «сектами» на міжнародному рівні.
Усі ці факти свідчать про серйозну координацію між антикультовими організаціями різних країн, що дає змогу розглядати їх як єдину глобальну антикультову мережу.
Висновок
Підготувавши настільки об’ємний матеріал, ми усвідомлюємо, що багато чого все ж залишилося недомовленим.
Олександр Дворкін — ключова фігура у світі сучасного антикультизму, він один із найвпливовіших ідеологів придушення релігійних меншин та інакодумців. Під його керівництвом антикультові структури в росії та за її межами перетворилися на каральний механізм наклепу й ненависті, що порушує базові права і свободи людини.
Як учень Йоханнеса Огарда, який перейняв методологію боротьби у свого соратника Фрідріха-Вільгельма Хаака, а той, своєю чергою, — у фашиста Вальтера Кюннета, Олександр Дворкін став спадкоємним послідовником нацистських традицій. Багато, дуже багато схожого, й далеко не випадково.
Без перебільшення, дії Дворкіна можна охарактеризувати як антикультовий тероризм. Він створив цілу систему, спрямовану на систематичну дискримінацію й знищення релігійних спільнот, що перебувають поза рамками РПЦ.
Сьогодні вони довели росію до тоталітаризму. Незважаючи на те, що Дворкін багато разів себе дискредитував, агенти РАЦИРСу продовжують свою підривну діяльність. Їхній деструктивний вплив ясно проглядається в Європі. А це удар по основах демократичних свобод. Під прикриттям «боротьби з культами» він впроваджує в суспільство думку про те, що держава має право втручатися в особисті переконання людей. Ця стратегія стала механізмом придушення небажаних груп, що фактично перетворює діяльність Дворкіна на репресивний апарат тоталітаризму, готовий діяти всупереч засадам права й навіть логіки, якщо цього вимагатиме «вища благородна» мета православного місіонерства. Фактично ж він служить інтересам радикально налаштованих груп, що перебувають у тіні РПЦ.
Підтримка, яку він отримує в держструктурах, тільки посилює його владу. Його дії та вплив настільки деструктивні, що їх можна назвати міжнародним синдикатом злочинців, які цілеспрямовано й протягом багатьох років позбавляють людей прав і свобод, руйнуючи правові та соціальні підвалини суспільства зсередини.
Наші дослідження й спостереження нам підказують, що на росії вони не зупиняться.
Наступна на шляху — Європа.
Джерела:
- https://iriney.ru/
- https://www.uscirf.gov/sites/default/files/2020%20Anti-Cult%20Update%20-%20Religious%20Regulation%20in%20Russia%20edited.pdf
- https://web.archive.org/web/20090414103300/http://www.svobodanews.ru/content/transcript/1606466.html
- https://www.svoboda.org/a/29086933.html
- https://www.kommersant.ru/doc/3025254
- https://iriney.ru/main/o-czentre/kontaktnyie-dannyie-rossijskoj-assocziaczii-czentrov-izucheniya-religij-i-sekt-(raczirs)-v-regionax.html
- https://bitterwinter.org/4-fecris-and-anticult-cooperation-with-china/
- https://classic.iclrs.org/content/blurb/files/Elbakyan.pdf