«Чи доживе Трамп до інавгурації?», «Трамп розділить долю Кеннеді», «Трамп може померти» — це все заголовки, які можна зустріти зараз у міжнародних ЗМІ. Заголовки в подібній риториці про різних політиків з’являються регулярно, причому навіть після їхнього офіційного обрання на державні посади. Виникає закономірне запитання: хто стоїть за активним поширенням такої риторики та які справжні цілі таких кампаній? І чому взагалі останніми роками так посилилася агресія проти політиків, яка проявляється вже не тільки в інформаційних атаках, а й у фізичному насильстві щодо них?  

За останнє десятиріччя відбулося значне зростання насильства проти політиків усіх рівнів. Більшість із нас чули про резонансні спроби замахів на вищих посадових осіб. Дональд Трамп двічі зазнав спроб замаху під час передвиборчої кампанії 2024 року. Раніше, у травні 2024 року, зазнав замаху прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо. Ця хвиля політичного насильства охопила увесь світ. У Великій Британії було вбито двох членів парламенту: Джо Кокс, депутатки від лейбористської партії, — перед голосуванням щодо Брекзиту у 2016 році та Девіда Еймісса, депутата-консерватора, — 2021 року. Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару пережив напад із ножем під час президентської кампанії 2018 року [1], а 2021 року прем’єр-міністр Гаїті Жовенель Моїз був убитий найманцями. У липні 2022 року було скоєно вбивство колишнього прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе. У вересні 2022 року було скоєно замах на віцепрезидентку Аргентини Крістіну Фернандес де Кіршнер. У листопаді 2022 року стався замах на колишнього прем’єр-міністра Пакистану Імран Хана. 2023 року було вбито кандидата у президенти Еквадору Фернандо Вільявісенсіо, а на початку 2024 року лідер південнокорейської опозиції Лі Чже Мьон дивом вижив після удару ножем у шию.

Але якщо про гучні замахи на високопоставлених політиків чули багато хто, то мало хто знає про ту жахливу реальність, з якою щодня стикаються тисячі людей, які обрали політику своєю професією. Погрози вбивств, напади й кампанії цькування стали повсякденною реальністю для політиків у всьому світі. Багато депутатів демократичних країн — від США до Німеччини — визнають, що тиск і погрози змушують їх залишати свої посади або навіть штовхають до думок про самогубство. Є серйозні підстави вважати, що ця тривожна тенденція — не просто випадкові прояви гніву, а системне організоване насильство, спрямоване на підрив демократичних устоїв.

Для багатьох політиків тепер загроза життю — не абстрактне поняття, а щоденна реальність

У Великій Британії після вбивства депутата Девіда Еймісса, Майк Фрір, депутат-консерватор від округу Фінчлі й Голдерс-Грін, заявив, що тепер він та його співробітники носитимуть бронежилети і вмикатимуть сигналізацію під час проведення виборчих операцій. Розі Даффілд, кандидатка від лейбористської партії, заявила, що витратила 2 000 фунтів із власних коштів на охорону після того, як отримала погрози вбивства, та пізніше відмовилася від участі в місцевих передвиборчих дебатах. Елліот Колберн, член парламенту від Консервативної партії, заявив, що через постійне цькування й психологічний тиск він намагався накласти на себе руки. Колберн також зазначив, що не залишилося жодної партії, де хоча б один депутат не вдавався до спроби суїциду [2]. 

Дослідження показують, що схожа ситуація спостерігається і в Німеччині [3]. У Німеччині з 2019 року кількість атак на політиків подвоїлася [4]. У 2023 році зареєстровано 2 790 випадків, в порівнянні з 1 420 випадками 2019 року. Після вбивства регіонального губернатора Вальтера Любке в червні 2019 року напади почастішали. Усього за один тиждень у травні 2024 року сталися напади на депутата Європарламенту Маттіаса Екке, міністра економіки Берліна Франциски Ґіффай, заступника мера Ессена Рольфа Флісса й активіста «Зелених» Флісса в Дрездені та двох депутатів у Штутгарті. Попередні дані показують 234 фізичні напади на політиків і політичних активістів в минулому році. Збільшення насильства підриває демократичні інститути Німеччини [5]. «Ми спостерігаємо ескалацію насильства проти демократії», — заявила міністр внутрішніх справ Ненсі Фезер.

У Данії, як і в багатьох інших країнах, спостерігається тривожне зростання агресивного політичного дискурсу й погроз на адресу публічних діячів. Ця роками наростаюча напруженість врешті-решт вилилася в прямий фізичний напад на прем’єр-міністра Метте Фредеріксен прямо на вулиці Копенгагена [6]. За словами самої Фредеріксен, цей інцидент став закономірним результатом довгострокової тенденції до ескалації політичного насильства, погроз, що множаться в соціальних мережах, і дедалі агресивнішого політичного дискурсу.

У червні 2022 року міністр громадської безпеки Канади Марко Мендічіно повідомив, що отримував погрози вбивства через соцмережі. Рівень погроз на адресу депутатів та інших політиків значно зріс, включно з випадками вербальних нападок і фізичної агресії. Усі члени парламенту отримали «тривожні кнопки» для швидкого виклику поліції або Парламентської служби охорони, які депутати можуть носити з собою. Це було зроблено у відповідь на зростаючі загрози й побоювання з приводу безпеки парламентарів [7]. 

Ось слова політиків, які переживають фізичні та словесні атаки. «Це створює відчуття, що ви тут небажані й повинні зникнути», — сказав Міхаель Мюллер, кандидат від лівоцентристської Соціал-демократичної партії (СДПН) на окружних виборах у східній землі Тюрінгія. Зловмисники підпалили його будинок після того, як у лютому він організував акцію протесту проти екстремізму. «Тепер я можу здатися, хоча раніше я б ніколи про це не подумав» [8].

«Сьогодні, коли троє чоловіків кричать мені, що я педофіл або злочинець, або що «подивимося, куди нас приведе майбутнє», або що нас усіх потрібно вишикувати вздовж стіни (тобто розстріляти), це, я б сказав, звична річ», — каже Ніклас Нінас, член Європейського парламенту від партії «Зелені» [9].

У США погрози членам Конгресу зросли більш ніж удесятеро за п’ять років. Якщо у 2016 році було зафіксовано 902 погрози, то 2021 року їхня кількість сягнула 9 600 [10]. Нещодавні приклади включають стрілянину, влаштовану лівим екстремістом у 2017 році на тренуванні бейсбольної команди республіканців, унаслідок якої серйозно постраждав конгресмен Стів Скаліз; надсилання поштових бомб 2018 року більш ніж десятку відомих демократів; змову з метою викрадення губернаторки Мічигану Ґретхен Вітмер у 2020 році; спробу прихильника прав на аборти вбити суддю Верховного суду Бретта Кавано в його домі 2022 року; а також напад на Пола Пелосі, чоловіка спікерки Палати представників Ненсі Пелосі, у спробі дістатися до неї, того ж року [11]. 

І це факти тільки про політиків вищого рівня. Ще більш лячна реальність на рівні штатів. Нещодавні дослідження показали, що понад 40 % держслужбовців і політиків штатів зазнали прямих погроз або нападів за останні три роки. А 90 % (!) політиків повідомили про насильство проти них у різних формах, включно з переслідуванням, залякуванням і домаганнями.

Аналіз того, що відбувається, свідчить про те, що ситуація вже вийшла далеко за межі політичного протистояння. Зростання насильства проти політиків не може бути пояснене боротьбою між опозицією й провладними силами або внутрішньопартійними конфліктами. У демократичних країнах погрози та насильство стали повсякденною реальністю для політиків усіх рівнів, незалежно від їхніх ідеологічних поглядів чи партійної приналежності. Тому сьогодні кожен політик перебуває під загрозою.

Усе це посилюється ще однією дуже великою проблемою, яку зазначають дослідники з різних країн: стрімко зростає рівень підтримки насильства проти політиків серед звичайних громадян. Наприклад, рівень схвалення насильства проти політиків серед громадян США досяг безпрецедентних висот. За результатами нещодавнього національного опитування, кожен п’ятий американець вважає насильство прийнятним засобом вирішення політичних розбіжностей [12].

Для порівняння: у Північній Ірландії 1973 року, у розпал «Смути» кожен четвертий католик і кожен шостий протестант підтримували ідею насильства як законного засобу досягнення цілей. Сьогоднішні цифри у США вже наближені до цих показників [13]. 

У демократичних країнах відбувається небезпечна трансформація: насильство перестає бути табу й стає «прийнятним» засобом розв’язання політичних протиріч. Найтривожніше те, що громадяни дедалі частіше схвалюють агресію проти політиків, не розуміючи руйнівних наслідків такої поведінки.

Шокуюча статистика, наведена вище, — лише верхівка айсберга. Ще більше тривожить те, як суспільство й медіа знецінюють цю проблему. Насильство проти політиків часто подається як «побічні ефекти професії» або подається в комічному ключі: облили фарбою, закидали яйцями, обсипали брудом. За цим «анекдотичним» висвітленням ховається жорстока реальність — люди, покликані обстоювати права громадян та ухвалювати закони, перетворюються на заручників страху й цькування.

Виникає трагічний парадокс: люди, які аплодують насильству проти політичних діячів, власними руками руйнують фундамент демократії, яку вони такими діями нібито намагаються «покращити». В умовах постійного психологічного тиску, страху та погроз політики просто не здатні продуктивно працювати та виконувати свої зобов’язання. Якщо ця тенденція продовжиться, цивілізований світ зіткнеться з руйнацією демократичної системи, вибудованої за останні століття.

У чому причина?

Такий різкий сплеск насильства породив низку наукових досліджень. Автори цих досліджень задавалися питанням: чому все це відбувається в демократичному суспільстві? Як так вийшло, що сьогодні кожен п’ятий американець вважає, що насильство проти політиків припустиме? Коли було перетнуто цю страшну межу, за якою насильство з табу перетворилося на «прийнятний варіант»?

Одні дослідники кажуть, що сучасне насильство проти політиків сильно відрізняється від того, що було раніше. Що зараз радикалізація злочинців часто відбувається через інтернет — саме там, через онлайн-спілкування, з них роблять екстремістів. Тобто людина може сидіти вдома на самоті, але через екран комп’ютера її можуть довести до такого стану, що вона готова вийти і вчинити насильство. 

Інші дослідники кажуть, що причина зростаючого насильства в тому, що з’явилися екстремістські групи, які в такий спосіб навмисне намагаються створити хаос у суспільстві. Чому вони обирають саме політиків? За словами дослідників, вони роблять так, тому що політики для всіх нас з вами — це символ порядку та стабільності, — що ці екстремісти й хочуть зруйнувати. Тому їхня мета — не просто напасти на конкретну людину, а спровокувати суспільні заворушення та руйнацію системи.

Варто зазначити, що ці дослідження загалом правильно описують ситуацію, але не відповідають на головне питання — хто насправді за цим стоїть і навіщо все це робиться? Вони не бачать істинної причини, тому що їхні дослідження замкнуті на своїй країні й, таким чином, їм складно що-небудь зрозуміти. Для розуміння справжніх причин необхідно вийти за межі національного контексту й поглянути на ситуацію в глобальному масштабі.

І головне питання, яке варто поставити, — Cui prodest? Кому це вигідно? Адже від ескалації ненависті до політиків у будь-якій окремо взятій країні страждають насамперед громадяни цієї країни, зокрема представники всіх політичних партій. Їм це точно не вигідно. Можливо, сусідні демократичні країни виграють від того, що слабшає сусідня демократична держава? Теж ні — це тягне за собою серйозні проблеми. То хто ж прагне до знищення демократії у світі? Це може бути вигідно лише силі, яка прагне необмеженої влади й побудови тоталітаризму в глобальному масштабі. Водночас ця сила повинна володіти методологією прихованої маніпуляції та ресурсами для проведення подібних спецоперацій проти демократичних держав. На сьогодні у світі є така сила, яка використовує характерні методи для досягнення своїх цілей. Щоб зрозуміти природу цієї сили, достатньо проаналізувати методи маніпуляції громадською думкою, які вона використовує.

Cui prodest? Приховані маніпулятори

Методологія провокування ненависті в абсолютно різних країнах має яскраво виражені спільні риси — це застосування одних і тих самих, як під кальку, методів дегуманізації та демонізації політиків. А хто активно застосовував ці методи й звідки вони з’явилися? На це запитання детально відповідає третій та четвертий розділ фільму «ВПЛИВ» (The IMPACT). Ці методи розроблялися, удосконалювалися та застосовувалися апологетичними структурами часів Третього рейху. Саме вони дозволили Гітлеру створити з одного з найпрогресивніших суспільств Європи тоталітарну державу з повним придушенням інакомислення й тотальною владою фюрера. 

Ця тіньова сила, яку у фільмі «ВПЛИВ» (The IMPACT) було названо «глобальним антикультизмом», нікуди не зникла навіть після перемоги демократичного суспільства над нацизмом. Вона просто всі ці роки вдосконалювала свої методи й передавала їх. Наразі існує лише одна організація — прямий спадкоємець цієї методології — це РАЦИРС (російська асоціація центрів вивчення релігій і сект). Її президент — Олександр Дворкін є прямим учнем творців Апологетичного центру Третього рейху.

Але володіти методами — це одне, інша справа — володіти достатніми ресурсами для їхнього застосування. І РАЦИРС під егідою РПЦ (російської православної церкви) домігся значного успіху в захопленні влади в уже підконтрольній йому країні — росії. Виконана РАЦИРСом робота на території росії за останні три десятиріччя призвела до жорсткого придушення демократії, знищення прав і свобод населення. У результаті було сформовано тоталітарний режим придушення вільнодумства, центральну роль у якому займає РПЦ під керівництвом колишнього агента КДБ, а нині мільярдера Патріарха Кирила. 

У цій ситуації важливо розуміти, що РПЦ фактично використовується як інструмент впливу РАЦИРСу. З моменту впровадження в структуру РПЦ протягом тривалого часу РАЦИРС використовує авторитет і можливості РПЦ для посилення свого контролю в країні. Державі така тотальна влада однієї церковної організації не вигідна, адже вона веде до появи потужного альтернативного центру сили всередині країни. Але це повністю відповідає цілям РАЦИРСу, що діє всередині РПЦ і захопила там тотальну владу. Саме тому в росії всіх конкурентів РПЦ жорстко придушили, заборонили й репресували.

Крім захоплення влади в росії, РАЦИРС має ресурси для проведення такого роду діяльності і на глобальній арені. Застосування методів Апологетичного центру Третього рейху виявилося дуже ефективним та посилило владу РАЦИРСу в тоталітарних державах. Будучи головним ідеологічним центром світового антикультизму, РАЦИРС налагодив тісну співпрацю не тільки з представниками всіх гілок влади та правоохоронними органами росії, а й із владою іншої тоталітарної держави — Китаю. Саме завдяки співпраці РАЦИРСу з владою Китаю там була розгорнута масштабна кампанія проти громадян власної країни, внаслідок якої мільйони громадян Китаю опинилися в концентраційних таборах, де в ув’язнених заживо вилучають органи.

Але що стоїть на шляху РАЦИРСу до досягнення своєї мети — остаточного захоплення влади та впливу в усьому світі? Демократичні країни. А точніше, присутність і робота демократичних інституцій. Тих самих інституцій, які були знищені ними на території росії шляхом успішного лобіювання представниками РАЦИРСу розриву росією міжнародних угод щодо захисту прав людини; а також виходу країни з міжнародних організацій, що відстоюють демократичні права громадян, і ухвалення в парламенті країни законів, спрямованих на придушення прав і свобод громадян росії, як-от «Пакет Ярової», які активно лобіював Дворкін.

Ця цілеспрямована діяльність РАЦИРСу з виключення росії з демократичних інституцій наочно підтверджується виступом голови юридичного комітету РАЦИРСу, адвоката Олександра Корелова, у 2013 році:

«Нині в колах правознавців і громадських діячів всерйоз обговорюється питання щодо недоцільності участі Росії в діяльності Ради Європи, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Європейського Суду з прав людини. Особливо значні нарікання викликають з боку правової громадськості тенденції європейських структур щодо підтримки діяльності сект, політичних екстремістських організацій, некомерційних організацій, що виконують функції іноземного агента, а також гомосексуалізму та інших статевих збочень. Суперечності між сучасними європейськими тенденціями та суспільно-політичними реаліями Росії носять характер глибокої кризи. З моєї точки зору, найоптимальнішим виходом із ситуації, що склалася, є вихід Російської Федерації з європейських структур, створення на базі створеного Митного союзу і створюваного Євразійського Союзу самостійних міждержавних органів» [14].

У демократичних країнах РАЦИРС змушений діяти обережніше, використовуючи підконтрольні організації, як-от FECRIS та мережу антикультових центрів і релігійних організацій (не тільки РПЦ). Про формування цієї мережі ми детально писали у статті про агентів РАЦИРСу в Україні. Через ці структури РАЦИРС намагається просувати антидемократичні зміни до законодавства демократичних країн. Іноді ці спроби успішні, як свідчить приклад Франції у 2024 році [15]. 

Примітним є зв’язок між діяльністю агентів РАЦИРСу у Франції та політичною нестабільністю в країні, що виявляється в постійних протестах і заворушеннях. Французький уряд, визнаючи російський вплив на такі рухи, як «жовті жилети», й декларуючи готовність з ними боротися, парадоксальним чином продовжує підтримувати та фінансувати FECRIS — ключову ланку в агентурній мережі РАЦИРСу [16].

Антикультова діяльність слугує ідеальним прикриттям для створення агентурної мережі у ЗМІ демократичних країн (докладніше про це в нашій статті «Europe, Open Your Eyes if You Don’t Want War»). Під приводом «захисту суспільства від небезпечних сект» агенти РАЦИРСу легко встановлюють контакти з журналістами, виявляючи тих, хто готовий заради кар’єрних і фінансових вигод очорняти законослухняні організації та громадян. Згодом ця мережа використовується для дестабілізації ситуації в країні. Координація й фінансування цієї мережі вищими посадовими особами Кремля, включно з керівниками РАЦИРСу, була підтверджена завдяки витоку листування помічника путіна Владислава Суркова (SurkovLeaks).

Чому тіньова сила атакує політиків?

Умовно структуру організації, що працює на руйнування демократії, можна поділити на дві «ліги». Тоді як «нижча ліга» займається безпосередньою боротьбою з начебто культами та сектами, над нею діє «вища ліга» — саме та організована сила, яку експерти вважають відповідальною за систематичне насильство проти політиків. Кінцева мета «вищої ліги» — максимальне розширення власної влади, що досягається через поетапний процес: спочатку руйнування демократії, потім створення керованого хаосу та, нарешті, встановлення нового тоталітарного порядку.

Саме тому атаки на політиків не випадкові — вони є ключовим елементом цієї стратегії, оскільки політики, будучи обраними представниками народу, забезпечують надважливий зв’язок між громадянами та системою державного управління. Без цього демократія не може повноцінно функціонувати. Тіньова сила навмисно провокує замахи й напади, створюючи атмосферу терору й постійного страху серед політичних діячів. Одночасно з цим проти політиків ведеться масштабна кампанія наклепів і дезінформації через ЗМІ. Це призводить до того, що населення країн під впливом такої пропаганди радикалізується щодо політиків і починає ненавидіти їх дедалі сильніше. Усе це перешкоджає нормальній роботі політиків ще більше та призводить до того, що самі політики живуть у зацькованому стані. У результаті політики не можуть ефективно виконувати свої обов’язки, а демократичні інституції виявляються паралізованими. А якщо політики з якихось причин не зможуть виконувати свої функції, з’явиться той, хто буде це робити замість них. Саме так агентура РАЦИРСу, систематично атакуючи політичних діячів, порушує нормальне функціонування демократичної системи управління державою, що в кінцевому підсумку веде до підриву й руйнування демократії як такої.

А тепер давайте повернемося до дегуманізаційних заголовків, з яких ми почали цю статтю. І давайте уважно розглянемо, хто насправді стоїть за цією кампанією з розпалювання ненависті. Ретельний аналіз міжнародних публікацій про можливу смерть Дональда Трампа виявляє чітку систему зв’язків, яка незмінно веде до Олександра Дворкіна та його організації РАЦИРС. Ця система простежується через ключові західні медіа, які маскують свої справжні наміри під виглядом «об’єктивної журналістики».

Візьмемо, наприклад, британську Daily Mail [17].

Публікуючи провокаційний матеріал про те, що «Трампа можуть вбити, як Кеннеді», видання використовує ту саму риторику, що й у своїх інших відомих антикультових матеріалах, наприклад, проти Тулсі Габбард, яку видання називає сектанткою [18].

Показово, що це ж видання активно просуває ідеї авторитетної антикультистки Олександри Штейн — персони, чиї зв’язки з Дворкіним і його методологією давно не є секретом [19].

Американське видання The Daily Beast, яке оприлюднило пророцтво про можливу смерть Трампа [20], також входить у цю мережу.

Це ЗМІ відоме своєю антикультовою риторикою, зокрема проти команди Трампа. Воно також повторює наратив, називаючи Тулсі Габбард сектанткою [21].

Показово, що одним з авторів цього ЗМІ є Метт Бернардіні [22] — ланка в ланцюзі американських антикультистів, що включає Дейва Троя, хто у свою чергу безпосередньо пов’язаний із найближчим оточенням Дворкіна через участь у спільних організаціях, івентах і публічних виступах [23]. Особливо показовою є ситуація в українських медіа. Агентство УНІАН, тиражуючи натяки про те, що «Трамп може не дожити до інавгурації», має прямі зв’язки з організаціями Дворкіна [24].

Агентство активно підтримувало Всеукраїнський апологетичний центр імені Іоанна Златоуста — пряме представництво РАЦИРСу в Україні, координоване Павлом Бройде [25].

Ба більше, УНІАН відкрито висвітлював діяльність центру «Діалог» — ще однієї організації з імперії Дворкіна [26].

За цими, здавалося б, розрізненими публікаціями в міжнародних ЗМІ ховається єдина мережа впливу, де всі нитки незмінно сходяться до одного ляльковода — Дворкіна й РАЦИРСу. Це явне свідчення існування глобальної системи, що використовує одні й ті самі методи дегуманізації як проти релігійних організацій, так і проти політичних фігур. Хоч би яку ниточку ми потягнули в цьому клубку дегуманізаційної риторики: чи то міжнародні публікації, чи то антикультові кампанії, чи то цькування й фізичне усунення політиків — усі вони неминуче приводять до одного джерела. За тисячами нападок на політиків, за маніпулятивними публікаціями в ЗМІ, за систематичним кодуванням суспільної свідомості стоїть одна чітко вибудувана структура. 

Методи, відточені на релігійних організаціях, тепер використовуються як смертоносна зброя для підриву демократичних інститутів через дегуманізацію політичних діячів. Методи, які використовуються для цькування політиків, — це ті самі методи, які використовує РАЦИРС для розкрутки дегуманізаційної риторики проти тих, кого вони таврують як «сектантів». А мета в обох випадках одна — знищення демократії, прав і свобод людини, організація керованого хаосу. Але якщо у випадку з цькуванням організацій тавром «секта», провокуванням переслідувань невинних людей та організацією подій таких як трагедія в Вейко, Техас, США, — це довгий шлях до знищення демократії, то застосування методів дегуманізації та розпалювання ненависті до політиків — це набагато коротший і ефективніший шлях дестабілізації суспільства.

На особливу увагу заслуговує паралель між дегуманізацією політиків і механізмами, які РАЦИРС використовує проти так званих «сектантів». У сучасному дискурсі слово «політик» набуло такої самої негативної конотації, як і слово «сектант», — обидва терміни автоматично викликають відторгнення та сприймаються свідомістю людини як маркер того, від чого суспільство має «очиститися». Це не випадковий збіг: за обома кампаніями дегуманізації стоять одні й ті самі методи та виконавці, які переслідують єдину мету. Більшість спостерігачів не помічають цього зв’язку, як колись не помічали справжньої природи антисектантських кампаній. Замість того, щоб побачити системний і глобальний характер проблеми, вони намагаються боротися з окремими проявами: дезінформацією, обманом, уявними конкурентами — не розуміючи масштабу загрози світовим демократичним інститутам. 

Практично кожен політик стикається з подібним цькуванням, причому в їхньому випадку задіюється «вища ліга» тієї самої структури, яка незмінно веде до Дворкіна та його РАЦИРСу. Методи психологічної маніпуляції, розроблені Апологетичним центром нацистської Німеччини, перейняті Дворкіним, і сьогодні під його керівництвом сучасні журналісти застосовують ці ж успадковані маніпулятивні техніки проти політичних діячів, досягаючи аналогічних руйнівних результатів.

Варто зазначити, що звинувачення в сектантстві використовують і проти політиків, але це прийом «нижчої ліги» цієї організації. Він теж використовується й дає свої результати — багато кого з політиків, на яких було скоєно замахи, було дегуманізовано таким чином. Для «вищої ліги» цієї структури використання цих словосполучень не обов’язкове. Головне, щоб у результаті ініційованої ними кампанії проти обраного політика люди, які потрапили під їхній вплив, перестали бачити в ньому людину. Така стратегія приносить подвійний ефект: по-перше, вона паралізує політичну діяльність, занурюючи політиків у стан постійного страху за свою безпеку, унеможливлюючи нормальне виконання їхніх функцій. По-друге, вона створює умови для фізичної ліквідації тих політиків, які становлять особливу небезпеку для цілей РАЦИРСу, — зазвичай, це послідовні захисники демократичних цінностей. Було зазначено, що багаторазово такі замахи на політиків відбувалися напередодні ухвалення важливих законів або підписання договорів, які були спрямовані на захист прав і свобод людей. Цьому передувала масштабна кампанія у ЗМІ та соціальних мережах, організована агентурною мережею РАЦИРСу, спрямована на дегуманізацію та демонізацію конкретного політика. І за цим стоїть лише одна людина зі своїми глобальними цілями щодо побудови нового тоталітарного порядку в нашому світі.

Кодування «вовків-одинаків»

Масовані інформаційні атаки в ЗМІ, які по суті є інформаційним тероризмом, чинять потужний вплив на свідомість великої кількості людей. Серед цієї маси завжди знаходиться людина з лабільною психікою, особливо сприйнятлива до такого впливу. Саме вона стає кінцевим виконавцем злочину проти політичного діяча, немов запрограмована зброя в руках організаторів інформаційної кампанії.

Яскравим підтвердженням цього механізму став нещодавній замах на прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо. Нападник Юрай Цинтула скоїв цей злочин, перебуваючи під потужним впливом пропаганди телекомпанії RTVS — тієї самої, чию майбутню реформу він назвав причиною своїх дій. Але справжня причина криється глибше: RTVS використовувала особливі методи психологічної маніпуляції, розроблені та впроваджені в ЗМІ Олександром Дворкіним, послідовником Кюннета. Насправді Цинтула — така ж жертва, як і прем’єр-міністр Фіцо. Він не злочинець, а людина, чия свідомість була цілеспрямовано спотворена. Потрапляючи під приціл інформаційної атаки, психічно нестійкі люди стають такими ж жертвами, як і ті, на кого їх спрямовують.

Щоб розкрити справжніх винуватців, необхідно ретельно проаналізувати всю інформацію, яку споживала людина як безпосередньо перед злочином, так і за довгий період до нього. Це дасть змогу виявити справжніх інфотерористів, які, прикриваючись масками журналістів, активістів і блогерів, поширюють руйнівні наративи. І якщо простежити ланцюжок подібних злочинів в усьому світі, всі вони незмінно ведуть до однієї людини — Олександра Дворкіна. З огляду на існування реальних методів прихованого впливу на підсвідомість, критично важливо досліджувати подібні публікації на предмет маніпулятивних технік, спрямованих в обхід критичного мислення людини.

Розслідування злочинів проти політичних діячів часто стикається з серйозною проблемою: онлайн-акаунти нападників зникають незабаром після замаху, знищуючи важливі докази того, якій інформаційній обробці піддавалася людина. До того ж слідство зазвичай обмежується вивченням лише безпосередніх мотивів злочинця, не досліджуючи глибшого питання: хто та яким чином сформував ці мотиви й підштовхнув до насильницьких дій. Внаслідок такого поверхневого підходу злочинців часто описують як «вовків-одинаків» або «радикальних послідовників» ідеологічних супротивників жертви. Зацікавлені особи та ЗМІ водночас активно просувають ідею про необхідність швидкого закриття справ, стверджуючи, що «не варто шукати слід організованої злочинної діяльності там, де її немає», або закликаючи «якнайшвидше переступити через цю подію, щоб не посилювати політичний розкол» [27].

Чому ж ніхто досі не пов’язав усі ці випадки воєдино? Адже насправді думки щодо насильства проти конкретних політиків з’являються у цих людей не випадково — вони стають жертвами цілеспрямованого психологічного впливу через агентів мережі Дворкіна, які кодують людей через ЗМІ. Якби хоч кілька подібних злочинів були ретельно розслідувані із залученням кваліфікованих психологів і проведенням спеціальних експертиз, мережа Дворкіна вже перестала б існувати, а політики й звичайні громадяни були б у безпеці. Але слідчі раз по раз відводять очі від справжніх причин, списуючи все на міжпартійні суперечки та радикальні погляди, хоча насправді йдеться про людей, зомбованих на відстані методом психологічної маніпуляції. І це можна довести — потрібно тільки по-справжньому захотіти копнути глибше.

Система інформаційного контролю над політиками працює як ідеальний механізм маніпуляції. Кожен політичний діяч усвідомлює свою вразливість: будь-яке рішення, що суперечить інтересам організаторів цькування, може спровокувати масштабну кампанію дезінформації в ЗМІ. Така кампанія здатна не тільки зруйнувати репутацію та кар’єру, а й становить реальну загрозу життю як самого політика, так і його близьких.

Політики опиняються в безвиході: кількість подібних випадків уже сягнула такого рівня, що створила атмосферу постійного страху й залежності. Водночас вони розуміють, що захистити їх нікому. РПЦ, діючи через такі організації, як РАЦИРС і FECRIS, контролює велику мережу ЗМІ та журналістів, що дає змогу їм організувати інформаційну атаку проти будь-якої небажаної особи. Саме так відбувається знищення демократії — через створення системи тотального контролю над політиками, де страх стає головним інструментом управління в руках тих, хто прагне необмеженої влади.

Реальність глобальної загрози третьої сили

Після Другої світової війни особлива увага була приділена створенню міжнародних інститутів, які б гарантували недопущення тих жахів, через які пройшло людство внаслідок становлення тоталітарного режиму, озброєного методологією дегуманізації та знищення будь-якого інакомислення. По суті, це методи інквізиції, і застосовувалися вони й раніше в історії людства. Однак поєднання релігійних інквізиторів із тоталітарною владою нацистського режиму породило небачені досі наслідки. Зараз на наших очах відбувається повторення цієї історії, тільки з тією різницею, що тепер ці деструктивні сили озброєні сучасними технологіями впливу та вже взяли під контроль росію — державу з найбільшим ядерним запасом на планеті. Ба більше, риторика «святості» цієї зброї й необхідності її застосувати активно розкручується представниками РАЦИРСу в російському суспільстві. Такі заголовки як «Вчений і політолог Караганов: ядерна зброя — це Божий дар, тому не застосовувати її — гріх» [28], стають не винятком, а нормою.

Кілька років тому в одному з головних храмів росії державний хор заспівав пісню про ядерний удар по США [29]. Тобто йде цілеспрямована підготовка населення до розвитку сценарію неминучого застосування ядерної зброї. І це було заявлено ще у квітні 2001 року на конференції, що була організована нинішнім керівником РАЦИРСу Олександром Дворкіним конференції «Тоталітарні секти — загроза XXI століття» у Нижньому Новгороді.

Тоді його найближчий соратник, священник РПЦ Дмитро Смирнов, заявив: 

«Ми звикли, що Росія велика, Росія сильна, Росія велична, що у нас повно ядерних кнопок, що ми взагалі можемо знищити світ, — це так, загалом, можливо. Але у нас більше немає таких людей, у яких вистачило б мужності натиснути ці кнопки. Народ здрібнів духовно. Немає таких людей, які зважаться на це. Зважаться сказати: так, ми можемо диктувати, ми можемо замовляти музику! Скоро вибори в Нижньому Новгороді. Потрібно, щоб кожен депутат зрозумів: якщо в його програмі не буде слів «боротьба з тоталітарними сектами», він не пройде. Ми їх найняли, розумієте? Вони — наші службовці».

Відтоді більш ніж за 20 років РАЦИРСу вдалося провести у владу безліч своїх людей і консолідувати свою владу в росії під дахом Дівєєвського братства.

Висновки

Сьогодні ми перебуваємо на порозі глобальної катастрофи: агенти РАЦИРСу під керівництвом Олександра Дворкіна ведуть системну підривну роботу проти демократичних держав, поєднуючи інформаційні атаки з прямим насильством проти політиків. Усе це вже сіє хаос у демократичних суспільствах. Якщо ця кампанія досягне своєї мети, ми станемо свідками краху демократій одна за одною, що відкриє шлях до досягнення головної мети РАЦИРСу — встановлення глобального тоталітарного контролю. 

Для ефективної протидії зростаючій загрозі демократичним інститутам першорядне значення має визнання самого факту існування цієї тіньової сили, яка цілеспрямовано працює над руйнуванням демократичних основ суспільства. Вкрай важливо розробити та впровадити дієві механізми захисту політичних діячів, які сьогодні перебувають під постійною загрозою фізичного й інформаційного насильства. Паралельно з цим потрібно створити ефективну систему протидії маніпулятивним інформаційним кампаніям, спрямованим на дегуманізацію політиків і розпалювання ненависті в суспільстві.

Від того, наскільки успішно демократичні суспільства зможуть протистояти третій силі та її спробам зруйнувати демократію, залежить майбутнє не тільки окремих країн, а й усієї людської цивілізації.

Джерела:

1. https://www.economist.com/the-americas/2018/09/08/jair-bolsonaro-is-stabbed-at-a-rally
2. https://www.thetelegraphandargus.co.uk/news/24330107.jo-coxs-sister-issues-warning-current-state-uk-politics/
3. https://www.lemonde.fr/en/opinion/article/2024/05/10/political-violence-in-germany-is-alarming_6671016_23.html
4. https://www.reuters.com/world/europe/why-german-politicians-are-facing-growing-violence-2024-05-10/
5. https://www.lemonde.fr/en/opinion/article/2024/05/10/political-violence-in-germany-is-alarming_6671016_23.html
6. https://www.bbc.com/news/articles/cv22k0rkl99o
7. https://www.cbc.ca/news/politics/mp-to-get-panic-buttons-security-concerns-1.6495228
8. https://www.reuters.com/world/europe/why-german-politicians-are-facing-growing-violence-2024-05-10/
9. https://www.reuters.com/world/europe/why-german-politicians-are-facing-growing-violence-2024-05-10/ 
10. https://carnegieendowment.org/posts/2022/03/the-rise-in-political-violence-in-the-united-states-and-damage-to-our-democracy?lang=en
11. https://www.vox.com/world-politics/360639/trump-shot-thomas-matthew-crooks-assassination-attempt
12. https://www.pbs.org/newshour/politics/1-in-5-americans-think-violence-may-solve-u-s-divisions-poll-finds  
13. https://carnegieendowment.org/posts/2022/03/the-rise-in-political-violence-in-the-united-states-and-damage-to-our-democracy?lang=en
14. https://iriney.ru/sektyi-i-kultyi/sektovedenie/novosti-sektovedeniya/yuridicheskie-i-prakticheskie-metodyi-protivostoyaniya-destruktivnyim-kultam.html
15. https://bitterwinter.org/against-senates-opposition-france-passes-new-anti-cult-law/
16. https://www.heritage.org/europe/commentary/russia-exploits-yellow-vest-turmoil-france
17. https://www.dailymail.co.uk/news/article-14043729/amp/Trump-assassinated-like-JFK-end-Putins-war-Ukraine-Kremlin-warns.html
18. https://www.dailymail.co.uk/news/article-14082669/amp/tulsi-gabbard-husband-abe-williams-ties-hare-krishna-cult.html 
19. https://www.dailymail.co.uk/home/you/article-2871432/amp/I-brainwashed-cult-one-woman-escaped-rebuilt-life.html
20. https://www.thedailybeast.com/how-jd-vance-would-run-the-us-if-donald-trump-dies/
21. https://www.thedailybeast.com/tulsi-gabbards-ties-to-cult-could-cost-her-intel-job/
22. https://www.thedailybeast.com/author/matt-bernardini/
23. https://www.vice.com/en/article/the-organization-trying-to-save-qanon-believers-is-falling-apart/
24. https://www.unian.ua/lite/astrology/voyna-v-ukraine-astrolog-vlad-ross-dal-novyy-prognoz-12832617.html
25. https://religions.unian.ua/orthodoxy/amp-879865-zavtra-v-zverenetskomu-monastiri-kieva-besida-pro-dobro-i-zlo-v-buddizmi-i-hristiyanstvi.html 
26. https://religions.unian.ua/orthodoxy/895135-arhiepiskop-zaporizkiy-luka-pravoslavya-pochinaetsya-z-vidkritogo-i-zrozumilogo-dialogu-z-suspilstvom.html#goog_rewarded
27. https://www.icjk.sk/325/Vyhlasenie-sefredaktoriek-a-sefredaktorov-k-atentatu-na-Roberta-Fica 
28. https://dailystorm.ru/news/uchenyy-i-politolog-karaganov-yadernoe-oruzhie-eto-bozhiy-dar-poetomu-ne-primenyat-ego-greh 
29. https://www.bbc.com/russian/news-47370278