Ідеологія нацизму та спотворення християнського вчення

Деякий час тому світові ЗМІ звернули увагу на діяльність російської православної церкви (РПЦ) за межами росії. Багато країн Європи й США висловили занепокоєння щодо єпархій РПЦ московського патріархату на їхніх територіях. Влада низки держав висуває звинувачення в тому, що за допомогою впливу російської православної церкви здійснюється просування зовнішньополітичних інтересів кремля, пропаганди і дезінформації, а також підтримка агресивної політики росії. 

За даними з різних джерел, РПЦ виявилася залученою до діяльності розвідувальних мереж як на території колишнього СРСР, так і в західних країнах. Згідно з цими відомостями, російське керівництво використовувало авторитет церкви для розширення агентурної мережі в Європі, США та інших регіонах. Крім того, низка країн заявляє про те, що представники РПЦ співпрацюють із російськими спецслужбами, сприяючи реалізації політичних цілей московської влади та залученню нових джерел інформації. Деякі країни, вивчивши діяльність православних ієрархів та певні прецеденти щодо порушення закону і загрози своїй безпеці, припинили діяльність РПЦ на своїх територіях. Серед них Естонія, Польща, Швеція, Чехія, Болгарія, Македонія, Латвія, США.

Так, 2024 року міністр внутрішніх справ Естонії Кая Каллас пропонувала парламенту країни оголосити РПЦ організацією, що підтримує тероризм. Прем’єр-міністр Естонії назвала РПЦ «радикально налаштованою пропагандистською машиною», звинувативши церкву в закликах «вбивати невинних людей». Аналогічні побоювання висловлювала влада Польщі, Швеції, Чехії, Болгарії, Північної Македонії та Латвії.

Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський заявив: «Я не вважаю Російську православну церкву Московського патріархату церквою, а її представників священнослужителями… Вони є частиною репресивної машини Кремля, яка бере участь в операціях впливу Росії. Відповідно з ними потрібно поводитися не тільки в Чехії, а й по всій Європі» [10].

Згідно з публікацією Центру східних досліджень у Варшаві (Польща), РПЦ не тільки виправдовує дії росії, а й займає «проактивну позицію, надаючи владі сакральне і месіанське виправдання війни». Крім того, наголошується, що мета цієї риторики — чинення психологічного тиску на західні еліти, а також підготовка до більш агресивних дій проти Заходу.

Влада низки країн уже вжила заходів у відповідь на підозрілу діяльність РПЦ. Так, Болгарія і Північна Македонія ухвалили рішення про висилку деяких представників духовенства, пославшись на порушення національної безпеки.

Як повідомляє «Центр аналізу європейської політики» (СЕРА): «Аналітики давно попереджали, що Кремль використовує Православну церкву як інструмент для просування своєї зовнішньої політики та проникнення в країни Європейського Союзу (ЄС) і НАТО» [6]. 

Латвія, зі свого боку, ухвалила закон про автокефалію (незалежність) своєї православної церкви, щоб позбутися впливу москви. Аналогічні побоювання висловлювали і в США. Навесні 2023 року ФБР надіслало попередження низці православних парафій на території країни, повідомивши про спроби російських спецслужб вербувати священнослужителів і парафіян.

Зовсім нещодавно видання POLITICO опублікувало новину про те, що Православну церкву у Швеції вкотре запідозрили у шпигунстві на росію. Нагадаємо, що раніше, в лютому, Служба державної безпеки Швеції (Säpo) звинуватила представників російської православної церкви у Швеції в співпраці з російськими розвідувальними службами. Тоді про це писало видання Swedinfo.

Сформована кон’юнктура серед представників російської православної церкви викликає широкий резонанс міжнародної громадськості. Реакція на ці події знайшла відображення в численних публікаціях та офіційних документах. Особливу увагу привернули резолюції, ухвалені Європейським парламентом. Ці документи демонструють зростаючу стурбованість європейських політиків щодо ролі РПЦ у сучасних геополітичних процесах.

Фрагмент РЕЗОЛЮЦІЇ 2022 року. «Резолюція Європейського парламенту від 7 квітня 2022 року про посилення репресій у Росії» свідчить [12]:

Європейський парламент,

▪️Засуджує неототалітарну, імперіалістичну ідеологічну позицію, культивовану російським урядом та його пропагандистами; наголошує, що напад на демократію і нехтування правами інших народів проклали Росії шлях до деспотизму, міжнародної агресії та військових злочинів; наголошує, що недемократична Росія є постійною загрозою безпеці та стабільності Європи;

▪️Засуджує роль Патріарха Московського Кирила, глави Російської Православної Церкви, у наданні теологічного прикриття агресивної війни Росії проти України.

Фрагмент РЕЗОЛЮЦІЇ 2024 року. У жовтні 2024 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про пропаганду і свободу інформації в Європі [13], в якій визнала Російську православну церкву інструментом російського впливу і пропаганди кремлівського режиму.

▪️Асамблея визнає, що для авторитарних режимів, таких як РФ, пропаганда є невід’ємною частиною їхньої війни з демократією. Фінансований російською державою телеканал RT (раніше відомий як Russia Today) і його всесвітня мережа, а також «фабрики тролів» є частиною ширшої стратегії, спрямованої на дестабілізацію європейських демократій і впливу на політичні процеси. Асамблея також посилається на свою Резолюцію 2540 (2024) «Смерть Олексія Навального й необхідність протистояти тоталітарному режиму Володимира Путіна і його війні проти демократії» та повторює свій заклик визнати, що кремлівський режим використовує РПЦ як інструмент російського впливу і пропаганди…

▪️З цих причин Асамблея рекомендує державам-членам розробити цілісні стратегії з протидії незаконній пропаганді та забезпечити ефективне реагування на поширення шкідливої, хоча й законної пропаганди. Стосовно цього їм, зокрема, слід: визнати роль Російської православної церкви як інструменту російської державної пропаганди, а також оцінити й вирішити проблему участі релігійних інституцій, що використовуються для поширення пропаганди Кремля у своїх країнах.

Перераховані вище заяви піднімають тривожні питання щодо ролі релігійних інститутів у сучасній геополітиці. Мимоволі проводиться паралель між поточною ситуацією всередині РПЦ з її новою роллю ідеологічного рупора загарбницької сили і ранніми етапами розвитку нацизму в Німеччині, коли церква поступово ставала інструментом державної пропаганди.

Історія показує, що зближення церкви і держави може мати далекосяжні глобальні наслідки. Приміром, на ранньому етапі існування Націонал-соціалістичної партії в Німеччині спостерігалося активне використання християнських цінностей і традицій для зміцнення німецької ідентичності. Але з часом таке зближення призвело до спотворення релігійних принципів на догоду політичній ідеології та скасування Нового Заповіту. Хто стояв за цим зближенням і підміною ідеології як у церковних, так і в державних справах, — докладніше буде далі в цій статті.

«1934 року професор богослов’я Е. Бергман опублікував 25 тез цієї «нової релігії», серед них були такі: «Єврейський Новий Заповіт не годиться для нової Німеччини. Христос був не євреєм, а нордичним мучеником, відправленим на смерть євреями, і воїном, покликаним врятувати світ від єврейського впливу. Адольф Гітлер — новий месія, посланий на землю, щоб врятувати світ від євреїв. Свастика є наступницею меча як символу німецького християнства. Німецька земля, кров, душа, мистецтво — священні категорії німецького християнства» [14].

Сьогодні у випадку з РПЦ відзначаються схожі тенденції. Церква дедалі частіше виступає провідником державної політики, відходячи від своєї первісної духовної місії. Ми спостерігаємо систематичне спотворення фундаментальних принципів християнства. Традиційно, православ’я асоціювалося з ідеями миру, любові та милосердя. Однак сьогодні ми бачимо різкий контраст між цими принципами та фактичною позицією деяких представників церкви.

Російський соціолог релігії Микола Мітрохін відзначив наявний факт насильства в РПЦ ще 2016 року: «Більшість рядового духовенства та єпископів налаштовані досить войовничо. Вони не виключають насильства. Насильство — норма церковної практики. Єпископи б’ють священиків, які щось не так роблять у вівтарі. Це популярний сюжет історій, що розповідаються всередині Церкви. У свою чергу, священики здатні бити паламарів та іподияконів. Церква зараз також є провідним соціальним інститутом, який виступив проти так званої ювенальної юстиції, тобто проти заборони бити дітей. Тому для Церкви насильство — це норма. Церква підтримує мілітаристську риторику. Церква підтримує численні військово-патріотичні клуби, які діють під її егідою» [15].

Особливу стурбованість викликає риторика, яка лунає від багатьох представників РПЦ щодо війни в Україні. Наприклад, 27 березня 2024 року було опубліковано наказ Всесвітнього російського народного собору (ВРНС) — громадської організації під егідою російської православної церкви (РПЦ) і головуванням патріарха РПЦ Кирила.

У документі конфлікт в Україні характеризують як «священну війну», а західні країни описують як такі, що «впали в сатанізм». Вторгнення в Україну називається «новим етапом національно-визвольної боротьби російського народу проти злочинного київського режиму і колективного Заходу, що стоїть за ним, яка ведеться на землях Південно-Західної Русі» [16].

У період триваючого військового конфлікту між росією та Україною глава російської православної церкви патріарх Кирило у своїх проповідях обіцяє відпущення гріхів російським солдатам, які воюють в Україні, й виправдовує військове вторгнення.

Наведемо ще один приклад, який засвідчує факт підміни ідеології всередині РПЦ і скасування Нового Заповіту. Директор православної радіостанції «РАДОНЕЖ», яка також служить платформою для інтерв’ю та публікацій із протоієреєм Олександром Новопашиним, заявляв таке в одному з випусків православних передач «Вечір на СПАСі» [17]:

«На Україні хвороба настільки занедбана, що вже ніякими вмовляннями, переговорами, нічим іншим там її вилікувати неможливо. Там можлива тільки хірургія, тому відповіддю на ось цей… на ці виступи нацистів може бути одна — солнцепік. Це потрібно випалювати, абсолютно. Так, мені скажуть: «Ой, це не християнський шлях», — християнський, цілком! Просто етика для цих людей, які себе позиціонують як язичники, вибачте мене, — і отримаєте як язичники. Тому для вас не новозавітна етика, а старозавітна, Іллі Пророка, який особисто взяв і перерізав горлянки трьом сотням служителів Валаама. І з цими також потрібно — знищувати без жодного сумніву. Тільки старозавітна етика, і тільки цю мову вони й розуміють».

Сьогодні ми спостерігаємо як споконвічно миролюбна християнська церква відкрито висловлює підтримку війнам, а її священнослужителі благословляють військову техніку й зброю. Ту саму зброю, яка призначена для вбивства людей. Це створює величезну прірву між діями представників духовенства та вченням Ісуса Христа. Подібні ритуали суперечать фундаментальним православним принципам, зокрема, заповіді «Не убий», яка традиційно вважається однією з ключових у християнському вченні.

Парадоксально, що в той час, коли вищі ієрархи РПЦ відправляють людей на війну вбивати інших і вмирати, православна церква виступає проти абортів, аргументуючи тим, що це вбивство людей, і тяжкий гріх.

«…Усі ці факти є неприйнятними для православних християн, для яких аборт за всіх часів прирівнювався до вбивства, — Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II.» [18]

Особливу тривогу викликають події, що відбулися в серпні 2024 року. Перший заступник голови Синодального відділу РПЦ із взаємодії зі збройними силами Костянтин Татаринцев заявив, що в РПЦ вважають прийнятним освячувати ядерну зброю:

«Ядерна зброя має величезну руйнівну силу. Тому, з одного боку, можна було б припустити, що освячувати те, що сіє смерть, неприйнятно. Але з іншого боку, це зброя стримування, щоб ті, у кого вона є, не застосували її проти нас, тобто вона — гарант миру. І в цьому сенсі освячувати її не з тим, щоб вона була використана за прямим призначенням, а давала саме такий ефект — гарантію миру, цілком прийнятно», — сказав священнослужитель [22].

Стосовно питання освячення ядерної зброї, хочемо звернути вашу увагу на уривок з однієї статті. Єгор Холмогоров (журналіст, оглядач каналу Russia Today, активний пропагандист «атомного православ’я»), відповідаючи на запитання, навіщо росії ядерні боєголовки, сказав наступне [23]: 

«Коли Олександр Архангельський поставив цілком розумне запитання, для чого зараз, у нинішньому світі, Росії її ядерні боєголовки, я можу, перефразувавши запитання “навіщо православній Росії її боєголовки”, на нього відповісти. Для того, щоб ніхто не міг заткнути Росії рота, загородити уста нашому свідченню про Православ’я тут, у тому місці, яке вже фактично стало частиною Священного Передання Православної Церкви. Як став ним Єрусалим, як стала ним свята гора Афонська, так само і Росія, де Пресвята Богородиця вже обрала цілих два своїх уділи — Київ і Дівєєво, так само являє цінність для Священного Передання, звідси може й повинно нестися православне свідоцтво всьому світу. І щоб ніхто не насмілився до останніх часів, до часів Антихриста, це свідоцтво перервати, для цього й потрібні, зокрема, православні ядерні боєголовки і сили держави, яка, як я сподіваюся, ще може стати православною. А для того, щоб не відбувся мимовільний старт, потрібно зробити просту річ — потрібно ці боєголовки освячувати. Тоді без Божої волі жодна з шахти не вилетить».

Чи можна з цих слів судити, що застосування освяченої ядерної зброї в такому спотвореному розумінні виключає факт гріха й порушення Божих заповідей? Очевидна свого роду спроба перекласти відповідальність за вбивство людей із себе на Бога.

Також зазначимо один цікавий факт. На сьогоднішній день РПЦ є чи не єдиною настільки масштабною структурою, що діє з часів існування СРСР, яку свого часу було створено й схвалено ще Сталіним (1943), і з моменту розпаду СРСР, на відміну від інших подібного масштабу структур, що розпалися, вона продовжила свою діяльність як на території пострадянських країн, так і в усьому світі. Вона зберегла свою чисельність, свій міжнародний вплив і зв’язки, своїх людей у різних країнах світу та більше, навіть примножила кількість єпархій на різних континентах. І в цьому контексті зазначимо інший факт, що давно не є ні для кого секретом: у лавах ієреїв РПЦ виявлено безліч прихованих агентів КДБ.

Фундаментальні підміни суті православного вчення всередині РПЦ. Справжні причини й винуватці

Ця стаття має на меті висвітлити альтернативну думку щодо наведених вище подій і прецедентів та розглянути ширше справжні причини такого суттєвого ідеологічного спотворення в служінні ієреїв РПЦ. Адже важливо зазначити, що далеко не всі в лавах РПЦ підтримують набираючий обертів маховик ідеологічної імперської пропаганди і націоналістичних ідей, зростання яких тривалий період спостерігається в росії. Однак останніми роками дедалі більша кількість незгодних священнослужителів стають жертвами церковної інквізиції, що зародилася та цілі якої несуть на собі відбиток ідеології, прямо протилежної мирній суті православного християнства. 

Спробуймо розібратися, коли й де сталася ця підміна вектора православного служіння — відхід від релігійних заповідей про те, що не можна служити Богові і Мамоні одночасно, що необхідно розділяти: Богу — Боже, а кесарю — кесареве. І розглянемо, чи є це виною РПЦ, чи це чиясь іще вина, іншої організації, агенти якої вміло впровадилися та поступово витіснили основу православ’я, суть вчення Ісуса Христа, що дійшла до нас у Новому Заповіті, квінтесенція якого лунає впродовж двох тисячоліть у Нагірній Проповіді Ісуса Христа.

Аналізуючи витоки змін, що відбулися в РПЦ та спираючись на інформацію, подану у фільмі «ВПЛИВ» (The IMPACT), можна прослідкувати, як саме відбулася ідеологічна трансформація російської православної церкви та хто є автором цих змін. Заглиблюючись у вивчення цього питання, ми дійдемо до представників антикультових організацій, які, проникнувши до структури РПЦ, почали поступово підміняти істинну суть православ’я і перетворили церкву на інструмент політичного впливу. Раніше на цьому порталі вже порушувалося питання підміни християнського вчення в православній церкві, стаття «Нацисти, які вигнали Христа з православ’я».

1993 року під егідою патріарха Алексія II в росії з’явилася організація, націлена на протидію культам. Ця структура отримала назву «Інформаційно-консультаційний центр в ім’я Іринея Ліонського». Її президентом став Олександр Дворкін.

Згодом було сформовано більшу прорелігійну організацію — російську асоціацію центрів вивчення релігій і сект (РАЦИРС), яка на офіційному рівні об’єднала регіональні центри, що існували раніше, які діяли під егідою Олександра Дворкіна. Її очолили той самий Олександр Дворкін (як президент) і протоієрей РПЦ Олександр Новопашин (як віцепрезидент). У роботі РАЦИРСу помічено багато служителів російської православної церкви.

Історичне коріння нацизму в ідеології сучасних антикультових організацій, що стоять на службі РАЦИРСу

Антикультові організації й, зокрема, їхній ідеологічний і фактичний лідер Олександр Дворкін, які займаються боротьбою не тільки з нетрадиційними релігійними течіями, а й із багатьма громадськими організаціями (комерційними, соціальними тощо), мають глибоке історичне коріння, що бере свій початок від нацистського Апологетичного центру при протестантській церкві у Німеччині, лідери та члени якого тісно співпрацювали з гестапо, з Адольфом Гітлером і Йозефом Геббельсом.

Важливо відзначити діяльність нацистського Апологетичного центру, який проводив лекції, видавав публікації, проводив збори на тему «небезпечних сект», їхньої загрози для суспільства. Нацистські апологети складали списки неугодних організацій, затаврованих ними як «секти», й за цими списками відправляли людей у концтабори. Так, у період з 1933 по 1937 рік протестантська преса, включно з журналом The Materialdienst, публікувала статті, в яких перераховувалися релігійні групи, що їх було «успішно» ліквідовано нацистами. Наприклад, у статті від 16 квітня 1937 року згадуються Свідки Єгови та інші небажані групи, що сприяло їх подальшим репресіям.

«У статті, яку, найімовірніше, написав сам редактор The Materialdienst Курт Гуттен, фраза про «Старанних дослідників Біблії», зокрема, мала викривальний характер. У сформованих політичних умовах таке викриття повинно було мати руйнівні наслідки для Свідків Єгови або «Старанних дослідників Біблії» (як їх називали в той час)» [24].

Junginger, H. (2018). The Study of Religion under the Impact of Fascism. Tübingen: Tübingen University. 

Архів Апологетичного центру містив інформацію про «ворожі» організації. Цей архів надавався Апологетичним центром державним органам для здійснення репресій проти членів цих груп. На момент 1936 року в архіві у списках було близько 500 буцімто «небезпечних» груп. З року в рік ці списки постійно розширювалися. Лідери протестантської церкви, при якій було створено Апологетичний центр, не тільки підтримували репресії нацистів, а й активно вимагали їх. Їхня заборона тих чи інших груп зрештою призводила до арештів членів цих груп і до відправки їх у концтабори.

Ще один важливий фактор: антикультова риторика була частиною більш широкої ідеологічної боротьби апологетів, нацистських ідеологів, у якій протестантські церкви прагнули подати себе як захисників істинного християнства, а релігійні рухи — як загрозу вірі. Це дозволяло їм легітимізувати свої дії проти релігійних меншин і зміцнювати свої позиції в суспільстві. Гоніння та репресії багатьох неугодних груп у нацистській Німеччині були результатом тісної співпраці Апологетичного центру та державних органів.

Аналогічно до цього діє сьогодні Олександр Дворкін і його сектоборча мережа агентів по світу. Сучасні антикультові організації перейняли методологію та ідеологічні засади, сформовані в епоху нацизму, адаптувавши їх до сучасних реалій.

Простежується явна закономірність та ідентичність у підходах антикультових організацій, починаючи від нацистського Апологетичного центру та його лідера Вальтера Кюннета в гітлерівській Німеччині й закінчуючи сучасною мережею сектоборчих організацій та їхнім лідером Олександром Дворкіним, президентом російської прорелігійної організації РАЦИРС. Ключовими фігурами, завдяки яким спадкоємність нацистської антикультової ідеології ніколи не переривалася, виступають Вальтер Кюннет — Фрідріх-Вільгельм Хаак і Йоханнес Огард — Олександр Дворкін.

Важливо зазначити, що антикультові організації, які діють у всьому світі, мають безпосередній зв’язок і підпорядковані кураторам з російської прорелігійної асоціації РАЦИРС. Це вже неодноразово доведений раніше факт. Найочевиднішим підтвердженням є Європейська парасолькова федерація FECRIS і десятки підконтрольних їй антикультових організацій по світу [25]. До 2021 року її віцепрезидентом був Олександр Дворкін, після чого він залишився в раді директорів.

Друга пов’язана з О. Дворкіним міжнародна антикультова організація — «Діалог-центр» (DCI — Dialog Center International), представництва якої було створено в різних країнах світу і віце-президентом якої також тривалий час був О. Дворкін, на додачу засновниками були Йоханнес Огард і Вільгельм Хаак — прямі нацистські наступники й вчителі О. Дворкіна.

Для підтвердження факту наявності єдиного ідеологічного координуючого центру з росії, — РАЦИРСу, — і його мережі агентів по світу, додамо також синхронність дій антикультових організацій та особистостей, залучених до антикультової діяльності в різних країнах, що неодноразово було помічено, ідентичність їхніх методів і риторики з методами й риторикою лідерів російської прорелігійної організації РАЦИРС. 

Для тих, хто має сумніви відносно впливу Олександра Дворкіна на міжнародному рівні, наводимо приклад його зустрічі з вищим духовенством Болгарської та Кіпрської православних церков Константинопольського патріархату [26] 2019 року. За фактом, це зустріч громадянина росії, лідера РАЦИРСу, і громадян Болгарії та республіки Кіпр, які зібралися для обговорення «українського питання». Засідання проходило за зачиненими дверима.

Зазначимо, що громадянин Республіки Кіпр — ієрарх Кіпрської Православної Церкви, єпископ Карпатський Христофор, — також є дослідником сект і нових релігійних рухів, тобто сектоборцем та пособником Олександра Дворкіна. Здавалося б, як може вище духовенство Православної християнської церкви будь-якої країни впроваджуватися у внутрішні справи іншої незалежної суверенної держави, адже хоч би які релігійні питання не виникали, їх остаточне вирішення стосується безпосередньо громадян цієї країни. Але, як виявляється, може, якщо воно пов’язане з російською прорелігійною організацією РАЦИРС та її лідером О. Дворкіним.

Як ми бачимо, РАЦИРС впливає не тільки через російську православну церкву московського патріархату — ієреї, безпосередньо залучені до антидемократичної діяльності Олександра Дворкіна, є і в Константинопольському патріархаті.

Наступний приклад впливу російської асоціації РАЦИРС і безпосередньо президента РАЦИРСу Олександра Дворкіна на Православну церкву далеко за межами росії — зустріч керівництва РАЦИРСу із предстоятелем Американської православної церкви, Митрополитом Іоною. Інформацію про це знаходимо в дослідницькій статті «РЕЛІГІЙНИЙ ЕКСТРЕМІЗМ ОЛЕКСАНДРА ДВОРКІНА. Дослідницька стаття. Листопад 2010».

«2 травня 2009 року в Москві Дворкін зустрівся з представниками Американської православної церкви. “Під час зустрічі главу Американської православної церкви поінформували про діяльність асоціації Дворкіна з протидії загрозам, що надходять від тоталітарних сект”» [27], — зі статті «РЕЛІГІЙНИЙ ЕКСТРЕМІЗМ ОЛЕКСАНДРА ДВОРКІНА».

Перейшовши за вказаним посиланням у статті, ми бачимо, що інформацію на головному сайті Дворкіна було видалено:

Бажаючи перевірити ще раз інформацію, ми скористалися веб-архівом і відкрили архівну публікацію [28].

Це лише декілька з купи прикладів впливу керівництва РАЦИРСу на Православну церкву та її представництва за межами росії. Якщо вони можуть впливати на релігійну структуру, яка за своєю суттю мала бути духовною скріпою й залишатися поза політикою, поза війною та поза насильством, невже вони не стали б впливати на аналогічні їм антикультові організації в різних країнах, які від самого початку було створено з ідентичною РАЦИРСу метою та які безпосередньо куруються агентами російської прорелігійної організації РАЦИРС?

І як іще можна пояснити той факт, що в різних країнах антикультові активісти точно копіюють усю антикультову діяльність і риторику російських сектоборців та так само, як і Дворкін, таврують неугодних «сектами» й «культами», тобто використовують нацистський метод дегуманізації — метод «жовтих зірок», які нацисти в минулому навішували на євреїв як ганебний ярлик «недолюдини»? Європейські представники антикультизму, прикриваючись боротьбою з таврованими ними «сектами», поширюють пропаганду лідерів російського РАЦИРСу, застосовують ті самі маніпулятивні методи, які було помічено серед агентів РАЦИРСу, та діють точнісінько за методичними матеріалами, неодноразово викладеними представниками РАЦИРСу. Ідентичне поширення риторики ненависті, ідеології верховенства, підбурювання до насильства й ворожнечі і загалом руйнація демократичних засад, що здійснюється представниками антикультизму в усьому світі, а також систематична критика влади й поліції вказує саме на єдиний ідеологічний центр антидемократично налаштованих сил, яким на сьогоднішній день є РАЦИРС.

Інший приклад впливу РАЦИРСу і безпосередньо Олександра Дворкіна на Православну церкву іншої країни та на антикультові сектоборчі центри всередині неї — діяльність агента РАЦИРСу й пособника Олександра Дворкіна, Павла Бройде, в Україні. Про це вже раніше розкривалося на нашому порталі. 

Наслідки багаторічного впливу РАЦИРСу в Україні зрештою стали трагедією для мільйонів українських громадян. Агентурна мережа так званих «антикультистів» або «сектоборців», завербована серед українських громадян, за десятиліття своєї діяльності спромоглася дестабілізувати ситуацію, розколоти й деморалізувати народ, створити безліч прецедентів до конфронтацій і поляризації та активно вести пропаганду російської прорелігійної організації РАЦИРС. Детально про вплив РАЦИРСу в Україні розкрито у статті «Europe, Open Your Eyes if You Don’t Want War», а також у документальному фільмі «ВПЛИВ» (The IMPACT).

Виходячи з риторики російської прорелігійної асоціації РАЦИРС, яка вплетена в сформоване ідеологічне ядро впливу й сили, що складається, зокрема, з багатьох представників російської політичної еліти та з вищих ієрархів РПЦ, виникає запитання: наскільки далеко представники антикультизму інших країн встигли зайти в своїй реалізації указів, які йдуть до них від їхніх кураторів з іншої країни, — росії, а точніше, від організації, що діє в цій країні, — РАЦИРСу? І чому, якщо спецслужби багатьох країн звернули увагу на можливу небезпеку, що походить від представників РПЦ у своїх країнах, вони не перевірили іншу приховану загрозу, безпосередньо пов’язану з тими, хто використовував ту саму РПЦ у своїх цілях, перетворивши її на ідеологічний інструмент управління масами, як це колись так само зробили їхні попередники — нацистські ідеологи? Чи не ведуть ті, хто зовні залучені до антикультової діяльності, насправді приховану антидемократичну руйнівну пропаганду РАЦИРСу? Адже трансльована ними риторика та застосовувані методи маніпуляції спрямовані саме на дестабілізацію законів, на критику влади і деморалізацію народів європейських країн. 

Невже для спецслужб є достатнім аргументом створена агентами РАЦИРСу ширма антикультової діяльності, що публічно декларується як нібито «захист суспільства» від «культів» і «сект»? Чи, виходячи з плачевного досвіду України, все ж таки варто звернути відповідну увагу на діяльність прихованих агентів російської прорелігійної організації РАЦИРС у своїх країнах і перевірити їхні зв’язки, їхні методи, й ґрунтовно проаналізувати їхню риторику та її відповідність російським методичним матеріалами РАЦИРС?

Переслідування всередині РПЦ

Відтоді, як Олександр Дворкін створив у росії відділ по боротьбі з неугодними організаціями та окремими особистостями, в якийсь момент, коли кількість агентів РАЦИРСу серед єреїв РПЦ сягнула певного відсотка, простежується певне ціннісне та моральне зрушення в бік імперіалістичної спрямованості та войовничості, що за фактом витіснило ключову суть Нового Заповіту й учення Ісуса Христа, підмінивши його старозавітною войовничістю. Це також можна поспостерігати в проімперіалістичній та антиукраїнській позиції патріарха РПЦ Кирила.

Аналогічно до Апологетичного центру в період нацизму, центр в ім’я св. Іринея Ліонського, створений під заступництвом російської православної церкви, посів значущу позицію у формуванні російської державної політики щодо релігійних об’єднань. Його експертні оцінки та рекомендації стали важливим фактором при визначенні статусу різних релігійних груп та їхньої потенційної небезпеки для суспільства й державних інтересів.

Ба більше, Олександр Дворкін і Олександр Новопашин (віцепрезидент РАЦИРСу) та інші члени РАЦИРСу впливають на клімат усередині самої РПЦ і вже неодноразово ставали причиною початку переслідувань того чи іншого православного священнослужителя, що приводило навіть до заборони багатьом єреям служити, до позбавлення їх сану і вигнання з РПЦ.

Наведемо один із показових прикладів початку переслідувань священнослужителя РПЦ, прецедентом для якого стало попередньо влаштоване цькування його лідерами РАЦИРСу. 2018 року в Патріаршому залі Храму Христа Спасителя в Москві виступив віцепрезидент РАЦИРСу Олександр Новопашин із доповіддю «Комерційно-релігійний проєкт священника Володимира Головіна». Як з’ясувалося пізніше, це було зроблено з ініціативи президента РАЦИРСу Олександра Дворкіна.

Олександр Дворкін: «…я попросив мого друга й соратника протоієрея Олександра Новопашина з Новосибірська зробити доповідь на цю тему» [32].

Того ж року на сайті ЦРІ в ім’я св. Іринея Ліонського (засновано О. Дворкіним) вийшла стаття проти протоієрея В. Головіна «Схоже, ми прокліпали створення справжньої секти». Після чого, через деякий час патріарх московський і всієї Русі Кирило затверджує рішення церковного суду про позбавлення сану протоієрея Володимира Головіна та його сина, протоієрея Анастасія Головіна [33].

В одному з інтерв’ю на порталі регіональної телерадіокомпанії «Губернія-33» (Володимирська область, росія, 2019 р.) Олександр Новопашин заявляв наступне [34]: «Знаєте, зовсім нещодавно позбавлено сану протоієрея Володимира Головіна із міста Болгара в Татарстані. Так уже вийшло, що я до цього дуже серйозно доклав руку, я перший, хто виступив публічно на Різдвяних освітніх читаннях минулого року в Москві».

У цьому ж інтерв’ю віцепрезидент РАЦИРСу також озвучив причини початку подібних переслідувань:

«О. Новопашин: Тобто щойно якась організація, нехай навіть та, що називає себе православною церквою, протистоїть офіційній позиції Московського патріархату...

Ведучий: Тобто це ось сигнальна лінія, так?

О. Новопашин: Так, так, це вже поява щось такої гуруїстичної форми в окремо взятій парафії».

Про нападки керівництва РАЦИРСу на служителів РПЦ звертав увагу також диякон Костянтин Селезньов. Нижче наводимо кілька уривків його аналізу щодо наслідків негативного впливу на Церкву лідерів російських сектоборців [35]:

«Інтерес до цієї теми у мене викликала вражаюча зовнішня схожість того, що відбувається зараз з о. Володимиром, з тим, що відбувалося два роки тому з архімандритом Іоакимом (Парром): ті самі люди, ті самі методи, ті самі ресурси. Саме цей факт звернув мою увагу на те, що відбувається».

«Чергове розділення, озлоблення, ворожнеча, нерозуміння. Ось плоди таких розборок чистоплюїв однієї московської апологетичної школи!»

«Мета доповіді протоієрея Олександра Новопашина [віцепрезидент РАЦИРСу] — звичне для дворкінського духу публічне бичування в менторському глузливому самозакоханому дусі, а точніше, обливання помиями, які апологети нашкребли у вигрібній ямі на задньому дворі протоієрея Володимира Головіна».

«Знаю добре, як наші єпископи можуть з боягузтва перед окриками левів розтоптати людей, які багато років віддали служінню Церкві, й зруйнувати їхню проповідь…»

Деякі священнослужителі, які формально сповідують православ’я, на ділі є прихильниками РАЦИРСу і, як наслідок, прихильниками ідеології верховенства титульної релігії, якою з їхньої подачі стала РПЦ, але вже з суттєвими привнесеними підмінами. 

У результаті під заборону служіння нерідко потрапляють ті, кого хоч найменшим чином було помічено у розбіжності думок, цінностей і поглядів з ідеологією, що нав’язується тими ієреями, які так чи інакше були пов’язані з РАЦИРСом або повністю підпорядковані декларованій позиції патріарха РПЦ. 

Це відбувалося навіть тоді, коли ці відмінності в думках виникали виключно у зв’язку з потребою цих переслідуваних ієреїв йти за християнською мораллю ненасильства й заповітом любові до ближнього, не порушувати обітниці, які вони дали Богові, що в певний момент стало суперечити ухваленій ідеології верховенства, майстерно впровадженій у Церкву апологетами з РАЦИРСу.

На жаль, ми стаємо свідками того, як історія повторюється, коли релігія використовується певними групами для реалізації своїх геополітичних цілей. Тут дуже важливо провести межу між істинним православ’ям і тими, хто маніпулює релігією в корисливих інтересах. РАЦИРС та її агенти в РПЦ під керівництвом своїх кураторів створили платформу для просування нацизму не тільки в росії, але й далеко за її межами, спотворивши православ’я й поставивши під загрозу як релігійні, так і соціальні, демократичні основи суспільства.

Висновок

Так само як і нацистський Апологетичний центр при Протестантській церкві та його члени, які стали ідеологами нацизму, російська прорелігійна організація РАЦИРС посіла суттєву позицію у формуванні нинішньої російської державної, релігійної та ідеологічної політики щодо небажаних організацій, об’єднань та окремих особистостей.

Її нібито експертні оцінки та сфабриковані експертизи стали ключовим фактором при визначенні статусу різних неугодних груп. Як наслідок, це стало причиною безлічі покалічених доль і зруйнованих життів як серед духовенства православної церкви, так і загалом серед мільйонів законослухняних громадян своїх країн, ні в чому не винних людей та навіть маленьких дітей, сім’ї яких було зруйновано, батьки яких зазнали несправедливого цькування та інквізиторських страт, а самі діти далі стали жертвами антикультових маніяків нового відродженого нацизму.

І цей нацизм, що відродився в новій формі, — ворог демократії та людської свободи, який не знає людинолюбства й співчуття, ідеологи якого вигнали Христа з Православної церкви.  

Російська прорелігійна організація РАЦИРС, спочатку зосереджена нібито на вивченні нових релігійних течій, дуже швидко змінила обличчя й викрила свої справжні інтереси, ставши політичним та ідеологічним центром впливу на міжнародному рівні. Останніми роками на наших очах відбувається руйнування православ’я, християнських цінностей і заповітів, даних Ісусом Христом. Залишився лише фасад російської православної Церкви, але з радикально протилежною ідеологією. За роки активної діяльності агенти російської прорелігійної організації РАЦИРС, зокрема ті, що перебувають у лавах РПЦ, перетворили наймиролюбнішу релігію на войовничу, ту, що закликає до священної війни, порушуючи одну з основних заповідей Ісуса Христа «Не вбий».

Сьогодні вони захопили й зруйнували православ’я, зробивши Церкву своїм інструментом. Що вони зроблять завтра, якщо прямо зараз їхні агенти, прикриваючись антикультовою ширмою, нібито «захистом суспільства» від «сект», входять до різних кіл впливу в різних країнах, перебувають серед журналістів, редакторів і співробітників низки ЗМІ, політиків, викладачів, письменників, релігієзнавців, теологів, студентів, завербованих представників правоохоронних органів?

Як ми бачимо, міжнародна громадськість справедливо і вчасно звернула пильну увагу на можливу загрозу з боку РПЦ, маючи на меті насамперед захистити демократичні засади. Чи зможе світ тепер побачити інших агентів тієї сили, що використовувала РПЦ як інструмент впливу й пропаганди на міжнародному рівні, та припинити їхню антидемократичну руйнівну пропаганду і дестабілізуючу діяльність у демократичних країнах? Чи зможе світ відстояти демократію?

Джерела:

1. https://novayagazeta.eu/articles/2024/04/22/zapad-zametil-terroristov-v-riasakh
2. https://www.osw.waw.pl/en/publikacje/osw-commentary/2024-04-12/a-holy-war-russian-orthodox-church-blesses-war-against-west
3. https://jamestown.org/program/moscow-uses-russian-orthodox-church-as-covert-foreign-policy-tool-in-ukraine-and-the-west/
4. https://www.foi.se/en/foi/news-and-pressroom/news/2024-06-05-russias-use-of-religion-for-military-purposes.html
5. https://www.aa.com.tr/en/europe/czech-intelligence-launches-investigation-into-russian-orthodox-church-s-operations-in-country/3311434
6. https://cepa.org/article/praying-for-putin-spies-in-cassocks-threaten-the-west/
7. https://truthmeter.mk/russian-agents-in-mantles/
8. https://www.currenttime.tv/a/krupnye-eparhii-za-predelami-rf-pokinut-moskovskiy-patriarhat-latviyskaya-pravoslavnaya-tserkov-prosit-avtokefaliyu-kto-sleduyuschiy-/32100438.html
9. https://agentura.ru/en/new-nobility/putins-useful-priests/
10. https://www.rferl.org/a/russia-ukraine-orthodox-church-war/33098290.html
11. https://www.politico.eu/article/new-russian-orthodox-church-suspicion-sweden-town-vasteras/
12. https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-9-2022-0125_EN.html
13. https://pace.coe.int/en/files/33808/html
14. https://imwerden.de/pdf/svag_i_religioznye_konfessii_germanii_2006__ocr.pdf
15. https://therussianreader.com/tag/nikolay-mitrokhin/
16. http://www.patriarchia.ru/db/text/6116189.html?fbclid=IwAR1pdde0PT44PzGM0iVrgVlRUv5Q4urbUnEAvodKmDMlVSWMg8XZ44LI7X4_aem_AWXeX6C-KWKPZkQJl5FDk3QUIklnMKoeNqk153QiYhGn5NvbHk4pFSh7X-szSIzn9jOPnfxU3_sx4cygZgkFrIxJ
17. https://spastv.ru/mitropolit-pavel-iz-pod-aresta-ne-uhodite-iz-lavry-ne-otrekajtes-ot-hrista-molitva-za-geroya-rossiya-proshhaetsya-s-vladlenom-tatarskim/
18. http://www.patriarchia.ru/db/text/304802.html
19. https://kompromat1.online/articles/34642-ukrainckaja_pravoslavnaja_tserkovj_moskovskogo_patriarhata_-_mina_zamedlennogo_dejstvija
20. https://daily.afisha.ru/news/89840-v-rpc-schitayut-priemlemym-osvyaschat-yadernoe-oruzhie/
21. https://lansinginstitute.org/2022/10/07/the-new-russian-reich-why-putin-is-a-new-hitler/
22. https://ria.ru/20240810/rpts-1965328424.html
23. https://ruskline.ru/monitoring_smi/2005/11/21/pravoslavie_i_globalizaciya/
24. https://ub01.uni-tuebingen.de/xmlui/bitstream/handle/10900/94079/Junginger_026.pdf?sequence=1&isAllowed=y
25. https://europeantimes.news/2023/05/fake-associations-fecris-downfall/
26. https://spzh.live/ru/news/63668-predstojately-bolgarskoj-cerkvi-provel-soveshhanije-po-ukrainskomu-voprosu
27. https://sectes-info.com/wp-content/uploads/2020/03/dvorking-READ-EN.pdf
28. https://web.archive.org/web/20120503131157/https:/iriney.ru/document/100.htm
29. https://youtu.be/hDvUinyWRt4
30. https://www.dw.com/ru/rpc-nakazala-pocti-60-svasennikov-za-antivoennuu-poziciu/a-69118277
31. https://novayagazeta.eu/articles/2024/05/17/pochti-60-sviashchennikov-podverglis-repressiiam-so-storony-rpts-i-rossiiskikh-silovikov-za-antivoennuiu-pozitsiiu-vyiasnila-novaia-evropa-news
32. https://iriney.ru/iskazhenie-pravoslaviya-i-okolopravoslavnyie-sektyi/uchenie-i-praktika-svyashhennika-vladimira-golovina/novosti-ob-uchenii-i-praktike-svyashhennika-vladimira-golovina/sortirnoe.html
33. https://blagogon.ru/news/633/
34. https://www.youtube.com/watch?v=NS-jFt6mOxQ
35. https://k-istine.ru/apologia/apologia_seleznev.htm