Ми звикли до того, що вбивцями людства називають найтяжчі та найпоширеніші захворювання. Але чи впевнені ми, що знаємо справжні причини їхнього неухильного зростання і поширення?

Серцево-судинні захворювання залишаються основною причиною смертності в усьому світі вже протягом 20 років і посідають першу позицію в списку десяти провідних причин смертності. Але при цьому ніколи вони ще не забирали так багато життів, як сьогодні [1].

Вбивця номер один

Так назвала ВООЗ головну причину смертності у світі за останні 20 років.

▪️ США: за даними Центрів з контролю і профілактики захворювань (CDC), у 2020 році в США від серцево-судинних захворювань померло близько 697 000 осіб, що становить 1 з 4 випадків смертей [2].

▪️ Європа: Європейське товариство кардіологів (ESC) повідомляє, що ССЗ є причиною більш ніж 4 мільйонів смертей у Європі щороку, що становить майже половину всіх смертей на континенті [3].

▪️ росія: за даними Росстату, у 2021 році серцево-судинні захворювання стали причиною понад 45 % усіх смертей у країні [4].

▪️ Словаччина: як повідомляє Управління громадської охорони здоров’я Словаччини (ÚVZ), рівень абсолютної смертності, зафіксований за підсумками 2021 року, став рекордним. До того ж у Словаччині помирали здебільшого від хвороб серцево-судинної системи: їхня частка смертей становила 38,6 % [5].

То чому ж, незважаючи на розвиток медицини і впровадження нових технологій, ця проблема не тільки не вирішується, але й продовжує набирати обертів? У чому причина?

Нам називають багато чинників ризику, але сьогодні ми поговоримо про головний із них — частий або хронічний стрес. А що таке стрес? Це страх. Страх за власне життя і безпеку, за життя і безпеку своїх близьких. Ми звикли до того, що цей страх став невід’ємною частиною нашого життя. Такими є соціально-економічні та геополітичні умови існування в нашому суспільстві. Але хто їх створює та як? Сьогодні ми поговоримо про причини, які мало хто знає, але які провокують і підтримують постійний високий рівень тривоги і страху в кожному з нас.

Звернімося до цікавих фактів, які виявили співробітники кафедри психології, соціальної поведінки і медицини, а також програми громадської охорони здоров’я Каліфорнійського університету в Ірвайні, Каліфорнія, США [6]. Для свого дослідження Елісон Холмен із колегами збирали дані щодо психічного стану близько 5 000 американців. І так сталося, що збір цих даних був завершений напередодні теракту на Бостонському марафоні, 15 квітня 2013 року. Того дня було підірвано дві саморобні бомби з інтервалом у 10 секунд, коли сотні бігунів перетинали один за одним фінішну лінію щорічного Бостонського марафону. Три людини, включно з 8-річним хлопчиком, загинули. Сотні були поранені. 16 осіб позбулися кінцівок.

Світ був у жалобі, а ЗМІ в моторошних подробицях висвітлювали подію. І це висвітлення тривало не день, не два, і навіть не місяць, а роки, якщо рахувати судові засідання, що відбувалися потім. Кадри моменту вибуху, диму, розгубленості й жаху присутніх показували безліч разів по телебаченню. Газети публікували жахливі фотографії залитих кров’ю тротуарів, жертв у розірваному одязі… Дослідники вирішили подивитися, як змінився стан учасників опитування після бостонської трагедії. Нескладно здогадатися, що психічне здоров’я тих, хто перебував на місці терористичного акту або постраждав від нього, м’яко кажучи, не покращилося. І, до речі, серед учасників дослідження були й ті, хто був на місці вибухів.

Але несподіваним виявилося те, що психіка тих опитаних, хто не був присутній на місці трагедії особисто, але згодом дивився на цю тему новини по шість і більше годин на день упродовж наступного тижня, постраждала найсильніше. До того ж високий рівень стресу не був прямо пов’язаний з тим, що люди близько знали когось, хто загинув, хто був поранений або був присутній на місці вибухів. Несподівано?

На сьогодні чимало досліджень присвячено вивченню впливу негативної інформації на психічне та фізичне здоров’я людини. Дедалі більше підтверджень і доказів вказує на те, що емоційні наслідки споживання новин можуть позначитися на нашому здоров’ї, збільшуючи ймовірність серцевого нападу, або розвиток захворювань у наступні роки [7].

Новини шкідливіші, ніж реальне життя.  Це доведено на прикладі вивчення наслідків багатьох криз: чим більше новин споживає людина, чим вища ймовірність, що у неї розвинуться симптоми стресу, тривоги та посттравматичного стресового розладу. І є ті, хто серйозно вивчає ці феномени й використовує їх у своїх цілях. Яких? Керувати станом і поведінкою людей, впливаючи на їхню свідомість. У наступній статті ми детально розберемо ці механізми. А зараз повернімося до ролі ЗМІ.

Звернімося ще до одного дослідження: «Роль ЗМІ в трансляції гострого стресу після вибухів на Бостонському марафоні» Е. Е. Холман, Д. Р. Гарфін і Р. К. Сільвер [8]. У даному дослідженні вивчали, чи пов’язане повторне висвітлення вибухів на Бостонському марафоні в засобах масової інформації з гострим стресом. А також проводили порівняльний аналіз впливу безпосереднього переживання терористичної атаки на людей, які були присутні на місці вибуху або поблизу нього, та впливу засобів масової інформації, які висвітлювали цю подію на телебаченні, радіо, у пресі, Інтернеті та соціальних мережах. Дослідники провели інтернет-опитування 4 675 дорослих з Бостона і Нью-Йорка через 2–4 тижні після вибухів. Виявилося, що повторне висвітлення подій теракту на Бостонському марафоні в ЗМІ спричинило сильніший гострий стрес у тих, хто дивився і читав цю інформацію, ніж у тих, хто безпосередньо перебував на місці вибухів.

До того ж, стало очевидним, що висвітлення подібних подій у ЗМІ може швидко поширити гострий стрес серед великої кількості людей. Ціла низка досліджень підтверджує, що вплив фільму, який травмує, може активувати в мозку схеми страху і викликати спогади — два ключові процеси, пов’язані з розвитком посттравматичного стресового розладу (ПТСР) [9].

Так само повторне висвітлення травмуючих історій у ЗМІ може продовжити гострі переживання, постійно нагадуючи людям про інформацію, пов’язану з травмою, і сприяючи румінативному мисленню, тобто безперервному прокручуванню в голові одних і тих самих тривожних або депресивних думок і спогадів. Ці думки самі по собі здатні викликати стрес, навіть якщо об’єктивно нічого тривожного не відбувається. Така «розумова жуйка» погіршує психічний стан людини і впливає на її фізичне здоров’я [10].

На відміну від прямого впливу колективної травми, який може закінчитися після гострої фази події, вплив ЗМІ зберігає гострий стрес-фактор живим й активним у свідомості людини. Оскільки румінація і травмуючі образи утримують свідомість зосередженою на негативній події, вплив ЗМІ може закріпити активацію схеми страху в мозку, особливо в ранні періоди після події, що сприяє розвитку гострих реакцій на стрес і посттравматичного стресового розладу. Постійне когнітивне опрацювання (прокручування в думках) страху і занепокоєння суттєво впливає на серцево-судинну, ендокринну та імунну системи, що може сприяти розвитку відповідних захворювань, таких як гострий інфаркт міокарда, раптова зупинка серця, ішемічна хвороба, серцева недостатність, порушення ритму серця. Хронічний стрес збільшує в 4 рази ризик інсульту, розвитку цукрового діабету та онкології, а також багаторазово підвищує ризик розвитку депресій і вчинення суїциду. Саме ці показники неухильно зростають протягом останніх 30 років [11].

По суті, тривалий, повторюваний вплив ЗМІ може перетворити гострий стрес на хронічний із важкими фізіологічними наслідками. Проспективні дані, зібрані після терактів 11 вересня, показали, що перегляд телепередач, пов’язаних із подіями 11 вересня, протягом тижня після терактів сприяв посиленню симптомів посттравматичного стресу впродовж наступних трьох років  [12]. Ці результати показують, що широке і неодноразове висвітлення негативних подій у ЗМІ може бути найважливішим механізмом, за допомогою якого ці негативні наслідки починають охоплювати інші верстви населення крім тих, що безпосередньо постраждали.

Дослідження завершується закликом до відповідальності та розсудливості:

«Найголовніше, засоби масової інформації повинні визнати, що постійна демонстрація жахливих зображень, які викликають тривогу, не відповідає інтересам суспільства. Багаторазовий показ таких зображень сприяє збереженню потенційно травматичного досвіду і страждань, що пов’язані з травмуючою подією. Для того щоб обмежити потенційну шкоду, глядачі мають бути попереджені перед показом цих зображень. Хоча ми не перші, хто пропонує ЗМІ використовувати попередження щодо графічного контенту, ми наводимо докази того, що вплив ЗМІ може бути тісніше пов’язаний із гострим стресом, ніж прямий вплив колективної події, тим самим демонструючи важливість цієї рекомендації. Оскільки доступ до великої кількості джерел ЗМІ стає простішим і швидшим, ніж будь-коли, фахівці охорони здоров’я, політики і самі джерела ЗМІ повинні враховувати можливість того, що широкий повторюваний вплив загрозливого або засмучуючого контенту може мати далекосяжні наслідки».

Звернімося до результатів ще одного дослідження: «Тероризм, гострий стрес і серцево-судинні захворювання. Трирічне національне дослідження після терактів 11 вересня» Е. Е. Холман, Р. К. Сільвер, Майкл Пулен: 

«Ми провели лонгітюдне дослідження психічного і фізичного здоров’я після терактів 11 вересня з використанням національної ймовірнісної вибірки населення США у співпраці з Knowledge Networks, Inc (KN), компанією, що займається дослідженням через інтернет. Дослідження показало, що гостра стресова реакція на теракти 11 вересня призвела до збільшення кількості серцево-судинних захворювань на 53 % протягом 3 наступних років, навіть після поправки на стан серцево-судинного і психічного здоров’я до 11 вересня. Висновок: сильний гострий стрес збільшує ризик серцево-судинних випадків (інфарктів та інсультів) серед людей, які постійно відчувають занепокоєння з приводу тероризму. Хронічні нагадування про загрозу (наприклад, попередження про тероризм, занепокоєння або і те й інше) можуть подовжувати фізіологічне збудження у деяких людей, що робить їх вразливими до серцево-судинних захворювань».

Схоже, що новини — це набагато більше, ніж невинний перелік того, що сталося, і фактів, знайдених журналістами. Вдумайтеся: 

Інформація лише про один терористичний акт збільшує ризик серцево-судинних ускладнень на 53 % протягом трьох років! А скільки такої інформації транслюється щодня через ЗМІ. Чи впевнені ми, що вся вона правдива?

Є ціла низка слів, які самі по собі є тригерами страху і тривоги. Досить почути або прочитати — і вже виникає напруга, страх. Наприклад, слово «культ». Ось що І. Я. Кантеров — російський релігієзнавець, один із найбільших сучасних спеціалістів з католицизму та діяльності Ватикану, дослідник нетрадиційних релігій і культів, доктор філософських наук, професор, заслужений професор МДУ імені М. В. Ломоносова — пише у своїй книзі «Нові релігійні рухи»: 

«Не одне століття слово «cult», що складається з чотирьох літер, зустрічалося лише в лексиці істориків релігії, теологів, етнографів і не виходило за рамки суто наукових видань. Виняток, мабуть, складає політологічне використання терміна «культ» (культ особистості) у публіцистиці та пропаганді, адресованій широкій аудиторії. Але вже в середині 70-х рр. XX століття цей термін починає міцно закріплюватися в усіх видах мас-медіа, виноситься в заголовки статей, нарисів, теле- і радіопередач. І переважна частина матеріалів про культи мала сенсаційно-викривальну спрямованість.

У публікаціях багатьох зарубіжних дослідників НРР не пояснюються причини використання ЗМІ терміну «культ» переважно (а правильніше буде сказати — винятково) з негативним смисловим змістом. Видавцям охочих до сенсацій журналів і газет слово «культ» одразу ж припало до душі своєю «стислістю, ударністю та емоційністю». До того ж його і без того негативну конотацію можна було без особливих зусиль посилити такими словосполученнями, як «самовбивчий культ» і «диявольський культ». У рекордно швидкі терміни поняття «культ» стало масово використовуватися як кліше, начиння якого неодмінно містило в собі «типові ознаки» культу. Наведемо деякі з них: культи займаються сумнівною, а найчастіше злочинною діяльністю; вони залучають своїх послідовників за допомогою обману і брехливих обіцянок; на чолі культів стоять могутні та безпринципні лідери, які мають корисливу мету та маніпулюють свідомістю прихильників культів, завдають шкоди їхній психіці, руйнують сім’ї».

1993 року один із лідерів антикультового руху ввів терміни «тоталітарна секта» і «деструктивний культ». Відтоді ці терміни стали часто з’являтися у виступах політиків, співробітників правоохоронних органів, а також у вигляді гучних заголовків різних публікацій. Термін «тоталітарний», запозичений із політології та пропаганди часів холодної війни, одразу ж викликає асоціації з відсутністю свободи, концентраційними таборами, охороною, колючим дротом, примусовою працею, мізерною їжею тощо. І ось він страх. Кожен, хто читає або чує про чергову організацію, названу «сектою» або «культом», підсвідомо відчуває страх за свій добробут, за себе і за добробут своїх близьких.

Звернімося знову до думки доктора І. Я. Кантерова: 

«Переносячи зловісний, страхітливий сенс терміну “тоталітарний” на царину релігії, творці конструкції “тоталітарна секта” розраховують у такий спосіб істотно посилити викривальний заряд наявних визначень, що передують словам “секта” і “культ”. Саме через “впізнаваність” терміну “тоталітарний”… і закріпилося вживання цього дуже “недоброго” терміну щодо нових релігійних утворень».

«Однак мало хто знає, що така термінологія, як (“тоталітарна секта”, “деструктивний культ”), відсутня в чинному законодавстві більшості країн, міжнародних правових документах, не має юридичного обґрунтування і суперечить закону “Про свободу совісті та релігійні організації”». 

«Застосування таких термінів до релігійних об’єднань, що мають юридичний статус і зареєстровані органами юстиції, свідчить про відсутність у авторів такого роду матеріалів елементарних релігієзнавчих знань, а також базових відомостей щодо нормативних актів, які регулюють діяльність релігійних об’єднань… Занесення ж конкретного релігійного утворення до категорії, яка вже в самому найменуванні містить негативні відтінки, у кращому разі породжує насторожене ставлення до такої групи, а частіше за все — дискримінацію та переслідування її послідовників. Є численні свідчення відвертих гонінь на релігійні меншини під впливом публікацій і особливо телепередач про підступи сект».

Незалежно від країн і континентів, від ідеологічної спрямованості, ЗМІ характеризують нові релігійні рухи переважно як злочинні організації.

Доктор І. Я. Кантеров доходить висновку, що «розпливчастість найменувань “тоталітарна секта” і “деструктивний культ” дає змогу зараховувати до таких об’єднань практично будь-яке релігійне новоутворення, релігійно-філософське вчення, культурно-освітню або оздоровчу установу». Він наголошує, що за бажання «поняття “тоталітарна секта” і “деструктивний культ” завжди готові… затаврувати будь-кого, кого потрібно, не обтяжуючи себе тим, щоб замислитися щодо наслідків бездумного поводження з такими ярликами-страшилками»

Але чи так це бездумно, як може здатися на перший погляд? Активне поширення подібної інформації, що травмує і лякає, є нічим іншим, як психологічним тероризмом.

Психологічний тероризм (лат. terror — страх, жах) — це залякування населення з метою подальшого впливу та отримання певних зисків від такого залякування. Ось що про це пише Луї Крок, професор, консультант з питань психіатрії та медичної психології госпіталю Сент-Антуан (Франція), у своїй статті «Тероризм та ЗМІ: емоційний вплив образів насильства» [13]: 

«Ми розглядатимемо явище тероризму лише в його головній “психологічній” складовій і тоді надамо таке визначення терористові: “він (вони) — це той чи ті, хто застосовує насильство чи його загрозу для того, щоб викликати відчуття страху чи жаху в певній частині населення з метою примусити це населення чинити тиск на органи влади для виконання своїх вимог. Таке визначення містить у собі основні характеристики тероризму, а саме: використання насильства або його загрозу, створення атмосфери страху й жаху у населення; і головна мета — примусити це населення і владу піддатися шантажу, адже не стільки демонстрація насильства, скільки загроза його повторення підтримує відчуття страху і є основою для шантажу. Подібне визначення можна застосувати до будь-яких ситуацій. Відомі випадки, за яких використовується лише погроза насильства без його застосування. Адже мета будь-якої терористичної діяльності — посіяти страх. Якщо населення не вірить у загрозу, не відчуває страху, то, відповідно, такі дії не можуть розглядатися як “терористичні”».

Метою будь-якого терористичного впливу є дестабілізація суспільства в цілому. Це досягається за рахунок нагнітання великого страху — найпотужнішого дестабілізуючого чинника, який призводить до порушення спокою, викликаючи загальну тривожність, постійне очікування загрози і страх за своє життя та життя своїх близьких. І, як наслідок, це призводить до порушення психічного та фізичного стану величезної кількості людей і дестабілізації суспільного життя.

Протягом 30 років у всьому світі спостерігається безпрецедентне зростання психічних розладів. Також за останні 30 років різко збільшилася кількість серцево-судинних захворювань, смертність від інфарктів та інсультів, а також випадків захворюваності на рак. Цікаво, що саме цей період збігається з активним поширенням антикультового руху по всьому світу. Збіг?

Всебічне дослідження «Глобальний, регіональний і національний тягар інсульту та його фактори ризику, 1990–2019 рр.: систематичний аналіз для глобального дослідження тягаря хвороб 2019 р.» виявило сумну картину. Вчені з’ясували, що за останні 30 років кількість інсультів збільшилася на 70 %, при цьому кількість смертельних випадків зросла майже вдвічі. 
За експертними оцінками ВООЗ, інсульт посідає друге місце у світі серед усіх причин смертності. Неухильно зростає відсоток пацієнтів, які страждають на ішемічну хворобу серця (ІХС), захворювання периферичних артерій, а також пацієнтів, які перенесли інсульт. З 1990 року їхня кількість збільшилася майже на 70 %. У докладіВООЗ вперше детально аналізуються катастрофічні наслідки захворюваності на гіпертонію та можливі заходи протидії [14].

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) випустила свій перший доклад про згубні наслідки високого артеріального тиску для здоров’я населення з рекомендаціями щодо подолання тенденції поширення цього захворювання, відомого як «тихий вбивця». На гіпертонію страждає кожна третя доросла людина у світі. Це поширене і небезпечне для життя захворювання призводить до інсультів, інфарктів, розвитку серцевої недостатності, пошкодження нирок і багатьох інших проблем зі здоров’ям. З 1990 до 2019 року кількість людей, які страждають на гіпертонію (мають артеріальний тиск від 140/90 мм рт. ст. і вище або приймають антигіпертензивні препарати), збільшилася вдвічі — з 650 мільйонів до 1,3 мільярда осіб. Підвищення артеріального тиску — це природна реакція організму на страх і тривогу. А якщо це відбувається постійно… Емоційні перевантаження та хронічний стрес впливають на системи регуляції судинного тонусу і порушують їхню адаптацію до стресу. У результаті розвивається гіпертонія.

Свої терористичні плани антикультові організації реалізують через публічні судові процеси, формуючи громадську думку за допомогою ЗМІ. Те, як сприймаються ці новини і який вплив вони чинять на психічне та фізичне здоров’я людей, які їх дивляться, ми вже розібрали. Це неоголошена інформаційно-психологічна війна, яка триває вже багато років. Вона забрала набагато більше людських життів в усьому світі, ніж дві попередні світові війни. Якщо врахувати, що тільки від серцево-судинних захворювань, які є основною причиною смерті в усьому світі, щороку помирає 17,9 мільйонів людей, і якщо додати 10 мільйонів смертей на рік від онкологічних захворювань і 20 мільйонів на рік нових випадків онкології — масштаби такого «терористичного впливу» без перебільшень колосальні.

Найстрашніше, що люди в більшості своїй не знають справжньої причини такого масового геноциду, цього злочину проти людства. Таким чином, новини безпосередньо впливають на наш світогляд, ставлення один до одного, до подій, які відбуваються, а також на наше психічне і фізичне здоров’я. Тому дуже важливо, що містять ці новини, яку інформацію несуть, наскільки вона корисна і правдива. Від цього безпосередньо залежить наше життя і світ, у якому ми живемо.

Джерела:

1. World Health Organisation (2020). WHO reveals leading causes of death and disability worldwide: 2000-2019. Retrieved from www.who.int;

2. American Heart Association (2022). 2022 Heart Disease and Stroke Statistics Update Fact Sheet. Retrieved from www.heart.org;

U.S. Centers for Disease Control and Prevention (2024). Heart Disease Facts. Retrieved from www.cdc.gov;

Berg, Sarah (2023). What doctors wish patients knew about heart-disease prevention. Retrieved from www.ama-assn.org;

3. Townsend, N., Wilson, L., Bhatnagar, P., Wickramasinghe, K., Rayner, M., Nichols, M. (2016). Cardiovascular disease in Europe: epidemiological update 2016. European Heart Journal, 37(42), 3232–3245;

4. Matskeplishvili, S., Kontsevaya, A. (2021). Cardiovascular Health, Disease, and Care in Russia. Circulation, 144(8);

5. Statistical Office of the Slovak Republik (2024). Demografia – počet zomretých a príčiny úmrtí v SR za rok 2023. Retrieved from www.slovak.statistics.sk

6. Jose, R., Holman, E. A., Silver, R.C. (2018). Community organizations and mental health after the 2013 Boston Marathon bombings;

7. Vasterman, P., Yzermans, C. J., Dirkzwager, A. J. E. (2005). The Role of the Media and Media Hypes in the Aftermath of Disasters. Epidemiologic Reviews, 27(1), 107–114;

Silver, R.C., Holman, E. A., Andersen, J. P., Poulin, M., McIntosh, D. N., Gil-Rivas, V.  (2013). Mental- and Physical-Health Effects of Acute Exposure to Media Images of the September 11, 2001, Attacks and the Iraq War. Psychological Science, 24(9);

Goodwin, R., Palgi, Y., Hamama-Raz, Y., Ben-Ezra, M. (2013) In the eye of the storm or the bullseye of the media: Social media use during Hurricane Sandy as a predictor of post-traumatic stress. Journal of Psychiatric Research, 47(8), 1099-1100;

8. Holman, E. A., Garfin, D. R., Silver, R.C. (2013). Media’s role in broadcasting acute stress following the Boston Marathon bombings;

9. Bourne, C., Mackay, C. E., Holmes E. A. (2012). The neural basis of flashback formation: the impact of viewing trauma;

10. Holman, E. A., Silver, R. C. (1998). Getting “stuck” in the past: temporal orientation and coping with trauma;

11. Jianhui Zhao, Liying Xu, Jing Sun (2023). Global trends in incidence, death, burden and risk factors of early-onset cancer from 1990 to 2019;

The Lancet Neurology (2021). Global, regional, and national burden of stroke and its risk factors, 1990–2019: A systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2019. Lancet Neurol 20(10), 795–820. Retrieved from www.thelancet.com

12. Holman, E. A., Silver, R. C., Poulin, M. (2008). Terrorism, Acute Stress, and Cardiovascular Health. A 3-Year National Study Following the September 11th Attacks;

13. Crocq, L. (2002) Terrorisme et médias: impact émotionnel des images de violence: Le 11 septembre… et après. Perspectives psychiatriques, 41(4), 262-270;

14. World Health Organisation (2023). First WHO report details devastating impact of hypertension and ways to stop it. Retrieved from www.who.int.