Облога комплексу групи американських громадян, адвентистів сьомого дня «Гілка Давидова», у Вейко навесні 1993 року стала ключовою подією в історії США, що спричинила небачену раніше хвилю насильства і назавжди змінила долю країни. 51-денна облога завершилася штурмом ФБР, унаслідок якого спалахнула пожежа. Загалом загинуло 82 людини, включно з американцями і членами «Гілки Давидової» з інших країн, зокрема 23 дитини. Серед дітей було двоє немовлят, які народилися у вогні, коли загинули їхні матері [1].

Події у Вейко спровокували атаку на федеральну будівлю в Оклахома-Сіті 1995 року, здійснену як «помсту за Вейко». Ця атака досі залишається наймасштабнішим актом внутрішнього тероризму в історії США. Хвиля шкільних розстрілів, що захлеснула Америку в останні десятиліття, почалася зі стрілянини в середній школі Колумбайн, спочатку запланованої на 19 квітня 1999 року — шосту річницю закінчення облоги Вейко й четверту річницю вибуху в Оклахома-Сіті. Серйозний політичний і національний розкол у США, який порівнюють із громадянською війною, також сягає корінням подій у Вейко 1993 року.

У цій серії статей ми наведемо факти, що вказують на тих, хто стояв за організацією цієї ключової події весни 1993 року. Цим подіям передували кілька років активної роботи антикультистів із дискредитації американців з громади «Гілка Давидова» шляхом їхньої демонізації та дегуманізації у ЗМІ та маргіналізації громадської думки. Також антикультистами була запущена масова кампанія з дезінформації органів правопорядку з метою спровокувати неправомірне застосування сили.

Громада давидян адвентистів сьомого дня (ДАСД), була заснована поблизу Вейко 1935 року, в місці, названому ними «Маунт Кармел». Пізніше до своєї назви вони додали слово «branch» («гілка»), надихнувшись біблійним уривком із книги Ісаї («і гілка виросте від кореня його»). Ця група американських громадян мирно існувала понад п’ятдесят років і була відома як група хороших, законослухняних людей. Вони жили на своїй землі, яку змогли відстояти у 80-х у самопроголошеного пророка Джорджа Родена, який намагався її узурпувати, але програв серію судів. На цій землі вони побудували будинок своїми руками і заробляли на життя наполегливою працею.

Треба зазначити, що до кінця 1980-х преса шанобливо називала «Гілку Давидова» «релігійною групою». Термін «культ» щодо них почали застосовувати саме антикультисти і поширювати його через замовні наклепницькі статті та матеріали ЗМІ, підготовлені журналістами, які працювали безпосередньо з антикультистами. Ця наклепницька кампанія почалася за кілька років до трагічних подій.

Основною мішенню став молодий проповідник і лідер групи американських громадян, які сповідували давидіанський напрямок адвентизму, Вернон Хоуелл, який із релігійних міркувань змінив ім’я на Девіда Кореша. Його почали таврувати як «лідера небезпечного культу».

Кампанію з демонізації «Гілки Давидової» очолив антикультист і депрограмер Рік Росс. Під його керівництвом було організовано групу людей, які цілеспрямовано займалися демонізацією «Гілки Давидової». До цієї групи входили антикультисти з Cult Awareness Network (CAN) — провідної антикультової організації в США, а також завербовані ними колишні учасники «Гілки Давидової», їхні родичі та репортери з різних новинних видань і популярних телепрограм. На початок 1990-х CAN була головною антикультовою організацією в США, а Рік Росс був одним з її найбільш «ефективних» депрограмерів.

1987 року Росс провів насильницьке депрограмування двох американських громадян із «Гілки Давидової» в північній частині штату Нью-Йорк. 1988 року Росс та інші члени CAN почали активну роботу зі збору інформації для знищення «Гілки Давидової» і Девіда Кореша. І почали вони з пошуку відступників і кандидатів на роль фальшивих «жертв».

Фальшива «жертва» — це класичний прийом антикультистів, коли колишній учасник релігійної групи (апостат) або родич учасника, потрапивши під вплив антикультистів, робить неправдиві заяви про свій досвід у цій групі, щоб викликати громадське обурення та спонукати правоохоронні органи вжити силових заходів проти групи, на яку було зведено наклеп.

Апостати (їх також називають «відступники і зрадники») часто можуть розповідати «жахливі історії» про маніпуляції, обман або примус, яких вони нібито зазнавали. Ці відступники часто отримують значну увагу ЗМІ, які використовують їхні розповіді для створення сенсаційних новин, особливо якщо відступник готовий «викривати» «секрети» групи, до якої він раніше належав. Академічні дослідники та соціологи ставляться до свідчень апостатів з обережністю, зважаючи на їхню упередженість та особисті мотиви.

Тактика використання «історій жахів» або «пропаганди звірств», яку часто застосовують апостатати й антикультисти, була також широко поширена і в нацистській Німеччині, де її використовували для демонізації євреїв та маніпулювання населенням. Прикладом таких «історій про звірства» може слугувати остання директива Гітлера, видана за п’ятнадцять днів до його самогубства, в якій проголошували повоєнні наміри «єврейських більшовиків» — здійснити повний геноцид німецького народу. У цій директиві стверджувалося, що всі чоловіки будуть відправлені до трудових таборів до Сибіру, а жінки та дівчата — перетворені на військових секс-рабинь. Таку саму маніпуляцію антикультисти використали щодо «Гілки Давидової» і Девіда Кореша.

Роль головного відступника взяв на себе Марк Брьо. Він разом із дружиною залишив «Гілку Давидову» 1989 року після конфлікту з Девідом Корешем, спричиненого особистими образами. Переїхавши до Австралії, де «Гілка Давидова» мала групу послідовників, з метою вербування нових відступників, він проголошує себе пророком і таврує Кореша як псевдопророка на зібраннях із вивчення Біблії.

Брьо вдалося схилити на свій бік кілька родин та їхніх родичів із «Гілки Давидової» в Австралії, серед яких була сім’я Гент, а також у Каліфорнії, де також перебувала група американців, які сповідували давидіанство в Ла-Верні, біля Лос-Анджелесу. Вони почали цілеспрямовану кампанію з дезінформації влади США, стверджуючи, що Девід Кореш і всі інші люди з «Гілки Давидової» становлять загрозу.

У цих зусиллях важливим союзником Брьо була Робін Бундс, відступниця з Каліфорнії, яка мала дитину від Девіда Кореша на ім’я Шон. 1990 року Марк Брьо і Робін Бундс розпочали наклепницьку кампанію, під час якої заявили учасникам «Гілки Давидової» в Австралії та Каліфорнії, а також працівникам імміграційної служби США, поліції Каліфорнії та правоохоронним органам Техасу, що Девід Кореш планує здійснити людські жертвоприношення і «вбивство дітей».

Рік Росс і Марк Брьо використовували класичний антикультовий підхід. Вони нав’язали громадськості твердження, що «Гілка Давидова» — це «небезпечний деструктивний культ», а Девід Кореш використовує «промивання мізків» для контролю над членами громади, і що він міг вбити колишніх членів або навіть замовити масове самогубство [2].

Теорію «промивання мізків» антикультисти використовували під час ранніх судових справ, пов’язаних із викраденнями та насильницьким депрограмуванням. Вони намагалися переконати присяжних, що їхнім жертвам «промили мізки» в «небезпечній секті». Вони викрадали жертв, тримали їх у полоні тижнями й піддавали психологічному впливу з метою зламати жертву і підпорядкувати її своїй волі, перетворивши на слухняного відступника. Незважаючи на ці дії, вони стверджували, що лише «намагалися допомогти» цьому «зомбі з промитими мізками».

Такі свідчення в судах давали самопроголошені «експерти з сект». Серед них — Рік Росс, який тільки формально закінчив середню школу і сам мав історію важкого психічного захворювання, і Стівен Хассен, який офіційно отримав ліцензію лише 1992 року, яку згодом відкликав Комітет із реєстрації професій у сфері психічного здоров’я за «невиконання вимог поважати гідність та вимог сприяння благополуччю клієнтів», а також за «непрофесійну поведінку та поведінку, що підриває довіру суспільства до доброчесності професії».

«Експертні свідчення», що підтверджують теорію «промивання мізків», зазнали остаточної поразки у федеральній судовій справі 1990 року «Сполучені Штати проти Фішмана». Відповідача, Стівена Фішмана, колишнього члена Церкви саєнтології, звинуватили в шахрайстві з поштою. Фішман на своє виправдання стверджував, що йому «промили мізки» в церкві, і він не може нести відповідальність за свої дії. Суд серйозно розглянув наукову спроможність теорії «промивання мізків» і визначив, що вона не відповідає федеральним стандартам допустимості як науковий доказ. Суд заборонив свідчення «експертів із сект», які протягом багатьох років підтримували теорію «промивання мізків» як достовірну й усталену науку. Після того, як уряд став однією зі сторін у судовому розгляді й був змушений розслідувати заяви про «промивання мізків», використання цієї псевдонауки в судах остаточно припинилося.

Американська психологічна асоціація та Американська соціологічна асоціація також відкинули теорію «промивання мізків» як таку, що не має достовірних наукових доказів.

Проте у вересні 1990 року Брьо і група відступників з Австралії найняли приватного детектива, написали дев’ять письмових афідевітів, які демонізують американських громадян, що сповідують адвентизм сьомого дня «Гілка Давидова» як «небезпечну секту», в якій усім «промили мізки», і відправили детектива разом з афідевітами, підписаними австралійськими відступниками, на зустріч із місцевою владою в Ла-Верні, Каліфорнія, та  Вейко, Техас, а також зі співробітниками Податкового управління та імміграційної служби США. Правоохоронні служби відхилили ці заяви, оскільки в них не було доказів, назвавши їх голослівним наклепом.

Детектив продовжував працювати на групу антикультистів протягом кількох років. Його головним обов’язком був збір інформації та пошук компрометуючих матеріалів на американських громадян із «Гілки Давидової».

31 жовтня 1991 року Марк Брьо зателефонував Девіду Джуеллу, який жив у Мічигані та ніколи не був членом «Гілки Давидової», але мав доньку Кірі від Шеррі Джуелл. Шеррі була учасницею «Гілки Давидової». Використовуючи ті ж «страшні історії», Брьо переконав Девіда почати боротьбу за опіку над Кірі, намагаючись позбавити Шеррі, яку він назвав «членом секти з промитими мізками», її батьківських прав. Марк Брьо виступав під час судового слухання, яке відбулося в Мічигані в лютому 1992 року, намагаючись переконати суд антикультовою риторикою. Але суд не визнав свідчення Брьо переконливими і присудив спільне опікунство Девіду й Шеррі Джуелл.

У лютому 1992 року Марк Брьо і Девід Джуелл повідомили Службу захисту дітей Техасу (СЗД) про випадки жорстокого поводження з дітьми з боку батьків із «Гілки Давидової» в Маунт Кармел. На підставі цих заяв співробітники СЗД тричі відвідали Маунт Кармел. Фізичні огляди 12 дітей із громади «Гілки Давидової» не виявили жодних ознак жорстокого поводження або травм. Були проведені інтерв’ю з дорослими та дітьми. Діти заперечували факти жорстокого поводження з ними або з іншими дітьми, а дорослі категорично заперечували використання жорстких методів покарання дітей. Через відсутність доказів, що підтверджують звинувачення в жорстокому поводженні з дітьми, через кілька місяців справу було закрито.

У березні 1992 року Марк Брьо, Девід Джуелл та інші почали стверджувати, що люди з «Гілки Давидової» планують масове самогубство 18 квітня 1992 року. Вони заявили, що якщо не буде вжито жодних заходів, Маунт Кармел стане «ще одним Джонстауном». Вони написали листа конгресмену з Мічигану Фреду Аптону, який передав його конгресмену з Техасу Чету Едвардсу, який потім передав його ФБР. ФБР закрило справу через відсутність доказів. Відступники так і не пояснили, чому масове самогубство, заплановане на квітень 1992 року, так і не здійснилося.

Заяву про масове самогубство було розтиражовано в пресі, вона стала прикладом тісної співпраці між антикультистами, зміцнивши їхні зв’язки з газетою Waco Tribune-Herald. Ця газета відіграла вирішальну роль у запуску кампанії з демонізації американських громадян, права і свободи яких гарантовані Конституцією, за день до проведення рейду ATF на громаду «Гілки Давидової» 1993 року.

Цей наратив про можливе масове самогубство американців з «Гілки Давидової», який було  вперше запущено саме антикультистами, пізніше відіграв вирішальну роль в інтерпретації трагедії у Вейко.

Описані вище методи антикультистів, серед яких стигматизація, дегуманізація та звинувачення за асоціацією, є класичними в роботі антикультистів. Вони спрямовані на цькування й дискредитацію певної групи за допомогою інфотеракту.

Створення таких інформаційних терактів необхідне для маніпулювання громадською думкою і державними правоохоронними органами, які антикультисти нацьковують на своїх жертв. Давайте розглянемо, як саме антикультисти маніпулювали правоохоронними органами у випадку з Вейко.

Події 1993 року почалися з того, що лідера релігійної організації «Гілка Давидова» Девіда Кореша та інших її учасників було запідозрено в порушенні законодавства про вогнепальну зброю. 9 червня 1992 року спеціальний агент Дейві Агілера з офісу Бюро з контролю за обігом алкоголю, тютюну, вогнепальної зброї та вибухових речовин (ATF) в Остіні ініціював офіційне розслідування, приводом для якого стали непідтверджені чутки.

Звідки ж з’явилися ці чутки і заяви, які, як пізніше виявило розслідування, ініційоване Конгресом, містили масу неправдивих тверджень?

Влітку 1992 року антикультист Рік Росс викрав і насильно депрограмував громадянина Америки Девіда Блока, який сповідував давидіанство. Причому це депрограмування відбувалося не в одному з розкішних будинків, які Росс зазвичай винаймав для свого комфорту за рахунок родичів жертв, а в будинку Прісцилли Коутс, яка на той час була національним представником Мережі з інформування про культи (CAN). У процесі депрограмування, який за своєю суттю є фізичними та психологічними тортурами, Рік Росс витягнув із Блока інформацію про зброю, що зберігається в Маунт Кармел, і передав її в ATF, де у нього були особисті зв’язки.

Згідно зі звітом Міністерства фінансів 1993 року про рейд ATF, інформація про зброю (яка виявилася неточною) «майже повністю ґрунтувалася на заяві одного колишнього члена “Гілки Давидової”, Девіда Блока». У своєму огляді дій ATF Міністерство фінансів пізніше піддало критиці надмірну залежність агентства від єдиного сумнівного джерела інформації.

Варто зазначити, що на той момент легальний продаж вогнепальної зброї був поширеним видом діяльності в Техасі і справді був одним із джерел доходу громади «Гілка Давидова». Вони співпрацювали з ліцензованим продавцем зброї Генрі Макмахоном, власником Hewitt Hand Guns, у якого Агілера провів інспекцію 30 липня 1992 року. Після цього Девід Кореш запропонував агентам ATF приїхати в Маунт Кармел й особисто перевірити зброю, яка там була, і будь-які можливі порушення. Проте агент Агілера з якоїсь причини відхилив цю пропозицію.

Зі звіту Конгресу 1996 року [3]:

«Незрозуміло, чому ATF не прийняло пропозицію провести інспекцію вогнепальної зброї у Кореша на відповідність вимогам… Відмова агентів від пропозиції Кореша була серйозною помилкою».

Ба більше, виходячи зі звіту Конгресу [3], агенти ATF приховали цей факт від перевірки, проведеної 1993 року Міністерством фінансів США, у чиєму відомстві перебувало ATF:

«Важливо зазначити, що у звіті Міністерства фінансів не згадується, що в Агілери була можливість на той момент провести інспекцію на відповідність вимогам і оглянути вогнепальну зброю Кореша. Вейд Ішимото, рецензент звіту Міністерства фінансів, повідомив підкомітетам, що його не поставили до відома про візит до Макмахона з метою перевірки дотримання вимог Міністерством фінансів. Ішимото зазначив, що пропозицію Кореша слід було прийняти, оскільки це надавало безцінну можливість зібрати важливі розвіддані».
Надалі, після встановлення цілодобового спостереження за членами громади, агенту Агілері вдалося зібрати необхідні матеріали для отримання ордеру на обшук і арешт. Однак подальше розслідування, ініційоване Конгресом США, засвідчило, що розслідування ATF було «погано розробленим і неспроможним», а в заяві Агілери «містилися численні спотворення фактів, неправильне тлумачення закону і неправильне застосування закону до фактів, а також істотна нерелевантна й заплутана інформація.»

Із розслідування Конгресу США 1996 року:

Розслідування, проведене ATF щодо «Гілки Давидової», було вкрай некомпетентним. Йому не вистачало мінімального професіоналізму, очікуваного від провідного федерального правоохоронного агентства… Афідевіт, поданий на підтримку ордерів, містив неймовірну кількість неправдивих заяв. Агенти ATF, відповідальні за підготовку афідевітів, знали або повинні були знати, що багато із заяв були неправдивими.

Зокрема, в афідевіті, підготовленому агентом Агілерою, стверджувалося:

▪️ Що Кореш володів протитанковою рушницею 52-го калібру (що було б кримінальним злочином). Насправді він володів гвинтівкою 50-го калібру, що було абсолютно законно.

▪️ У членів «Гілки Давидової» були гільзи від гранат, але не згадувалося, що ці гільзи були придбані законним шляхом, встановлені на дошках і продавалися давидянами як сувенірні прес-пап’є на збройових виставках. 
▪️ В афідевіті наводилися свідчення заступника шерифа, який чув звук потужного вибуху, що лунав із території Маунт Кармел. Однак у ньому не згадувалося про розслідування, проведене шерифом, під час якого з’ясувалося, що давидяни легально використовували вибухівку під час будівельних робіт.

Джерелом перебільшених заяв про незаконну зброю, воєнізований вишкіл у Маунт Кармел, цілодобову озброєну охорону, накази стріляти в будь-яких підозрілих осіб і про плани війни проти уряду США був згаданий вище перебіжчик із «Гілки Давидової» Марк Брьо, який покинув громаду через суперечності з Корешем.

Однак ніде в афідевітах проти «Гілки Давидової» не згадувалося, що цей колишній член громади був сліпим, але водночас стверджувалося, що він особисто брав участь у фізичних тренуваннях і заняттях зі стрільби, які проводив Кореш, та нібито ніс службу в озброєній охороні.

Таким чином, агент ATF Агілера від самого початку будував справу проти «Гілки Давидової» виключно на свідченнях антикультистів та їхніх спільників. На підставі цієї фальсифікованої інформації 25 лютого 1993 року було видано ордер на обшук ранчо «Маунт Кармел», де проживала громада давидян.

Однак насильство, що послідувало за цим, було б неможливим без активної підтримки антикультистів у засобах масової інформації, які демонізували і дегуманізували давидян ще до рейду ATF. Про те, як було скоординовано цей акт інформаційного тероризму, буде детально описано у другій частині цієї статті.

Ви можете дізнатися більше, подивившись документальний фільм «ВПЛИВ» (The Impact).

Джерела:

1. Wessinger, Catherine (2006). The Branch Davidians and Religion Reporting: A Ten-year Retrospective. In Newport, K. G. C. and Gribben C. (Ed). Expecting the End: Millennialism in Social and Historical Context, (pp. 147-72). Waco: Baylor University Press
2. Hall, John R. (1995). Public Narratives and the Apocalyptic Sect: From Jonestown to Mt.Carmel. In Wright, Stuart A.(Ed.). Armageddon in Waco: Critical Perspectives on the Branch Davidian Conflict (pp.205-235). Chicago: University of Chicago Press
3. The Department Of The Treasury (1993). On the Bureau Of Alcohol, Tobacco, and Firearms. Investigation of Vernon Wayne Howell also known as David Koresh. Washington, DC: U.S. Government Printing Office
4. Committee on Government Reform and Oversight (1996). Investigation into the Activities of Federal Law Enforcement Agencies Toward The Branch Davidians. Washington: U.S. Government Printing Office. Retrieved from www.congress.gov