Ця стаття є продовженням раніше опублікованої статті «Шляхи впровадження агентів ФСБ в Європі. Антикультовий напрямок — лише один з них. Частина 1». Предмет дослідження першої частини: аналіз діяльності ймовірної агентки ФСБ в Європі, Тетяни Жданок, та її зв’язків з представниками міжнародної антикультової мережі — членами FECRIS. Зафіксовано наявність тісної взаємодії партії «Російський союз Латвії» (співголовою якої є Жданок) з антикультистами з FECRIS, ідентичні елементи в їх діяльності та однакові цілі, які вони переслідують. У цій частині проаналізуємо інші аспекти діяльності Тетяни Жданок з позиції її роботи на російські спецслужби і разом з тим розглянемо додаткові інструменти, які дозволяють іншим російським агентам і шпигунам залишатися непоміченими в демократичних країнах.
Крім згаданих раніше напрямків роботи Жданок, які тісно межують з діяльністю міжнародної антикультової мережі, є ще одна сфера в багаторічній роботі цієї розкритої агентки ФСБ. За дивним збігом, ця сфера також входить в інтереси багатьох антикультистів з різних країн, чому ми і вважали за потрібне зробити продовження першої публікації. Мова йде про «зелену» повістку в цілому і, зокрема, про причетність Тетяни Жданок до фракції «Зелені — Європейський вільний альянс» в Європарламенті. Перш ніж ми перейдемо до антикультових активістів, яких «захоплює» екологічна тема, розглянемо діяльність Жданок у цій фракції. Для кращого розуміння викладеної нижче інформації рекомендуємо ознайомитися з першою частиною.
Зелені — Європейський вільний альянс (ЄВА)
Фракція складається з двох європейських партій: «Європейської партії зелених» та «Європейського вільного альянсу» (ЄВА). «Європейська партія зелених» була заснована 21 лютого 2004 року на базі «Європейської федерації зелених партій» (ЄФЗП — створена в 1993 р.). Її попередником була Координація європейських зелених і радикальних партій.
Хоча на даний момент Тетяна Жданок вже не є членкинею цієї партії і її останній термін чинної депутатки Європарламенту закінчився в липні 2024 року, проте відзначимо деякі результати її перебування в Європарламенті за період її чотирьох депутатських термінів протягом минулих 20 років. Наприклад, кадрові рішення. У минулому Жданок вдалося влаштувати свого колишнього колегу Юрія Соколовського в групу «Зелені — Європейський вільний альянс», де він і працює донині. Також зафіксовані й інші випадки подібного впливу Жданок на кадрові рішення в Європарламенті.
Фракція «Зелені — Європейський вільний альянс» була зручною платформою для реалізації проєктів Жданок. Їй допомагав її колега Мирослав Митрофанов, один з ключових членів їхньої партії «Російський союз Латвії» (у цій партії також є низка антикультистів — членів FECRIS). З 2004 до 2006 року Митрофанов був консультантом фракції Зелених/ЄВА в Європарламенті.
Жданок організовувала конференції в Європарламенті за підтримки цієї політичної групи — «Зелені/ЄВА». На одну з таких конференцій був запрошений офіцер ФСБ Артем Курєєв.
Наведемо уривок зі звіту видання The Insider про співпрацю Жданок з офіцерами ФСБ [1]. Цей звіт також був детально розглянутий у минулій публікації «Шляхи впровадження агентів ФСБ в Європі. Антикультовий напрямок — лише один з них. Частина 1»:
«Гладєй і Бельтюков — далеко не єдині оперативники ФСБ, яким надавала допомогу Жданок. У вересні 2022 року естонський суд виніс вердикт, в якому Артем Курєєв, громадянин росії, був названий співробітником ФСБ, який курирував іншого росіянина — Сергія Середенка, самопроголошеного «омбудсмена з прав людини в Естонії». Курєєв був одним із семи ймовірних російських кураторів Середенка, який, як і Жданок, відкрито просував наративи про нібито переслідування етнічних росіян і російськомовних у країнах Балтії. В естонському вердикті зазначено, що Жданок подала заяву до посольства Бельгії в москві для отримання Шенгенської візи для Курєєва, щоб той відвідав Європейський парламент з 2 по 8 квітня 2014 року — всього через кілька тижнів після збройного захоплення Криму росією.
Жданок пояснила свої дії виданню The Insider, заявивши, що Курєєв «був запрошений для участі в одній з декількох конференцій, які я організовувала в Європейському парламенті за підтримки моєї політичної групи [Зелені — Європейський вільний альянс], а саме на Форумі російськомовної молоді ЄС». Вона додала, що Курєєва їй “порекомендував мій стажист, який навчався на факультеті міжнародних відносин Санкт-Петербурзького університету”».
Десять років тому, у 2004 році, Жданок організовувала конференцію «Російськомовне населення в розширеному Європейському союзі» також за підтримки фракції «Зелені — Європейський вільний альянс» і за підтримки представництва РПЦ МП. Цю новину висвітлював радикальний російський інтернет-ресурс «Російська лінія» (Русская линия), завдяки чому можна побачити, хто брав участь у цій конференції [2].
«До її оргкомітету увійшли депутатка Європейського парламенту Т. Жданок, голова Міжнародної Ради російських співвітчизників П. П. Шереметьєв, секретар координаційної Ради об’єднання «За права людини в єдиній Латвії» М. Б. Митрофанов, секретар Представництва московського патріархату при європейських міжнародних організаціях священник Антоній Ільїн. Конференція проходить за підтримки фракції Європейського Парламенту «Зелені — Європейський вільний альянс» та за участю Представництва московського патріархату при європейських міжнародних організаціях».
«Як повідомили в оргкомітеті конференції, порівняно з аналогічним заходом, що відбувся в Празі в червні нинішнього року за участю делегатів з країн Балтії, Чехії, Кіпру та Норвегії, цього разу географія представництва значно розширюється. Очікується прибуття учасників з Франції, Німеччини, Данії, Угорщини, Греції, Фінляндії та Бельгії.
На адресу учасників конференції вітання направили Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II та Голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило».
«Перше пленарне засідання відкрилося вступним словом депутатки Європарламенту Тетяни Жданок, президентки Європейського вільного альянсу (ЄВА) Неллі Маес і співголови фракції «Зелених/ЄВА» Моніки Фрассоні».
Як зазначено на скриншоті вище, аналогічний захід до цього проводився в Празі (столиця Чехії). До цієї країни і до цього міста ми ще повернемося.
Ще одне пояснення діяльності Жданок дав Ден Хоффман, колишній співробітник ЦРУ (зі звіту The Insider) [1]:
«Я впевнений, що Жданок відстежувала інших людей, які могли представляти інтерес для ФСБ, — заявив колишній офіцер ЦРУ Ден Хоффман, який служив у москві та Талліні. — Будь-яка її зустріч з ким-небудь у Європейському парламенті — вся ця інформація потрапляла до ФСБ. І я впевнений, що їй доручали це робити».
Після того, як у 2004 році Тетяна Жданок стала членкинею фракції «Зелені — Європейський вільний альянс», було створено Європейський альянс російськомовних громадян ЄС [3], однією із засновниць якого також була Жданок. У звіті The Insider згадано про Європейський російський альянс [1].
«Підозри щодо справжньої лояльності Європейського російського альянсу, членом якого є Жданок, виникли не вчора. Ще в 2005 році Служба внутрішньої безпеки Естонії, відома під абревіатурою КаПо, у своєму щорічному публічному звіті заявила, що ця НУО — не більше ніж прикриття ФСБ і що її створення було підготовлено в Санкт-Петербурзі і безпосередньо доповідалося директору ФСБ як успіх».
Згодом ці дві парламентські партії — «Зелені — Європейський вільний альянс» і «Європейський російський альянс» — надавали підтримку, в тому числі й фінансову, проєктам Жданок. Про що також згадано у звіті The Insider:
«Жданок надіслала два вкладення на адресу електронної пошти Гладєя (dmitriygeorg@mail.ru). Одне з них являло собою неопублікований проєкт порядку денного майбутньої конференції в Таллінні та Нарві (Естонія), організованої за підтримки двох парламентських блоків: групи «Зелені/Європейського вільного альянсу» Європарламенту та Європейського російського Альянсу. Друге вкладення було чорновим прес-релізом про конференцію — захід, який, за словами Жданок, був організований для обговорення «досвіду участі російських політиків у муніципальних органах управління та досвіду взаємодії НУО з місцевими органами влади. Сьогодні в ЄС проживає до 6 мільйонів осіб, для яких російська є рідною мовою».
Європейська партія «Зелені» об’єднує різні політичні партії з країн Європи і тісно співпрацює з парламентською групою «Зелені — Європейський вільний альянс» (Greens/EFA), «Європейською Піратською партією» і Volt Europa. Партнерами Європейської партії «Зелені» є її молодіжне крило — «Федерація молодих європейських зелених» (FYEG), «Зелений Європейський фонд» (GEF) і глобальний рух «Global Greens». Зелені партії перебувають при владі в семи європейських країнах: Австрії («Зелені»), Бельгії (Groen і Ecolo), Болгарії («Зелений рух»), Німеччині («Союз 90/Зелені»), Латвії («Прогресивні»), Польщі («Зелені» у складі Громадянської коаліції) та Іспанії (Catalunya en Comú/Sumar).
Схожа ситуація спостерігається серед партнерів «Зелених» — групи «Європейського вільного альянсу», що об’єднує різні політичні партії Європи. Ця інформація проливає світло на можливості та зв’язки, які стають доступними іноземним агентам при отриманні доступу до фракції «Зелені/EFA».
Така широка мережа зв’язків з численними європейськими партіями, судячи з усього, створювала зручну платформу для агентів російських спецслужб. Згідно з інформацією The Insider [1], Жданок не тільки звітувала перед своїми кураторами з ФСБ про події, а й давала рекомендації щодо більш ефективного втручання росії в політичні справи Європи.
Варто зазначити, що, коли деякі члени політичної фракції «Зелені» вимагали відставки Жданок, ні їхні колеги по групі, ні партнерська група «Європейського вільного альянсу» не вжили жодних заходів.
У коментарі для The Insider німецька політикиня і колишня депутатка Європарламенту Ребекка Хармс, яка очолювала групу «Зелених/Європейського вільного альянсу» в Європейському парламенті з 2010 до 2016 року, сказала: «Одним з моїх реальних провалів як співголови Greens/EFA було те, що я не змогла переконати депутатів від «Зелених і EFA» в тому, що очевидна підтримка Жданок Путіна і Асада (незаконний референдум у Криму, бомбардування Алеппо, події в Європарламенті з російськими націоналістами) абсолютно неприйнятна для члена фракції Greens/EFA. У цьому випадку моя група не довіряла мені і моєму «русофобському» погляду більше, ніж депутатці партії, фінансованої Путіним, яка знову і знову підтримувала диктаторів, військові злочини і злочини проти міжнародного права».
Антикультові агенти в лавах «зелених». Ще одна «блага» ширма?
Антикультисти неодноразово відзначалися діями в інтересах тоталітарної сили, що походить із росії. Однак це не викликає питань, оскільки така ситуація цілком природна для феномену антикультизму з його антидемократичним і таким, що нагадує нацистський характер, особливо під керівництвом Олександра Дворкіна. Проте, спостерігаючи інтерес деяких антикультистів до актуальної «зеленої» повістки, мимоволі виникає запитання: що стоїть за цим інтересом, враховуючи їх деструктивну діяльність і антидемократичні цілі, які вони майстерно маскують під приводом «захисту суспільства»? У цьому випадку додається ще одна маска — «захист довкілля», яка, як і інші цілі антикультизму, є лише приводом для отримання доступу до певних соціальних кіл.
Ключовий елемент для розуміння мотивації подібних антикультистських дій — інформація про зв’язки агентки ФСБ Тетяни Жданок одночасно з двома сферами: міжнародною антикультовою мережею агентів і фракцією «зелених» у Європейському парламенті, яка об’єднує безліч регіональних екологічних партій з різних країн.
Варто нагадати, що російські куратори Жданок пов’язані з П’ятим управлінням ФСБ. Інформація про цей підрозділ розвідувального відомства проливає світло на можливі завдання його агентів у демократичних країнах та їх проникнення у великі політичні партії. Ось витяг з іншого звіту The Insider «Небезпечні зв’язки: нові деталі шпигунства латвійської євродепутатки Тетяни Жданок в інтересах росії» [4]:
«Західний розвідувальний офіцер повідомив The Insider: “П’яте управління ФСБ відповідає за операції за кордоном, і один з їх улюблених методів — вербування або виховання агентів у політиці. Мета полягає не тільки в зборі інформації, але й у впливі на суспільство і, як наслідок, на осіб, які приймають рішення щодо російської зовнішньої політики”».
То що ж насправді являє собою «зелена» повістка для агентів ФСБ? Чому вона така приваблива для антикультистів Дворкіна? Це додаткова комунікаційна платформа? Канал для вербування або збору розвідувальної інформації? Зручна ширма? Або щось зовсім інше? Відповіді на ці запитання повинні шукати фахівці відповідних розвідувальних служб. А ми продовжимо.
Важливо уточнити, що ця стаття жодним чином не закликає до узагальнень або звинувачень інших членів партії «Зелені/EFA» або екологічних активістів в цілому в можливих порушеннях або зв’язках з іноземними агентами. Навпаки, це заклик до пильності та уважності серед членів цих партій, які дійсно зацікавлені в реальному захисті довкілля, а також у збереженні та захисті демократії і свободи.
«Зелена» повістка серед антикультистів США та Великобританії
Тема цієї статті стосується насамперед Європи. Однак антикультова мережа агентів Олександра Дворкіна поширюється не лише на європейські країни, а й на інші континенти, зокрема на Америку та Австралію. У якій би країні не перебували антикультисти — їхня риторика ідентична Дворкіну, їхні методи ідентичні РАЦИРСу, і групи, які вони переслідують, за винятком поодиноких місцевих випадків, одні й ті самі, як у росії, так і в США, в Європі та в будь-якій іншій точці світу. Антикультовим гравцям не заважає жодне геополітичне протистояння: американських антикультистів не засудять в росії, їх навіть не засудять в РПЦ, адже вони такі ж рупори Дворкіна, як і їхні колеги — європейські та російські антикультисти, зокрема ті, що перебувають у лавах священнослужителів РПЦ.
Наведемо вибірку прикладів, де антикультові агенти з числа американських громадян використовують у своїй риториці теми «зеленої» повістки, екології та клімату з метою спекуляції, маніпуляції та впровадження антикультових наративів російського РАЦИРСу в інформаційний простір Америки.
Американський антикультист і депрограмер Рік Алан Росс
Американський антикультист Джим Стюартсон
Американський антикультист Дейв Трой
Американський депрограмер і антикультист Стівен Хассан
Британський антикультовий експерт ВВС — Олександра Штейн
Нижче представлена робота британської антикультистки, колеги О. Дворкіна, і за сумісництвом експертки ВВС Олександри Штейн «Прихильність, мережі та дискурс в екстремістських політичних організаціях: Порівняльне дослідження» («Attachment, networks and discourse in extremist political organizations: A comparative case study») [5]. У цій роботі Штейн протиставляє деструктивним культам партію «Зелені» як приклад демократичної та децентралізованої партії, на тлі якої дегуманізується позначена мішень.
Знову ж таки, немає нічого поганого чи неправильного в тому, щоб давати позитивну оцінку тій чи іншій партії. Однак спекулювати й використовувати «зелений» напрямок, щоб впроваджувати вигідні РАЦИРСу наративи та установки, — ось це неприйнятно. Неприйнятно і лицемірно прикриватися цим глобальним трендом західного світу, який вже тривалий час служить не лише альтернативою, але й викликом для традиційних енергетичних моделей, зокрема російської, і таким чином приховувати російський слід РАЦИРСу, який червоною ниткою проходить через ключову тему цієї роботи — таврування ярликом «культ».Цікаво, що Олександра Штейн — давня добра знайома Олександра Дворкіна, а також давня подруга і колега американця Стівена Хассана, про якого згадували вище.
Крім наведених американських і британських антикультистів, далі в статті будуть наведені приклади з європейської країни — Чехії. Для цієї статті спеціально використовувалися ті країни, антикультові агенти яких голосніше за інших заявляють про свою незалежність від російського впливу і від Олександра Дворкіна, що також проявляється в їхньому прагненні до «зелених» і в «турботі» про навколишнє середовище.
Але перш ніж перейти до представників «незалежного» і «проліберального» чеського антикультового руху, розглянемо один яскравий приклад. Якщо вивчити матеріали (деякі з яких вже були наведені вище), де антикультисти майстерно поєднують «зелену» повістку з антикультовою риторикою, стає очевидним, що деякі їхні заяви особливо активно виступають проти росії та російського енергетичного сектора. Це протистояння могло б здатися щирим, якби не супроводжувані ним антидемократичні тенденції, що виражаються в антикультових репресіях проти невинних людей — репресіях, організованих і проведених під керівництвом кураторів з російської прорелігійної організації РАЦИРС.
Для антикультових агентів підтримка публічного іміджу противників тоталітарних режимів і прихильників ліберальних ідей вигідна, оскільки нібито виключає будь-які асоціації з роботою на російські спецслужби і надає доступ до певних соціальних кіл, закритих для відверто проросійських активістів. Однак, як показує реальність, цілком можливо роками публічно належати до опозиції і при цьому таємно служити російській розвідці. Щоб проілюструвати це, наведемо яскравий приклад, який спростовує поширене уявлення про те, що шпигун Кремля обов’язково повинен бути відкритим прихильником проросійських поглядів.
Ліберали чи агенти Кремля? Приховані загрози в опозиції
Коротко викладемо гучну історію одного розкритого російського агента в Європі. Пабло Гонсалес, він же Павло Рубцов, — російський розвідник, який працював під прикриттям як журналіст і військовий кореспондент. До лютого 2022 року він вільно відвідував різні країни Європи, працював як незалежний іспанський журналіст, тривалий час перебував серед російської опозиції, що проживає в Європі, і за весь цей час ні в кого не викликав жодних підозр. Однією з переваг, що додавали переконливості цьому російському агенту, була відповідна біографія, яку не довелося вигадувати, — він мав іспанське походження та іспанське громадянство.
Гонсалес висвітлював військові конфлікти, зокрема Другу війну в Нагірному Карабасі, початок війни на Донбасі України та повномасштабне вторгнення росії в Україну в 2022 році. За підсумками журналістського розслідування іспанського телеканалу ANTENA 3, Пабло Гонсалес щонайменше з 2010 року є шпигуном російської військової розвідки [6] і регулярно зустрічався зі своїми кураторами з ГРУ в Стамбулі [7]. Багато років він не викликав жодних підозр, проте все змінилося в лютому 2022 року.
24 лютого, в день початку російського вторгнення в Україну, Пабло Гонсалес прибув до Польщі, де проводив розвідувальні операції в східній частині цієї країни, недалеко від кордону з Україною. Його затримали польські служби в ніч з 27 на 28 лютого 2022 року, висунувши йому звинувачення в причетності до діяльності іноземної розвідки проти Польщі. На його телефоні були знайдені сотні фотографій об’єктів критичної інфраструктури. Гонсалеса звинуватили в тому, що він — агент ГРУ (Головне розвідувальне управління рф), який використовував свою журналістську діяльність для збору інформації в країнах Європи. Під час обшуку його цифрових носіїв було виявлено безліч документів, що стосуються «осіб, які становлять особливий інтерес» для росії, в тому числі опозиційних діячів, зокрема звіти про діяльність дочки Бориса Нємцова (який у минулому був членом опозиції російської влади) та членів її оточення.
Імовірно, ці звіти він надсилав своїм кураторам зі спецслужб. Для обміну інформацією з кураторами він використовував передове фірмове програмне забезпечення для шифрування під назвою NEXUS, уникав публічних Wi-Fi мереж, а особисті зустрічі вважав за краще проводити поза Шенгенською зоною. Під вартою Пабло Гонсалес (або Павло Рубцов) утримувався 886 днів, після чого був звільнений в ході організованої масштабної операції з обміну ув’язненими*.
* 1 серпня 2024 року відбувся один з найзначніших обмінів ув’язненими між країнами Заходу і росією з часів Холодної війни. До росії відправилися вісім ув’язнених, раніше звинувачених західними країнами в шпигунстві і роботі на російські спецслужби, в їх число входив і Пабло Гонсалес. Натомість росія звільнила й передала країнам Заходу 16 політв’язнів. Після прибуття вісьмох звільнених російських громадян, зокрема Гонсалеса, особисто зустрів володимир путін.
У всій цій історії відзначимо період з 2016 до 2019 року, коли Гонсалес багато спілкувався з російськими опозиціонерами. Серед іншого, він був введений в 2016 році в оточення дочки Бориса Нємцова, Жанни Нємцової. Завдяки знайомству з Жанною Нємцовою, Гонсалес отримав доступ до справ фонду Нємцова, приєднався до Літньої школи журналістики та соціокультурних досліджень імені Бориса Нємцова і став читати лекції студентам у кампусі факультету мистецтв Карлового університету в Празі, столиці Чехії. Це тривало протягом 2018–2019 рр. Відзначимо кілька коментарів учнів Літньої школи, які взаємодіяли з Пабло Гонсалесом як в рамках його лекцій, так і в неформальному спілкуванні. Онлайн-платформа iRozhlas, що належить до чеського радіомовного видання Český rozhlas, опублікувала статтю «Агент Пабло в Празі: російський шпигун, який брав участь у недавньому обміні, проник в академічні кола» («Agent Pablo v Praze: ruský špion z nedávné výměny pronikl mezi akademiky») [8].
Цей радіожурнал поговорив з шістьма людьми, які контактували з Гонсалесом у Празі — від організаторів до студентів-волонтерів і постійних учасників школи. Наведемо деякі уривки з підсумкової публікації.
«Рубцов [Пабло Гонсалес] мав ідеальне прикриття. Тільки після його арешту іспанські, польські та російські опозиційні журналісти розкрили подробиці його біографії. Залишилися сумніви щодо того, чи був він дійсно російським шпигуном або несправедливо затриманим баскським журналістом, остаточно розвіялися на початку серпня цього року, коли його тепло зустрів президент володимир путін після прибуття до росії».
«Крім фігур російської опозиції, Рубцов також взаємодіяв зі студентами. Він відвідував паби разом з ними і любив запрошувати їх на випивку. «У той час неможливо було запідозрити його в шпигунстві, тому що він поводився абсолютно нормально, був розумним, товариським і одним з найдоступніших викладачів літньої школи», — розповіла Радіожурналу одна з першокурсниць».
За її словами, Гонсалес проводив час зі студентами не тільки на заняттях, але і за межами аудиторії — в пабах або ініціював прогулянки по місту. «Я не часто ходила з ним, оскільки не п’ю багато алкоголю, але одного разу приєдналася за кухлем пива. Він був дуже відкритим, ввічливим і любив слухати людей. Для мене стало великим сюрпризом, коли з’явилася інформація про те, що він був шпигуном, адже його поведінка нічим не викликала підозр», — описала вона.
«Один із іноземних студентів літньої школи, який відвідував такі зустрічі в пабах, також дав Радіожурналу схожу характеристику Гонсалеса. «Пабло вразив мене головним чином своїм військовим досвідом. Я сам хотів стати військовим кореспондентом, тому з жадібністю вбирав його історії. Він пояснював різні хитрощі: як поводитися на блокпостах, як відрізняти звуки артилерії і мінометів, що брати з собою. У той час він був для мене взірцем. Я думав: «Так ось як виглядають західні військові репортери», — і намагався вчитися у нього якомога більше», — розповів студент».
Згодом співпраця Філософського факультету Карлового університету з Фондом Бориса Нємцова піддалася критиці. У жовтні 2023 року Вчений сенат факультету мистецтв розглянув ініціативу росіянки Яни Кіцлерової [8].
«І, нарешті, необхідно задатися питанням: чи може залучення нових викладачів, які не мають чітко визначеної академічної кар’єри, створити ризик інфільтрації до філософського факультету Карлового університету осіб, які потенційно становлять загрозу безпеці всієї Чеської Республіки?» — написала Кіцлерова голові Академічного сенату.
Це питання не менш актуальне в світлі діяльності самопроголошених експертів, антикультових гравців, присутніх в країнах Європи, зокрема і в Чехії, в тому числі в Карловому університеті. Антикультові агенти Дворкіна багато років завдають істотної шкоди демократичним засадам, верховенству закону, фундаментальним правам людини.
На момент впровадження в Карлів університет російського шпигуна до початку російського вторгнення в Україну залишалося ще чотири роки. Це був час, коли росіяни регулярно отримували візи і їздили до Чехії, це було нормально. Як відзначають очевидці, в ситуації з Пабло Гонсалесом все було також максимально природно й нормально і не викликало підозр: професійна діяльність, поїздки в різні країни, друзі серед опозиції, проліберальні погляди. Гонсалес мав ідеальне прикриття як іспанський громадянин, незалежний журналіст, військовий кореспондент, який відвідував гарячі точки. Він зміг ввести в оману жителів Іспанії, Чехії та інших європейських країн з проліберальним вектором і усталеними демократичними цінностями.
Виникає логічне запитання: як у такому випадку можна розпізнати російського агента? Де гарантія, що антикультові гравці, які транслюють антидемократичні наративи російської прорелігійної організації РАЦИРС у своїх країнах, не є агентами російських спецслужб? Адже в їхній міжнародній діяльності помічено набагато більше дивацтв і моментів, що сигналізують про їхні антидемократичні цілі, свідчать про добре скоординовану єдину антикультову агентурну мережу і єдиний ідеологічний центр управління з росії. Досить згадати попередній випуск на цю тему, що розкриває зв’язки агента ФСБ Тетяни Жданок з міжнародною антикультовою мережею FECRIS. Те, що сьогодні журналісти або антикультисти дотримуються проліберальних або навіть антиросійських поглядів, — це ще ні про що не говорить.
Згадаймо інший приклад з українським антикультистом і пособником Дворкіна Павлом Бройде. Він надсилав на електронну пошту Владислава Суркова, радника президента рф путіна, пропозиції щодо впливу на українську аудиторію. Одна з таких пропозицій полягала у створенні спеціалізованих сайтів для пропаганди, вигідної російській стороні. Здавалося б, усі ці сайти повинні бути відверто проросійськими. Однак один з таких запропонованих сайтів створювався саме для української націоналістичної аудиторії під гаслом «Досить годувати Донбас!» Мета такого наративу: просувати серед націоналістично налаштованої аудиторії ідею про те, що Україна повинна виключити Донбас зі свого складу. Очевидна ще одна дестабілізуюча складова діяльності чергового антикультиста. Про це докладніше розкрито в статті «Європа, відкрий очі, якщо ти не хочеш війни».
Відзначимо одне з видань, з якими співпрацював агент ГРУ Пабло Гонсалес (Павло Рубцов) як іспанський журналіст, — La Sexta («Секта»). Чи є збігом те, що в цьому виданні помічена активна антикультова риторика [9], ідентична наративам російської прорелігійної організації РАЦИРС? До речі, одна з численних мішеней антикультової риторики La Sexta, якій присвячена серія публікацій, — релігійна організація Свідки Єгови, жорстоко переслідувана багато років у росії.
Крім La Sexta, Гонсалес співпрацював з Público, Gara, Naiz, а також був директором та співзасновником Eulixe, незалежного цифрового видання.
Підсумок історії про Пабло Гонсалеса — його повернення до росії в процесі операції з обміну ув’язненими — розкриває ключовий момент, який відповідає на запитання: як дізнатися, чи обвинувачений у роботі на іноземну державу є реальним шпигуном, чи це сфабриковані звинувачення з метою його дискредитації? Гонсалеса обміняли та привезли до росії, де його зустріли як героя. Понад те, поки він діяв як проліберальний опозиціонер у країнах Європи, маючи при цьому друге російське громадянство, його жодного разу не засудили в росії державні канали пропаганди, його не оголосили іноземним агентом, до його російських родичів не приходили з обшуком, не загрожували і не катували. Якби він не був реальним агентом — все це було б дивно, враховуючи стан репресивної тоталітарної машини в росії, яка набрала обертів в останні роки, чи не так?
Тут ми бачимо ще один збіг: звинувачення в роботі на іноземну державу — один із улюблених методів антикультистів, який здійснюється з метою дискредитації тієї чи іншої позначеної ними мішені. Тільки якраз щодо антикультистів це звинувачення трансформується відповідно до політичної кон’юнктури, яка склалася в цій країні, незалежно від реального стану справ — наявності або відсутності вини обвинуваченої ними людини чи організації. Примітно, що такі звинувачення з боку антикультових гравців, які проживають, наприклад, у двох країнах, що протистоять одна одній, звучать одночасно й синхронно, як за командою, дуже згуртовано, незважаючи на абсурдність цієї ситуації в період протистояння їхніх країн. Наприклад, зазначену мішень з подачі РАЦИРСу і її лідера Олександра Дворкіна в Росії звинувачують іноземним агентом, що працює на американські спецслужби, а в той же час, американські антикультисти синхронно висувають ідентичні звинувачення тій же групі людей або організації, тільки з єдиною відмінністю — звинувачення звучать у роботі на російські спецслужби та на путіна. На підтвердження такого абсурду, що реально відбувається, наведемо приклад із життя.
Цей метод гонінь застосовується антикультистами щодо іудейсько-релігійного руху Хабад-Любавич. У той час, коли в Америці з подання агентів Дворкіна випускаються матеріали, що дискредитують Хабад-Любавич як агентів Кремля й особисто путіна, в цей же час у росії, аналогічно з подання Дворкіна, представники цієї єврейської релігійної громади подаються як агенти «ворожої держави» США, які нібито куруються з Нью-Йорка. Дивно, чи не так? Але це лише свідчить про цинізм і явну брехню антикультових гравців однієї міжнародної мережі, які нібито прикриваються боротьбою з «культами» або «сектами», а насправді ведуть руйнівну антидемократичну діяльність, дестабілізацію своїх країн та пособництво становленню нацизму та тоталітаризму.
А як би розгорталася риторика у разі реальних агентів тієї чи іншої країни? Аналогічно наведеному вище прикладу з агентом ГРУ Пабло Гонсалесом, якого в Росії зустріли як героя, істинного слугу імперії, з яким поділився міцним рукостисканням володимир путін, якого обійняли при зустрічі офіцери розвідки, зокрема і його колега-офіцер ГРУ Олег Сотніков. Олег Сотников перебуває у списку найбільш розшукуваних ФБР — його розшукують у зв’язку з різними хакерськими операціями, націленими зокрема на Організацію із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), Антидопінгове агентство США (USADA) і Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA) [10].
В усій цій історії з Пабло Гонсалесом залишаються невирішені питання, відповіді на які дасть хіба що час. Деякі з цих питань такі: чи були інші цілі у агента ГРУ в Карловому університеті в Чехії? Чи встиг він когось схилити на свій бік, завербувати? Із ким він додатково взаємодіяв? І які наслідки можливі як для самого університету та його студентів, так і для Чехії загалом? Особливо насторожує ця історія з огляду на те, що Карлів університет є оплотом чеського антикультизму.
Приклад Чехії. Ще один збіг: Карлів університет — центр чеського антикультизму
Один із найвідоміших антикультистів у Чеській Республіці — Зденек Войтішек, завідує кафедрою релігієзнавства Гуситського теологічного факультету Карлового університету та доцент протестантського теологічного факультету Карлового університету. Раніше на порталі https://actfiles.org про це вийшла стаття «Чеський антикультовий рух»*.
* Про представників чеського антикультового руху також згадується в статті «Централізована міжнародна антикультова мережа агентів на чолі з Олександром Дворкіним» і в статті «Антикультові ордени, засновані на дитячій крові» на порталі actfiles.org.
Серед інших викладачів Карлового університету є ще один відомий представник чеського антикультизму — Іван Одило Штампач, який з 1996 року викладає богословські та релігійні теми в межах вивчення теології християнських традицій на євангельському теологічному факультеті Карлового університету. Іван Одило Штампач і Зденек Войтішек у 1993 році на базі Гуситського теологічного факультету Карлового університету заснували антикультову асоціацію «Товариство по вивченню сект та нових релігійних рухів». Завдяки цим викладачам і їхнім колегам багато студентів Карлового університету стали на антикультову стежку і перейняли нацистські методи дегуманізації, таврування ярликом «секти», попирання основ демократії та верховенства закону.
Зупинимось на одному з таких студентів Карлового університету, його ім’я Якуб Яхл, і розглянемо плоди його антикультової діяльності під диктовку РАЦИРСу, а також його устремління до чеського направлення «зелених» — Піратської партії.
Якуб Яхл
У серпні 2024 року незалежні журналісти порталу actfiles.org вже звернули увагу на діяльність цього чеського антикультового гравця — Якуба Яхла. У першу чергу, насторожували його заклики до дереєстрації релігійного руху Свідків Єгови в Чехії. Такий наратив неспроста викликав загрози, враховуючи довготривалі та жорстокі гоніння послідовників цієї релігійної групи в Росії за подачею антикультового лідера Олександра Дворкіна.
Побоювання, озвучені в згаданій статті, про можливий контроль чеського релігійного простору російською прорелігійною організацією РАЦИРС, на жаль, підтверджуються. Сьогодні в релігійному інформаційному просторі Чехії фігурує новина, яка говорить не лише про небезпечне становище конкретно цього релігійного руху «Свідків Єгови», а й про небезпечний стан релігійної свободи в Чехії загалом і ставить під питання збереження фундаментальних принципів демократії в країнах Європи.
Наводимо статтю з авторитетного наукового журналу про релігійну свободу і права людини Bitter Winter «Czech Republic in the Footsteps of Russia? Jehovah’s Witnesses Threatened with Liquidation» (“Чехія йде по стопах росії? Свідкам Єгови загрожує ліквідація») [11].
«Однак 5 вересня 2024 року Міністерство культури надіслало чеському релігійному об’єднанню Свідків Єгови (RAJW) лист щодо припинення та відмови від діяльності, згаданий у статті 22.2. Міністерство давало RAJW три місяці на припинення та відмову від певної «діяльності», попереджаючи, що якщо вони не виконають вимоги протягом цього терміну, буде розпочато процедуру позбавлення реєстрації. Різні зустрічі представників Свідків Єгови з представниками міністерства не привели до вирішення питання. 26 листопада Свідки Єгови отримали підтвердження того, що лист щодо припинення діяльності залишається в силі. Оскільки 5 грудня тримісячний термін закінчився, в даний час вони очікують офіційного повідомлення від міністерства про початок процедури зняття з реєстрації».
«У Чехії Свідкам Єгови пропонують альтернативу: відмовитися від переконань, які є частиною їхньої інтерпретації Біблії, тим самим «не послухавшись Бога», або позбутися реєстрації, ліквідувати активи і поставити їх в умови неможливості працювати як релігійна організація. Те, що це відбувається в росії, на жаль, нормально. Скандал — коли це пропонується в демократичній країні та члені Європейського Союзу».
У грудні закінчився тримісячний строк, відведений Свідкам Єгови. Що настане за цим? Результат буде залежати від того, чи жива ще демократія в Чехії, чи РАЦИРС остаточно її зруйнував. На перший погляд здається, що гоніння в росії й утиски в Чехії — непорівнянні речі, проте все починається з малого. Якщо ми сьогодні дозволимо обмежувати нашу свободу і наші права, завтра ми опинимося в тоталітарній державі. Дискримінація, порушення прав людини і впровадження ідеології переваги одних над іншими, тобто нацизму, в будь-якому їх прояві зовсім неприйнятні для цивілізованого світу.
За заявами Свідків Єгови [12], в Чеській Республіці налічується 17 296 їхніх послідовників. Виникає запитання: чи може в нашому демократичному світі відбуватися те, що якийсь самопроголошений експерт стає причиною зруйнованих життів понад 17 тисяч невинних громадян однієї країни, шляхом спровокованих ним репресій щодо їхніх прав і їхньої фундаментальної свободи віросповідання? Виявляється, може, якщо він — російський агент Дворкіна.
Примітно, що Якуб Яхл продовжує свою нацистську антикультову пропаганду РАЦИРС щодо Свідків Єгови на своїй сторінці в Facebook і на своєму YouTube-каналі.
▪️ Свідки Єгови сіють паніку!
▪️ Скасування реєстрації Свідків Єгови
▪️ Переливання крові у Свідків Єгови
▪️ Свідки Єгови та відступники
▪️ Свідки Єгови і так званий рабський клас
▪️ Як Свідки Єгови обійшли чеські закони в 2010 році
▪️ Свідки Єгови борються з собаками
▪️ 7 років у полоні Сторожової вежі (свідчення колишнього члена Свідків Єгови)
▪️ Єгова завдає удару у відповідь
Якуб Яхл і Піратська партія «зелених»
Якуб Яхл помічений в прагненні приєднатися до політичної партії «зелених», яка в Чехії називається «Піратська партія». На форумі цієї партії в розділі «Зацікавлені в членстві. Прага», він пише наступне [13]:
Якуб Яхл:
«Всім привіт,
Мене звати Куба, мені 30 років, і я багато років підтримую Піратську партію. Я працюю гідом в центрі Праги, а моє основне хобі — створення відеороликів про світові релігії на YouTube.
Вперше я зайнявся розповсюдженням листівок Піратів під час регіональних виборів у 2012 році. Активніше я включився в кампанію перед парламентськими виборами, коли влітку й восени зняв серію підтримуючих відео для свого каналу. З тих пір я все більше цікавлюся Піратською партією. Я хотів приєднатися під час парламентських виборів, але переїхав з Пльзеньського регіону до Праги, і цього не сталося. Зараз я вже два роки живу в Празі і хотів би активніше брати участь в діяльності партії як учасник. Я відвідую заходи Піратів (наприклад, нещодавно був на Празькій демонстрації на підтримку Рожави і волонтерів на Cannafest).
Основні теми, які мене цікавлять і за які я хочу виступати:
— Демократія та її просування в Чеській Республіці і релігійних організаціях країни.
— Боротьба з дезінформацією в інтернеті.
— Реальний захист навколишнього середовища та встановлення ширших прав для тварин.
Мене також цікавлять такі теми, як легалізація евтаназії, легалізація проституції, легалізація канабісу, заборона обрізання дітей та захист дітей від сексуальних хижаків у католицькій церкві (я розпочав обговорення цієї теми в розділі «Правосуддя та справедливість» — обов’язково загляньте та обговоріть дві законодавчі пропозиції, які я там розмістив)».
У 2021 році Якуб Яхл розробляє тему на форумі партії щодо пропозиції Чесько-Танзанійського партнерства [14].
Також на форумі Якуб бере участь в обговоренні у напрямках «сексуальне насильство в католицькій церкві», «заборона релігійного обрізання дітей». Серед іншого він закликав учасників форуму зустрітися [15].
Незважаючи на спроби антикультового агента Якуба Яхла проникнути в Чеське відділення «зелених» — Піратську партію — на щастя, завдяки пильності деяких її членів, йому це не вдалося. Однак йому вдалося бути присутнім на зустрічах членів цієї партії, відвідувати конференції, знайомитися і розширювати своє коло контактів. Які саме цілі він реалізовував і чиї це були цілі — достовірно невідомо, але, враховуючи діяльність його колег-антикультистів з різних країн і їхні систематичні спроби вторити своїм російським кураторам, це не може не насторожувати. Примітно, що відділення Піратської партії, в яку так прагнув потрапити антикультовий агент Якуб Яхл, є і в сусідній країні — Словаччині.
Ще один чеський антикультист аналогічно тяжіє до «екологічної» повістки і питань зміни клімату — Олександра Альварова.
Висновок
У цій публікації розглянуті можливі причини та мотиви антикультових гравців з різних країн в прагненні до «зеленої» повістки і теми зміни клімату, з урахуванням їх антидемократичної діяльності, яка вигідна російській прорелігійній організації РАЦИРС, і з урахуванням їх зв’язку з агентами російських спецслужб (детальніше в першій частині).
Також розглянуто приклад історії агента російських спецслужб, що діяв багато років в європейських країнах в рядах опозиції російської влади з ліберальними продемократичними цінностями. Цей приклад служить важливим прецедентом для представників міжнародної громадськості, що стоять на захисті демократії та фундаментальних прав людини. Він наголошує на необхідності переосмислення усталеного уявлення про іноземних агентів та їхню зовнішню діяльність у світлі сучасних нестабільних політичних реалій.
У світі, де межі між правдою і брехнею все більше розмиваються, пильність і відповідальність кожного вкрай важлива. Ми повинні відстояти вільний і справедливий світ, де кожен зможе безпечно і мирно жити в гармонії з навколишнім середовищем і в гармонії один з одним.
Додаткові шляхи та засоби впровадження агентів антидемократичних сил та їхніх пособників в демократичні країни будуть розглянуті в майбутніх публікаціях.
Джерела:
- https://theins.ru/en/politics/268694
- http://orthodoxeurope.org/print/19/2/120.aspx
- https://rus.delfi.lv/57860/latvia/13585949/prezentovan-sayt-russkogo-alyansa
- https://theins.ru/en/politics/271808
- http://www.alexandrastein.com/uploads/2/8/0/1/28010027/attachment_networks_and_discourse_in_ext.pdf
- https://www.antena3.com/noticias/mundo/doble-vida-pablo-gonzalez-periodista-espanol-que-trabajaba-como-espia-kremlin_20241014670d71a6e2e54f000180ba6e.html
- https://www.antena3.com/noticias/mundo/espia-pablo-gonzalez-documentaba-sus-misiones-informes-personas-lugares-interes-espionaje-ruso_202410166710142d596dfb0001c71549.html
- https://www.irozhlas.cz/zpravy-domov/agent-pablo-v-praze-rusky-spion-z-nedavne-vymeny-pronikl-mezi-akademiky_2408220500_mst
- https://www.lasexta.com/buscador-site/index.html?q=secta
- https://vsquare.org/putin-pablo-gonzalez-russian-gru-illegal-spy-oleg-sotnikov/
- https://bitterwinter.org/czech-republic-in-the-footsteps-of-russia-jehovahs-witnesses-threatened-with-liquidation/?_gl=1bgxiz6_upMQ.._gaOTk4MDM4NzguMTczNjE1MzcwMQ.._ga_BXXPYMB88D*MTczNjE1MzcwMS4xLjAuMTczNjE1MzcwMS4wLjAuMA
- https://www.jw.org/cs/svedkove-jehovovi/na-celem-svete/CZ/
- https://forum.pirati.cz/viewtopic.php?t=49943
- https://forum.pirati.cz/viewtopic.php?p=786680#p786680
- https://forum.pirati.cz/viewtopic.php?p=686151#p686151
- https://www.slovenskipirati.sk/program/