Сьогодні вже не викликає подиву той факт, що представники міжнародної антикультової мережі в різних країнах світу пов’язані не лише з російською прорелігійною організацією РАЦИРС, а й безпосередньо з агентами російських спецслужб. Виявлено додаткові факти, що пояснюють причини антидемократичної та деструктивної діяльності європейських антикультистів тапідтверджують їхні зв’язки з кураторами з ФСБ. Докладніше про це — далі у статті.

Для початку наведемо уривок із раніше опублікованої статті «Російський антикультовий слід у Латвії. Частина 2» на сайті actfiles-ukraine.org:

«Найактивнішими сектоборцями в Латвії були Олег Нікіфоров, Віктор Йолкін і Світлана Крилова. Усі вони входили до складу радикальної партії «Латвійський російський союз», яку очолював відомий проросійський пропагандист Андрій Мамикін. На сьогодні його оголошено у міжнародний розшук за виправдання злочинів проти людства, скоєних росією в Україні, і він переховується від правосуддя в російській федерації. Там він продовжує активно займатися медіадіяльністю, зокрема спрямованою проти інтересів Латвії. Він веде канал на Ютубі. Більш детальну інформацію про нього можна знайти в нашій попередній статті.

Восени 2006 року, у рік утворення РАЦИРСу, на сайті російського союзу Латвії вийшла стаття «Раби — не ми?». У конференц-залі ризького готелю «Ісландія» пройшов семінар з питань обмеження діяльності тоталітарних сект. Його організували й провели Олег Нікіфоров і Віктор Йолкін».

Ця стаття, а також інша публікація під назвою «російський антикультовий слід в Латвії. Частина 1» стали підставою для подальшого розслідування, що дало змогу виявити додаткові зв’язки між антикультистами й агентами ФСБ. Подальше заглиблення в інформацію дає розуміння глобальніших масштабів впливу, що виходять далеко за межі Європи. Для реалізації своїх цілей кремлівські агенти, зокрема й у середовищі антикультистів, мають у своєму розпорядженні різноманітні інструменти впровадження, впливу та прикриття. Деякі з них розглянемо в цій статті, інші — в наступних публікаціях.

Нагадаймо, що антикультова організація «Латвійський комітет із боротьби з тоталітарними сектами» (Latvian Committee for Combating the Totalitarian Sects, L.C.C.T.S.) є членом європейської федерації FECRIS, яка об’єднує низку антикультових організацій по всьому світу. У 2018 році в столиці Латвії — Ризі — відбулася конференція, у якій взяли участь антикультисти, пов’язані з партією «Російський союз Латвії» (Latvijas Krievu savienība, LKS). На заході були присутні й ключові члени та керівники FECRIS, зокрема її віцепрезиденти Олександр Дворкін (президент РАЦИРСу, росія) та Бранка Дуйміч-Делькур (Хорватія/Бельгія), а також Луїджі Корвалья (Італія), Олександра Штейн (BBC, Велика Британія), Джанья Лалич (США), Фредерік Андре (Бельгія) тощо.

Декого з учасників цієї конференції також було помічено на неформальній зустрічі в Ризі разом із віцепрезидентами FECRIS — Олександром Дворкіним та Бранкою Дуйміч-Делькур.

Докладніше про цю зустріч у Ризі та про учасників конференції читайте в матеріалі «російський антикультовий слід у Латвії. Частина 1». У ньому також детально розкрито інформацію про іншого учасника цієї конференції — особу на ім’я Андрій Мамикін, та його антидемократичну проросійську діяльність, спрямовану проти інтересів Латвії. У цій статті розглянемо його соратницю — Тетяну Жданок, яка з 1993 року є співголовою партії «російський союз Латвії» (Latvijas Krievu savienība) та її попередників (партій «Рівні права» та «За права людини в єдиній Латвії»). Як стало відомо у січні 2024 року внаслідок витоку електронного листування, Тетяна Жданок — імовірна агентка ФСБ*.

* Федеральна служба безпеки рф (ФСБ) — головне силове відомство росії та головне агенство-правонаступник КДБ СРСР.

Почнемо з деяких аспектів діяльності партії «російський союз Латвії» та окремих її членів.

«російський союз Латвії» (Latvijas Krievu savienība). Співголова — Тетяна Жданок

Латвійські антикультисти Андрій Мамикін, Олег Нікіфоров, Віктор Йолкін були у списках кандидатів у депутати від партії «російський союз Латвії» (Latvijas Krievu savienība) на виборах 2018 року до 13-го Сейму Латвії. Разом із ними у списках фігурує й Тетяна Жданок — відома противниця латвійської національної державності.

Згідно з інформацією з інших джерел, їхня колега-антикультистка Світлана Крилова також була прихильницею радикальної партії «російський союз Латвії» (Latvijas Krievu savienība).

Деякі члени «російського союзу Латвії» (Latvijas Krievu savienība) були депутатами Європарламенту, зокрема Тетяна Жданок, Андрій Мамикін та Мирослав Митрофанов. [4]

2 липня 2020 року Європейська платформа за демократичні вибори (EPDE) запустила нову базу даних «упереджених спостерігачів» [5] з метою виявлення «фальшивих» спостерігачів за виборами, яких використовують для пропаганди та надання легітимності недемократичним режимам і виборчим процесам. У списку бази даних зазначено десятки політиків із різних країн. Тетяна Жданок, Андрій Мамикін, Мирослав Митрофанов — саме ці троє за підтримку суперечливих виборів у росії та сепаратистських районах України увійшли до п’ятірки латвійських політиків, яких занесли до цієї бази даних.

Інформацію про цю подію висвітлив латвійський суспільний новинний медіапортал Eng.lsm.lv [6]:

«Базу даних створено на основі досліджень Антона Шеховцова про політично заангажоване міжнародне спостереження. За словами Шеховцова, вона [база] “має стати вагомою допомогою для всіх, хто відстежує вплив Кремля в Європі та за її межами”».

«Ідея створити базу даних виникла під час масштабної роботи, яку ми виконували. Ми подумали, що було б дуже корисно мати змогу швидко перевіряти усіх цих людей. Якщо ми бачимо підозрілу заяву від особи, яку ще не знаємо, можемо перевірити, хто вона і чи брала вона участь в інших суперечливих місіях зі спостереження за виборами».

«Є люди, які давно займаються цією діяльністю. Це їхній бізнес. Не обов’язково, що їм за це платять, але це те, чим вони мусять займатись, якщо хочуть отримати доступ до інших ресурсів, які пропонує російська держава… Для багатьох політиків та активістів участь у спостереженні за виборами з позиції, вигідної кремлю, стає відправною точкою для інших, ймовірно, більш серйозних проросійських дій».

База даних спостерігачів за виборами доступна для перегляду онлайн: www.fakeobservers.org»

Тетяна Жданок

Співголова політичної партії «Російський союз Латвії» (Latvijas Krievu savienība), а також депутатка Європейського парламенту до липня 2024 року Тетяна Жданок упродовж своєї багаторічної кар’єри відкрито підтримувала проросійські погляди. Вона сама позиціонувала свою діяльність як правозахисну, спрямовану на захист прав етнічних росіян і радянської спадщини в Латвії. Однак у багатьох випадках її діяльність та діяльність членів її партії більше нагадували маніпуляції та спекуляції певними темами, а нерідко й підбурюванням, і слугували причиною поділу латвійського суспільства, передумовою до виникнення конфліктів та сутичок, що дестабілізувало народ Латвії й грало на руку рупорам російської пропаганди.

Загалом аналіз моделі її поведінки свідчить про схожість методів, які використовує як вона, так і її колеги-антикультисти — члени FECRIS, зокрема ті, що входять до її партії, — попри зовнішні розбіжності у формально задекларованих цілях та сферах впливу. Наслідки їхньої діяльності в суспільстві також  ідентичні: розкол, поляризація, ескалація, підрив верховенства права та демократичних засад, ослаблення своїх країн.

Нижче наведено кілька прикладів публікацій, що підтверджують деструктивний вплив її діяльності в різні періоди її політичної кар’єри.

2004 рік: «Zhdanoka Candidacy Polarizes Latvian Election» [8]

2009 рік «Європейські вибори посилили проросійські настрої в Латвії» [9]

2014: «Поліція безпеки розслідує справу латвійської прокремлівської євродепутатки» [10]

«Латвійська Служба державної безпеки вивчає звинувачення в підривній діяльності одного з депутатів Європейського парламенту від Латвії, якого багато хто вважає російським агентом впливу в Балтійському регіоні.

Тетяна Жданок, членкиня політичної партії, яка нещодавно змінила назву на «російський союз Латвії», перебуває під слідством латвійських спецслужб за підозрою в діяльності, спрямованій на підрив латвійської державності на користь росії, повідомила прессекретарка Служби державної безпеки Крістіне Апсе-Круміня».

Позиція Тетяни Жданок була помітною ще багато років тому. У 1988–1989 роках вона була однією з лідерів Інтерфронту — політичної організації, що виступала проти незалежності Латвії від Радянського Союзу та проти швидких ринкових реформ. Упродовж багатьох років — уже в незалежній Латвії, орієнтованій на європейські демократичні цінності — партія «російський союз Латвії» (Latvijas Krievu savienība) підтримала анексію Криму та в подальшій російсько-українській війні посіла проросійську позицію. На підтримку анексії Криму росією 11 березня 2014 року Тетяна Жданок разом із членами своєї партії організували мітинг біля представництва Європейської комісії в Ризі [11]. У серпні 2014 року партія підписала угоду про співпрацю з кримським осередком партії «російська єдність» з метою «зміцнення єдності російського світу». [12]

Тетяна Жданок була однією з лідерок руху «Рівні права» від моменту його створення 1993 року, а також об’єднання «За права людини в єдиній Латвії».[8] Також з боку Жданок систематично лунали звинувачення на адресу балтійських країн у нібито порушенні прав етнічних росіян. Важливо зазначити, що такі «антидискримінаційні» зусилля латвійської депутатки знаходять відгук передусім серед фінансованих кремлем фейкових радикальних угруповань, що маскуються під неурядові організації, буцімто прихильні до ідей «прав людини», «антифашизму» та «антинацизму».

Нічого не нагадує? Аналогічна картина спостерігалася в Україні напередодні 2014 року — перед початком збройного конфлікту на сході, а також перед 2022 роком, коли відбулося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. У той час російські агенти, зокрема серед українських антикультистів — агентів Олександра Дворкіна, — активно поширювали наративи про нацизм і сектантство в Україні, а також про буцімто необхідність її «денацифікації». Саме ці меседжі стали офіційною підставою для розв’язання кривавої війни, яка призвела до загибелі тисяч мирних українських громадян. Варто відзначити, що під час анексії Криму росією, під час перебування Жданок на півострові в якості так званої «спостерігачки» за «вибрами» у 2014 році, кількома її міжнародними колегами були справжні фашисти й неонацисти з країн Європи (Франції, Австрії, Німеччини) та Великої Британії.

«Латвійська політикиня та депутатка Європейського парламенту Тетяна Жданок, 73 роки, вже давно відома своєю відкритою підтримкою росії. Як у країнах Балтії, так і в Брюсселі вона поширює пропаганду про нібито порушення прав російськомовного населення в балтійських країнах і відстоює прокремлівську політику. У Європейському парламенті вона відмовилася засудити напад росії на Україну».

Зазначено, що золота ніша для багатьох антикультистів — так само, як і для тих, хто відкрито відстоює проросійську позицію та виправдовує збройну агресію проти мирного населення України, а також загалом для агентів ФСБ, — це «права людини». Саме вони першими гучно заявляють про нібито захист цих прав, однак роблять це вигідним для себе — а точніше, для своїх кураторів — чином. Зазвичай їхня «захисна діяльність» стосується фейкових жертв, створених спеціально для виправдання дискримінації й цілеспрямованої дискредитації тих, кого вони самі призначили «винними», тобто недогідних системі осіб. І нерідко від таких обвинувачень та наклепів страждають цілком невинні люди.

В інших випадках жертви й справді реальні, їхні права дійсно порушуються, але замість справжнього захисту маємо спекуляції та маніпуляції на цій темі. Водночас використовуються стандартні, шаблонні звинувачення: у випадку антикультистів — «винні сектанти» або «члени культу», у випадку кремлівських агентів — «винен Захід». Так тривало протягом багатьох років. Але важливо відзначити, що з певного моменту ці дві лінії звинувачень почали зливатися в одну. І нещодавно почали лунати формулювання на кшталт: «Захід — це одна велика секта». То ким насправді сьогодні є антикультисти?

Одразу зазначимо, що ці висновки ні в якому разі не виправдовують реальні порушення прав людини, якщо вони десь відбуваються. Проте й маніпуляції та спекуляції на цій темі є не менш неприпустимим явищем у прозорому цивілізованому суспільстві, яке прагне до справжньої демократії.

Також звернемо увагу на кілька фактів із біографії Тетяни Жданок. Відомо, що вона відвідувала літній табір прокремлівської молодіжної організації «Наші». Цікаво, що цю організацію іноді називають «Путінюгенд» у зв’язку із задокументованими фактами нетерпимості та агресивної поведінки її членів щодо інакомислячих. [14]

2016 року Жданок голосувала проти резолюції Європейського парламенту від 23 листопада, яка засуджувала використання дезінформації та пропаганди з боку росії та ісламістських терористичних організацій. Крім того, перед голосуванням Тетяна Жданок розіслала серед інших депутатів лист із різними аргументами, серед яких було виправдання російських новинних каналів, які, за її словами, нібито не відрізняються від західних ЗМІ, а також вона рекомендувала членам Європарламенту дивитися Russia Today.

*Russia Today — міжнародна новинна телевізійна мережа, що фінансується урядом росії й орієнтована на аудиторію за межами країни. Експерти з фактчекінгу і журналісти визначили RT як джерело дезінформації та теорій змови. Британський медіарегулятор Ofcom неодноразово фіксував, що RT порушувала правила об’єктивності та транслювала контент «що значною мірою вводить в оману». У 2012 році головна редакторка RT Маргарита Симоньян порівняла цей канал із Міністерством оборони росії.
Посилаючись на російсько-грузинську війну, вона заявила, що канал «веде інформаційну війну, до того ж з усім західним світом».

2 березня 2022 року Тетяна Жданок була однією з 13 депутатів Європарламенту, які проголосували проти резолюції з осудом російського вторгнення в Україну. Серед інших представників «російського союзу Латвії» слід відзначити Євгена Осипова. У квітні 2022 року сплив допис члена правління «російського союзу Латвії» Євгена Осипова від 2013 року, яким поділився він сам і низка інших членів цієї партії. У цьому дописі він погрожував «війною», якщо пам’ятник визволителям Радянської Латвії й Риги від німецько-фашистських загарбників буде зсунуто «хоча б на міліметр». [17] Політична партія «російський союз Латвії» (Latvijas Krievu savienība) була єдиною великою політичною організацією, яка виступила проти вступу Латвії до НАТО.

Тетяна Жданок та її листування з офіцерами ФСБ

Щонайменше з 2004 року Тетяна Жданок працювала під керівництвом кураторів із П’ятої служби ФСБ. Це стало відомо завдяки витоку електронних листів Тетяни Жданок з її особистої поштової скриньки та подальшому їх оприлюдненню. Незалежне видання The Insider спільно з Delfi Estonia, латвійським Re:Baltica та шведським Expressen провели розслідування щодо співпраці цього латвійського політика зі спецслужбами росії. Підсумки розслідування було оприлюднено у січні 2024 року [18]. Серед авторів звіту — журналісти-розслідувачі Христо Грозєв, Майкл Вайс і Роман Доброхотов. Це ключове розслідування у справі, й ми взяли його за основу для подальшого аналізу, нижче наводимо низку його фрагментів.

Заздалегідь також уточнимо, що після детального аналізу цього звіту, докладно вивчивши елементи підривної діяльності Тетяни Жданок, та після раніше проведеного дослідження активності антикультових агентів, нас шокувала схожість, а подекуди — повна ідентичність їхніх кроків та методів і досягнутих згодом аналогічних цілей. Антикультова мережа агентів РАЦИРСу, у якій би країні вони не перебували та яку б зовнішню гру вони не грали, по суті, діє ідентично агентам ФСБ, зовні лише прикриваючись благими намірами «захисту суспільства» та «допомоги людям». Це відповідає на запитання, яке, ймовірно, могло виникнути у читачів цієї публікації: чому в цій статті така увага приділена поїздкам, виступам і зустрічам Тетяни Жданок, та навіщо у якості прикладів узяті настільки масивні уривки зі звіту з розслідування? Для наочної демонстрації істинних цілей російських агентів, зокрема серед антикультових агентів РАЦИРСу в різних країнах світу.

Розгляньмо уривки з розслідування The Insider. [18].

«Електронні листи, що просочилися в мережу, між Тетяною Жданок та її двома відомими російськими кураторами містять відверті, деталізовані звіти, які Жданок направляла своїм кураторам. У цих звітах вона описує свою роботу як депутата Європейського парламенту, особливо ті аспекти, що стосуються її офіційних обов’язків, пов’язаних із просуванням прокремлівських настроїв у Балтійському регіоні, звідки вона родом. В інших листах обговорюється організація особистих зустрічей Жданок зі своїм куратором у Москві або Брюсселі, а також запити на фінансування її політичної діяльності в Латвії та Європейському парламенті з російських джерел».

«Згідно з витоком, першим куратором Жданок був ветеран ФСБ із центрального управління санкт-петербурга Дмитро Гладєй, 74 роки, який курував Жданок приблизно з 2004 до 2013 року. Після 2013 року вона перебувала в регулярному контакті з Сергієм Бельтюковим — співробітником ФСБ з 1993 року».

«Я можу засвідчити, що з тих, із ким я сиділа за одним столом, лише щодо володимира путіна та Сергія Наришкіна я точно знала, що вони — співробітники ФСБ росії», — заявила Жданок. (Наришкін наразі обіймає посаду директора Служби зовнішньої розвідки росії (СЗР) — правонаступниці Першого головного управління КДБ)».

«Попри наявність латвійського паспорта, Тетяна Жданок побудувала свою політичну кар’єру на протидії існуванню Латвії як суверенної держави. Жданок відкрито підтримує східного сусіда Латвії — росію, а також її задокументовані й триваючі спроби втручання у справи країн Балтії. 2009 року московська міська дума відрядила до Риги російського дипломата Георгія Мурадова як посланця. Його візит збігся з підготовкою до виборів до Європейського парламенту того року, і його діяльність у латвійській столиці включала лобіювання серед місцевого російськомовного електорату на користь Жданок. Зокрема, він роздавав кошти російським ветеранам Другої світової війни, аби мотивувати їх голосувати за неї.

Нині Мурадов обіймає посаду заступника керівника «росспівробітництва» в окупованому Криму. Формально ця організація є культурним підрозділом Міністерства закордонних справ росії, однак, за даними західних розвідслужб, фактично вона виконує функції прикриття для діяльності російської розвідки. За інформацією джерела з однієї із західних спецслужб, сам Мурадов є шпигуном. Аналіз його цифрового сліду виявив низку зв’язків «дипломата» з ФСБ, зокрема його домашню адресу — Мічурінський проспект, 29/1 у москві. Цей житловий комплекс багатоповерхівок переважно заселений співробітниками ФСБ, а подекуди — і служби зовнішньої розвідки (СЗР). Одним із сусідів Мурадова за цією адресою є Олексій Олександров — член групи ліквідаторів ФСБ, які у 2020 році отруїли російського опозиційного лідера Олексія Навального бойовою нервово-паралітичною речовиною «Новачок».

2014 року, через п’ять років після поїздки Мурадова до Риги, Жданок вирушила до Криму, де виступила як «міжнародна спостерігачка» на нелегітимному референдумі, який став формальним приводом для незаконної анексії росією українського півострова».

Ще через п’ять років після поїздки Жданок до Криму туди вирушили європейські антикультисти   [20]. 2019 року представники французького антикультового урядового органу MIVILUDES, створеного для боротьби з так званими «сектами» («культами»), відвідали Кримський півострів.

«Підтримка російської окупації Криму нинішнім членом MIVILUDES та її колишнім президентом

Фенек залишив посаду президента MIVILUDES 2013 року, але повернувся до організації у 2021 році як член її Координаційної ради. Втім, його зв’язки з путінським режимом на цьому не завершилися. У 2019 році він став частиною делегації, яку очолював французький депутат Тьєррі Маріані, та яка відвідала окупований Крим. За словами Маріані, поїздку організувала та профінансувала російська сторона, а саме — «російський фонд миру». Делегацію приймав Леонід Слуцький, голова комітету з міжнародних справ держдуми рф, а також Володимир Константинов — депутат так званого кримського парламенту, якого в Україні звинувачують у державній зраді, а в ЄС він перебуває під санкціями з 2014 року. Константинов — запеклий прихильник путіна та анексії Криму. Метою візиту французької делегації було засвідчити «процвітання» Криму під російською окупацією. Коли журналісти запитали Маріані про склад делегації [11], Жорж Фенек попросив його збрехати і заявити, що його там не було. Маріані неохоче погодився. Однак французькі журналісти з Libération упізнали Фенека у російському документальному фільмі, що висвітлював цю поїздку. Зрештою Маріані був змушений визнати, що Фенек справді був частиною делегації, яка навіть зустрічалася з путіним у Сімферополі».

MIVILUDES є частиною об’єднаної федерації FECRIS (фінансованої урядом Франції), до якої також входять згадані латвійські антикультисти й соратники Тетяни Жданок. Протягом багатьох років французька MIVILUDES тісно співпрацювала з FECRIS; обидві організації активно підтримували й співпрацювали з російськими антикультистами, зокрема з представниками РПЦ, що дотримуються радикально монархічних поглядів. Їхня антизахідна й антиукраїнська риторика зберігалася десятиліттями. Втім, це не заважало європейським антикультистам виходити з ними на одну сцену, спільно організовувати конференції та, аж до 2021 року, тримати в керівництві FECRIS російського антикультиста Олександра Дворкіна, президента прорелігійної російської організації РАЦИРС, як віцепрезидента федерації.

Після хвилі міжнародного засудження FECRIS [21,22,23] на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 2022 року згадки про Дворкіна як віцепрезидента зникли з офіційних сайтів FECRIS, однак залишилися на пов’язаних із ним російських платформах. Попри це, він зберіг місце в раді директорів FECRIS разом з італійським антикультистом Луїджі Корвальєю та американкою Джанією Лалич — знайома компанія, чи не так? Варто нагадати, що ці ж самі особи брали участь в антикультовій конференції 2018 року в Ризі, яка була організована латвійськими антикультистами і соратниками Тетяни Жданок із «російського союзу Латвії».

Дмитро Гладєй — перший ФСБ-куратор Тетяни Жданок

Нижче продовжимо наводити уривки з розслідування The Insider.

«Першим куратором Жданок був 74-річний Дмитро Гладєй, ветеран ФСБ із санкт-петербурга. Протягом десятиліть його публічна роль полягала у представництві росії в різноманітних організаціях, що займаються моніторингом виборів. Наразі він обіймає посаду голови Міжнародного інституту з моніторингу розвитку демократії. Цей інститут було створено Міжпарламентською асамблеєю СНД у 2006 році із заявленою метою «сприяти обміну інформацією, узагальненню передового досвіду у розвитку демократії та парламентаризму, а також дотриманню виборчих прав громадян».

«Зв’язки Гладєя з російськими спецслужбами підтверджуються його доступом до «державних таємниць» тп«обмеженим/контрольованим виїздом» за межі росії, як виявило The Insider на основі його згадок у базі даних російського уряду, яку було зламано українськими хакерами. Злиті дані про поїздки з російської системи бронювання Sirena також свідчать про те, що Гладєй часто подорожував разом з іншими оперативниками ФСБ, яких та сама державна база даних безпосередньо пов’язує з П’ятим службовим управлінням відомства.

П’яте управління було створено у 1990-х роках, а 2004 року перепрофільовано для протидії хвилі продемократичних «кольорових революцій», що охопили такі пострадянські країни, як Грузія, Україна та Киргизстан. Останніми роками саме воно відповідало за політичну дестабілізацію України та вербування потенційних колаборантів напередодні повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року. Операція з дестабілізації розпочиналася з серії візитів до Києва співробітників П’ятого управління, зокрема його керівника — генерала Сергія Бесєди, під час протестів на Майдані на початку 2014 року. Під час однієї з поїздок Бесєда переконував тодішнього президента України Віктора Януковича застосувати силу проти демонстрантів, які вимагали від київської влади підписання давно узгодженої угоди про асоціацію з ЄС».

Початок діяльності в 90-х роках, протидія «кольоровим революціям», дестабілізація України, вербування агентів напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну — увесь цей перелік ми щойно читали в контексті діяльності П’ятої служби ФСБ. Але чомусь цей перелік повністю відповідає діяльності антикультистів і тотожний цілям та завданням антикультових агентів РАЦИРСу в Україні.

Раніше ми вже розкривали історію Павла Бройде — ключового українського антикультиста, вербувальника, пропагандиста, агента РАЦИРСу, пособника Олександра Дворкіна. Борець із «сектами» Павло Бройде займався, зокрема, дестабілізацією низки областей України, створенням агентурної мережі, ідеологічним та інформаційним протистоянням обом Майданам в Україні — 2004 та 2013 років. Його підривну діяльність було викрито завдяки витоку електронної пошти радника президента рф Владислава Суркова, куди Бройде надсилав свої звіти.

Чи є це випадковістю, що в агентів РАЦИРСу, які прикриваються нібито боротьбою з «сектами» («культами»), і в агентів П’ятої служби ФСБ однакові цілі та завдання, ідентична риторика та однакові методи? Не дивно буде, якщо виявиться, що й куратори в них ті самі. До того ж — антикультист Павло Бройде працював у PR-команді Януковича. То ким насправді є антикультисти? І куди дивляться служби безпеки демократичних держав?

«Царська росія колись була жандармом Європи, а П’яте управління путіна мало стати жандармом пострадянського регіону», — заявив The Insider Андрій Солдатов [18], російський журналіст, автор, що мешкає в Лондоні та спеціалізується на службах безпеки кремля.»

Але повернімося до листування Тетяни Жданок з офіцерами ФСБ.

«Найраніше листування між Гладєєм та Жданок, розглянуте The Insider, датується 3 жовтня 2005 року. Жданок надіслала два вкладення на електронну пошту Гладея (dmitriygeorg@mail.ru). Одним із них був неопублікований проєкт порядку денного майбутньої конференції в Таллінні та Нарві, Естонія, що була організована двома парламентськими блоками — групою Європейського парламенту «Зелені/ Європейський вільний альянс» та Європейським російським альянсом. Друге вкладення містило проєкт пресрелізу про конференцію — подію, організовану, за словами Жданок, для обговорення «досвіду участі російських політиків у муніципальній владі та досвіду співпраці НУО з місцевими органами влади. Сьогодні в ЄС проживає до 6 мільйонів людей, для яких російська мова є рідною».

«Підозри щодо справжніх альянсів Європейського російського альянсу, до якого входить Жданок, не нові. Ще 2005 року Естонська служба внутрішньої безпеки (KaPo) заявила у своєму публічному річному звіті, що ця НУО була не більш ніж прикриттям ФСБ, та що її створення було «підготовано в санкт-петербурзі й доповідалося безпосередньо директору ФСБ як тріумф».

Цікаво, що російське місто санкт-петербург уже неодноразово фігурувало як центр взаємодії між росіянами й іноземцями, а також відігравало роль у розподілі кадрів і підготовці нових проєктів. Один із ключових антикультових симпозіумів, на якому обирали новий склад керівництва Європейської парасолькової федерації FECRIS 2009 року, відбувся саме в санкт-петербурзі.

Чи є збігом те, що тоді віцепрезидентом обрали Олександра Дворкіна — президента російської прорелігійної організації РАЦИРС? Крім того, президентом став британський антикультист Том Секвіль, який сьогодні очолює [27] одну з британських антикультових організацій разом із антикультисткою Олександрою Штейн — експерткою ВВС, котра разом з Олександром Дворкіним була присутня 2018 року на антикультовій конференції в Латвії, у Ризі, що була організована колегами Тетяни Жданок.

Наступний уривок зі звіту The Insider:
«KaPo була не єдиною спецслужбою, яка встановила зв’язок між Європейським російським альянсом і російськими розвідувальними службами. “Його було створено як інструмент для ідеологічної обробки та організації зустрічей між керівниками з росії, резидентурами [російськими шпигунськими станціями] у Брюсселі та співвітчизниками”, — повідомив The Insider на умовах анонімності один із західних розвідників. — Найцікавіше те, що ФСБ вдалося проводити свої операції за кошт європейських платників податків. Такі депутати Європарламенту, як Жданок, фінансувалися своїми парламентськими фракціями — у цьому разі «Зеленими/ Європейсько-російським альянсом».

У випадку з Європейською антикультовою федерацією FECRIS — ключова частка її фінансування припадає на бюджет уряду Франції.

«…Як членкиня Європейського парламенту, Жданок додала, що відвідувала кілька конференцій, організованих Міжпарламентською асамблеєю СНД під керівництвом Гладєя в санкт-петербурзі.

Версія Жданок щодо походження її знайомства з Гладєєм не пояснює, чому вона надсилала йому листи з вкладеннями під назвою «звіти» та координувала з російським агентом свою політичну діяльність, ділячись із ним проєктами ініціатив та пресрелізами. Вона також часто організовувала зустрічі з Гладєєм у Європі; однак мета й зміст їхніх особистих розмов ніколи не згадувалися в електронному листуванні.

3 жовтня 2006 року Гладєй написав Жданок: «Я прибуду на MIDI у середу о 12:40, повертаюся о 17:30», маючи на увазі південний вокзал Брюсселя, що сполучений з аеропортом Брюсселя. Жданок відповіла: «Дуже добре, я приїду на MIDI — зустрінемося на платформі біля поїзда. Якщо ми розминемося — [зустрінемося] біля головного входу до вокзалу»».

Загалом такі листування велися без деталей та подробиць, які приберегалися для особистих зустрічей. Але бували й винятки. Нижче наведено ще один скриншот листа Жданок Гладєю, з більш розширеною інформацією (через тиждень, після їхньої зустрічі в москві).

Як розповів The Insider Гарріс Пуусепп, керівник бюро Служби внутрішньої безпеки Естонії KaPo:«Діяльність Жданок в Естонії — частина кремлівської операції зі збурення суспільства. Ми вперше згадали пов’язані з нею розкольницькі ініціативи в нашому щорічному огляді двадцять років тому. Для кремля країни Балтії — це єдиний регіон, у якому застосовується однаковий шаблон розколу, часто з залученням тих самих осіб і організацій».

Жданок навіть запустила в Латвії радіопередачу під назвою «Година російської школи», яка попереджала росіян у країні про «можливі проблеми, пов’язані з відправленням дітей з російських сімей до латиських шкіл».  Крім того, вона оголосила про підготовку виставки в Європарламенті під назвою «росіяни Латвії», метою якої є просування ненаукового міфу про росіян як корінне населення Латвії. Це, своєю чергою, перегукується з діяльністю українського антикультиста Павла Бройде, соратника Олександра Дворкіна, який створив власну агентурну мережу серед українців. Їхня робота сприяла поширенню пропаганди в інтересах РАЦИРСу, розколу українського суспільства й дестабілізації України, що зрештою підготувало ґрунт для російсько-української війни.

2013 року протокол передавання інформації Жданок її кураторам змінився. 12 вересня Дмитро Гладєй переслав отриманий від неї звіт на нову тимчасову електронну адресу: ser2280@mail.ru. Пізніше Гладєй познайомив Жданок із таким собі «Сергієм Красіним». «Красін» використовував тимчасову адресу зі схожою структурою — serg0680@mail.ru. Жданок уперше напряму зв’язалася з «Красіним» 12 грудня 2013 року, потім всі подальші звіти надсилала вже йому.

«The Insider вдалося встановити особу «Красіна» на основі унікального злитого пароля, який використовував власник електронної скриньки ser2280@mail.ru. Той самий пароль застосовувався для входу в обліковий запис, прив’язаний до телефонного номера, що належить Сергію Бельтюкову — діючому офіцерові ФСБ із санкт-петербурга. The Insider виявив кілька інших електронних адрес із тієї ж цифрової серії, якими користувався Бельтюков; усі вони починалися з тих самих літер («ser») і мали однаковий пароль. Це дало змогу слідчій групі з високим ступенем впевненості зробити висновок, що «Сергій Красін» — це насправді Сергій Бельтюков.

Бельтюков народився 1970 року й закінчив санкт-петербурзький економічний університет 1993 року. Згідно з його кадровою документацією, отриманою The Insider, відтоді він працює в петербурзькому управлінні ФСБ. Крім того, злиті дані свідчать, що 1993 року Бельтюков отримав доступ до державної таємниці за формою № 2 — другим за рівнем у російській системі допуску до секретної інформації. Цей рівень обмежує його можливості щодо міжнародних поїздок, дозволяючи виїзд лише з погодження ФСБ.»

14 січня 2017 року Жданок надіслала йому електронного листа щодо організації делегації з Латвії для участі в заході в санкт-петербурзі.

«Доброго дня, Сергію,

Вітаю з минулими та прийдешніми січневими святами! Маю до вас велике прохання: потрібна ваша допомога у з’ясуванні, чи ще можливо включити групу з восьми осіб із Латвії до складу іноземних делегацій, яких прийматимуть у санкт-петербурзі на річницю зняття блокади. Традиційно я покриваю транспортні витрати таких груп, тоді як адміністрація оплачує проживання й харчування. Розумію, що часу залишилося обмаль. Ми не змогли вчасно надіслати запит через тривалу перерву в роботі посольства, яка була пов’язана не стільки зі святами, скільки зі зміною посла. До того ж я захворіла і мені не було вчасно повідомлено, що лист послу від блокадників, за кураторство над якими я відповідаю, не було доставлено.

З найкращими побажаннями,

Тетяна Жданок»

Ці часткові витяги зі звіту The Insider наочно підтверджують зв’язок латвійської депутатки і членкині Європарламенту з офіцерами ФСБ. Також підтверджено зв’язок її політичної партії з антикультистами з різних країн, членами FECRIS. Однак і саму Тетяну Жданок було помічено у співпраці не тільки з антикультистами з Латвії, а й із ключовим борцем із сектами, лідером міжнародного антикультового руху — Олександром Дворкіним (президент РАЦИРСу, віцепрезидент FECRIS, віцепрезидент DCI).

Тетяна Жданок та Олександр Дворкін

У листопаді 2010 року в Брюсселі відбувалися слухання в Європарламенті щодо свободи віросповідання в росії, організовані депутатом Європарламенту з Нідерландів Корнелісом де Йонгом та бельгійцем Віллі Фотре, очільником неурядової організації «Права людини без кордонів». Президент РАЦИРСу й віцепрезидент FECRIS Олександр Дворкін подав заявку на участь у слуханнях на тему «Свобода віросповідання в росії: зловживання законом про екстремізм проти релігійних меншин», однак йому відмовили в участі. Після цього він звернувся по допомогу до депутатки від Латвії Тетяни Жданок, але до Європарламенту його відмовилися впускати. Урешті-решт секретаріат Тетяни Жданок домігся перепустки для Олександра Дворкіна. Але цю перепустку було видано за умови, що він не братиме участі в слуханнях, а лише відвідає бюро латвійської депутатки Жданок.

Реакція правоохоронних органів після оприлюднення даних про зв’язки Жданок з офіцерами ФСБ

У зв’язку зі своєю роботою в Європарламенті Тетяна Жданок часто перебувала не лише в Ризі (Латвія), а й у Бельгії (Брюссель) та Франції (Страсбург). Її візити до цих країн залежали, зокрема, від того, чи були заплановані засідання комітетів або пленарні сесії Європарламенту. Для депутата Європарламенту такий графік є цілком звичним. Проте така міжнародна активність мала свої наслідки з боку правоохоронних органів після того, як у січні 2024 року було оприлюднено листування Тетяни Жданок із офіцерами ФСБ.

Реакція на це надійшла не лише з боку латвійських спецслужб. У листопаді 2024 року за запитом Служби державної безпеки Латвії (VDD) бельгійські правоохоронці провели обшук у брюссельській резиденції колишньої депутатки Європейського парламенту (ЄП) Тетяни Жданок (LKS).

Зауважимо, що такий резонанс з боку відповідних служб спостерігається вперше. Раніше неодноразово фіксувалися спроби привернути увагу правоохоронних органів до підривної антидемократичної діяльності Тетяни Жданок, спрямованої проти інтересів Латвії. Однак щоразу кримінальні провадження закривалися через «відсутність доказів». [33, 34, 35] Унаслідок цього співпраця члена Європейського парламенту та громадянки Латвії з ФСБ і реалізація вигідних кремлю проєктів на території Європи тривали. І лише після витоку електронного листування Тетяни Жданок служби безпеки звернули пильну увагу на її діяльність.

Постає логічне запитання: аби правоохоронні органи нарешті зацікавилися діяльністю агентів антидемократичних сил або активістів, залучених до антикультової діяльності, — теж потрібен витік електронних листів?

У такому разі прецедент уже є — у ситуації з українським антикультистом Павлом Бройде. Однак наскільки значущим для європейських країн буде український досвід, який у підсумку призвів до війни? Час покаже. Як би там не було, але антидемократична діяльність антикультистів упродовж останніх тридцяти років — із елементами дестабілізації та наявністю зв’язків з украй сумнівними особами й угрупованнями — вже не може вважатися просто збігом обставин. Чи все ж таки всі ці наведені факти відповідні органи вважатимуть за збіг?

Ще один збіг

Зі свого боку ми наголошуємо на ще одному примітному збігові: антикультисти та лідери FECRIS — громадяни Італії та Хорватії — повторювали маршрут Тетяни Жданок, з’являючись у Страсбурзі й Брюсселі, зокрема й у парламенті Бельгії. Нижче наведено фото Бранки Дуйміч-Делькур та Луїджі Корвальї в бельгійському парламенті. Цих самих осіб було помічено в Ризі 2018 року на конференції разом із депутатом Європарламенту Андрієм Мамикіним, іншими латвійськими антикультистами та колегами Жданок. Показово, що 2015 року Бранка Дуйміч-Делькур обіймала посаду віцепрезидентки FECRIS поряд з Олександром Дворкіним.

Нинішній президент FECRIS Андре Фредерік [36] вже тривалий час є членом Федерального парламенту Бельгії, що дає йому змогу безпосередньо впливати на законотворчий процес (наприклад, закон 2011 року «Про зловживання вразливим становищем» [37]). Він також був присутній на конференції в Ризі 2018 року, що підтверджується скриншотами документів FECRIS, наведеними на початку цієї статті. [1] У своїй антикультовій кар’єрі він неодноразово був помічений як у співпраці з російськими антикультистами РАЦИРСу, так і з антикультовою організацією MIVILUDES, що дискредитувала себе.

Про таких антикультистів, як Андре Фредерік (нинішній президент FECRIS), Жорже Фенек (MIVILUDES) і Том Саквіль (колишній президент FECRIS), зазначено також на сайті віцепрезидента РАЦИРСу протоієрея Олександра Новопашина [38]. Протоієрей О. Новопашин до 2022 року був членом FECRIS.

Згідно з інформацією із соціальних мереж віцепрезидентки FECRIS Бранки Дуйміч-Делькур, у січні 2018 року — за чотири роки до повномасштабного вторгнення росії в Україну — вона відвідала Страсбург і Брюссель. Варто нагадати, що 2005 року антикультова федерація FECRIS отримала спеціальний «статус учасника» при Раді Європи як міжнародна неурядова організація. Відтоді ця міжнародна антикультова мережа, що об’єднує представників різних країн, зокрема й росії, легально взаємодіє зі ЗМІ та органами влади в різних державах.

Березень 2018 року, знову Брюссель, але вже на демонстрації з Anonymous проти проникнення Саєнтології в бельгійські школи. Демонстрація відбулася перед Європейським центром Саєнтології.

Олександр Дворкін і міжнародний антикультовий рух

Після всього вищесказаного на завершення цієї статті згадаємо зафіксовані факти співпраці антикультистів із FECRIS та MIVILUDES з Олександром Дворкіним та лідерами російської прорелігійної організації РАЦИРС. Цей перелік розглянуто в згаданій вище статті журналіста-розслідувача Яна Леоніда Борнштейна «Як французька MIVILUDES дискреитувала себе зв’язком з російськими екстремістами» [How the French MIVILUDES compromised itself with Russian extremists] на новинному порталі The European Times [20].

■ 2021 року в Бордо (Франція) новопризначена очільниця MIVILUDES Анен Ромдхан брала участь у симпозіумі FECRIS разом із Олександром Дворкіним, віцепрезидентом FECRIS.
■ 2019 року в Парижі представниця MIVILUDES Анн-Марі Кураж також виступала на одній сцені з Дворкіним.
■ 2018 року в Ризі (Латвія) представниця MIVILUDES Лоренс Пейрон також виступала разом із Дворкіним.
■ 2017 року в Брюсселі генеральна секретарка MIVILUDES Анн Жоссо ділила сцену з Дворкіним та Олександром Кореловим — особистим адвокатом Дворкіна.
■ 2016 року в Софії колишній президент MIVILUDES Серж Бліско виступав разом із Дворкіним і Романом Сілантьєвим.
■ 2015 року в Марселі, 2014 року в Брюсселі, 2013-го в Копенгагені й 2012 року в Сальс-ле-Шато Серж Бліско знову виступав на одній сцені з Дворкіним.
■ 2012 року також був присутній Жорж Фенек — відставний президент MIVILUDES, який 2011 року брав участь у симпозіумі у Варшаві разом із Дворкіним.
■ 2011 року Фенек також виступав разом з Олександром Новопашиним, другим за рангом представником російської FECRIS. Новопашин називає українців «нацистами», «сатаністами» й «канібалами», пересувається автомобілем із великою літерою «Z», стверджує, що за Євромайданом і українською владою стоять західні культи, й заявляє: «Після знищення українського нацизму з’явиться інша країна-агресор, через яку США почнуть загрожувати росії. Цивілізаційної війни не уникнути».

Окрім цього списку, масштаб впливу антидемократичних сил, які діють через міжнародну антикультову мережу агентів під керівництвом Олександра Дворкіна, підтверджується переліком організацій, опублікованим на офіційному сайті FECRIS.

У цьому списку знайшлося місце не лише для європейських антикультових організацій, а й для американських, британських та інших. Наприклад, британська антикультова організація The Family Survival Trust, керівниками якої є згадані в цій статті британські антикультисти Том Секвілл та Олександра Штейн. Інший приклад — американська антикультова організація ICSA, з якою тісно пов’язана Джанья Лалич (разом з Олександрою Штейн вона була присутня в Ризі 2018 року). Ще один приклад — сайт американського антикультиста Стівена Хассена Freedom of Mind; сайт Cult Education Institute американця Ріка Росса та інші.

Висновок

На завершення наведемо коментар Аліс Бах Кунке, депутатки Європейського парламенту від шведської Партії зелених, віцепрезидентки партії «Зелені / Європейський вільний альянс», до якої належала Тетяна Жданок до квітня 2022 року. Уривок узято зі звіту The Insider, що неодноразово цитувався у цій статті:

«Кунке заявила, що новина про шпигунську діяльність Жданок здалася їй “жахливою, але не дивною. Зрештою, ми [обидві] регулярно отримуємо звіти в Європарламенті як парламентарки. І я знаю, адже була міністеркою в уряді Швеції, як діють агенти росії та путіна — у них є мережі скрізь”».

Що ж до російських агентів та їхніх розгалужених мереж — можливо, настав час, щоб суспільство й відповідні органи звернули увагу ще на одну з них?

Далі буде

Джерела:

1. https://sectes-info.com/fecris-statuts-et-membres/
2. https://web.archive.org/web/20220308150220/https://rusojuz.lv/spisok-1-kandidaty-partii-russkij-sojuz-latvii-na-vyborah-v-13-j-sejm/#pll_switcher
3. https://www.laikmetazimes.ebaznica.lv/2018/07/16/uzmanibu-antisektanti/
4. https://en.wikipedia.org/wiki/Category:Latvian_Russian_Union_MEPs
5. https://www.fakeobservers.org/fake-election-observers.html
6. https://eng.lsm.lv/article/politics/politics/five-latvian-politicians-named-as-politically-biased-election-observers.a365793/
7. https://eutoday.net/tatjana-zdanoka-russian-intelligence/
8. https://jamestown.org/program/zhdanoka-candidacy-polarizes-latvian-election/
9. https://arvamus.postimees.ee/130481/kaspar-naf-eurovalimised-tugevdasid-lati-venemeelseid
10. https://bnn-news.com/112070-112070
11. https://www.baltictimes.com/news/articles/34591/
12. https://www.baltictimes.com/news/articles/35355/#.VA97mRbgJHU
13. https://www.expressen.se/nyheter/varlden/eu-ledamot-rysk-agent-avslojas-av-lackta-mejl/ 
14. https://www.politico.eu/article/eastern-outsider/
15. https://eng.lsm.lv/article/politics/politics/zdanoka-leaps-to-the-defense-of-russia-today.a211773/
16. https://eng.lsm.lv/article/politics/politics/updated-latvias-meps-split-on-russian-propaganda-threat.a211721/
17. https://bnn-news.com/latvian-russians-union-threatens-with-war-if-victory-monument-tampered-with-233947
18. https://theins.ru/en/politics/268694
19. https://eng.lsm.lv/article/society/crime/23.07.2024-former-mep-zdanoka-subject-of-security-service-searches.a562405/
20. https://europeantimes.news/2022/08/how-the-french-miviludes-compromised-itself-with-russian-extremists/
21. https://europeantimes.news/2022/07/15-ngos-send-letter-to-secretary-blinken-to-throw-pro-russian-anticult-organization-out-from-united-nations/ 
22. https://www.europeantimes.news/es/2022/11/fecris-under-fire-82-prominent-ukrainian-scholars-ask-macron-to-stop-funding-it/ 
23. https://europeantimes.news/2023/05/fake-associations-fecris-downfall/ 
24. https://pstgu.ru/people/dvorkin-aleksandr-leonidovich/ 
25. https://radonezh.ru/authors/dvorkin 
26. https://fedpress.ru/person/2719692 
27. https://www.thefamilysurvivaltrust.org/who-we-are
28. https://www.ansobor.ru/news.php?news_id=355
29. https://www.newsru.com/religy/22may2009/konovalov.html
30. https://iriney.ru/sektyi-i-kultyi/sektovedenie/novosti-sektovedeniya/sektoveda-aleksandra-dvorkina-ne-pustili-v-evroparlament-na-slushaniya-o-svobode-religii-v-rossii.html
31. https://gorod.lv/novosti/117748-vmeshatelstvo_zhdanok_ne_pomoglo_rossiyskomu_sektovedu_dvorkinu_popast_v_evroparlament
32. https://www.tvnet.lv/8139941/belgijas-likumsargi-paviesojusies-zdanokas-majokli-brisele
33. https://rus.delfi.lv/57860/latvia/52106075/sgb-zakryl-delo-protiv-zhdanok-sostav-prestupleniya-v-ee-vyskazyvaniyah-ne-obnaruzhen
34. https://www.baltictimes.com/news/articles/34896/
35. https://www.baltictimes.com/news/articles/10333/
36. https://www.fecris.org/uncategorized/life-after-the-cult-help-for-victims-and-resocialisation/
37. https://fecris.org/conferences/bruxelles2017/Frederic_EN.pdf
38. https://ansobor.ru/news.php?news_id=1728