Каральна психіатрія являє собою одну з найтемніших та найтрагічніших глав в історії психіатричної науки, коли ця дисципліна використовувалася не для допомоги, а як інструмент терору. Особливо це проявлялося в СРСР. У закритому радянському суспільстві, де штучно підтримувалася видимість збереження вільної правової держави, негласно існувала заборона оприлюднення фактів переслідування. Неможливість легального переслідування компенсувалася фальсифікацією медичних діагнозів. Отже, психіатрія перетворювалася на інструмент репресій проти тих, хто вважався небажаним в умовах диктаторського режиму.

З огляду на той факт, що саме в росії знаходиться головний ідеологічний центр агентів деструктивної мережі, що прикривається антикультовою діяльністю, — РАЦИРС на чолі Олександром Дворкіним, які активно впливають на державні процеси, що призводять до каральних заходів проти «небажаних» осіб і груп, зокрема примусове утримання в психіатричних установах, у цій статті будуть посилання на російські джерела.

Термін «каральна психіатрія» та його визначення належать О. Подрабінеку, відомому радянському дисиденту і правозахиснику, автору книги «Каральна медицина» [1]:
«Каральна медицина — знаряддя боротьби з інакомислячими, яких неможливо репресувати на підставі закону за те, що вони мислять інакше, ніж було передписано».

У своїй книзі «Каральна медицина» О. Подрабінек детально аналізує, як психіатрію використовували в тоталітарних режимах як засіб придушення інакодумства, перетворюючи її на інструмент політичних репресій. Застосування психіатричного діагнозу в таких випадках не пов’язане з реальними психічними захворюваннями, а слугує засобом переслідування людей, чиї погляди або дії невигідні. Це явище ілюструє, як каральна психіатрія перетворюється на інструмент утисків проти тих, кого було піддано стигматизації та позбавлено статусу повноцінного громадянина. До того ж йдеться про людей, які не порушують закон, а навпаки — роблять вагомий внесок у розвиток своєї країни. Однак коли йдеться про репресії в контексті спроб відродження тоталітарних та антидемократичних режимів, порушуються права людини. Цей аспект є центральним у аналізі сучасних загроз, з якими ми стикаємося сьогодні.

Репресивна психіатрія в Радянському Союзі

Особливо яскраво практика використання каральної психіатрії для контролю над свідомістю й придушення «незручних» громадян проявилася в Радянському Союзі. Однією з перших жертв репресивної психіатрії стала очільниця соціал-революційної партії росії Марія Спірідонова. Про це досить яскраво написав у своїй книзі «Каральна медицина» О. Подрабінек.

Навесні 1921 року голова ВЧК Фелікс Дзержинський вирішував, що робити з революціонеркою Марією Спірідоновою. На той момент Дзержинський був по вуха в крові й навряд чи замислився б бодай на секунду перед тим, як підписати ще один смертний вирок — навіть жінці. Однак проблема зі Спірідоновою полягала в тому, що західні соціалісти на той час іще звертали увагу на репресії проти своїх однодумців у росії. Сваритися із західними соціалістами більшовикам було невигідно, тож Дзержинський знайшов інше рішення. В архіві колишнього КДБ СРСР збереглися цікаві документи з цього приводу. Сам Ф. Дзержинський у короткій службовій записці до свого підлеглого Самсонова вказує [2]:

«Треба зв’язатися з Обухом і Семашком (лікарі, організатори радянської системи охорони здоров’я), щоб влаштувати Спірідонову до психіатричного санаторію, але за тієї умови, щоб її звідти не викрали й щоб вона не втекла. Охорону та нагляд слід організувати належним чином, але в замаскованому вигляді. Санаторій має бути такий, щоб із нього було важко втекти і за технічними умовами. Коли знайдете такий та складете конкретний план — доповісте мені».

«Побажання» Дзержинського були виконані, й Марію перевели з лазарету ВЧК до Пречистенської психіатричної лікарні. Психіатр Петро Ганнушкін, обстеживши її, поставив діагноз: «Істеричний психоз, стан тяжкий, загрозливий для життя». Невідомо, яке саме лікування застосовували до Спірідонової, але в лікарні жінка провела кілька місяців.

Записка Дзержинського датована 19 квітня 1921 року. Ця дата, що за цілковитою випадковістю стоїть впритул до дня народження Гітлера й Леніна, стала днем народження радянської каральної психіатрії.

У період «холодної війни», коли політичне інакодумство почали розглядати як загрозу національній безпеці, система каральної психіатрії досягла свого апогею. Ситуація кардинально змінилася, коли психофармакологія (починаючи з аміназину) надала нові засоби для контролю над свідомістю небажаних верств населення. Цей препарат перетворював людей на покірних і безвольних суб’єктів, позбавлених здатності до самовизначення.

Усіх обвинувачених [4] за політичними статтями в Радянському Союзі доправляли на експертизу [5] до інституту ім. Сербського [6]. Такі лікарі, як Дмитро Лунц і Андрій Снежнєвський, що безпосередньо працювали на КДБ, активно ставили психіатричні діагнози на кшталт «в’ялоплинна шизофренія» особам, які будь-яким чином критикували радянську владу або були пов’язані з релігійним інакодумством. Цей діагноз не визнавали в більшості країн світу. Однак для КДБ він став дієвим інструментом, що дозволяв оголосити психічно хворим будь-кого, а відсутність симптомів зручно пояснювали «в’ялоплинним» перебігом хвороби. Як то кажуть, «якщо є людина — діагноз знайдеться».

Голова Комітету державної безпеки СРСР Юрій Андропов, виступаючи перед підлеглими, якось сказав [7], що якщо людина не хоче жити за гуманними радянськими законами, то її місце — у психіатричній лікарні. Ставши генеральним секретарем, він заповнив усі психлікарні громадянами, незгодними із зовнішньою та внутрішньою політикою комуністичної держави, а також тими, хто насмілився скаржитися на свавілля міліції, медичних працівників або навіть на своїх безпосередніх керівників.

Утримання в психіатричних лікарнях відбувалося в умовах, коли пацієнти нерідко опинялися серед тяжко психічно хворих і піддавалися жорстоким методам лікування, оскільки препарати, що застосовувалися в психіатрії, мали досить великий набір побічних ефектів. Саме цей метод придушення й дістав назву «каральна психіатрія». Людина, якщо й не ламалася як особистість, то зазнавала серйозної шкоди здоров’ю, що надалі позбавляло її змоги боротися за свої права і свободи.

Нерідко в’язні сумління опинялися в психіатричних лікарнях [8], наприклад, через відмову Свідків Єгови від військової служби — їх силоміць поміщали до психіатричних установ. Отже, каральна психіатрія стала не лише інструментом політичного контролю, а й елементом релігійних репресій, руйнівно впливаючи на життя тисяч людей, які потрапляли до психіатричних лікарень не через реальні психічні захворювання, а на підставі сфабрикованих звинувачень, що стосувалися політичної чи релігійної сфери.

Релігійні репресії в СРСР

За радянського періоду рух Харе Крішна також кваліфікували як деструктивний і розглядали як загрозу для державної ідеології, поряд з іншими релігійними меншинами. [9, 10, 11, 12] Велася кампанія репресій проти послідовників кришнаїзму, під час якої багато з них загинули внаслідок жорстокого поводження в таборах і психіатричних установах. У СРСР ставлення до послідовників кришнаїзму було суто негативним — їх часто таврували як «сектантів» та примусово відправляли до психіатричних лікарень. Спочатку прихильників цього вчення заарештовували та ув’язнювали, адже навіть вегетаріанство вважалося психічним відхиленням. Радянська преса регулярно змальовувала кришнаїзм як форму психічного розладу. Сотні послідовників кришнаїзму було визнано «неосудними» та відправлено на примусове лікування до психіатричних лікарень, де застосовувалися жорстокі методи каральної психіатрії. В умовах жорстокого поводження та нестерпного утримання багато хто з них загинув у таборах і психіатричних закладах. Отже, репресії послідовників Харе Крішна в СРСР стали яскравим прикладом застосування щодо релігійних меншин каральних заходів, виправданих з позицій державної ідеології, що додатково підтверджує широке використання психіатричних репресій як інструмента тоталітарного режиму.

Систему каральної психіатрії в СРСР було ліквідовано лише 1988 року. [13, 14] З психіатричного обліку знято 776 тисяч пацієнтів. Із Кримінального кодексу РРФСР вилучили статті 70 і 190, відповідно до яких антирадянська пропаганда та наклеп на радянський лад вважалися суспільно небезпечною діяльністю. До того ж, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 січня 1988 року було ухвалено положення, що мало силу закону, — «Положення про умови і порядок надання психіатричної допомоги». [15]

На пресконференції, що відбулася в москві 1999 року, міжнародні правозахисні організації висунули вимогу розсекретити матеріали НДІ КДБ загальної та судової психіатрії імені Сербського, які, на їхню думку, можуть підтвердити причетність психіатрів до політичних репресій. Проте ця вимога наштовхнулася на відвертий опір, і доступ до цих документів так і не було надано. У відповідь працівники цієї установи в приватних розмовах повідомляли, що людину можна зробити інвалідом не лише за допомогою психотропних препаратів, а й із використанням спеціального обладнання, що перебуває в розпорядженні іншого відомства.

Роберт ван Ворен [16, 17, 18], нідерландський правозахисник і керівник міжнародної організації «Глобальна ініціатива в психіатрії», стверджує, що у 1970–1980 роках близько третини всіх політичних в’язнів Радянського Союзу було примусово поміщено до психіатричних установ. Ці люди ставали жертвами жорстокого й часто руйнівного для психіки примусового лікування, наслідки якого були катастрофічними для їхнього здоров’я та долі.

Роберт ван Ворен наголошує, що радянський психіатричний терор за своєю жорстокістю не поступався нацистським програмам евтаназії, спрямованим на знищення вразливих соціальних груп. На його думку, психіатричне переслідування, як і фізичне насильство в мордовських таборах, мало нищівний вплив на особистість, ламаючи як фізично, так і психологічно. Ван Ворен вважає, що цю частину історії слід широко висвітлювати, щоб запобігти можливому повторенню радянських практик репресій через психіатричні установи, й наголошує, що проблема зловживань у психіатрії залишається актуальною й сьогодні.

Репресивна психіатрія як наслідок антикультової ідеології та загроза для демократії

Сьогодні ситуація в російській психіатрії виглядає так. З одного боку, завдяки активній діяльності різних правозахисних, професійних, політичних і міжнародних організацій, а також завдяки засобам масової інформації було доведено, що в Радянському Союзі існувала каральна психіатрія, яку КДБ використовував у політичних цілях. Негласна статистика твердить, що через застінки «жовтих» тюрем пройшли кілька мільйонів абсолютно здорових людей. Деякі з них унаслідок «лікування» психотропними засобами та спеціальними препаратами втратили здоров’я, стали інвалідами. Було оприлюднено єзуїтські, антигуманні досліди й експерименти, які проводилися в казематах «жовтого» ГУЛАГу над беззахисними людьми. [19, 20, 21, 22, 23]

З іншого боку, ключові фігури, відповідальні за порушення прав у психіатричній сфері, досі обіймають свої посади, підтримуючи суспільний поділ. Вони ініціюють кампанії, спрямовані на травлю та дегуманізацію світських і релігійних організацій, різних груп населення, які заздалегідь маркують як «секти» або «культи». Тут ключову роль відіграють антикультові організації, зокрема прорелігійна організація РАЦИРС, що діє під патронатом РПЦ. Про діяльність цієї міжнародної агентурної мережі, а також про її ідеологічного лідера Дворкіна неодноразово писали журналісти actfiles.org. Агенти РАЦИРСу поширюють риторику про те, що люди, які потрапили до так званих «культів», мають нестабільну психіку й потребують психологічної та психіатричної допомоги, а також зазнають «промивання мізків».

Ці твердження завдають шкоди людям, створюючи умови для їхнього правового та соціального виключення, що призводить до обмеження їхніх прав і свобод. Представники антикультових рухів уже склали «чорні списки», до яких внесено як групи, так і окремих осіб. У цих списках опиняються новітні релігійні рухи, ідейні об’єднання, а також комерційні, світські й політичні організації, що мають виразну ідеологічну основу.

Через медіапростір антикультові агенти, використовуючи терміни «культ» і «секта», створюють мішені для правоохоронних органів та силових структур, а також впливають на громадську думку, спираючись на абстрактну концепцію «промивання мізків» так званими «культами» або «сектами», яку вони самі й вигадали. Ця ідея не має наукового підґрунтя й є вкрай нечіткою. Попри це, саме на підставі цієї сумнівної (і неприйнятної для більшості наукової спільноти) концепції «промивання мізків» антикультисти здійснюють таврування цільових груп та організацій.

Коли суспільство сприймає людину як жертву «промивання мізків», вона втрачає статус повноцінної, соціально здоровомислячої особистості. Замість індивіда з власною думкою та здатністю ухвалювати рішення її починають сприймати як зомбі або як «не-людину». Таке нав’язане громадськості сприйняття суттєво полегшує (а подекуди навіть легітимізує) застосування насильства до людей або груп, які підпадають під це визначення.

росія, виходячи з наведених вище фактів, а також фактів, викладених в інших статтях на нашому сайті, є зручним полігоном для агентів ФСБ, на якому вони відпрацьовують свої нацистські методи перш ніж застосувати їх в інших країнах і взяти під контроль не лише держави з тоталітарними режимами, а й увесь демократичний блок. Антикультова агентурна мережа, ідеологічним центром якої є РАЦИРС, має значний вплив у цій державі, що дає змогу антикультистам ефективно просувати свої інтереси в правовому полі з метою підриву демократичних засад.

Наприклад, 16 грудня 2021 року до кримінально-процесуального кодексу рф було внесено зміни, які передбачають, що суд може помістити підозрюваних, обвинувачених або осіб, узятих під варту, до медичної установи, яка надає психіатричну допомогу в умовах стаціонару, на строк до шести місяців із можливістю неодноразового продовження, обмежуючи разом з тим їхні контакти з іншими особами. Це створює юридичне підґрунтя для ізоляції людей, які потрапили до «чорних списків» антикультових організацій. Повторимо: як зазначив О. Подрабінек, «каральна медицина стає знаряддям боротьби з інакодумцями, яких неможливо репресувати на підставі закону…». [24, 25, 26, 27]

Психіатричні репресії як загроза основним правам і свободам людини

Використання психіатричних установ як інструменту репресій є серйозним порушенням основних прав і свобод людини, що пов’язано з низкою юридичних та етичних проблем. Насамперед йдеться про посягання на право на свободу та особисту недоторканність — гарантії, передбачені міжнародними правовими актами, зокрема Загальною декларацією прав людини та Європейською конвенцією з прав людини. Визнання особи психічно хворою на підставі спірних або недостовірних медичних висновків спричиняє серйозні правові наслідки, серед яких — неможливість захистити свої права в суді, а також обмеження доступу до кваліфікованої правової допомоги.

Тривале перебування в психіатричній установі може спричинити серйозні психоемоційні розлади, зокрема стрес, депресію, тривожність та посттравматичний стресовий розлад, викликані як необґрунтованим обмеженням свободи, так і впливом із боку інших пацієнтів з психічними порушеннями. Застосування психотропних препаратів у таких установах також має серйозні побічні наслідки — когнітивні порушення, гормональні збої, седативний ефект, а також погіршення загального фізичного стану.

Соціальні та професійні наслідки примусового лікування охоплюють втрату соціальної адаптації, руйнування особистих і родинних зв’язків, а також втрату працездатності, що призводить до тривалої ізоляції та краху життєвих планів людини. Фізичне й психологічне насильство з боку медичного персоналу або інших пацієнтів посилює завдану шкоду, спричиняючи психічні й фізичні травми, які можуть призвести до розвитку хронічних розладів.

Як наслідок, примусове лікування в межах репресивної психіатрії порушує не лише фізичне й психічне здоров’я громадян, а й їхні особисті права, що є порушенням фундаментальних принципів гуманності та прав людини, закріплених як на міжнародному, так і на національному рівнях. Крім того, подібна практика сприяє дегуманізації суспільства, створюючи умови для втрати особою статусу повноправного громадянина та перетворюючи її на об’єкт свавільних репресій тоталітарного режиму.

Антикультистські організації стверджують, що їхня діяльність спрямована на захист суспільства від небезпечних, маніпулятивних релігійних і соціальних рухів. Однак їхні дії переходять межі правового поля та порушують права людини тоді, коли вони починають звинувачувати осіб або групи у належності до «небезпечних культів» без об’єктивних доказів. Якщо обвинувачення не мають достатньої доказової бази або неможливо висунути обвинувачення у правопорушенні, антикультові угруповання вдаються до іншого інструменту — психіатричної репресії. Цей метод передбачає направлення особи на психіатричну експертизу, що триває від одного до трьох місяців. Однак у окремих випадках цей строк може бути продовжено за рішенням суду або органу, який призначив експертизу, якщо для її проведення потрібен додатковий час. У разі необхідності проведення додаткових обстежень або консультацій з іншими фахівцями строк експертизи може бути продовжено до шести місяців. Експертиза проводиться в умовах стаціонару — це може бути як звичайна психіатрична лікарня, так і спеціалізований заклад. Водночас може бути встановлено суворі умови перебування, включно з обмеженням свободи пересування та спілкування з іншими людьми.  [28, 29, 30, 31, 32]

Використання психіатричних установ для ізоляції та покарання людей, які не порушують закон, але є об’єктом уваги антикультових організацій, є одним із найтривожніших явищ у сучасному суспільстві. Одним із яскравих прикладів є використання психіатрії як засобу боротьби з людьми чи групами, яких у сучасній росії оголошують «небажаними». Це явище сигналізує про тоталітарні репресії та підрив демократичних принципів у країні.

Приклади з практики

Справа Сергія Абрамова

Недавнім прикладом, коли ФСБ вдається до каральної психіатрії щодо інакодумців, є направлення до психіатричної лікарні відомого російського вченого, академіка Сергія Абрамова. Сергій Абрамов є членом-кореспондентом російської академії наук, з 2003 до 2022 року очолював Інститут програмних систем імені А. К. Айламазяна, а також був науковим керівником спільних суперкомп’ютерних програм між росією та Білоруссю. Крім того, він обіймав посаду ректора Переславського університету та є доктором фізико-математичних наук. [33] Навесні 2023 року управління ФСБ по Ярославській області порушило проти нього кримінальну справу за статтею про фінансування екстремістської організації (частина 1 статті 282.3 КР РФ [34]); максимальне покарання — вісім років позбавлення волі. [35]

За версією слідства, Абрамов зі свого банківського рахунку здійснив пожертву на користь неназваної «екстремістської» організації. Сам Сергій Абрамов свою вину заперечує й стверджує, що жодних коштів не переказував. Судове засідання, на якому розглядалося клопотання про направлення Абрамова до психіатричного стаціонару, відбулося у закритому режимі. Вченого було відправлено до психіатричної лікарні.

Силовики рф змушують Свідків Єгови лягти в психлікарню

Тимофія Жукова та ще два десятки послідовників релігійного руху Свідки Єгови було затримано під час масових обшуків і арештів у Сургуті. [36, 37] Через кілька днів після затримання прихильники Жукова заявили про жорстоке поводження з ними під час допитів у будівлі сургутського управління слідчого комітету. Віряни розповіли журналістам, що після затримання в управлінні їх душили пакетами, обливали водою, били електрошокерами по промежині, погрожували сексуальним насильством, а також принижували за національною та релігійною ознакою. Усе це, за їхніми словами, здійснювалося з метою вибити зізнання. Згодом представники силових структур наполягли на примусовому поміщенні Свідків Єгови до психіатричного закладу. Сургутський суд також ухвалив рішення щодо необхідності проходження аналогічної процедури іншими віруючими, які фігурують у кримінальному провадженні.

Попівська страта:

За інформацією, оприлюдненою в ЗМІ, РПЦ в особі впливового серед спецслужб протоієрея Всеволода Чапліна запропонувала провести реформу російської академії наук (РАН). [38] У межах цієї реформи було висунуто ідею запровадження «критеріїв дієздатності» для науковців, які обіймають відповідальні посади в академічних установах. За словами Чапліна, слід «замислитися» над доцільністю впровадження таких критеріїв щодо керівників у науковій сфері та висококваліфікованих фахівців в академічній системі.

У жовтні 2012 року РПЦ зробила перші кроки у сфері вищої освіти, відкривши кафедру теології в Національному дослідницькому ядерному університеті МІФІ. Це викликало занепокоєння серед наукової спільноти, зокрема через присутність релігійних структур у технічному виші. У відповідь на це представники РПЦ почали висловлювати пропозиції щодо застосування таких заходів, як психіатричне обстеження або примусове поміщення до психіатричних лікарень закритого типу.

Справa Олександра Сизикова

Ще один приклад, який яскраво свідчить про кричуще нехтування правовими нормами та свавілля силових структур, що ухвалюють рішення не лише без жодних законних підстав, а й усупереч здоровому глузду.

У липні 2020 року співробітники ФСБ затримали кримського мусульманина Олександра Сизикова.[38] Його звинуватили в організації терористичного осередку після того, як у його будинку було виявлено книги ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір», яка вільно діє в Україні, але заборонена в росії. Книги, які було знайдено у незрячого чоловіка, не мали тактильного шрифту Брайля, і Сизиков не відкривав їх відтоді, як утратив зір 2009 року. В ФСБ ухвалили рішення направити його на стаціонарну судово-психіатричну експертизу для клінічного обстеження та «вирішення експертних питань».

Висновок

Підсумовуючи, варто наголосити, що діяльність антикультових організацій, які мають значний вплив у сучасній росії, становить серйозну загрозу не лише правам і свободам людей, а й самій основі демократичного суспільства. [Нагадаймо, у цій статті приводяться посилання на російські джерела з огляду на той факт, що саме в росії знаходиться головний ідеологічний центр агентів деструктивної мережі, що прикривається антикультовою діяльністю, — РАЦИРС на чолі Олександром Дворкіним, які активно впливають на державні процеси, що призводять до каральних заходів проти «небажаних» осіб і груп, зокрема примусове утримання в психіатричних установах.] Використання психіатрії як інструменту репресій проти людей, які не порушують закону, але зазнають переслідувань із політичних та ідеологічних причин, підриває фундаментальні засади правової держави. Психіатрія, що мала б бути засобом допомоги та захисту, у таких умовах перетворюється на механізм придушення й контролю — кальку з антигуманних практик тоталітарних режимів минулого.

Журналісти actfiles.com звертають увагу, що у такому контексті важливо замислитися: які наслідки матимуть ці процеси не тільки для росії, а й для всіх демократичних держав, де присутні антикультові агенти?

Слід пам’ятати, що збереження демократії та правопорядку потребує пильності й готовності захищати основоположні права громадян від загроз, які надходять від представників антидемократичних сил, що нині діють у росії — зокрема, від агентури РАЦИРСу. Політичні й соціальні репресії, замасковані під ідеологічну боротьбу, не менш небезпечні, ніж відкриті диктаторські режими. Тоталітарне мислення, яке формується в таких умовах, ставить під загрозу не лише особисту свободу кожного, а й є справжньою причиною морального й духовного занепаду. Це виявляється у викривленні ціннісних орієнтирів і зрештою призводить до відродження ідеології нацизму — саме це ми й спостерігаємо останніми роками в росії, яка опинилася під проводом РАЦИРСу та його лідера О. Дворкіна — ключового спадкоємця нацистських ідеологів.

«Ув’язнення вільнодумних здорових людей у божевільні — це духовне вбивство, це різновид газової камери, тільки ще жорстокіший…»

(О. Солженіцин)

Джерела:

1. https://profilib.org/chtenie/96533/aleksandr-podrabinek-karatelnaya-meditsina.php
2. https://docs.historyrussia.org/ru/nodes/89844-zapiska-dzerzhinskogo-samsonovu-o-pomeschenii-spiridonovoy-v-psihiatricheskiy-sanatoriy-i-merah-po-ee-ohrane-19-aprelya-1921-g#mode/inspect/page/1/zoom/4
3. https://web.archive.org/web/20100219221427/http:/h-v-p.boom.ru/book.htm
4. https://vakin.livejournal.com/2237376.html?ysclid=m684ktggta615832404
5. https://dipart.livejournal.com/58808.html?ysclid=m684nrkyl867626638
6. https://web.archive.org/web/20230426062550/https://arzamas.academy/materials/1168
7. https://newsland.com/post/4079930-kak-psikhiatriia-v-rossii-sluzhit-spetssluzhbam?ysclid=m684sseoc6484759212
8. https://ru.ruwiki.ru/wiki/ИспользованиепсихиатриивполитическихцеляхвСССР
9. https://fb.ru/article/434040/krishnaityi—sekta-ili-net-prazdniki-obschinyi-otzyivyi-izvestnyie-krishnaityi
10. https://forum.hari-katha.org/index.php?showtopic=19041
11. https://dzen.ru/a/YBFtW8AFFWWYjXCN
12. https://ru.ruwiki.ru/wiki/МеждународноеобществосознанияКришныв_России
13. https://ed-glezin.livejournal.com/885783.html?ysclid=m685c4l9yj939117946
14. https://lenta.ru/articles/2020/05/16/psycho3/?ysclid=m685c7dscd713235813
15. https://antipsychiatry.ucoz.ru/publ/karatelnaja_psikhiatrija_sluzhit_specsluzhbam/1-1-0-91
16. https://ferghana-blog.livejournal.com/1072094.html?
17. https://reform.news/319287-robert-van-voren-ja-znaju-na-kakie-izoshhrennye-metody-sposoben-kgb-chtoby-slomat-cheloveka
18. https://telegra.ph/Robert-van-Voren-Karatelnaya-psihiatriya—ehto-sistema-gosudarstvennogo-nakazaniya-neugodnyh-03-13
19. https://novosibirsk.bezformata.com/listnews/psihiatricheskaya-ataka-ili-psihicheskaya/7183882/?ysclid=m5lfsj8atm851770919
20. https://newsland.com/post/4079930-kak-psikhiatriia-v-rossii-sluzhit-spetssluzhbam?ysclid=m5lfsm8xrl361893674
21. https://russian7.ru/post/kakie-strashnye-yeksperimenty-stavili/
22. https://studfile.net/preview/2253025/page:4/
23. https://deziiign.ru/project/db559112844348619db0669b87125f2f?ysclid=m5lg16t3qw269896754
24. http://www.kremlin.ru/acts/news/67542
25. https://vademec.ru/news/2021/05/19/sud-smozhet-napravlyat-nakhodyashchikhsya-pod-strazhey-podozrevaemykh-na-lechenie-v-psikhiatricheski/
26. https://www.consultant.ru/law/hotdocs/72897.html?ysclid=m5mrdj9sse495224090
27. https://tass.ru/obschestvo/13216797
28. https://rossaprimavera.ru/news/7da53ca0
29. https://www.kommersant.ru/doc/4538741
30. https://sib.fm/news/2020/10/23/glavu-sekty-vissariona-otpravili-iz-novosibirska-na-ekspertizu-k-psihiatram-v-moskvu
31. http://test.npar.ru/journal/2003/4/psychiatrization.htm
32. https://www.svoboda.org/a/29641562.html
33. https://meduza.io/news/2023/05/12/v-yaroslavskoy-oblasti-akademika-ran-otpravili-pod-domashniy-arest-po-delu-o-finansirovanii-ekstremistskoy-deyatelnosti
34. https://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_10699/51346ce1f845bc43ee6f3eadfa69f65119c941fa/
35. https://novayagazeta.eu/articles/2023/11/30/sud-otpravil-v-psikhbolnitsu-vedushchego-spetsialista-po-superkompiuteram-chlena-ran-sergeia-abramova-news
36. https://ghall.com.ua/2020/01/22/v-rf-siloviki-zastavlyayut-svidetelej-iegovy-lech-v-psihbolnitsu/
37. https://www.sibreal.org/a/30390459.html?ysclid=m68frawhmq330811588
38. https://kavkazcenter.com/russ/content/2013/07/05/99004/popovskaya-kazn–popy-obyavyat-%22nedeesposobnymi%22-kritikov-rpts-sredi-uchenykh-a–fsb-otpravit-ikh-v-psikhiatricheskie-tyurmy.shtml
39. https://crimean-solidarity.org/news/2020/11/13/ne-v-tyurmu-tak-v-psixushku-v-krymu-slepogo-cheloveka-s-invalidnostyu-obvinili-v-terrorizme-699